Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 10

1 Після того призна́чив Господь і інших Сімдеся́т, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.

2 І промовив до них: „Хоч жни́во велике, та робі́тників мало; тож благайте Господаря жни́ва, щоб робі́тників вислав на жни́во Своє.

3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки́.

4 Не носіть ні кали́тки, ні торби, ні санда́ль, і не вітайте в дорозі ніко́го.

5 Як до дому ж якого ви вві́йдете, то найперше кажіть: „Мир дому цьому́!“

6 І коли син миру там буде, то спочи́не на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас ве́рнеться.

7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, — бо вартий робі́тник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.

8 А як при́йдете в місто яке, і вас при́ймуть, — споживайте, що вам подадуть.

9 Уздоро́влюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: „Набли́зилося Царство Боже до вас!“

10 А як при́йдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:

11 „Ми обтру́шуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що набли́зилося Ца́рство Боже!“

12 Кажу вам: того дня легше буде содо́млянам, аніж місту тому́!“

13 „Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяни́ці та в попелі!

14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам.

15 А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зійдеш!“

16 Хто слухає вас — Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною, хто ж погорджує Мною — погорджує Тим, Хто послав Мене“.

17 А ті Сімдеся́т повернулися з радістю, кажучи: „Господи, — навіть де́мони ко́ряться нам у Ім'я́ Твоє!“

18 Він же промовив до них: „Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.

19 Ось Я вла́ду вам дав наступати на змій та скорпіо́нів, і на всю силу ворожу, — і ніщо вам не зашко́дить.

20 Та не тіштеся тим, що вам ко́ряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!“

21 Того ча́су Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!

22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, — тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити“.

23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: „Блаженні ті очі, що бачать, що́ бачите ви!

24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви — та й не бачили, і почути, що́ чуєте ви — і не чули!“

25 І підвівсь ось зако́нник один, і сказав, Його випробо́вуючи: „Учителю, що́ робити мені, щоб вічне життя осягну́ти?“

26 Він же йому відказав: „Що́ в Зако́ні написано, як ти читаєш?“

27 А той відповів і сказав: „Люби Господа Бога свого́ всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом“, і свого ближнього, як само́го себе“.

28 Він же йому́ відказав: „Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити“.

29 А той бажав сам себе ви́правдати, та й сказав до Ісуса: „А хто то мій ближній?“

30 А Ісус відповів і промовив: „Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихо́ну, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали́ йому рани, та й утекли́, покинувши ле́две живого його́.

31 Прохо́див випа́дком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув.

32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув.

33 Прохо́див же там якийсь самаряни́н, та й натра́пив на нього, і, побачивши, змилосе́рдився.

34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худо́бину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопота́вся про нього.

35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх госпо́дареві й проказав: „Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу́ тобі, як верну́ся“.

36 Котри́й же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?“

37 А він відказав: „Той, хто вчинив йому ми́лість“. Ісус же сказав йому: „Іди, — і роби так і ти!“

38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одно́го села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я́, прийняла Його в дім свій.

39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала сло́ва Його.

40 А Марта великою по́слугою клопота́лась, а спинившись, сказала: „Господи, чи байду́же Тобі, що на мене саму́ полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла“.

41 Госпо́дь же промовив у відповідь їй: „Марто, Марто, — турбуєшся й жу́ришся ти про багато чого́,

42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу ча́стку, яка не відбереться від неї“.

Евангелие от Луки

Глава 10

1 После этого поставил Господь и других семьдесят и послал их по два пред лицом Своим, в каждый город и место, куда предстояло Ему Самому идти,

2 и говорил им: жатвы много, а работников мало; поэтому молите Господина жатвы, чтобы выслал работников на жатву Свою.

3 Идите! Вот, посылаю вас, как ягнят посреди волков.

4 Не носите с собой ни мешка, ни сумы, ни обуви, и никого в пути не приветствуйте.

5 И в какой бы вы дом ни вошли, прежде всего говорите: «мир дому сему».

6 И если будет там сын мира, то низойдет на него мир ваш; если же нет, то на вас возвратится.

7 И в этом доме оставайтесь, ешьте и пейте, что у них есть: ибо достоин работник награды своей. Не переходите из дома в дом.

8 И в какой бы вы город ни входили, — если примут вас, ешьте предлагаемое вам,

9 и исцеляйте находящихся в нем больных и говорите им: «близко к вам Царство Божие».

10 И в какой бы вы город ни вошли, — если не примут вас, то, выйдя на улицы его, скажите:

11 «и пыль, прилипшую к нашим ногам от города вашего, мы отрясаем вам. Знайте однако то, что близко Царство Божие».

12 Говорю вам, что Содому в день тот будет легче, чем городу тому.

13 Горе тебе, Хоразин! Горе тебе, Вифсаида! Ибо, если бы в Тире и Сидоне были совершены чудеса, совершившиеся в вас, то давно бы они, сидя в рубище и пепле, покаялись.

14 Но Тиру и Сидону легче будет на суде, чем вам.

15 И ты, Капернаум, до неба ли ты будешь вознесён? До ада ты будешь низвергнут.

16 Слушающий вас Меня слушает, и отвергающий вас Меня отвергает, а Меня отвергающий отвергает Пославшего Меня.

17 Возвратились же семьдесят с радостью и говорили: Господи, и бесы покоряются нам во имя Твое.

18 Он же сказал им: Я видел сатану как молнию с неба упавшего.

19 Вот, Я дал вам власть наступать на змей и скорпионов и — над всею силою врага; и ничто не повредит вам.

20 Но тому не радуйтесь, что духи вам покоряются, а радуйтесь, что имена ваши вписаны на небесах.

21 В этот час Он возликовал Духом Святым и сказал: славлю Тебя, Отче, Господи неба и земли, что Ты сокрыл это от мудрых и разумных и открыл это младенцам. Да, Отче, ибо так было благоугодно Тебе.

22 Всё Мне предано Отцом Моим; и никто не знает, кто есть Сын, кроме Отца; и кто есть Отец — никто, кроме Сына, и кому хочет Сын открыть.

23 И обратившись к ученикам отдельно от других, сказал: блаженны очи видящие то, что вы видите.

24 Ибо говорю вам: многие пророки и цари хотели увидеть то, что видите вы, и не увидели, и услышать то, что вы слышите, и не услышали.

25 И вот встал некий законник, искушая Его, и сказал: Учитель, что я должен сделать, чтобы наследовать жизнь вечную?

26 Он же сказал ему: в Законе что написано? Как читаешь?

27 И он ответил: «Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душою твоею и всею крепостью твоею и всем разумом твоим», и: «ближнего твоего, как самого себя».

28 И Он сказал ему: ты правильно ответил: так поступай и будешь жить.

29 Но он, желая оправдать себя, сказал Иисусу: а кто мой ближний?

30 Иисус тотчас же ответил: человек некий спускался из Иерусалима в Иерихон и попался разбойникам; они его раздели и изранили, и ушли, оставив полумертвым.

31 Случайно священник некий спускался дорогою той и, увидев его, прошел мимо.

32 Также и левит, придя на это место и увидев его, прошел мимо.

33 Самарянин же некий, находившийся в пути, натолкнулся на него и увидев сжалился

34 и подойдя перевязал раны его, возливая масло и вино; и посадив его на своего осла, привез его в гостиницу и позаботился о нем;

35 и на другой день, вынув два динария, дал хозяину гостиницы и сказал: «позаботься о нем, и что перерасходуешь, я на обратном пути заплачу тебе».

36 Кто из этих троих, думается тебе, оказался ближним попавшему в руки разбойников?

37 Он сказал: сотворивший ему милость. Сказал же ему Иисус: иди, и ты поступай так же.

38 И во время пути их вошел Он в одно селение. И женщина некая, по имени Марфа, приняла Его в дом свой.

39 И у нее была сестра, называвшаяся Марией, которая и села у ног Господа, и слушала слово Его.

40 Марфа же вся была поглощена услужением. Она подошла и сказала: Господи, Тебе дела нет, что сестра моя одну меня оставила служить? Скажи ей, чтобы она мне помогла.

41 И ответил ей Господь: Марфа, Марфа, заботишься ты и беспокоишься о многом,

42 а одно только нужно: Мария же благую долю избрала, которая не отнимется у нее.

Вiд Луки Розділ 10	Евангелие от Луки Глава 10
1 Після того призна́чив Господь і інших Сімдеся́т, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.	1 После этого поставил Господь и других семьдесят и послал их по два пред лицом Своим, в каждый город и место, куда предстояло Ему Самому идти,
2 І промовив до них: „Хоч жни́во велике, та робі́тників мало; тож благайте Господаря жни́ва, щоб робі́тників вислав на жни́во Своє.	2 и говорил им: жатвы много, а работников мало; поэтому молите Господина жатвы, чтобы выслал работников на жатву Свою.
3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки́.	3 Идите! Вот, посылаю вас, как ягнят посреди волков.
4 Не носіть ні кали́тки, ні торби, ні санда́ль, і не вітайте в дорозі ніко́го.	4 Не носите с собой ни мешка, ни сумы, ни обуви, и никого в пути не приветствуйте.
5 Як до дому ж якого ви вві́йдете, то найперше кажіть: „Мир дому цьому́!“	5 И в какой бы вы дом ни вошли, прежде всего говорите: «мир дому сему».
6 І коли син миру там буде, то спочи́не на ньому ваш мир, коли ж ні — до вас ве́рнеться.	6 И если будет там сын мира, то низойдет на него мир ваш; если же нет, то на вас возвратится.
7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, — бо вартий робі́тник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.	7 И в этом доме оставайтесь, ешьте и пейте, что у них есть: ибо достоин работник награды своей. Не переходите из дома в дом.
8 А як при́йдете в місто яке, і вас при́ймуть, — споживайте, що вам подадуть.	8 И в какой бы вы город ни входили, — если примут вас, ешьте предлагаемое вам,
9 Уздоро́влюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: „Набли́зилося Царство Боже до вас!“	9 и исцеляйте находящихся в нем больных и говорите им: «близко к вам Царство Божие».
10 А як при́йдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:	10 И в какой бы вы город ни вошли, — если не примут вас, то, выйдя на улицы его, скажите:
11 „Ми обтру́шуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що набли́зилося Ца́рство Боже!“	11 «и пыль, прилипшую к нашим ногам от города вашего, мы отрясаем вам. Знайте однако то, что близко Царство Божие».
12 Кажу вам: того дня легше буде содо́млянам, аніж місту тому́!“	12 Говорю вам, что Содому в день тот будет легче, чем городу тому.
13 „Горе тобі, Хоразі́не, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяни́ці та в попелі!	13 Горе тебе, Хоразин! Горе тебе, Вифсаида! Ибо, если бы в Тире и Сидоне были совершены чудеса, совершившиеся в вас, то давно бы они, сидя в рубище и пепле, покаялись.
14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам.	14 Но Тиру и Сидону легче будет на суде, чем вам.
15 А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду ти зійдеш!“	15 И ты, Капернаум, до неба ли ты будешь вознесён? До ада ты будешь низвергнут.
16 Хто слухає вас — Мене слухає, хто ж погорджує вами — погорджує Мною, хто ж погорджує Мною — погорджує Тим, Хто послав Мене“.	16 Слушающий вас Меня слушает, и отвергающий вас Меня отвергает, а Меня отвергающий отвергает Пославшего Меня.
17 А ті Сімдеся́т повернулися з радістю, кажучи: „Господи, — навіть де́мони ко́ряться нам у Ім'я́ Твоє!“	17 Возвратились же семьдесят с радостью и говорили: Господи, и бесы покоряются нам во имя Твое.
18 Він же промовив до них: „Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.	18 Он же сказал им: Я видел сатану как молнию с неба упавшего.
19 Ось Я вла́ду вам дав наступати на змій та скорпіо́нів, і на всю силу ворожу, — і ніщо вам не зашко́дить.	19 Вот, Я дал вам власть наступать на змей и скорпионов и — над всею силою врага; и ничто не повредит вам.
20 Та не тіштеся тим, що вам ко́ряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!“	20 Но тому не радуйтесь, что духи вам покоряются, а радуйтесь, что имена ваши вписаны на небесах.
21 Того ча́су Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!	21 В этот час Он возликовал Духом Святым и сказал: славлю Тебя, Отче, Господи неба и земли, что Ты сокрыл это от мудрых и разумных и открыл это младенцам. Да, Отче, ибо так было благоугодно Тебе.
22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, — тільки Отець, і хто Отець — тільки Син, та кому Син захоче відкрити“.	22 Всё Мне предано Отцом Моим; и никто не знает, кто есть Сын, кроме Отца; и кто есть Отец — никто, кроме Сына, и кому хочет Сын открыть.
23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: „Блаженні ті очі, що бачать, що́ бачите ви!	23 И обратившись к ученикам отдельно от других, сказал: блаженны очи видящие то, что вы видите.
24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви — та й не бачили, і почути, що́ чуєте ви — і не чули!“	24 Ибо говорю вам: многие пророки и цари хотели увидеть то, что видите вы, и не увидели, и услышать то, что вы слышите, и не услышали.
25 І підвівсь ось зако́нник один, і сказав, Його випробо́вуючи: „Учителю, що́ робити мені, щоб вічне життя осягну́ти?“	25 И вот встал некий законник, искушая Его, и сказал: Учитель, что я должен сделать, чтобы наследовать жизнь вечную?
26 Він же йому відказав: „Що́ в Зако́ні написано, як ти читаєш?“	26 Он же сказал ему: в Законе что написано? Как читаешь?
27 А той відповів і сказав: „Люби Господа Бога свого́ всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом“, і свого ближнього, як само́го себе“.	27 И он ответил: «Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душою твоею и всею крепостью твоею и всем разумом твоим», и: «ближнего твоего, как самого себя».
28 Він же йому́ відказав: „Правильно ти відповів. Роби це, — і будеш жити“.	28 И Он сказал ему: ты правильно ответил: так поступай и будешь жить.
29 А той бажав сам себе ви́правдати, та й сказав до Ісуса: „А хто то мій ближній?“	29 Но он, желая оправдать себя, сказал Иисусу: а кто мой ближний?
30 А Ісус відповів і промовив: „Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихо́ну, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали́ йому рани, та й утекли́, покинувши ле́две живого його́.	30 Иисус тотчас же ответил: человек некий спускался из Иерусалима в Иерихон и попался разбойникам; они его раздели и изранили, и ушли, оставив полумертвым.
31 Прохо́див випа́дком тією дорогою священик один, побачив його, — і проминув.	31 Случайно священник некий спускался дорогою той и, увидев его, прошел мимо.
32 Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, — і теж проминув.	32 Также и левит, придя на это место и увидев его, прошел мимо.
33 Прохо́див же там якийсь самаряни́н, та й натра́пив на нього, і, побачивши, змилосе́рдився.	33 Самарянин же некий, находившийся в пути, натолкнулся на него и увидев сжалился
34 І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худо́бину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопота́вся про нього.	34 и подойдя перевязал раны его, возливая масло и вино; и посадив его на своего осла, привез его в гостиницу и позаботился о нем;
35 А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх госпо́дареві й проказав: „Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, — заплачу́ тобі, як верну́ся“.	35 и на другой день, вынув два динария, дал хозяину гостиницы и сказал: «позаботься о нем, и что перерасходуешь, я на обратном пути заплачу тебе».
36 Котри́й же з цих трьох — на думку твою — був ближній тому, хто попався розбійникам?“	36 Кто из этих троих, думается тебе, оказался ближним попавшему в руки разбойников?
37 А він відказав: „Той, хто вчинив йому ми́лість“. Ісус же сказав йому: „Іди, — і роби так і ти!“	37 Он сказал: сотворивший ему милость. Сказал же ему Иисус: иди, и ты поступай так же.
38 І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одно́го села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я́, прийняла Його в дім свій.	38 И во время пути их вошел Он в одно селение. И женщина некая, по имени Марфа, приняла Его в дом свой.
39 Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала сло́ва Його.	39 И у нее была сестра, называвшаяся Марией, которая и села у ног Господа, и слушала слово Его.
40 А Марта великою по́слугою клопота́лась, а спинившись, сказала: „Господи, чи байду́же Тобі, що на мене саму́ полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла“.	40 Марфа же вся была поглощена услужением. Она подошла и сказала: Господи, Тебе дела нет, что сестра моя одну меня оставила служить? Скажи ей, чтобы она мне помогла.
41 Госпо́дь же промовив у відповідь їй: „Марто, Марто, — турбуєшся й жу́ришся ти про багато чого́,	41 И ответил ей Господь: Марфа, Марфа, заботишься ты и беспокоишься о многом,
42 а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу ча́стку, яка не відбереться від неї“.	42 а одно только нужно: Мария же благую долю избрала, которая не отнимется у нее.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 10

Евангелие от Луки

Глава 10

Вiд Луки

Розділ 10

Евангелие от Луки

Глава 10

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 10

Евангелие от Луки

Глава 10

Вiд Луки

Розділ 10

Евангелие от Луки

Глава 10

Старий
завіт

Новий
завіт