1 Безбожні втіка́ють, коли й не жену́ться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчу́к.

2 Коли край провини́ться, то має багато воло́дарів, коли ж є люди́на розумна й знаю́ча, то де́ржиться довго.

3 Люди́на убога, що гно́бить нужде́нних, це зли́ва рвучка́, що хліба по ній не буває.

4 Ті, хто Зако́н залиша́є, хвалять безбожних, а ті, хто Зако́н береже, на них бу́ряться.

5 Люди лихі правосу́ддя не розуміють, а шукаючі Господа все розуміють.

6 Ліпше убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж криводоро́гий, хоч він і бага́ч.

7 Хто Зако́н береже́, розумний той син, а хто во́диться із гультяя́ми, засоро́млює ба́тька свого́.

8 Хто мно́жить лихва́рським відсо́тком багатство своє, той для то́го грома́дить його, хто ласкавий для бідних.

9 Хто відхи́лює вухо своє, щоб не слухати Зако́на, то буде оги́дна й молитва того.

10 Хто про́стих доводить блуди́ти дорогою зла, сам до ями своєї впаде́, а невинні пося́дуть добро.

11 Багата люди́на в оча́х своїх мудра, та розумний убогий розслі́дить її.

12 Велика пишно́та, як ті́шаться праведні, коли ж несправедливі зростають, то треба шукати люди́ну.

13 Хто ховає провини свої, тому́ не веде́ться, а хто признається та кидає їх, той буде поми́луваний.

14 Блаженна люди́на, що завжди оба́чна, а хто ожорсто́чує серце своє, той впадає в лихе.

15 Лев ричу́чий й ведмі́дь ненаже́рливий — це безбожний володар над людом убогим.

16 Володар, позбавлений розуму, тисне дошкульно, а ненави́сник заже́рливости буде мати дні довгі.

17 Люди́на, обтя́жена за душогу́бство, втікає до гро́бу, — нехай її не підпира́ють!

18 Хто ходить[13] невинний, той буде спасе́ний, а криводоро́гий впаде́ на одній із дорі́г.

19 Хто землю свою обробля́є, той наси́титься хлібом,[14] а хто за марно́тним жене́ться, наси́титься вбогістю.

20 Вірна люди́на багата на благослове́ння, а хто спішно збагачується, непокараним той не зали́шиться.

21 Увагу звертати на особу — не добре, бо й за кус хліба люди́на згріши́ть.

22 Завидю́ща люди́на спішить до багатства, і не знає, що при́йде на неї нужда́.

23 Хто напоумля́є люди́ну, той знахо́дить вкінці більшу ласку, ніж той, хто лести́ть язиком.

24 Хто батька свого й свою матір грабує і каже: „Це не гріх“, той розбійнику друг.

25 Захла́нний викликує сварку, хто ж має наді́ю на Господа, буде наси́чений.

26 Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врято́ваний.

27 Хто дає немаю́чому, той недостатку не знатиме, хто́ ж свої очі ховає від нього, той зазна́є багато проклять.

28 Коли підійма́ються лю́ди безбожні, люди́на ховається, а як гинуть вони, то мно́жаться праведні.