Йона

Розділ 3

1 І було́ Господнє слово до Йони вдру́ге таке:

2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!“

3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневі́я була місто велике-превелике, на три дні ходи́.

4 І зачав Йо́на ходити по місті, — на один день ходи, — і проповідував і казав: „Ще сорок день, — і Ніневія буде зруйно́вана!“

5 І ніневі́тяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали вере́ти, від найбільшого з них аж до найменшого.

6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща́ свого з себе, і покрився вере́тою, та й сів на по́пелі.

7 І він звелів кли́кнути й сказати в Ніневії з нака́зу царя та його вельмож, говорячи: „Нехай не покуштують нічо́го ані люди́на, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна́, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води!

8 І нехай покриваються вере́тами та люди́на й та худоба, і нехай сильно кли́чуть до Бога, і нехай кожен зве́рне з своєї дороги та від наси́льства, що в їхніх руках.

9 Хто знає, може Бог обе́рнеться й пожа́лує, і відве́рнеться з жару гніву Свого́, — і ми не погинемо!“

10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.

Книга пророка Ионы

Глава 3

1 И было к Ионе слово Господне во второй раз:

2 — Собирайся, ступай в великий город Ниневию и возвести там то, что Я тебе говорю.

3 Иона послушался Господнего слова и, собравшись, пошел в Ниневию. Ниневия была огромным городом — обойти ее можно было только за три дня.

4 И Иона начал ходить по городу, проходя столько, сколько можно пройти за день, и стал возвещать: «Еще сорок дней и Ниневия будет разрушена!».

5 Ниневитяне поверили Богу и объявили пост, и все — от большого до малого — оделись в рубище.

6 Когда эта весть дошла до царя Ниневии, он встал со своего престола, снял свои царские одежды, надел рубище и сел в пепел.

7 Он велел объявить в Ниневии: «Указ царя и его приближенных: Пусть ни люди, ни скот — ни крупный, ни мелкий — не принимают пищи, не ходят на пастбища и не пьют воды.

8 Пусть и людей, и скот оденут в рубища. Пусть каждый изо всех сил призывает Бога. Пусть они оставят свои злые пути и жестокость.

9 Кто знает, может быть, Бог еще сжалится над нами и передумает, сменит Свой пылающий гнев на милость, и мы не погибнем».

10 Когда Бог увидел то, что они сделали, и как они оставили свои злые пути, Он смилостивился и не стал насылать на них беду, которой Он им грозил.

Йона

Розділ 3

Книга пророка Ионы

Глава 3

1 І було́ Господнє слово до Йони вдру́ге таке:

1 И было к Ионе слово Господне во второй раз:

2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!“

2 — Собирайся, ступай в великий город Ниневию и возвести там то, что Я тебе говорю.

3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневі́я була місто велике-превелике, на три дні ходи́.

3 Иона послушался Господнего слова и, собравшись, пошел в Ниневию. Ниневия была огромным городом — обойти ее можно было только за три дня.

4 І зачав Йо́на ходити по місті, — на один день ходи, — і проповідував і казав: „Ще сорок день, — і Ніневія буде зруйно́вана!“

4 И Иона начал ходить по городу, проходя столько, сколько можно пройти за день, и стал возвещать: «Еще сорок дней и Ниневия будет разрушена!».

5 І ніневі́тяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали вере́ти, від найбільшого з них аж до найменшого.

5 Ниневитяне поверили Богу и объявили пост, и все — от большого до малого — оделись в рубище.

6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща́ свого з себе, і покрився вере́тою, та й сів на по́пелі.

6 Когда эта весть дошла до царя Ниневии, он встал со своего престола, снял свои царские одежды, надел рубище и сел в пепел.

7 І він звелів кли́кнути й сказати в Ніневії з нака́зу царя та його вельмож, говорячи: „Нехай не покуштують нічо́го ані люди́на, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна́, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води!

7 Он велел объявить в Ниневии: «Указ царя и его приближенных: Пусть ни люди, ни скот — ни крупный, ни мелкий — не принимают пищи, не ходят на пастбища и не пьют воды.

8 І нехай покриваються вере́тами та люди́на й та худоба, і нехай сильно кли́чуть до Бога, і нехай кожен зве́рне з своєї дороги та від наси́льства, що в їхніх руках.

8 Пусть и людей, и скот оденут в рубища. Пусть каждый изо всех сил призывает Бога. Пусть они оставят свои злые пути и жестокость.

9 Хто знає, може Бог обе́рнеться й пожа́лує, і відве́рнеться з жару гніву Свого́, — і ми не погинемо!“

9 Кто знает, может быть, Бог еще сжалится над нами и передумает, сменит Свой пылающий гнев на милость, и мы не погибнем».

10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.

10 Когда Бог увидел то, что они сделали, и как они оставили свои злые пути, Он смилостивился и не стал насылать на них беду, которой Он им грозил.