ЕкклезiястРозділ 6 |
1 |
2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́! |
3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього! |
4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, — |
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того! |
6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде? |
7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються. |
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити? |
9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру... |
10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього, |
11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни? |
12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній? |
Книга ЕкклесиастаГлава 6 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
ЕкклезiястРозділ 6 |
Книга ЕкклесиастаГлава 6 |
1 |
1 |
2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́! |
2 |
3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього! |
3 |
4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, — |
4 |
5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того! |
5 |
6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде? |
6 |
7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються. |
7 |
8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити? |
8 |
9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру... |
9 |
10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього, |
10 |
11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни? |
11 |
12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній? |
12 |