Йоїл

Розділ 1

1 Слово Господнє, що було до Йоі́ла, Петуїлового сина.

2 „Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків?

3 Оповіда́йте про це синам вашим, а ваші сини — своїм ді́тям, а їхні сини — поколі́нню насту́пному.

4 „Що лишилось по гу́сені, — зже́рла те все сарана́, що ж зоста́лося по сарані́ — пожер ко́ник, а решту по ко́нику зжерла черва́“.

5 Пробудіться, п'яни́ці, і плачте й ридайте за виногра́довим соком усі, хто вина напива́ється, бо ві́днятий він від уст ваших!

6 Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисле́нний, його зуби — як ле́в'ячі зуби, а па́ща його — як в леви́ці.

7 Виноград Мій зробив він спусто́шенням, Моє ж фі́ґове дерево геть полама́в, доще́нту його оголи́в та й покинув, галу́зки його побіліли.

8 Голоси́, як та дівчина, вере́тою опере́зана, за нарече́ним юна́цтва свого́.

9 Жертва хлі́бна й жертва лита спини́лася в домі Господньому, впали в жало́бу священики, слу́ги Господні.

10 Опусто́шене поле, упала в жало́бу земля, бо спусто́шене збіжжя, вино молоде пересо́хло, зів'я́ла оливка.

11 Засоро́милися рільники́, голосили були виногра́дарі за пшеницю й ячмі́нь, бо ви́гинуло жниво поля.

12 Усох виноград, а фіґа зів'я́ла, грана́тове дерево, й па́льма та яблуня, і повсиха́ли всі пі́льні дере́ва, бо Він висушив радість від лю́дських синів.

13 Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги же́ртівника, входьте, ночуйте в вере́тах, служителі Бога мого́, — бо хлі́бна жертва і жертва та лита затри́мана бу́де від дому вашого Бога!

14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старши́х, всіх мешка́нців землі до дому Господа, вашого Бога, і кли́чте до Господа.

15 Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення!

16 Чи ж з-перед оче́й наших не відіймається ї́жа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

17 Поко́рчились зе́рна під своїми гру́дами, спорожні́ли комо́ри, поруйно́вані клу́ні, бо висохло збі́жжя.

18 Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені!

19 До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі.

20 Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині!

Книга пророка Иоиля

Глава 1

1 Слово Иеговы, бывшее к Иоилю, сыну Иефуилову.

2 Выслушайте сие, старцы; и обратите внимание, все жители земли! было ли это во дни ваши, или во дни отцев ваших?

3 Перескажите о сем детям вашим, а дети ваши своим детям, а дети их последующему поколению.

4 Оставшееся от саранчи газама доел арбе, а оставшееся от арбе доел елек, а оставшееся от елека доел хасил {четыре названия саранчи}.

5 Протрезвитесь, пьяницы, и плачьте, и рыдайте, все винопийцы о напитках; ибо отняты они у рта вашего.

6 Ибо на землю мою пришел народ сильный и бесчисленный; зубы у него зубы львовы и челюсти у него львицыны.

7 Виноградную лозу мою он оставил пустой, и смоковницу мою сделал щепою; обгрыз ее дочиста, и бросил; белеются сучья ее.

8 Рыдай, как облекшаяся власяницею девица рыдает о супруге юности своей.

9 Прекратилось хлебное приношение и возлияние в доме Иеговы; плачут священники, служители Иеговы.

10 Опустело поле, сетует пашня; ибо истреблен хлеб, виноградный сок высох, иссякло в маслине масло,

11 Земледельцы в стыде, рыдают садовники о пшенице и ячмене; потому что погибла жатва поля.

12 Виноградная лоза стыдится, и смоковница вянет, граната, и пальма, и яблоня, все дерева в поле засохли, ибо веселие устыдилось, отвратившись от сынов человеческих.

13 Препояшьтесь и сетуйте, священники! рыдайте, служители жертвенника! Пойдите, ночуйте во власяницах, служители Бога моего! ибо прекратилось в доме Бога вашего хлебное приношение и возлияние.

14 Назначьте пост; объявите свободу от работ; созовите старцев, всех жителей земли, в дом Иеговы, Бога вашего, и взывайте к Иегове.

15 О день! так близок день Иеговы; и как пагуба идет он от Вседержителя.

16 Не пред нашими ли очами хлеб исчез, из дома Бога нашего веселие и радость?

17 Зерна задохлись под глыбами своими; опустели засеки; распадаются житницы, поелику не стало хлеба.

18 О, как стонет скот! Стада коров тоскуют, ибо нет для них пажити; и стада овец страдают.

19 К тебе взываю, Иегова; ибо огонь пожрал степные пастбища, и пламень попалил все дерева в поле.

20 И полевые звери смотрят к Тебе вверх; ибо засохли потоки вод, и огонь пожрал степные пастбища.

Йоїл

Розділ 1

Книга пророка Иоиля

Глава 1

1 Слово Господнє, що було до Йоі́ла, Петуїлового сина.

1 Слово Иеговы, бывшее к Иоилю, сыну Иефуилову.

2 „Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків?

2 Выслушайте сие, старцы; и обратите внимание, все жители земли! было ли это во дни ваши, или во дни отцев ваших?

3 Оповіда́йте про це синам вашим, а ваші сини — своїм ді́тям, а їхні сини — поколі́нню насту́пному.

3 Перескажите о сем детям вашим, а дети ваши своим детям, а дети их последующему поколению.

4 „Що лишилось по гу́сені, — зже́рла те все сарана́, що ж зоста́лося по сарані́ — пожер ко́ник, а решту по ко́нику зжерла черва́“.

4 Оставшееся от саранчи газама доел арбе, а оставшееся от арбе доел елек, а оставшееся от елека доел хасил {четыре названия саранчи}.

5 Пробудіться, п'яни́ці, і плачте й ридайте за виногра́довим соком усі, хто вина напива́ється, бо ві́днятий він від уст ваших!

5 Протрезвитесь, пьяницы, и плачьте, и рыдайте, все винопийцы о напитках; ибо отняты они у рта вашего.

6 Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисле́нний, його зуби — як ле́в'ячі зуби, а па́ща його — як в леви́ці.

6 Ибо на землю мою пришел народ сильный и бесчисленный; зубы у него зубы львовы и челюсти у него львицыны.

7 Виноград Мій зробив він спусто́шенням, Моє ж фі́ґове дерево геть полама́в, доще́нту його оголи́в та й покинув, галу́зки його побіліли.

7 Виноградную лозу мою он оставил пустой, и смоковницу мою сделал щепою; обгрыз ее дочиста, и бросил; белеются сучья ее.

8 Голоси́, як та дівчина, вере́тою опере́зана, за нарече́ним юна́цтва свого́.

8 Рыдай, как облекшаяся власяницею девица рыдает о супруге юности своей.

9 Жертва хлі́бна й жертва лита спини́лася в домі Господньому, впали в жало́бу священики, слу́ги Господні.

9 Прекратилось хлебное приношение и возлияние в доме Иеговы; плачут священники, служители Иеговы.

10 Опусто́шене поле, упала в жало́бу земля, бо спусто́шене збіжжя, вино молоде пересо́хло, зів'я́ла оливка.

10 Опустело поле, сетует пашня; ибо истреблен хлеб, виноградный сок высох, иссякло в маслине масло,

11 Засоро́милися рільники́, голосили були виногра́дарі за пшеницю й ячмі́нь, бо ви́гинуло жниво поля.

11 Земледельцы в стыде, рыдают садовники о пшенице и ячмене; потому что погибла жатва поля.

12 Усох виноград, а фіґа зів'я́ла, грана́тове дерево, й па́льма та яблуня, і повсиха́ли всі пі́льні дере́ва, бо Він висушив радість від лю́дських синів.

12 Виноградная лоза стыдится, и смоковница вянет, граната, и пальма, и яблоня, все дерева в поле засохли, ибо веселие устыдилось, отвратившись от сынов человеческих.

13 Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги же́ртівника, входьте, ночуйте в вере́тах, служителі Бога мого́, — бо хлі́бна жертва і жертва та лита затри́мана бу́де від дому вашого Бога!

13 Препояшьтесь и сетуйте, священники! рыдайте, служители жертвенника! Пойдите, ночуйте во власяницах, служители Бога моего! ибо прекратилось в доме Бога вашего хлебное приношение и возлияние.

14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старши́х, всіх мешка́нців землі до дому Господа, вашого Бога, і кли́чте до Господа.

14 Назначьте пост; объявите свободу от работ; созовите старцев, всех жителей земли, в дом Иеговы, Бога вашего, и взывайте к Иегове.

15 Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення!

15 О день! так близок день Иеговы; и как пагуба идет он от Вседержителя.

16 Чи ж з-перед оче́й наших не відіймається ї́жа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

16 Не пред нашими ли очами хлеб исчез, из дома Бога нашего веселие и радость?

17 Поко́рчились зе́рна під своїми гру́дами, спорожні́ли комо́ри, поруйно́вані клу́ні, бо висохло збі́жжя.

17 Зерна задохлись под глыбами своими; опустели засеки; распадаются житницы, поелику не стало хлеба.

18 Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені!

18 О, как стонет скот! Стада коров тоскуют, ибо нет для них пажити; и стада овец страдают.

19 До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі.

19 К тебе взываю, Иегова; ибо огонь пожрал степные пастбища, и пламень попалил все дерева в поле.

20 Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині!

20 И полевые звери смотрят к Тебе вверх; ибо засохли потоки вод, и огонь пожрал степные пастбища.