ПриповiстiРозділ 1 |
|
1 |
|
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова, |
|
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти, |
|
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність. |
|
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к, |
|
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки. |
|
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням. |
|
8 |
|
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою. |
|
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти ! |
|
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного, |
|
12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! |
|
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́. |
|
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, — |
|
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки, |
|
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! |
|
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того: |
|
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою! |
|
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́! |
|
20 |
|
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої: |
|
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́? |
|
23 |
|
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався! |
|
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли! |
|
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх. |
|
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас, |
|
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, — |
|
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього, |
|
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами! |
|
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, — |
|
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить! |
|
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“ |
Книга ПритчейГлава 1 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
ПриповiстiРозділ 1 |
Книга ПритчейГлава 1 |
|
1 |
1 |
|
2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова, |
2 |
|
3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти, |
3 |
|
4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність. |
4 |
|
5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к, |
5 |
|
6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки. |
6 |
|
7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням. |
7 |
|
8 |
8 |
|
9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою. |
9 |
|
10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти ! |
10 |
|
11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного, |
11 |
|
12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! |
12 |
|
13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́. |
13 |
|
14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, — |
14 |
|
15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки, |
15 |
|
16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати! |
16 |
|
17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того: |
17 |
|
18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою! |
18 |
|
19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́! |
19 |
|
20 |
20 |
|
21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої: |
21 |
|
22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́? |
22 |
|
23 |
23 |
|
24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався! |
24 |
|
25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли! |
25 |
|
26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх. |
26 |
|
27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас, |
27 |
|
28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, — |
28 |
|
29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього, |
29 |
|
30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами! |
30 |
|
31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, — |
31 |
|
32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить! |
32 |
|
33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“ |
33 |