ДiїРозділ 20 |
1 |
2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди, |
3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. |
4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим. |
5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді. |
6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́. |
7 |
8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел. |
9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого. |
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“ |
11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув. |
12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало. |
13 |
14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну. |
15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету. |
16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. |
17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. |
18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в, |
19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови, |
20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х. |
21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа. |
22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені, |
23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене. |
24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої. |
25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже. |
26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх, |
27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! |
28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. |
29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть. |
30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою. |
31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки. |
32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених. |
33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав. |
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. |
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“ |
36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився. |
37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували. |
38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля. |
Деяния апостоловГлава 20 |
1 |
2 Пройдя |
3 Там пробыл |
4 Его |
5 Они, |
6 А |
7 |
8 В |
9 Во время |
10 |
11 Взойдя |
12 Между тем |
13 |
14 Когда |
15 И, отплыв |
16 ибо |
17 |
18 и, |
19 работая |
20 |
21 возвещая |
22 И |
23 только |
24 |
25 |
26 Посему |
27 ибо |
28 Итак |
29 Ибо |
30 и |
31 Посему |
32 И |
33 Ни серебра, |
34 сами |
35 Во всем |
36 |
37 Тогда |
38 скорбя |
ДiїРозділ 20 |
Деяния апостоловГлава 20 |
1 |
1 |
2 Перейшовши ж ті сто́рони та підбадьо́ривши їх довгим словом, прибув до Гелла́ди, |
2 Пройдя |
3 і прожив там три місяці. А як він захотів був відпли́нути в Си́рію, то змову на нього вчинили юдеї, тому він узяв думку вертатись через Македонію. |
3 Там пробыл |
4 Ра́зом із ним пішов Со́патер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солу́ня, і Гай дерв'яни́н, і Тимофій, а з азійців — Ти́хик та Трохим. |
4 Его |
5 Вони відбули́ напере́д, і нас дожидали в Троаді. |
5 Они, |
6 А ми відпливли́ із Филипів по святах Опрі́сноків, і прибули́ днів за п'ять у Троа́ду до них, де сім день прожили́. |
6 А |
7 |
7 |
8 А в го́рниці, де зібралися ми, було багато світел. |
8 В |
9 Юнак же один, Євти́х на ім'я́, сидів на вікні. Його обгорнув міцний сон, бо задовго Павло промовляв, і він сонний хитну́вся, і додолу упав із третього поверху, — і підняли́ його мертвого. |
9 Во время |
10 Зійшов же Павло та до нього припав, і, обнявши його, проказав: „Заспокойтесь, бо душа його в ньому!“ |
10 |
11 А вернувшись, він хліб переломив і спожив, і бе́сіду довго точив, — аж до до́світку, потім відбув. |
11 Взойдя |
12 А хлопця живим привели́, — і зраділи немало. |
12 Между тем |
13 |
13 |
14 А коли він із нами зійшовся в Ассі, ми взяли його та прибули́ в Мітіле́ну. |
14 Когда |
15 І, відплинувши звідти, ми назавтра пристали навпро́ти Хіо́су, а другого дня припливли́ до Само́су, наступного ж ми прибули́ до Мілету. |
15 И, отплыв |
16 Бо Павло захотів поминути Ефе́с, щоб йому не бари́тися в Азії, бо він ква́пився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. |
16 ибо |
17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. |
17 |
18 І, як до нього вони прибули́, він промовив до них: „Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебува́в, |
18 и, |
19 і служив Господе́ві з усією покорою, і з рясни́ми слізьми́ та напа́стями, що спіткали мене від юдейської змови, |
19 работая |
20 як нічо́го кори́сного я не минув, щоб його вам звістити й навчити вас прилюдно і в дома́х. |
20 |
21 І я сві́дчив юдеям та ге́лленам, щоб вони перед Богом покаялись, та вві́рували в Господа нашого Ісуса Христа. |
21 возвещая |
22 І ось тепер, побуджений Духом, подаю́сь я в Єрусалим, не ві́даючи, що там трапитись має мені, |
22 И |
23 тільки Дух Святий в кожному місті засвідчує, кажучи, що кайда́ни та муки чекають мене. |
23 только |
24 Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчи́ти доро́гу свою та служі́ння, яке я оде́ржав від Господа Ісуса, — щоб засві́дчити Єва́нгелію благода́ті Божої. |
24 |
25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого́ більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже. |
25 |
26 Тому́ дня сьогоднішнього вам свідку́ю, що я чистий від крови всіх, |
26 Посему |
27 бо я не вхилявсь об'являти вам усю волю Божу! |
27 ибо |
28 Пильнуйте себе та всієї ота́ри, в якій Святий Дух вас поставив єпи́скопами, щоб пасти́ Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. |
28 Итак |
29 Бо я знаю, що як я відійду́, то вві́йдуть між вас вовки люті, що ота́ри щадити не бу́дуть. |
29 Ибо |
30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекру́чене, аби тільки учнів тягну́ти за собою. |
30 и |
31 Тому́ то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безпере́стань навчав зо слізьми́ ось три роки. |
31 Посему |
32 А тепер доручаю вас Богові та слову благода́ті Його, Який має силу будувати та дати спа́дщину, серед усіх освячених. |
32 И |
33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав. |
33 Ни серебра, |
34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. |
34 сами |
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слаби́м, та пам'ятати слова́ Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: „Блаже́нніше давати, ніж брати!“ |
35 Во всем |
36 Проказавши ж оце, він навко́лішки впав, та й із ними всіма́ помолився. |
36 |
37 І знявсь між усіма́ плач великий, і вони припадали на Па́влову шию, і його цілували. |
37 Тогда |
38 А найтяжче вони сумували з-за сло́ва, яке він прорік, що не ба́читимуть більш обличчя його́. І вони провели́ його до корабля. |
38 скорбя |