ЄзекiїльРозділ 24 |
1 |
2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим. |
3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього. |
4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними. |
5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його. |
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к! |
7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її. |
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́. |
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я! |
10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть. |
11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла. |
12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю! |
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі. |
14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“ |
15 |
16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя. |
17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“. |
18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені. |
19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш? |
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке: |
21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча. |
22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти. |
23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного. |
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог. |
25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, — |
26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха. |
27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“ |
Книга пророка ИезекииляГлава 24 |
1 |
2 Сын человеческий! запиши у себя имя этого дня, этого самого дня; (в этот самый день царь вавилонский подступил к Иерусалиму). |
3 И составь, на мятежный дом притчу, и скажи им: так говорит Господь Иегова: |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 И было ко мне слово Иеговы, и сказано: |
16 Сын человеческий! вот Я возьму у тебя утеху очей твоих одним ударом. Но ты не сетуй и не плачь, и слеза не выступи у тебя. |
17 Вздыхай в безмолвии, плачевного обряда по умерших не совершай; но обвязывай себя увяслом, и в обувь свою обувай ноги свои, и бороды не закрывай, и хлеба у людей не ешь. |
18 |
19 И сказал мне народ: не скажешь ли нам, какое для нас значение в том, что ты делаешь? |
20 |
21 Скажи дому Израилеву: так говорит Господь Иегова: се, Я оскверню святилище Мое, величественный предмет гордости вашей, утеху очей ваших, и любовь души вашей; а сыновья ваши и дочери ваши, которых вы оставили, от меча падут. |
22 И вы будете делать то же, что делал я; бороды не будете закрывать, и хлеба у людей не будете есть; |
23 И увясла ваши будут на головах ваших, и обувь ваша на ногах ваших, не будете сетовать и плакать; но будете истаявать от грехов своих, и воздыхать, смотря друг на друга. |
24 И будет для вас Иезекииль знамением; все, что он делал, и вы будете делать, когда все это сбудется; и узнаете, что Я Господь Иегова. |
25 |
26 Верно в тот день придет к тебе спасшийся оттуда, чтобы во уши весть подать. |
27 В тот день, при оном спасшемся, откроются уста твои; и ты будешь говорить и не останешься уже безмолвным; и будешь знамением для них, и узнают, что Я Иегова. |
ЄзекiїльРозділ 24 |
Книга пророка ИезекииляГлава 24 |
1 |
1 |
2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим. |
2 Сын человеческий! запиши у себя имя этого дня, этого самого дня; (в этот самый день царь вавилонский подступил к Иерусалиму). |
3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього. |
3 И составь, на мятежный дом притчу, и скажи им: так говорит Господь Иегова: |
4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними. |
4 |
5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його. |
5 |
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к! |
6 |
7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її. |
7 |
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́. |
8 |
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я! |
9 |
10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть. |
10 |
11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла. |
11 |
12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю! |
12 |
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі. |
13 |
14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“ |
14 |
15 |
15 И было ко мне слово Иеговы, и сказано: |
16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя. |
16 Сын человеческий! вот Я возьму у тебя утеху очей твоих одним ударом. Но ты не сетуй и не плачь, и слеза не выступи у тебя. |
17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“. |
17 Вздыхай в безмолвии, плачевного обряда по умерших не совершай; но обвязывай себя увяслом, и в обувь свою обувай ноги свои, и бороды не закрывай, и хлеба у людей не ешь. |
18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені. |
18 |
19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш? |
19 И сказал мне народ: не скажешь ли нам, какое для нас значение в том, что ты делаешь? |
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке: |
20 |
21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча. |
21 Скажи дому Израилеву: так говорит Господь Иегова: се, Я оскверню святилище Мое, величественный предмет гордости вашей, утеху очей ваших, и любовь души вашей; а сыновья ваши и дочери ваши, которых вы оставили, от меча падут. |
22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти. |
22 И вы будете делать то же, что делал я; бороды не будете закрывать, и хлеба у людей не будете есть; |
23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного. |
23 И увясла ваши будут на головах ваших, и обувь ваша на ногах ваших, не будете сетовать и плакать; но будете истаявать от грехов своих, и воздыхать, смотря друг на друга. |
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог. |
24 И будет для вас Иезекииль знамением; все, что он делал, и вы будете делать, когда все это сбудется; и узнаете, что Я Господь Иегова. |
25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, — |
25 |
26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха. |
26 Верно в тот день придет к тебе спасшийся оттуда, чтобы во уши весть подать. |
27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“ |
27 В тот день, при оном спасшемся, откроются уста твои; и ты будешь говорить и не останешься уже безмолвным; и будешь знамением для них, и узнают, что Я Иегова. |