CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Нав. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Iсус Навин

Розділ 14

1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.

2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени.

3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них.

4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм.

9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм.

10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити.

12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.

13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док.

14 Тому став Хевро́н Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзе́янинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обстава́в за Господом, Богом Ізраїля.

15 А ім'я́ Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між ве́летнів був найбільший чоловік. А Край заспоко́ївся від війни.

Книга Иисуса Навина

Глава 14

1 Вот, что получили в удел сыны Израилевы в земле Ханаанской, что разделили им в удел Елеазар священник и Иисус, сын Навин, и начальники поколений в коленах сынов Израилевых.

2 По жребию делили они, как повелел Господь чрез Моисея, десяти коленам и половине колена [Манассиина].

3 Поелику двум коленам и половине колена [Манассиина] Моисей дал удел за Иорданом; а Левитам не дал удела между ними.

4 Поелику от сынов Иосифовых произошли два колена: Манассиино и Ефремове; то и не дали Левитам части в земле, [а только] города для жительства с предместиями их для скота их и для других выгод их.

5 Как повелел Господь Моисею, так и сделали сыны Израилевы, когда делили на уделы землю.

6 Сыны Иудины пришли в Галгале к Иисусу, и сказал ему Халев, сын Иефоннии, Кенезеянин: ты знаешь, что говорил Господь Моисею, человеку Божию, о мне и о тебе в Кадес-Варне.

7 Я был сорока лет, когда Моисей, раб Господень, посылал меня из Кадес-Варни осмотреть землю: и я принес ему в ответ, что было у меня на сердце.

8 Братья мои, которые ходили со мною, привели в робость сердце народа: а я в точности следовал Иегове, Богу моему.

9 И клялся Моисей в тот день и сказал: земля, по которой ходила нога твоя, будет уделом тебе и детям твоим навек; ибо ты в точности последовал Иегове, Богу моему.

10 И так вот, Господь сохранил меня в живых, так как Он говорил; уже сорок пять лет прошло от того времени, когда Господь сказал Моисею слово сие, чтоб Израиль ходил по пустыне; теперь, вот, мне восемьдесят пять лет.

11 Но и ныне я столько же крепок, как и тогда, когда посылал меня Моисей; сколько тогда было у меня силы, столько и теперь есть для того, чтобы воевать и выходить и входить.

12 И так дай мне сию гору, о которой говорил Господь в тот день; ибо ты слышал в тот день, что там [живут] сыны Енаковы, и города у них большие и укрепленные; может быть, Господь [будет] со мною, и я изгоню их, как говорил Господь.

13 Иисус благословил его; и дал в удел Халеву, сыну Иефонниину, [Кенезеянину,] Хеврон.

14 Таким образом Хеврон остался уделом Халева, сына Иефонниина, Кенезеянина, до сего дня, за то, что он в точности последовал [повелению] Иеговы, Бога Израилева.

15 Имя Хеврону прежде было Кириаф-Арбы, который между сынами Енака был человек великий. Земля же успокоилась от войны.

Iсус Навин

Розділ 14

Книга Иисуса Навина

Глава 14

1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.

1 Вот, что получили в удел сыны Израилевы в земле Ханаанской, что разделили им в удел Елеазар священник и Иисус, сын Навин, и начальники поколений в коленах сынов Израилевых.

2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени.

2 По жребию делили они, как повелел Господь чрез Моисея, десяти коленам и половине колена [Манассиина].

3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них.

3 Поелику двум коленам и половине колена [Манассиина] Моисей дал удел за Иорданом; а Левитам не дал удела между ними.

4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

4 Поелику от сынов Иосифовых произошли два колена: Манассиино и Ефремове; то и не дали Левитам части в земле, [а только] города для жительства с предместиями их для скота их и для других выгод их.

5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.

5 Как повелел Господь Моисею, так и сделали сыны Израилевы, когда делили на уделы землю.

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

6 Сыны Иудины пришли в Галгале к Иисусу, и сказал ему Халев, сын Иефоннии, Кенезеянин: ты знаешь, что говорил Господь Моисею, человеку Божию, о мне и о тебе в Кадес-Варне.

7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

7 Я был сорока лет, когда Моисей, раб Господень, посылал меня из Кадес-Варни осмотреть землю: и я принес ему в ответ, что было у меня на сердце.

8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм.

8 Братья мои, которые ходили со мною, привели в робость сердце народа: а я в точности следовал Иегове, Богу моему.

9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм.

9 И клялся Моисей в тот день и сказал: земля, по которой ходила нога твоя, будет уделом тебе и детям твоим навек; ибо ты в точности последовал Иегове, Богу моему.

10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

10 И так вот, Господь сохранил меня в живых, так как Он говорил; уже сорок пять лет прошло от того времени, когда Господь сказал Моисею слово сие, чтоб Израиль ходил по пустыне; теперь, вот, мне восемьдесят пять лет.

11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити.

11 Но и ныне я столько же крепок, как и тогда, когда посылал меня Моисей; сколько тогда было у меня силы, столько и теперь есть для того, чтобы воевать и выходить и входить.

12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.

12 И так дай мне сию гору, о которой говорил Господь в тот день; ибо ты слышал в тот день, что там [живут] сыны Енаковы, и города у них большие и укрепленные; может быть, Господь [будет] со мною, и я изгоню их, как говорил Господь.

13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док.

13 Иисус благословил его; и дал в удел Халеву, сыну Иефонниину, [Кенезеянину,] Хеврон.

14 Тому став Хевро́н Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзе́янинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обстава́в за Господом, Богом Ізраїля.

14 Таким образом Хеврон остался уделом Халева, сына Иефонниина, Кенезеянина, до сего дня, за то, что он в точности последовал [повелению] Иеговы, Бога Израилева.

15 А ім'я́ Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між ве́летнів був найбільший чоловік. А Край заспоко́ївся від війни.

15 Имя Хеврону прежде было Кириаф-Арбы, который между сынами Енака был человек великий. Земля же успокоилась от войны.