До євреївРозділ 12 |
|
1 |
|
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. |
|
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. |
|
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, |
|
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. |
|
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! |
|
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? |
|
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. |
|
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? |
|
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. |
|
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности! |
|
12 |
|
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. |
|
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
|
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. |
|
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. |
|
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. |
|
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, |
|
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. |
|
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. |
|
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ |
|
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, |
|
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, |
|
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. |
|
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, |
|
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. |
|
27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. |
|
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. |
|
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! |
Послание к евреямГлава 12 |
|
1 |
|
2 взирая |
|
3 Помыслите |
|
4 |
|
5 и |
|
6 |
|
7 |
|
8 Если |
|
9 Притом, |
|
10 |
|
11 Всякое |
|
12 Итак |
|
13 и |
|
14 |
|
15 Наблюдайте, |
|
16 чтобы не |
|
17 Ибо |
|
18 |
|
19 не |
|
20 ибо |
|
21 и |
|
22 Но |
|
23 к торжествующему собору |
|
24 и |
|
25 |
|
26 Которого |
|
27 Слова: |
|
28 Итак |
|
29 |
До євреївРозділ 12 |
Послание к евреямГлава 12 |
|
1 |
1 |
|
2 дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. |
2 взирая |
|
3 Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. |
3 Помыслите |
|
4 Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха, |
4 |
|
5 і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі. |
5 и |
|
6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“! |
6 |
|
7 Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає? |
7 |
|
8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини. |
8 Если |
|
9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити? |
9 Притом, |
|
10 Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости. |
10 |
|
11 Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности! |
11 Всякое |
|
12 |
12 Итак |
|
13 і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось. |
13 и |
|
14 Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа. |
14 |
|
15 Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим. |
15 Наблюдайте, |
|
16 Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́. |
16 чтобы не |
|
17 Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав. |
17 Ибо |
|
18 Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі, |
18 |
|
19 і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. |
19 не |
|
20 Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“. |
20 ибо |
|
21 І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“ |
21 и |
|
22 Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів, |
22 Но |
|
23 і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників, |
23 к торжествующему собору |
|
24 і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева. |
24 и |
|
25 Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає, |
25 |
|
26 що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“. |
26 Которого |
|
27 А „ще раз“ визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний. |
27 Слова: |
|
28 Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом. |
28 Итак |
|
29 Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“! |
29 |