Пiсня над пiснями

Розділ 5

1 „Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“

2 „Я сплю, — моє ж серце чува́є. Ось голос мого коханого! Стукає. „Відчини мені, се́стро моя, о моя ти подру́женько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покри́лася вся моя голова, мої ку́чері — кра́плями ночі!“

3 „Зняла я одежу свою, — як зно́ву її надягну́? Помила я ні́жки свої, — як же їх занечи́щу?“

4 Мій коханий простя́г свою руку крізь о́твір, — і нутро моє схвилюва́лось від нього!

5 Встала я відчини́ти своє́му коханому, — а з рук моїх ка́пала ми́рра, і мирра текла́ на засу́вки замка́ з моїх пальців.

6 Відчинила своє́му коханому, — а коханий мій зник, відійшов! Душі не става́ло в мені, як він говорив. Я шукала його, та його не знайшла́. Я гука́ла його, та він не відізва́вся до мене.

7 Стріли мене сторожі́, що ходять по місті, — набили мене, завдали́ мені ра́ни. Здерли з мене моє покрива́ло, сторожі́ міських мурів!“

8 „Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте́? — Що я хвора з коха́ння!“

9 „Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливі́ша з жіно́к? Чим коха́ний твій кращий від іншіх коханих, що так заклина́єш ти нас?“

10 „Коханий мій білий й рум'я́ний, визначні́ший він від десяти тисяч інших.

11 Голова його — щиреє золото, його ку́чері — па́льмове віття, чорні, як во́рон.

12 Його очі — немов голубки́ над джере́лами во́дними, у молоці повими́вані, що над повним струмко́м посіда́ли!

13 Його ли́чка — як гря́дка бальза́му, немов квітники́ запашні́! Його губи — ліле́ї, з яких ка́пає ми́рра теку́ча!

14 Його руки — стовпці́ золоті, повиса́джувані хризолі́том, а ло́но його — твір мисте́цький з слоно́вої кости, покритий сапфі́рами!

15 Його сте́гна — стовпи мармуро́ві, поста́влені на золотії підста́ви! Його вигляд — немов той Лива́н, він юна́к — як ті ке́дри!

16 Уста його — солодо́щі, і він увесь — пожада́ння. Оце мій коханий, й оце мій дружо́к, дочки єрусали́мські!“

Песнь Песней

Глава 5

1 `Иду в сад Мой, сестра Моя, невеста; нарву смирны Моей с ароматами Моими; буду есть сот Мой с медом Моим; напьюсь вина Моего с молоком Моим. Ядите, други, пейте до упоения, возлюбленные!` -

2 Я спала, но сердце мое бодрствовало... Голос возлюбленного моего... стучится... `Отвори Мне, сестра Моя, подруга Моя, голубица Моя, чистая Моя: ибо голова Моя вся покрыта росою, кудри Мои каплями ночи`.

3 Я скинула с себя хитон мой; так неужели мне надевать его? Я вымыла ноги мои; так неужели мне марать их?

4 Возлюбленный мой простер руку Свою сквозь скважину, и вся внутренность моя взволновалась от Него.

5 Я встала, чтоб отворить Возлюбленному моему; и с рук моих капала смирна, и с перстов моих смирна самотечная, на ручки замка.

6 Отворила я Возлюбленному моему; но Возлюбленный мой ускользнул, ушел. Душа у меня вышла, когда он заговорил. Я искала Его, и не находила Его; звала Его, и Он не ответствовал мне

7 Нашли меня стражи, ходящие по городу; били меня, изранили меня, сняли с меня верхнюю одежду мою стерегущие стены.

8 Заклинаю вас, дщери Иерусалима: если найдете Возлюбленного моего... что же вы скажете Ему?.. Что я от любви изнемогаю. -

9 `Чем Возлюбленный твой отличнее всякого возлюбленного, прекраснейшая из женщин? Чем Возлюбленный твой отличнее всякого возлюбленного, что ты так заклинаешь нас?` -

10 Друг мой бел и румян, отличен от тьмы других;

11 Голова на Нем - чистое золото; кудри Его развесисты, черны как ворон;

12 Глаза Его, как голуби при потоках вод, омытые молоком, сидящие у полноты.

13 Щеки Его, как цветник ароматический, гряды благовонных растений, губы Его - лилии, источают смирну самотечную;

14 Руки Его - золотые кругляки, усаженные топазами; живот Его выточен из слоновой кости, обложенной сапфирами;

15 Ноги Его - мраморные столбы, поставленные на золотых подножиях. Видом Он подобен Ливану; величествен, как кедры.

16 Уста Его - сладость, и весь Он - красота. Вот кто Возлюбленный мой, и вот кто Друг мой, дщери Иерусалима! -

Пiсня над пiснями

Розділ 5

Песнь Песней

Глава 5

1 „Прийшов я до са́ду свого, о се́стро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальза́мом своїм, спожива́ю свого стільника́ разом із медом своїм, п'ю вино я своє зо своїм молоком! Споживайте, співдру́зі, — пийте до схо́чу, кохані!“

1 `Иду в сад Мой, сестра Моя, невеста; нарву смирны Моей с ароматами Моими; буду есть сот Мой с медом Моим; напьюсь вина Моего с молоком Моим. Ядите, други, пейте до упоения, возлюбленные!` -

2 „Я сплю, — моє ж серце чува́є. Ось голос мого коханого! Стукає. „Відчини мені, се́стро моя, о моя ти подру́женько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покри́лася вся моя голова, мої ку́чері — кра́плями ночі!“

2 Я спала, но сердце мое бодрствовало... Голос возлюбленного моего... стучится... `Отвори Мне, сестра Моя, подруга Моя, голубица Моя, чистая Моя: ибо голова Моя вся покрыта росою, кудри Мои каплями ночи`.

3 „Зняла я одежу свою, — як зно́ву її надягну́? Помила я ні́жки свої, — як же їх занечи́щу?“

3 Я скинула с себя хитон мой; так неужели мне надевать его? Я вымыла ноги мои; так неужели мне марать их?

4 Мій коханий простя́г свою руку крізь о́твір, — і нутро моє схвилюва́лось від нього!

4 Возлюбленный мой простер руку Свою сквозь скважину, и вся внутренность моя взволновалась от Него.

5 Встала я відчини́ти своє́му коханому, — а з рук моїх ка́пала ми́рра, і мирра текла́ на засу́вки замка́ з моїх пальців.

5 Я встала, чтоб отворить Возлюбленному моему; и с рук моих капала смирна, и с перстов моих смирна самотечная, на ручки замка.

6 Відчинила своє́му коханому, — а коханий мій зник, відійшов! Душі не става́ло в мені, як він говорив. Я шукала його, та його не знайшла́. Я гука́ла його, та він не відізва́вся до мене.

6 Отворила я Возлюбленному моему; но Возлюбленный мой ускользнул, ушел. Душа у меня вышла, когда он заговорил. Я искала Его, и не находила Его; звала Его, и Он не ответствовал мне

7 Стріли мене сторожі́, що ходять по місті, — набили мене, завдали́ мені ра́ни. Здерли з мене моє покрива́ло, сторожі́ міських мурів!“

7 Нашли меня стражи, ходящие по городу; били меня, изранили меня, сняли с меня верхнюю одежду мою стерегущие стены.

8 „Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте́? — Що я хвора з коха́ння!“

8 Заклинаю вас, дщери Иерусалима: если найдете Возлюбленного моего... что же вы скажете Ему?.. Что я от любви изнемогаю. -

9 „Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливі́ша з жіно́к? Чим коха́ний твій кращий від іншіх коханих, що так заклина́єш ти нас?“

9 `Чем Возлюбленный твой отличнее всякого возлюбленного, прекраснейшая из женщин? Чем Возлюбленный твой отличнее всякого возлюбленного, что ты так заклинаешь нас?` -

10 „Коханий мій білий й рум'я́ний, визначні́ший він від десяти тисяч інших.

10 Друг мой бел и румян, отличен от тьмы других;

11 Голова його — щиреє золото, його ку́чері — па́льмове віття, чорні, як во́рон.

11 Голова на Нем - чистое золото; кудри Его развесисты, черны как ворон;

12 Його очі — немов голубки́ над джере́лами во́дними, у молоці повими́вані, що над повним струмко́м посіда́ли!

12 Глаза Его, как голуби при потоках вод, омытые молоком, сидящие у полноты.

13 Його ли́чка — як гря́дка бальза́му, немов квітники́ запашні́! Його губи — ліле́ї, з яких ка́пає ми́рра теку́ча!

13 Щеки Его, как цветник ароматический, гряды благовонных растений, губы Его - лилии, источают смирну самотечную;

14 Його руки — стовпці́ золоті, повиса́джувані хризолі́том, а ло́но його — твір мисте́цький з слоно́вої кости, покритий сапфі́рами!

14 Руки Его - золотые кругляки, усаженные топазами; живот Его выточен из слоновой кости, обложенной сапфирами;

15 Його сте́гна — стовпи мармуро́ві, поста́влені на золотії підста́ви! Його вигляд — немов той Лива́н, він юна́к — як ті ке́дри!

15 Ноги Его - мраморные столбы, поставленные на золотых подножиях. Видом Он подобен Ливану; величествен, как кедры.

16 Уста його — солодо́щі, і він увесь — пожада́ння. Оце мій коханий, й оце мій дружо́к, дочки єрусали́мські!“

16 Уста Его - сладость, и весь Он - красота. Вот кто Возлюбленный мой, и вот кто Друг мой, дщери Иерусалима! -