До євреївРозділ 12 |
1 |
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. |
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. |
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, |
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. |
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! |
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? |
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. |
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? |
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. |
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности! |
12 |
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. |
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. |
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. |
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. |
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, |
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. |
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. |
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ |
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, |
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, |
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. |
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, |
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. |
27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. |
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. |
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! |
Послание евреямГлава 12 |
1 |
2 Будем неотрывно смотреть на Иисуса. От начала до конца наша вера зависит от Него. Он ради предстоящей радости претерпел смерть на кресте, пренебрегши позор, и сейчас сидит по правую сторону от Божьего престола. |
3 Подумайте о Нем, испытавшем такую вражду со стороны грешников, и это поможет вам не изнемочь душою и не потерять присутствия духа. |
4 |
5 Вы забыли слова ободрения, обращенные к вам как к сыновьям: |
6 |
7 |
8 Если вы не бывали наказаны (а каждый подвергается наказанию), то вы незаконные дети, а не подлинные сыновья. |
9 У нас у всех были земные отцы, которые наказывали нас, и мы уважали их. Насколько же больше мы должны быть послушны Отцу наших духов, ведь это послушание дает нам жизнь! |
10 Наши отцы воспитывали нас некоторое время, и так, как им это казалось правильным, но Бог воспитывает нас ради нашего блага, чтобы нам стать участниками Его святости. |
11 Любое наказание кажется нам скорее причиняющим боль, чем несущим радость. Но впоследствии те, кто был научен наказанием, пожинают урожай праведности и мира. |
12 |
13 Идите по прямому пути, чтобы тому, кто хромает, не покалечиться больше, но опять стать здоровым. |
14 |
15 Смотрите, чтобы никто из вас не был лишен благодати Божьей, и чтобы никто не причинил бы вам вреда, подобно горькому корню, который пророс среди вас, и чтобы им не осквернились многие. |
16 Смотрите, чтобы никто из вас не предавался распутству и не был таким далеким от Бога, как Исав, который за одну миску еды продал свои права старшего сына. |
17 Вы знаете, что потом он хотел унаследовать благословение, но был отвергнут. Хотя он горько плакал, было слишком поздно для раскаяний. |
18 А ведь вы подошли не к горе Синай, к которой можно притронуться и которая пылает огнем, не ко тьме, не к мраку и не к буре. |
19 Вы пришли не на звук трубы и не на голос, говорящий такие слова, что слушающие просили о том, чтобы больше он не говорил им. |
20 Люди были не в силах вынести то, что им было повелено: «Если и животное прикоснется к этой горе, оно должно быть побито камнями». |
21 Это было так ужасно, что даже Моисей сказал: «Я в страхе и трепете». |
22 |
23 Вы пришли в собрание первенцев, чьи имена записаны на небесах. Вы пришли к Богу, Судье всех людей, и к духам праведников, ставших совершенными. |
24 Вы пришли к Иисусу, посреднику нового завета, и к окропляющей крови, которая говорит лучше крови Авеля. |
25 |
26 Тогда Его голос потрясал землю, но сейчас Он обещает: «Я еще раз сотрясу землю, и не только землю, но и небеса». |
27 Слова «еще раз» говорят о том, что все, что может быть сотрясено, все сотворенное, временное исчезнет, останется только то, что непоколебимо. |
28 |
29 потому что наш Бог — это пожирающий огонь. |
До євреївРозділ 12 |
Послание евреямГлава 12 |
1 |
1 |
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. |
2 Будем неотрывно смотреть на Иисуса. От начала до конца наша вера зависит от Него. Он ради предстоящей радости претерпел смерть на кресте, пренебрегши позор, и сейчас сидит по правую сторону от Божьего престола. |
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. |
3 Подумайте о Нем, испытавшем такую вражду со стороны грешников, и это поможет вам не изнемочь душою и не потерять присутствия духа. |
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, |
4 |
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. |
5 Вы забыли слова ободрения, обращенные к вам как к сыновьям: |
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! |
6 |
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? |
7 |
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. |
8 Если вы не бывали наказаны (а каждый подвергается наказанию), то вы незаконные дети, а не подлинные сыновья. |
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? |
9 У нас у всех были земные отцы, которые наказывали нас, и мы уважали их. Насколько же больше мы должны быть послушны Отцу наших духов, ведь это послушание дает нам жизнь! |
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. |
10 Наши отцы воспитывали нас некоторое время, и так, как им это казалось правильным, но Бог воспитывает нас ради нашего блага, чтобы нам стать участниками Его святости. |
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности! |
11 Любое наказание кажется нам скорее причиняющим боль, чем несущим радость. Но впоследствии те, кто был научен наказанием, пожинают урожай праведности и мира. |
12 |
12 |
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. |
13 Идите по прямому пути, чтобы тому, кто хромает, не покалечиться больше, но опять стать здоровым. |
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
14 |
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. |
15 Смотрите, чтобы никто из вас не был лишен благодати Божьей, и чтобы никто не причинил бы вам вреда, подобно горькому корню, который пророс среди вас, и чтобы им не осквернились многие. |
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. |
16 Смотрите, чтобы никто из вас не предавался распутству и не был таким далеким от Бога, как Исав, который за одну миску еды продал свои права старшего сына. |
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. |
17 Вы знаете, что потом он хотел унаследовать благословение, но был отвергнут. Хотя он горько плакал, было слишком поздно для раскаяний. |
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, |
18 А ведь вы подошли не к горе Синай, к которой можно притронуться и которая пылает огнем, не ко тьме, не к мраку и не к буре. |
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. |
19 Вы пришли не на звук трубы и не на голос, говорящий такие слова, что слушающие просили о том, чтобы больше он не говорил им. |
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. |
20 Люди были не в силах вынести то, что им было повелено: «Если и животное прикоснется к этой горе, оно должно быть побито камнями». |
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ |
21 Это было так ужасно, что даже Моисей сказал: «Я в страхе и трепете». |
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, |
22 |
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, |
23 Вы пришли в собрание первенцев, чьи имена записаны на небесах. Вы пришли к Богу, Судье всех людей, и к духам праведников, ставших совершенными. |
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. |
24 Вы пришли к Иисусу, посреднику нового завета, и к окропляющей крови, которая говорит лучше крови Авеля. |
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, |
25 |
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. |
26 Тогда Его голос потрясал землю, но сейчас Он обещает: «Я еще раз сотрясу землю, и не только землю, но и небеса». |
27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. |
27 Слова «еще раз» говорят о том, что все, что может быть сотрясено, все сотворенное, временное исчезнет, останется только то, что непоколебимо. |
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. |
28 |
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! |
29 потому что наш Бог — это пожирающий огонь. |