CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Єр. 32
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Єремiя

Розділ 32

1 Слово, що було до Єремії від Господа за десятого року Седекії, царя Юдиного, — це вісімнадцятий рік Навуходоно́сора.

2 А тоді військо вавилонського царя обляга́ло Єрусалим, а пророк Єремія був ув'я́знений в подві́р'ї в'язни́ці, що була при домі царя Юдиного,

3 що ув'язни́в його Седекія, цар Юдин, говорячи: „На́що ти пророкуєш отак: Так говорить Господь: Ось Я ви́дам це місто в руку вавилонського царя, — і він здобу́де його.

4 А Седекія, цар Юдин, не втече́ від руки халдеїв, бо конче буде він даний в руку вавилонського царя́, і будуть говорити уста́ його з його устами, а очі його будуть бачити очі його.

5 І заведе́ він Седекію до Вавилону, і він буде там, аж поки Я відві́даю його, говорить Господь. Коли ж будете воювати з халдеями, не пощасти́ться вам“.

6 А Єремія відказав: „Було мені слово Господнє таке:

7 Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дя́дька, іде до тебе сказати: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо ти маєш викупне́ право купити.

8 І прийшов до мене Ганамеїл, син дядька мого, за Господнім словом, до подві́р'я в'язни́ці, та й сказав мені: Купи моє поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї, бо твоє право спа́дщини й твій викуп, — купи собі! І пізнав я, що це слово Господнє.

9 І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім ше́клів срібла.

10 І написав я ку́пчу, і запечатав, і засві́дчив сві́дками, та й зважив срібло вагою.

11 І взяв я ку́пчого листа запеча́таного, за зако́ном та уста́вами, і відкритого.

12 І дав я ку́пчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір'ї в'язниці.

13 І наказав я Барухові на їхніх очах, говорячи:

14 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці листи, цього ку́пчого листа, — і запеча́таного, і того листа відкритого, — і даси його в гли́няний по́суд, щоб заховались на довгий час.

15 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми́ та поля й виноградники в цьому Кра́ї!

16 І молився я до Господа пото́му, як дав був ку́пчого листа Барухові, Нерейїному синові, промовляючи:

17 О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю поту́жною силою та Своїм ви́тягненим раме́ном, — нічо́го для Тебе нема неможли́вого!

18 Милість Ти тисячам чи́ниш, і за провину батькі́в після них віддаєш в лоно їхніх синів, Боже великий та могу́тній, Госпо́дь Савао́т Йому Йме́ння!

19 Великий в пораді й могу́тній у чи́нах, що очі Твої відкриті на всі доро́ги лю́дських синів, щоб кожному дати згідно з його доро́гою та згідно з плодо́м його чи́нів,

20 що знаки та чу́да чинив Ти в єги́петськім кра́ї, і чиниш їх аж по цей день, і між Ізраїлем, і між наро́дом, і зробив Собі Йме́ння, як цього дня!

21 І Ти вивів наро́д Свій Ізраїля з кра́ю єгипетського зна́ками та чу́дами, і рукою поту́жною, і раме́ном ви́тягненим та стра́хом великим.

22 І дав Ти їм край цей, який їхнім батька́м заприсяг був, щоб дати їм край цей, що тече молоком він та медом.

23 І прийшли, і посіли його, та не слухалися Твого голосу, і Зако́ном Твоїм не ходили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили, і Ти вчинив, що спітка́ло їх все оце лихо.

24 Ось дохо́дять до міста вали́, щоб здобути його, й місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і морови́цю. І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш.

25 А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срі́бло, і засвідч купі́влю свідками, ось місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв“.

26 І було Господнє слово до Єремії, говорячи:

27 „Ось Я — Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є що́сь неможли́ве?

28 Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, — і він здобу́де його!

29 І при́йдуть халдеї, що воюють з цим містом, і підпа́лять це місто огнем, та й спа́лять його й ті доми́, що прино́сились жертви Ваалові на їхніх даха́х, і лили́ся литі жертви для інших богів, щоб Мене прогніви́ти.

30 Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиня́ли на о́чах Моїх від юна́цтва свого́, сини бо Ізраїлеві лиш гніви́ли Мене чином рук своїх, ка́же Господь.

31 Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лю́тість Мою з того дня, як його збудува́ли, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця

32 за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке учини́ли, щоб гніви́ти Мене, — вони, їхні царі, князі́, їхні священики й їхні пророки, і юде́яни й ме́шканці Єрусалиму.

33 І вони оберну́лись до Мене поти́лицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, — та не слухалися, щоб прийняти науку.

34 І поклали гидо́ти свої в тому храмі, в якому Ім'я́ Моє кли́калося, щоб його занечи́стити.

35 І побудували жерто́вні пагі́рки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь перево́дити синів своїх та своїх до́чок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не вхо́дило в серце Мені, щоб чинити ту гидо́ту, щоб уводити Юду у гріх.

36 Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви говорите: Воно ві́ддане буде у руку царя вавилонського мече́м, і голодом, і морови́цею:

37 Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди ви́гнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересе́рдям, і верну́ їх до місця цього́, і посаджу́ їх безпе́чно, —

38 і вони Мені стануть наро́дом, а Я буду їм Богом!

39 І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро́ собі й синам їхнім по них.

40 І складу́ з ними вічного заповіта, що не відверну́ся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене!

41 І буду Я ті́шитись ними, щоб чинити їм добро, і їх посаджу́ на землі цій у правді усім Своїм серцем та всією душею Своєю.

42 Бо так промовляє Господь: Як спрова́див був Я все велике це зло на наро́д цей, так спрова́джу на них все добро, яке провіща́в Я про них!

43 І купуватимуть поле в цім кра́ї, про якого ви кажете: „Він — спусто́шення, так що немає люди́ни й скотини, він ві́дданий в руку халдеїв“.

44 І бу́дуть вони купувати поля́ за срібло́, і писати про це у листі, й запеча́тувати, і сві́дчити сві́дками, у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірськи́х, і в містах до́лішніх, і в містах півде́нних, — бо верну́ їх із поло́ну, говорить Господь!“

Книга пророка Иеремии

Глава 32

1 Вот слово от Господа, которое пришло к Иеремии на десятом году царствования Седекии или на восемнадцатом году правления Навуходоносора.

2 В те времена армия Навуходоносора окружила Иерусалим. Иеремия сидел в темнице, во дворце царя Иудеи.

3 Седекия, царь Иудеи, посадил туда Иеремию, потому что ему не нравились пророчества, в которых Иеремия предсказывал: «Господь сказал, что скоро отдаст Иерусалим царю Вавилона и Навуходоносор захватит этот город.

4 Седекия, царь Иудеи, не избежит вавилонян, он будет отдан царю Вавилона и будет с ним говорить лицом к лицу, и увидит его собственными глазами.

5 Царь уведёт Седекию в Вавилон, где он будет находиться, пока Господь не накажет его. Господь также сказал, что если он будет сражаться против вавилонской армии, то обязательно потерпит поражение».

6 Во время заключения Иеремия сказал: «Ко мне пришла весть от Господа. Вот что говорит Господь:

7 „Иеремия, твой двоюродный брат Анамеил, сын твоего дяди Селлума, придёт к тебе и скажет: „Купи моё поле возле города Анафоф, купи, потому что ты мой ближайший родственник, и ты по праву должен купить его”».

8 И как сказал Господь, так и случилось: мой двоюродный брат Анамеил пришёл ко мне и сказал: «Иеремия, купи моё поле возле Анафофа в земле семьи Вениамина, купи его для себя, потому что ты имеешь полное право приобрести его и владеть им». Я не сомневался, что эта весть была от Господа.

9 Я купил поле в Анафофе у моего двоюродного брата Анамеила и заплатил ему 17 шекелей серебра.

10 Я подписал купчую. У меня была запечатанная копия. Я сделал всё это при свидетелях и взвесил серебро на весах.

11 Потом я взял запечатанную копию, содержавшую все условия купли-продажи, и вторую, незапечатанную. Я отдал их Варуху, сыну Нирии, который был сыном Маасеи, на глазах у моего двоюродного брата Анамеила и других свидетелей, которые тоже подписали купчую. Там находилось ещё много людей Иудеи, которые видели, как я отдавал всё Варуху.

12

13 В то время, когда все эти люди смотрели на меня, я сказал Варуху:

14 «Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит мне, чтобы я взял обе копии и положил их в глиняный горшок, чтобы они сохранились надолго.

15 Господь Всемогущий, Бог Израиля, сказал, что в будущем Его люди снова будут покупать дома, поля и виноградники на земле Израиля».

16 После того как я отдал всё Варуху, сыну Нирии, я молился Господу такими словами:

17 «Господи Боже, Ты сотворил небеса и землю Своим могуществом, для Тебя нет ничего невозможного.

18 Господи, Ты предан и добр к тысячам людей, но Ты также даёшь наказание детям за грехи их отцов. Боже Великий и могущественный, имя Твоё — Господь Всемогущий.

19 Ты задумываешь и совершаешь великие дела, Ты видишь всё, что делают люди. Ты даёшь награду тем, кто делает добро, и наказываешь тех, кто делает зло. Ты всем воздаёшь по заслугам.

20 Господи, Ты совершил чудеса в земле Египта и совершаешь их до сих пор и в Израиле, и везде, где есть люди, и этим Ты прославил Себя!

21 Господи, Ты могуществом и чудесами Своими вывел израильский народ из Египта, силою рук Твоих Ты это совершил. Твоё величие непостижимо!

22 Господи, землю эту Ты дал людям Израиля. Ты давно обещал эту землю нашим предкам. Она прекрасна и богата.

23 Народ Израиля пришёл на эту землю и сделал её своей, но они не подчинялись Тебе и не следовали Твоим заветам, за это Ты и послал на них беды.

24 Теперь враги окружили город, построили валы и могут одолеть стены Иерусалима и захватить его. Ослабленный войнами, болезнями и голодом, народ Иерусалима падёт к ногам вавилонян, нападающих на город. Как Ты говорил, Господь, так всё и произошло.

25 Господи, мой Бог, всё ужасное свершилось, но Ты говоришь, чтобы я купил поле, заплатил за него серебром, а также нашёл свидетелей для сделки. Почему Ты говоришь мне это, когда вавилонская армия уже готова захватить город? Зачем мне попусту тратить деньги?»

26 И пришла к Иеремии весть от Господа:

27 «Иеремия, Я — Господь, Я Бог любого человека на земле. Ты знаешь, Иеремия, что для Меня нет ничего невозможного».

28 И ещё Господь сказал: «Я скоро отдам Иерусалим вавилонской армии и Навуходоносору, царю Вавилона, которые захватят Иерусалим.

29 Они уже атакуют город и скоро в него войдут, и там начнётся пожар. Они сожгут этот город дотла. В Иерусалиме есть дома, чьи хозяева разгневали Меня, принося жертвы Ваалу на крышах своих домов и предлагая возлияния другим богам. Вавилонская армия сожжёт все эти дома.

30 Я наблюдал за народом Израиля и Иудеи и видел, что они делают лишь зло, которое творили с молодых лет. Народ Израиля Меня разгневал, поклоняясь рукотворным идолам». Так говорит Господь:

31 «Со времени, когда построен был Иерусалим, и до сегодняшнего дня люди этого города удручали Меня и заставили так разгневаться, что Я должен убрать его с глаз Моих.

32 Я разрушу Иерусалим, потому что его люди продолжают творить зло. Народ, его цари, правители, священники, пророки — все люди Иудеи разгневали Меня.

33 Они должны были прийти ко Мне за помощью, но отвернулись от Меня. Я пытался учить их снова и снова, пытался их поправлять, но они отказались повиноваться.

34 Они сотворили идолов, которых Я ненавижу. Они ставят их в храме, который назван Моим именем, чем оскверняют его.

35 В долине Бен-Енном они построили высоты для нечестивого Ваала, и там они сжигали своих сыновей и дочерей. Я никогда ничего подобного от них не просил и не помышлял просить народ Иудеи творить такое зло.

36 Вы говорите: „Царь Вавилона захватит Иерусалим, он победит его с помощью меча, болезней и голода”. Но Господь, Бог Израиля, говорит:

37 „Я заставил людей Израиля и Иудеи покинуть свои земли, Я был сильно разгневан на них, но Я приведу их обратно, соберу их отовсюду, куда заставил их уйти. Я позволю им жить в покое и мире.

38 Народ Израиля и Иудеи будет Моим народом, и Я буду их Богом.

39 Я дам им желание быть единым народом и руководствоваться единой целью. Они захотят поклоняться Мне всю жизнь, и столь же истинно будут желать этого их дети.

40 С людьми Израиля и Иудеи Я заключу соглашение, которое будет вечно, согласно которому Я вовеки от них не отвернусь и буду добр к ним. Я вложу в их сердца желание чтить Меня, чтобы они больше от Меня не отвернулись.

41 Они сделают Меня счастливым, и Мне будет в радость творить для них добро. Я непременно „посажу” эти народы в их земле и заставлю расти. Я это сделаю от всего сердца, от всей Моей души.

42 Я принёс великие несчастья народу Израиля и Иудеи, но Я им принесу и благо, ведь Я обещал творить для них добро.

43 Вы, люди, говорите, что эта земля пустынна, на ней нет ни животных, ни людей после победы вавилонской армии. Но в будущем люди будут опять покупать на этой земле поля.

44 Люди будут покупать поля за деньги, будут подписывать и запечатывать купчие, будут свидетельствовать при покупке земли в земле Вениамина и вокруг Иерусалима, в городах земли Иудеи, на холмах и в западных предгорьях, в южной пустыне. Всё это произойдёт потому, что Я приведу этих людей домой”». Так говорит Господь.

Єремiя

Розділ 32

Книга пророка Иеремии

Глава 32

1 Слово, що було до Єремії від Господа за десятого року Седекії, царя Юдиного, — це вісімнадцятий рік Навуходоно́сора.

1 Вот слово от Господа, которое пришло к Иеремии на десятом году царствования Седекии или на восемнадцатом году правления Навуходоносора.

2 А тоді військо вавилонського царя обляга́ло Єрусалим, а пророк Єремія був ув'я́знений в подві́р'ї в'язни́ці, що була при домі царя Юдиного,

2 В те времена армия Навуходоносора окружила Иерусалим. Иеремия сидел в темнице, во дворце царя Иудеи.

3 що ув'язни́в його Седекія, цар Юдин, говорячи: „На́що ти пророкуєш отак: Так говорить Господь: Ось Я ви́дам це місто в руку вавилонського царя, — і він здобу́де його.

3 Седекия, царь Иудеи, посадил туда Иеремию, потому что ему не нравились пророчества, в которых Иеремия предсказывал: «Господь сказал, что скоро отдаст Иерусалим царю Вавилона и Навуходоносор захватит этот город.

4 А Седекія, цар Юдин, не втече́ від руки халдеїв, бо конче буде він даний в руку вавилонського царя́, і будуть говорити уста́ його з його устами, а очі його будуть бачити очі його.

4 Седекия, царь Иудеи, не избежит вавилонян, он будет отдан царю Вавилона и будет с ним говорить лицом к лицу, и увидит его собственными глазами.

5 І заведе́ він Седекію до Вавилону, і він буде там, аж поки Я відві́даю його, говорить Господь. Коли ж будете воювати з халдеями, не пощасти́ться вам“.

5 Царь уведёт Седекию в Вавилон, где он будет находиться, пока Господь не накажет его. Господь также сказал, что если он будет сражаться против вавилонской армии, то обязательно потерпит поражение».

6 А Єремія відказав: „Було мені слово Господнє таке:

6 Во время заключения Иеремия сказал: «Ко мне пришла весть от Господа. Вот что говорит Господь:

7 Ось Ганамеїл, син Шаллума, твого дя́дька, іде до тебе сказати: Купи собі моє поле, що в Анатоті, бо ти маєш викупне́ право купити.

7 „Иеремия, твой двоюродный брат Анамеил, сын твоего дяди Селлума, придёт к тебе и скажет: „Купи моё поле возле города Анафоф, купи, потому что ты мой ближайший родственник, и ты по праву должен купить его”».

8 І прийшов до мене Ганамеїл, син дядька мого, за Господнім словом, до подві́р'я в'язни́ці, та й сказав мені: Купи моє поле, що в Анатоті, що в Веніяминовому краї, бо твоє право спа́дщини й твій викуп, — купи собі! І пізнав я, що це слово Господнє.

8 И как сказал Господь, так и случилось: мой двоюродный брат Анамеил пришёл ко мне и сказал: «Иеремия, купи моё поле возле Анафофа в земле семьи Вениамина, купи его для себя, потому что ты имеешь полное право приобрести его и владеть им». Я не сомневался, что эта весть была от Господа.

9 І купив я це поле від Ганамеїла, сина дядька мого, що в Анатоті, і відважив йому десять і сім ше́клів срібла.

9 Я купил поле в Анафофе у моего двоюродного брата Анамеила и заплатил ему 17 шекелей серебра.

10 І написав я ку́пчу, і запечатав, і засві́дчив сві́дками, та й зважив срібло вагою.

10 Я подписал купчую. У меня была запечатанная копия. Я сделал всё это при свидетелях и взвесил серебро на весах.

11 І взяв я ку́пчого листа запеча́таного, за зако́ном та уста́вами, і відкритого.

11 Потом я взял запечатанную копию, содержавшую все условия купли-продажи, и вторую, незапечатанную. Я отдал их Варуху, сыну Нирии, который был сыном Маасеи, на глазах у моего двоюродного брата Анамеила и других свидетелей, которые тоже подписали купчую. Там находилось ещё много людей Иудеи, которые видели, как я отдавал всё Варуху.

12 І дав я ку́пчого листа Барухові, синові Нерійї, Махсеїного сина, на очах сина дядька мого Ганамеїла та на очах свідків, що написані в купчому листі, на очах усіх юдеїв, що сиділи в подвір'ї в'язниці.

12

13 І наказав я Барухові на їхніх очах, говорячи:

13 В то время, когда все эти люди смотрели на меня, я сказал Варуху:

14 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Візьми ці листи, цього ку́пчого листа, — і запеча́таного, і того листа відкритого, — і даси його в гли́няний по́суд, щоб заховались на довгий час.

14 «Господь Всемогущий, Бог Израиля, говорит мне, чтобы я взял обе копии и положил их в глиняный горшок, чтобы они сохранились надолго.

15 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ще будуть купуватися доми́ та поля й виноградники в цьому Кра́ї!

15 Господь Всемогущий, Бог Израиля, сказал, что в будущем Его люди снова будут покупать дома, поля и виноградники на земле Израиля».

16 І молився я до Господа пото́му, як дав був ку́пчого листа Барухові, Нерейїному синові, промовляючи:

16 После того как я отдал всё Варуху, сыну Нирии, я молился Господу такими словами:

17 О Господи, Боже! Ти небо та землю створив Своєю поту́жною силою та Своїм ви́тягненим раме́ном, — нічо́го для Тебе нема неможли́вого!

17 «Господи Боже, Ты сотворил небеса и землю Своим могуществом, для Тебя нет ничего невозможного.

18 Милість Ти тисячам чи́ниш, і за провину батькі́в після них віддаєш в лоно їхніх синів, Боже великий та могу́тній, Госпо́дь Савао́т Йому Йме́ння!

18 Господи, Ты предан и добр к тысячам людей, но Ты также даёшь наказание детям за грехи их отцов. Боже Великий и могущественный, имя Твоё — Господь Всемогущий.

19 Великий в пораді й могу́тній у чи́нах, що очі Твої відкриті на всі доро́ги лю́дських синів, щоб кожному дати згідно з його доро́гою та згідно з плодо́м його чи́нів,

19 Ты задумываешь и совершаешь великие дела, Ты видишь всё, что делают люди. Ты даёшь награду тем, кто делает добро, и наказываешь тех, кто делает зло. Ты всем воздаёшь по заслугам.

20 що знаки та чу́да чинив Ти в єги́петськім кра́ї, і чиниш їх аж по цей день, і між Ізраїлем, і між наро́дом, і зробив Собі Йме́ння, як цього дня!

20 Господи, Ты совершил чудеса в земле Египта и совершаешь их до сих пор и в Израиле, и везде, где есть люди, и этим Ты прославил Себя!

21 І Ти вивів наро́д Свій Ізраїля з кра́ю єгипетського зна́ками та чу́дами, і рукою поту́жною, і раме́ном ви́тягненим та стра́хом великим.

21 Господи, Ты могуществом и чудесами Своими вывел израильский народ из Египта, силою рук Твоих Ты это совершил. Твоё величие непостижимо!

22 І дав Ти їм край цей, який їхнім батька́м заприсяг був, щоб дати їм край цей, що тече молоком він та медом.

22 Господи, землю эту Ты дал людям Израиля. Ты давно обещал эту землю нашим предкам. Она прекрасна и богата.

23 І прийшли, і посіли його, та не слухалися Твого голосу, і Зако́ном Твоїм не ходили; усього, що Ти наказав їм робити, вони не робили, і Ти вчинив, що спітка́ло їх все оце лихо.

23 Народ Израиля пришёл на эту землю и сделал её своей, но они не подчинялись Тебе и не следовали Твоим заветам, за это Ты и послал на них беды.

24 Ось дохо́дять до міста вали́, щоб здобути його, й місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв, що воюють із ним, через меч, і голод, і морови́цю. І що говорив Ти, стається, і ось Ти це бачиш.

24 Теперь враги окружили город, построили валы и могут одолеть стены Иерусалима и захватить его. Ослабленный войнами, болезнями и голодом, народ Иерусалима падёт к ногам вавилонян, нападающих на город. Как Ты говорил, Господь, так всё и произошло.

25 А Ти ж був сказав мені, Господи Боже: Купи собі поле за срі́бло, і засвідч купі́влю свідками, ось місто ві́ддане бу́де у руку халдеїв“.

25 Господи, мой Бог, всё ужасное свершилось, но Ты говоришь, чтобы я купил поле, заплатил за него серебром, а также нашёл свидетелей для сделки. Почему Ты говоришь мне это, когда вавилонская армия уже готова захватить город? Зачем мне попусту тратить деньги?»

26 І було Господнє слово до Єремії, говорячи:

26 И пришла к Иеремии весть от Господа:

27 „Ось Я — Господь, Бог кожного тіла: чи для Мене є що́сь неможли́ве?

27 «Иеремия, Я — Господь, Я Бог любого человека на земле. Ты знаешь, Иеремия, что для Меня нет ничего невозможного».

28 Тому так промовляє Госпо́дь: Ось Я віддам оце місто у руку халдеїв і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, — і він здобу́де його!

28 И ещё Господь сказал: «Я скоро отдам Иерусалим вавилонской армии и Навуходоносору, царю Вавилона, которые захватят Иерусалим.

29 І при́йдуть халдеї, що воюють з цим містом, і підпа́лять це місто огнем, та й спа́лять його й ті доми́, що прино́сились жертви Ваалові на їхніх даха́х, і лили́ся литі жертви для інших богів, щоб Мене прогніви́ти.

29 Они уже атакуют город и скоро в него войдут, и там начнётся пожар. Они сожгут этот город дотла. В Иерусалиме есть дома, чьи хозяева разгневали Меня, принося жертвы Ваалу на крышах своих домов и предлагая возлияния другим богам. Вавилонская армия сожжёт все эти дома.

30 Бо сини Ізраїлеві та сини Юдині тільки зло учиня́ли на о́чах Моїх від юна́цтва свого́, сини бо Ізраїлеві лиш гніви́ли Мене чином рук своїх, ка́же Господь.

30 Я наблюдал за народом Израиля и Иудеи и видел, что они делают лишь зло, которое творили с молодых лет. Народ Израиля Меня разгневал, поклоняясь рукотворным идолам». Так говорит Господь:

31 Бо місто це стало Мені на Мій гнів та на лю́тість Мою з того дня, як його збудува́ли, та аж до дня цього, щоб відкинути його від Мого лиця

31 «Со времени, когда построен был Иерусалим, и до сегодняшнего дня люди этого города удручали Меня и заставили так разгневаться, что Я должен убрать его с глаз Моих.

32 за все те зло синів Ізраїлевих та синів Юдиних, яке учини́ли, щоб гніви́ти Мене, — вони, їхні царі, князі́, їхні священики й їхні пророки, і юде́яни й ме́шканці Єрусалиму.

32 Я разрушу Иерусалим, потому что его люди продолжают творить зло. Народ, его цари, правители, священники, пророки — все люди Иудеи разгневали Меня.

33 І вони оберну́лись до Мене поти́лицею, а не обличчям, хоч Я їх навчав рано й пізно, — та не слухалися, щоб прийняти науку.

33 Они должны были прийти ко Мне за помощью, но отвернулись от Меня. Я пытался учить их снова и снова, пытался их поправлять, но они отказались повиноваться.

34 І поклали гидо́ти свої в тому храмі, в якому Ім'я́ Моє кли́калося, щоб його занечи́стити.

34 Они сотворили идолов, которых Я ненавижу. Они ставят их в храме, который назван Моим именем, чем оскверняют его.

35 І побудували жерто́вні пагі́рки Ваалові, що в долині Бен-Гіннома, щоб через огонь перево́дити синів своїх та своїх до́чок Молохові, чого їм не наказував Я, й що не вхо́дило в серце Мені, щоб чинити ту гидо́ту, щоб уводити Юду у гріх.

35 В долине Бен-Енном они построили высоты для нечестивого Ваала, и там они сжигали своих сыновей и дочерей. Я никогда ничего подобного от них не просил и не помышлял просить народ Иудеи творить такое зло.

36 Тому так промовляє Господь, Бог Ізраїлів, до міста цього, про яке ви говорите: Воно ві́ддане буде у руку царя вавилонського мече́м, і голодом, і морови́цею:

36 Вы говорите: „Царь Вавилона захватит Иерусалим, он победит его с помощью меча, болезней и голода”. Но Господь, Бог Израиля, говорит:

37 Ось Я їх позбираю зо всіх тих країв, куди ви́гнав був їх Своїм гнівом та люттю Своєю й великим Своїм пересе́рдям, і верну́ їх до місця цього́, і посаджу́ їх безпе́чно, —

37 „Я заставил людей Израиля и Иудеи покинуть свои земли, Я был сильно разгневан на них, но Я приведу их обратно, соберу их отовсюду, куда заставил их уйти. Я позволю им жить в покое и мире.

38 і вони Мені стануть наро́дом, а Я буду їм Богом!

38 Народ Израиля и Иудеи будет Моим народом, и Я буду их Богом.

39 І дам Я їм серце одне та дорогу одну, щоб боялись Мене по всі дні на добро́ собі й синам їхнім по них.

39 Я дам им желание быть единым народом и руководствоваться единой целью. Они захотят поклоняться Мне всю жизнь, и столь же истинно будут желать этого их дети.

40 І складу́ з ними вічного заповіта, що не відверну́ся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене!

40 С людьми Израиля и Иудеи Я заключу соглашение, которое будет вечно, согласно которому Я вовеки от них не отвернусь и буду добр к ним. Я вложу в их сердца желание чтить Меня, чтобы они больше от Меня не отвернулись.

41 І буду Я ті́шитись ними, щоб чинити їм добро, і їх посаджу́ на землі цій у правді усім Своїм серцем та всією душею Своєю.

41 Они сделают Меня счастливым, и Мне будет в радость творить для них добро. Я непременно „посажу” эти народы в их земле и заставлю расти. Я это сделаю от всего сердца, от всей Моей души.

42 Бо так промовляє Господь: Як спрова́див був Я все велике це зло на наро́д цей, так спрова́джу на них все добро, яке провіща́в Я про них!

42 Я принёс великие несчастья народу Израиля и Иудеи, но Я им принесу и благо, ведь Я обещал творить для них добро.

43 І купуватимуть поле в цім кра́ї, про якого ви кажете: „Він — спусто́шення, так що немає люди́ни й скотини, він ві́дданий в руку халдеїв“.

43 Вы, люди, говорите, что эта земля пустынна, на ней нет ни животных, ни людей после победы вавилонской армии. Но в будущем люди будут опять покупать на этой земле поля.

44 І бу́дуть вони купувати поля́ за срібло́, і писати про це у листі, й запеча́тувати, і сві́дчити сві́дками, у краї Веніяминовому та в околицях Єрусалиму, і в містах Юдиних, і в містах гірськи́х, і в містах до́лішніх, і в містах півде́нних, — бо верну́ їх із поло́ну, говорить Господь!“

44 Люди будут покупать поля за деньги, будут подписывать и запечатывать купчие, будут свидетельствовать при покупке земли в земле Вениамина и вокруг Иерусалима, в городах земли Иудеи, на холмах и в западных предгорьях, в южной пустыне. Всё это произойдёт потому, что Я приведу этих людей домой”». Так говорит Господь.