CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Пр. 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Приповiстi

Розділ 7

1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,

2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,

3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!

4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“

5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,

23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...

24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:

25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,

26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!

27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.

Притчи

Глава 7

1 Сын мой, храни изречения мои; и заповеди мои сокрой у себя.

2 Храни заповеди мои, и живи; и учение мое, как зрачок глаз твоих.

3 Навяжи их на персты твои, начертай их на скрижали сердца твоего.

4 Скажи премудрости: `ты сестра моя`; и разуму воззови: `знакомый!`

5 Чтоб они остерегли тебя от жены не своей, от чужой, которая имеет речь ласковую.

6 Однажды в окно из дома моего, сквозь решетку мою, смотрел я,

7 И увидел среди неопытных, усмотрел среди сынов, юношу, потерявшего сердце.

8 Он проходил улицею подле уголка ее, и шел дорогою, ведущею к дому ее,

9 В сумерки, в вечер дня, в ночной темноте, и во мраке;

10 И вот, на встречу к нему женщина в наряде блудницы, с коварным сердцем.

11 Суетливая оная и необузданная; в доме своем не живут ноги ее;

12 То на улице, то на площадях; и подле всякого угла ставит сети.

13 И схватила его, и целовала его, покрыла бесстыдством лицо свое, и говорила ему:

14 `Благодарственная жертва была на мне; сегодня я совершила обеты мои;

15 `Потому вышла на встречу к тебе, чтоб искать лица твоего, и нашла тебя.

16 `Кровать мою я устлала коврами, разноцветными тканями из льна Египетского.

17 `Спальню мою надушила смирною, алоем, и корицею.

18 `Поди, станем упиваться ласками до утра, проведем время в восторгах любви.

19 `Ибо нет мужа в доме своем, пошел в дорогу дальнюю;

20 `Кошелек серебра взял себе в руки; ко дню полнолуния придет в дом свой`.

21 Прельстила его многословием своим, ласкою уст своих увлекла его.

22 Тотчас он пошел за нею, как бык идет на убой, и как на привязь, к наказанию глупого.

23 Доколе стрела не изрежет печени его; как птичка кидается в силки, и не знает, что они поставлены на душу ее.

24 Итак, дети, послушайте меня, и внемлите изречениям уст моих.

25 Пусть не склоняется на дороги ее сердце твое; не заходи на стези ее.

26 Ибо она многих повергла уязвленными, и всех убитых ею великое число.

27 Дом ее - пути в преисподнюю, нисходящие в обители смерти.

Приповiстi

Розділ 7

Притчи

Глава 7

1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,

1 Сын мой, храни изречения мои; и заповеди мои сокрой у себя.

2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,

2 Храни заповеди мои, и живи; и учение мое, как зрачок глаз твоих.

3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!

3 Навяжи их на персты твои, начертай их на скрижали сердца твоего.

4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“ а розум назви: „Мій дові́рений!“

4 Скажи премудрости: `ты сестра моя`; и разуму воззови: `знакомый!`

5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.

5 Чтоб они остерегли тебя от жены не своей, от чужой, которая имеет речь ласковую.

6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,

6 Однажды в окно из дома моего, сквозь решетку мою, смотрел я,

7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,

7 И увидел среди неопытных, усмотрел среди сынов, юношу, потерявшего сердце.

8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,

8 Он проходил улицею подле уголка ее, и шел дорогою, ведущею к дому ее,

9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.

9 В сумерки, в вечер дня, в ночной темноте, и во мраке;

10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,

10 И вот, на встречу к нему женщина в наряде блудницы, с коварным сердцем.

11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:

11 Суетливая оная и необузданная; в доме своем не живут ноги ее;

12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.

12 То на улице, то на площадях; и подле всякого угла ставит сети.

13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:

13 И схватила его, и целовала его, покрыла бесстыдством лицо свое, и говорила ему:

14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!

14 `Благодарственная жертва была на мне; сегодня я совершила обеты мои;

15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!

15 `Потому вышла на встречу к тебе, чтоб искать лица твоего, и нашла тебя.

16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,

16 `Кровать мою я устлала коврами, разноцветными тканями из льна Египетского.

17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.

17 `Спальню мою надушила смирною, алоем, и корицею.

18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!

18 `Поди, станем упиваться ласками до утра, проведем время в восторгах любви.

19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:

19 `Ибо нет мужа в доме своем, пошел в дорогу дальнюю;

20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.

20 `Кошелек серебра взял себе в руки; ко дню полнолуния придет в дом свой`.

21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —

21 Прельстила его многословием своим, ласкою уст своих увлекла его.

22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,

22 Тотчас он пошел за нею, как бык идет на убой, и как на привязь, к наказанию глупого.

23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка...

23 Доколе стрела не изрежет печени его; как птичка кидается в силки, и не знает, что они поставлены на душу ее.

24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:

24 Итак, дети, послушайте меня, и внемлите изречениям уст моих.

25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,

25 Пусть не склоняется на дороги ее сердце твое; не заходи на стези ее.

26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!

26 Ибо она многих повергла уязвленными, и всех убитых ею великое число.

27 Її дім — до шео́лу доро́ги, що провадять до смертних кімна́т.

27 Дом ее - пути в преисподнюю, нисходящие в обители смерти.