Єзекiїль

Розділ 24

1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:

2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.

3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього.

4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними.

5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його.

6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к!

7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.

8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́.

9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я!

10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть.

11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.

12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю!

13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі.

14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“

15 І було мені слово Господнє таке:

16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя.

17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“.

18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.

19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш?

20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:

21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча.

22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти.

23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного.

24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог.

25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, —

26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха.

27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“

Книга пророка Иезекииля

Глава 24

1 И было ко мне слово Иеговы в девятом году, в десятом месяце, в десятый день месяца, и сказано:

2 Сын человеческий! запиши у себя имя этого дня, этого самого дня; (в этот самый день царь вавилонский подступил к Иерусалиму).

3 И составь, на мятежный дом притчу, и скажи им: так говорит Господь Иегова: поставь котел, поставь, и налей в него воды.

4 Склади в него куски мяса, сколько поместится в нем, все самые лучшие куски, ляшки и лопатки, отборными костями наполни.

5 Отборных овец возьми, и подложив под него груду костей, вскипевшее в нем кипяти до того, чтоб и кости его разварились в нем.

6 Посему так говорит Господь Иегова: о город кровей! о котел, на котором есть ржавчина, и с которого ржавчина его не сходит! по кускам его, по кускам его выносите его, и жребия пусть не бросают об нем!

7 Ибо кровь его среди его; он оставил ее на голой скале; не на землю проливал, где засыпал бы и песок.

8 Чтоб возбудить гнев для совершения мщения, Я оставил кровь его на голой скале, чтобы она не скрылась.

9 Посему так говорит Господь Иегова: о город кровей! но разложу и Я костер великий.

10 Дров будет много накладено; будет огонь разведен; мясо все разварится; похлебка сгустится как масть, и кости перегорят.

11 Потом, когда котел будет пуст, поставлю его на уголья его, чтоб он нагрелся, и чтоб медь его раскалилась, и расплавилась в нем нечистота его, вся ржавчина его исчезла.

12 Труд утомляющий! но большая ржавчина его не сходит с него; и в огне остается на нем ржавчина.

13 В нечистоте твоей есть злоумышление, потому что Я чищу тебя, а ты все нечист; от нечистоты своей ты и впредь не очистишься, пока ярости Моей не упокою в тебе.

14 Я Иегова, Я говорю: это сбудется, и Я сделаю, не отменю, и не пощажу, и не помилую. По путям твоим, и по делам твоим будут судить тебя, говорит Господь Иегова.

15 И было ко мне слово Иеговы, и сказано:

16 Сын человеческий! вот Я возьму у тебя утеху очей твоих одним ударом. Но ты не сетуй и не плачь, и слеза не выступи у тебя.

17 Вздыхай в безмолвии, плачевного обряда по умерших не совершай; но обвязывай себя увяслом, и в обувь свою обувай ноги свои, и бороды не закрывай, и хлеба у людей не ешь.

18 И говорил я поутру слово к народу; и умерла жена моя вечером, и на другой день я сделал так, как приказано мне.

19 И сказал мне народ: не скажешь ли нам, какое для нас значение в том, что ты делаешь?

20 И сказал я им: ко мне было слово Иеговы, и сказано:

21 Скажи дому Израилеву: так говорит Господь Иегова: се, Я оскверню святилище Мое, величественный предмет гордости вашей, утеху очей ваших, и любовь души вашей; а сыновья ваши и дочери ваши, которых вы оставили, от меча падут.

22 И вы будете делать то же, что делал я; бороды не будете закрывать, и хлеба у людей не будете есть;

23 И увясла ваши будут на головах ваших, и обувь ваша на ногах ваших, не будете сетовать и плакать; но будете истаявать от грехов своих, и воздыхать, смотря друг на друга.

24 И будет для вас Иезекииль знамением; все, что он делал, и вы будете делать, когда все это сбудется; и узнаете, что Я Господь Иегова.

25 Ты же, сын человеческий, смотри: верно в тот день, когда Я возьму у них величие их, красоту, радость их, приятное для очей их и восхитительное для души их, сыновей их и дочерей их,

26 Верно в тот день придет к тебе спасшийся оттуда, чтобы во уши весть подать.

27 В тот день, при оном спасшемся, откроются уста твои; и ты будешь говорить и не останешься уже безмолвным; и будешь знамением для них, и узнают, что Я Иегова.

Єзекiїль

Розділ 24

Книга пророка Иезекииля

Глава 24

1 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:

1 И было ко мне слово Иеговы в девятом году, в десятом месяце, в десятый день месяца, и сказано:

2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.

2 Сын человеческий! запиши у себя имя этого дня, этого самого дня; (в этот самый день царь вавилонский подступил к Иерусалиму).

3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього.

3 И составь, на мятежный дом притчу, и скажи им: так говорит Господь Иегова: поставь котел, поставь, и налей в него воды.

4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними.

4 Склади в него куски мяса, сколько поместится в нем, все самые лучшие куски, ляшки и лопатки, отборными костями наполни.

5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його.

5 Отборных овец возьми, и подложив под него груду костей, вскипевшее в нем кипяти до того, чтоб и кости его разварились в нем.

6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к!

6 Посему так говорит Господь Иегова: о город кровей! о котел, на котором есть ржавчина, и с которого ржавчина его не сходит! по кускам его, по кускам его выносите его, и жребия пусть не бросают об нем!

7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.

7 Ибо кровь его среди его; он оставил ее на голой скале; не на землю проливал, где засыпал бы и песок.

8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́.

8 Чтоб возбудить гнев для совершения мщения, Я оставил кровь его на голой скале, чтобы она не скрылась.

9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я!

9 Посему так говорит Господь Иегова: о город кровей! но разложу и Я костер великий.

10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть.

10 Дров будет много накладено; будет огонь разведен; мясо все разварится; похлебка сгустится как масть, и кости перегорят.

11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.

11 Потом, когда котел будет пуст, поставлю его на уголья его, чтоб он нагрелся, и чтоб медь его раскалилась, и расплавилась в нем нечистота его, вся ржавчина его исчезла.

12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю!

12 Труд утомляющий! но большая ржавчина его не сходит с него; и в огне остается на нем ржавчина.

13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі.

13 В нечистоте твоей есть злоумышление, потому что Я чищу тебя, а ты все нечист; от нечистоты своей ты и впредь не очистишься, пока ярости Моей не упокою в тебе.

14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“

14 Я Иегова, Я говорю: это сбудется, и Я сделаю, не отменю, и не пощажу, и не помилую. По путям твоим, и по делам твоим будут судить тебя, говорит Господь Иегова.

15 І було мені слово Господнє таке:

15 И было ко мне слово Иеговы, и сказано:

16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя.

16 Сын человеческий! вот Я возьму у тебя утеху очей твоих одним ударом. Но ты не сетуй и не плачь, и слеза не выступи у тебя.

17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“.

17 Вздыхай в безмолвии, плачевного обряда по умерших не совершай; но обвязывай себя увяслом, и в обувь свою обувай ноги свои, и бороды не закрывай, и хлеба у людей не ешь.

18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.

18 И говорил я поутру слово к народу; и умерла жена моя вечером, и на другой день я сделал так, как приказано мне.

19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш?

19 И сказал мне народ: не скажешь ли нам, какое для нас значение в том, что ты делаешь?

20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:

20 И сказал я им: ко мне было слово Иеговы, и сказано:

21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча.

21 Скажи дому Израилеву: так говорит Господь Иегова: се, Я оскверню святилище Мое, величественный предмет гордости вашей, утеху очей ваших, и любовь души вашей; а сыновья ваши и дочери ваши, которых вы оставили, от меча падут.

22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти.

22 И вы будете делать то же, что делал я; бороды не будете закрывать, и хлеба у людей не будете есть;

23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного.

23 И увясла ваши будут на головах ваших, и обувь ваша на ногах ваших, не будете сетовать и плакать; но будете истаявать от грехов своих, и воздыхать, смотря друг на друга.

24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог.

24 И будет для вас Иезекииль знамением; все, что он делал, и вы будете делать, когда все это сбудется; и узнаете, что Я Господь Иегова.

25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, —

25 Ты же, сын человеческий, смотри: верно в тот день, когда Я возьму у них величие их, красоту, радость их, приятное для очей их и восхитительное для души их, сыновей их и дочерей их,

26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха.

26 Верно в тот день придет к тебе спасшийся оттуда, чтобы во уши весть подать.

27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“

27 В тот день, при оном спасшемся, откроются уста твои; и ты будешь говорить и не останешься уже безмолвным; и будешь знамением для них, и узнают, что Я Иегова.