Вiд IванаРозділ 10 |
|
1 |
|
2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух. |
|
3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх. |
|
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́. |
|
5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“. |
|
6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив. |
|
7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям. |
|
8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх. |
|
9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде. |
|
10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали. |
|
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці. |
|
12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить. |
|
13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці. |
|
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. |
|
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́. |
|
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир! |
|
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його. |
|
18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“. |
|
19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся. |
|
20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“ |
|
21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“ |
|
22 |
|
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку. |
|
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“ |
|
25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене. |
|
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви. |
|
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть. |
|
28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки. |
|
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́. |
|
30 Я й Отець — Ми одне!“ |
|
31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його. |
|
32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“ |
|
33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“. |
|
34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"? |
|
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути, |
|
36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“? |
|
37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені. |
|
38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“ |
|
39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він. |
|
40 |
|
41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́. |
|
42 І багато-хто ввірували в Нього там. |
Евангелие от ИоаннаГлава 10 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 Сию |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 Другие |
|
22 |
|
23 И |
|
24 Тут |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
|
35 |
|
36 |
|
37 |
|
38 |
|
39 Тогда |
|
40 |
|
41 |
|
42 И |
Вiд IванаРозділ 10 |
Евангелие от ИоаннаГлава 10 |
|
1 |
1 |
|
2 А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух. |
2 |
|
3 Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх. |
3 |
|
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́. |
4 |
|
5 За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“. |
5 |
|
6 Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив. |
6 Сию |
|
7 І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям. |
7 |
|
8 Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх. |
8 |
|
9 Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде. |
9 |
|
10 Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали. |
10 |
|
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці. |
11 |
|
12 А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить. |
12 |
|
13 А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці. |
13 |
|
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. |
14 |
|
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́. |
15 |
|
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир! |
16 |
|
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його. |
17 |
|
18 Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“. |
18 |
|
19 З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся. |
19 |
|
20 І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“ |
20 |
|
21 Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“ |
21 Другие |
|
22 |
22 |
|
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку. |
23 И |
|
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“ |
24 Тут |
|
25 Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене. |
25 |
|
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви. |
26 |
|
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть. |
27 |
|
28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки. |
28 |
|
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́. |
29 |
|
30 Я й Отець — Ми одне!“ |
30 |
|
31 Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його. |
31 |
|
32 Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“ |
32 |
|
33 Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“. |
33 |
|
34 Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"? |
34 |
|
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути, |
35 |
|
36 то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“? |
36 |
|
37 Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені. |
37 |
|
38 А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“ |
38 |
|
39 Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він. |
39 Тогда |
|
40 |
40 |
|
41 І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́. |
41 |
|
42 І багато-хто ввірували в Нього там. |
42 И |