CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Дії 27
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Дiї

Розділ 27

1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.

2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.

3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.

5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.

6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.

7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.

8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.

9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.

11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.

12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.

13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.

15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.

16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.

17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.

18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,

19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.

20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.

21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.

22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.

23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,

24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.

25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.

27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.

30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,

31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“

32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.

33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“

35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.

36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.

37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.

38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.

40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.

41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.

42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.

43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,

44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 27

1 Da2532 es aber1161 beschlossen war2919, daß5613 wir2248 nach1519 Welschland schiffen sollten636, übergaben sie3860 Paulus3972 und5037 etliche5100 andere2087 Gefangene1202 dem Unterhauptmann1543 mit Namen3686 Julius2457 von der kaiserlichen4575 Schar4686.

2 Da wir aber1161 in ein adramyttisch Schiff4143 traten1910, daß4862 wir an Asien773 hin schiffen sollten3195, fuhren4126 wir vom Lande321; und es5117 war5607 mit2596 uns2254 Aristarchus708 aus Mazedonien3110 von Thessalonich2331.

3 Und5037 kamen2609 des846 andern2087 Tages an zu1519 Sidon4605. Und1958 Julius2457 hielt sich5530 freundlich5364 gegen Paulus3972, erlaubte2010 ihm, zu4314 seinen guten Freunden5384 zu gehen4198 und seiner zu pflegen5177:

4 Und von dannen2547 stießen321 wir ab und schifften unter5284 Zypern2954 hin, darum1223 daß uns die Winde417 entgegen1727 waren1511.

5 Und5037 schiffeten auf dem Meer3989 vor Zilizien2791 und2532 Pamphylien3828 über2596 und kamen2718 gen Myra3460 in1519 Lyzien3073.

6 Und daselbst2546 fand2147 der Unterhauptmann1543 ein Schiff4143 von Alexandrien222; das846 schiffte4126 nach1519 Welschland und lud uns2248 darauf.

7 Da wir aber1161 langsam schifften1020 und2532 in1722 viel2425 Tagen2250 kaum3433 gegen Knidus2834 kamen1096 (denn der2596 Wind417 wehrete uns2248), schifften wir unter5284 Kreta2914 hin nach2596 der Stadt Salmone4534.

8 Und5037 zogen3881 kaum3433 vorüber, da kamen2064 wir5100 an1519 eine Stätte5117, die846 da heißet Gutfurt; dabei war2258 nahe1451 die3739 Stadt4172 Lasäa2996.

9 Da nun2235 viel2425 Zeit5550 vergangen war1230, und1161 nunmehr2235 gefährlich2000 war3928 zu schiffen, darum1223 daß auch2532 das5607 Fasten3521 schon2532 vorüber3928 war, vermahnete sie Paulus3972

10 und2532 sprach3004 zu2334 ihnen: Liebe Männer435, ich sehe, daß3754 die Schiffahrt4144 will3195 mit3326 Beleidigung und2532 großem4183 Schaden2209 ergehen, nicht3756 allein3440 der Last5414 und2532 des846 Schiffes4143, sondern235 auch unsers2257 Lebens5590.

11 Aber1161 der5259 Unterhauptmann1543 glaubte3982 dem Schiffsherrn3490 und2532 dem Schiffsmann mehr3123 denn2228 dem, was Paulus3972 sagte3004.

12 Und1161 da die2596 Anfurt3040 ungelegen428 war5225 zu4314 wintern, bestunden ihrer das mehrere Teil4119 auf1519 dem Rat, von dannen2547 zu1410 fahren, ob1513 sie321 könnten kommen2658 gen Phönix5405 zu991 wintern, welches ist5225 eine Anfurt3040 an Kreta2914, gegen den2596 Wind Südwest3047 und Nordwest5566.

13 Da aber1161 der Südwind3558 wehete, und sie meineten, sie hätten nun ihr2902 Vornehmen4286, erhuben sie sich gen Assos und fuhren an788 Kreta2914 hin.

14 Nicht3756 lange4183 aber1161 danach erhub sich906 wider2596 ihr846 Vornehmen5189, eine Windsbraut417, die man nennet Nordost2148.

15 Und1161 da das Schiff4143 ergriffen4884 ward1929 und2532 konnte1410 sich nicht3361 wider den Wind417 richten503, gaben wir‘s dahin und schwebeten also5342.

16 Wir5100 kamen5295 aber1161 an eine Insel3519, die heißet Klauda2802; da konnten2480 wir2480 kaum3433 einen Kahn4627 ergreifen1096.

17 Den huben wir auf142 und5037 brauchten5530 der Hilfe996 und banden ihn unten an das3739 Schiff4143; denn wir fürchteten5399, es möchte3361 in1519 die Syrte4950 fallen1601, und ließen das Gefäß4632 hinunter und fuhren also3779.

18 Und1161 da wir2257 groß Ungewitter5492 erlitten4971 hatten, da taten4160 sie des nächsten Tages1836 einen Auswurf.

19 Und2532 am dritten5154 Tage warfen4496 wir mit unsern Händen849 aus die Bereitschaft im Schiffe4143.

20 Da3063 aber1161 in vielen4119 Tagen2250 weder3383 Sonne2246 noch3383 Gestirn798 erschien2014, und5037 nicht3756 ein klein Ungewitter5494 uns2248 wider1909 war4014, war4014 alle3956 Hoffnung1680 unsers Lebens dahin.

21 Und1161 da5119 man1163 lange4183 nicht3361 gegessen hatte5225, trat2476 Paulus3972 mitten3319 unter1722 sie846 und3303 sprach2036: Liebe Männer435, man sollte mir3427 gehorchet und5037 nicht von575 Kreta2914 aufgebrochen321 haben3980 und2532 uns dieses5026 Leides5196 und Schadens2209 überhoben2770 haben.

22 Und2532 nun3569 ermahne ich3867 euch5209, daß ihr5216 unverzagt seid2114; denn1063 keines3762 Leben5590 aus1537 uns wird2071 umkommen ohne das Schiff4143.

23 Denn1063 diese5026 Nacht3571 ist bei3936 mir3427 gestanden der3739 Engel32 Gottes2316, des ich bin1510, und2532 dem3739 ich diene3000,

24 und2532 sprach3004: Fürchte5399 dich4571 nicht3361, Paulus3972; du mußt1163 vor den Kaiser2541 gestellet werden3936; und siehe2400, GOtt2316 hat5483 dir4671 geschenkt alle3956, die mit3326 dir4675 schiffen4126.

25 Darum1352, liebe Männer435, seid unverzagt2114; denn1063 ich2980 glaube4100 GOtt2316, es3754 wird also3779 geschehen, wie5158 mir3427 gesagt ist2071.

26 Wir2248 müssen1163 aber1161 anfahren1601 an1519 eine5100 Insel3520.

27 Da5613 aber1161 die vierzehnte5065 Nacht3571 kam1096, und wir2257 in1722 Adria fuhren1308 um2596 die Mitternacht, wähneten die Schiffsleute3492, sie kämen4317 etwa an ein5100 Land5561.

28 Und2532 sie1339 senkten1001 den Bleiwurf ein und1161 fanden2147 zwanzig1501 Klafter3712 tief. Und2532 über ein wenig1024 von dannen senkten1001 sie abermal und fanden2147 fünfzehn1178 Klafter3712.

29 Da fürchteten sie sich5399, sie würden1096 an1519 harte Orte anstoßen1601, und5037 warfen4496 hinten vom1537 Schiffe4403 vier5064 Anker45 und wünschten2172, daß4458 es Tag2250 würde.

30 Da5613 aber1161 die Schiffsleute3492 die Flucht5343 suchten aus1537 dem1537 Schiffe4143 und2532 den Kahn4627 niederließen5465 in1519 das Meer2281 und gaben vor4392, sie wollten2212 die Anker45 vorne aus1614 dem Schiffe4408 lassen,

31 sprach2036 Paulus3972 zu1722 dem Unterhauptmann1543 und2532 zu1410 den Kriegsknechten4757: Wenn3362 diese3778 nicht im Schiff4143 bleiben3306, so könnt ihr5210 nicht beim Leben4982 bleiben.

32 Da5119 hieben609 die Kriegsknechte4757 die Stricke4979 ab von dem Kahn4627 und2532 ließen1439 ihn846 fallen1601.

33 Und1161 da es anfing licht zu werden1096, ermahnete sie3870 Paulus3972 alle, daß2250 sie537 Speise5160 nähmen3335, und1300 sprach3004: Es ist heute4594 der3739 vierzehnte5065 Tag2250, daß ihr3195 wartet4328 und ungegessen777 geblieben seid und habt4355 nichts3367 zu euch genommen.

34 Darum1352 ermahne3870 ich5124 euch5209, Speise5160 zu4314 nehmen4355, euch5216 zu1063 laben4991; denn1063 es wird euer5212 keinem3762 ein Haar2359 von1537 dem Haupt2776 entfallen4098.

35 Und1161 da er das5023 gesagt, nahm2983 er das3956 Brot740, dankete GOtt2316 vor1799 ihnen allen und2532 brach‘s2806 und fing756 an zu essen2068.

36 Da wurden1096 sie alle3956 gutes Muts2115 und1161 nahmen4355 auch2532 Speise5160.

37 Unser waren2258 aber1161 alle3956 zusammen im1722 Schiff4143 zweihundert1250 und sechsundsiebenzig Seelen5590.

38 Und1161 da sie2893 satt2880 wurden, erleichterten sie das Schiff4143 und warfen1544 das Getreide4621 in1519 das Meer2281.

39 Da3753 es aber1161 Tag2250 ward, kannten1921 sie1011 das3739 Land1093 nicht3756. Einer5100 Anfurt2859 aber1161 wurden1096 sie gewahr2657, die hatte2192 ein1519 Ufer123; dahinan wollten sie das Schiff4143 treiben1856, wo1487 es möglich1410 wäre.

40 Und2532 da sie die Anker45 aufgehoben, ließen1439 sie sich dem Meer2281 und2532 löseten die Ruderbande auf1869 und richteten den Segelbaum nach1519 dem Winde4154 und trachteten2722 nach1519 dem Ufer123.

41 Und2532 da1161 wir fuhren4045 an2027 einen Ort5117, der5259 auf1519 beiden Seiten Meer hatte1337, stieß sich das Schiff3491 an2027, und3303 das Vorderteil blieb3306 fest stehen unbeweglich761; aber1161 das Hinterteil4403 zerbrach3089 von der Gewalt970 der Wellen2949.

42 Die Kriegsknechte4757 aber1161 hatten1096 einen Rat1012, die Gefangenen1202 zu töten615, daß2443 nicht3361 jemand5100, so herausschwömme, entflöhe1309.

43 Aber1161 der Unterhauptmann1543 wollte1014 Paulus3972 erhalten1295 und5037 wehrete ihrem Vornehmen1013 und hieß2753, die846 da schwimmen2860 könnten1410, sich zuerst4413 in das Meer1826 lassen641 und entrinnen an1909 das Land1093,

44 die andern aber1161, etliche3062 auf1909 den Brettern4548, etliche3303 auf1909 dem575, was5100 vom1909 Schiffe war2532. Und2532 also3779 geschah1096 es, daß sie alle3956 erhalten1295 zu Lande1093 kamen.

Дiї

Розділ 27

Die Apostelgeschichte des Lukas

Kapitel 27

1 А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.

1 Da2532 es aber1161 beschlossen war2919, daß5613 wir2248 nach1519 Welschland schiffen sollten636, übergaben sie3860 Paulus3972 und5037 etliche5100 andere2087 Gefangene1202 dem Unterhauptmann1543 mit Namen3686 Julius2457 von der kaiserlichen4575 Schar4686.

2 І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.

2 Da wir aber1161 in ein adramyttisch Schiff4143 traten1910, daß4862 wir an Asien773 hin schiffen sollten3195, fuhren4126 wir vom Lande321; und es5117 war5607 mit2596 uns2254 Aristarchus708 aus Mazedonien3110 von Thessalonich2331.

3 А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.

3 Und5037 kamen2609 des846 andern2087 Tages an zu1519 Sidon4605. Und1958 Julius2457 hielt sich5530 freundlich5364 gegen Paulus3972, erlaubte2010 ihm, zu4314 seinen guten Freunden5384 zu gehen4198 und seiner zu pflegen5177:

4 А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.

4 Und von dannen2547 stießen321 wir ab und schifften unter5284 Zypern2954 hin, darum1223 daß uns die Winde417 entgegen1727 waren1511.

5 Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.

5 Und5037 schiffeten auf dem Meer3989 vor Zilizien2791 und2532 Pamphylien3828 über2596 und kamen2718 gen Myra3460 in1519 Lyzien3073.

6 І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.

6 Und daselbst2546 fand2147 der Unterhauptmann1543 ein Schiff4143 von Alexandrien222; das846 schiffte4126 nach1519 Welschland und lud uns2248 darauf.

7 І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.

7 Da wir aber1161 langsam schifften1020 und2532 in1722 viel2425 Tagen2250 kaum3433 gegen Knidus2834 kamen1096 (denn der2596 Wind417 wehrete uns2248), schifften wir unter5284 Kreta2914 hin nach2596 der Stadt Salmone4534.

8 І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.

8 Und5037 zogen3881 kaum3433 vorüber, da kamen2064 wir5100 an1519 eine Stätte5117, die846 da heißet Gutfurt; dabei war2258 nahe1451 die3739 Stadt4172 Lasäa2996.

9 А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

9 Da nun2235 viel2425 Zeit5550 vergangen war1230, und1161 nunmehr2235 gefährlich2000 war3928 zu schiffen, darum1223 daß auch2532 das5607 Fasten3521 schon2532 vorüber3928 war, vermahnete sie Paulus3972

10 говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.

10 und2532 sprach3004 zu2334 ihnen: Liebe Männer435, ich sehe, daß3754 die Schiffahrt4144 will3195 mit3326 Beleidigung und2532 großem4183 Schaden2209 ergehen, nicht3756 allein3440 der Last5414 und2532 des846 Schiffes4143, sondern235 auch unsers2257 Lebens5590.

11 Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.

11 Aber1161 der5259 Unterhauptmann1543 glaubte3982 dem Schiffsherrn3490 und2532 dem Schiffsmann mehr3123 denn2228 dem, was Paulus3972 sagte3004.

12 А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.

12 Und1161 da die2596 Anfurt3040 ungelegen428 war5225 zu4314 wintern, bestunden ihrer das mehrere Teil4119 auf1519 dem Rat, von dannen2547 zu1410 fahren, ob1513 sie321 könnten kommen2658 gen Phönix5405 zu991 wintern, welches ist5225 eine Anfurt3040 an Kreta2914, gegen den2596 Wind Südwest3047 und Nordwest5566.

13 А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

13 Da aber1161 der Südwind3558 wehete, und sie meineten, sie hätten nun ihr2902 Vornehmen4286, erhuben sie sich gen Assos und fuhren an788 Kreta2914 hin.

14 Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.

14 Nicht3756 lange4183 aber1161 danach erhub sich906 wider2596 ihr846 Vornehmen5189, eine Windsbraut417, die man nennet Nordost2148.

15 А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.

15 Und1161 da das Schiff4143 ergriffen4884 ward1929 und2532 konnte1410 sich nicht3361 wider den Wind417 richten503, gaben wir‘s dahin und schwebeten also5342.

16 І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.

16 Wir5100 kamen5295 aber1161 an eine Insel3519, die heißet Klauda2802; da konnten2480 wir2480 kaum3433 einen Kahn4627 ergreifen1096.

17 Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.

17 Den huben wir auf142 und5037 brauchten5530 der Hilfe996 und banden ihn unten an das3739 Schiff4143; denn wir fürchteten5399, es möchte3361 in1519 die Syrte4950 fallen1601, und ließen das Gefäß4632 hinunter und fuhren also3779.

18 А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,

18 Und1161 da wir2257 groß Ungewitter5492 erlitten4971 hatten, da taten4160 sie des nächsten Tages1836 einen Auswurf.

19 а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.

19 Und2532 am dritten5154 Tage warfen4496 wir mit unsern Händen849 aus die Bereitschaft im Schiffe4143.

20 А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.

20 Da3063 aber1161 in vielen4119 Tagen2250 weder3383 Sonne2246 noch3383 Gestirn798 erschien2014, und5037 nicht3756 ein klein Ungewitter5494 uns2248 wider1909 war4014, war4014 alle3956 Hoffnung1680 unsers Lebens dahin.

21 А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.

21 Und1161 da5119 man1163 lange4183 nicht3361 gegessen hatte5225, trat2476 Paulus3972 mitten3319 unter1722 sie846 und3303 sprach2036: Liebe Männer435, man sollte mir3427 gehorchet und5037 nicht von575 Kreta2914 aufgebrochen321 haben3980 und2532 uns dieses5026 Leides5196 und Schadens2209 überhoben2770 haben.

22 А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.

22 Und2532 nun3569 ermahne ich3867 euch5209, daß ihr5216 unverzagt seid2114; denn1063 keines3762 Leben5590 aus1537 uns wird2071 umkommen ohne das Schiff4143.

23 Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,

23 Denn1063 diese5026 Nacht3571 ist bei3936 mir3427 gestanden der3739 Engel32 Gottes2316, des ich bin1510, und2532 dem3739 ich diene3000,

24 та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.

24 und2532 sprach3004: Fürchte5399 dich4571 nicht3361, Paulus3972; du mußt1163 vor den Kaiser2541 gestellet werden3936; und siehe2400, GOtt2316 hat5483 dir4671 geschenkt alle3956, die mit3326 dir4675 schiffen4126.

25 Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

25 Darum1352, liebe Männer435, seid unverzagt2114; denn1063 ich2980 glaube4100 GOtt2316, es3754 wird also3779 geschehen, wie5158 mir3427 gesagt ist2071.

26 І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.

26 Wir2248 müssen1163 aber1161 anfahren1601 an1519 eine5100 Insel3520.

27 А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

27 Da5613 aber1161 die vierzehnte5065 Nacht3571 kam1096, und wir2257 in1722 Adria fuhren1308 um2596 die Mitternacht, wähneten die Schiffsleute3492, sie kämen4317 etwa an ein5100 Land5561.

28 І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

28 Und2532 sie1339 senkten1001 den Bleiwurf ein und1161 fanden2147 zwanzig1501 Klafter3712 tief. Und2532 über ein wenig1024 von dannen senkten1001 sie abermal und fanden2147 fünfzehn1178 Klafter3712.

29 І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.

29 Da fürchteten sie sich5399, sie würden1096 an1519 harte Orte anstoßen1601, und5037 warfen4496 hinten vom1537 Schiffe4403 vier5064 Anker45 und wünschten2172, daß4458 es Tag2250 würde.

30 А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,

30 Da5613 aber1161 die Schiffsleute3492 die Flucht5343 suchten aus1537 dem1537 Schiffe4143 und2532 den Kahn4627 niederließen5465 in1519 das Meer2281 und gaben vor4392, sie wollten2212 die Anker45 vorne aus1614 dem Schiffe4408 lassen,

31 то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“

31 sprach2036 Paulus3972 zu1722 dem Unterhauptmann1543 und2532 zu1410 den Kriegsknechten4757: Wenn3362 diese3778 nicht im Schiff4143 bleiben3306, so könnt ihr5210 nicht beim Leben4982 bleiben.

32 Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.

32 Da5119 hieben609 die Kriegsknechte4757 die Stricke4979 ab von dem Kahn4627 und2532 ließen1439 ihn846 fallen1601.

33 А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.

33 Und1161 da es anfing licht zu werden1096, ermahnete sie3870 Paulus3972 alle, daß2250 sie537 Speise5160 nähmen3335, und1300 sprach3004: Es ist heute4594 der3739 vierzehnte5065 Tag2250, daß ihr3195 wartet4328 und ungegessen777 geblieben seid und habt4355 nichts3367 zu euch genommen.

34 Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“

34 Darum1352 ermahne3870 ich5124 euch5209, Speise5160 zu4314 nehmen4355, euch5216 zu1063 laben4991; denn1063 es wird euer5212 keinem3762 ein Haar2359 von1537 dem Haupt2776 entfallen4098.

35 А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.

35 Und1161 da er das5023 gesagt, nahm2983 er das3956 Brot740, dankete GOtt2316 vor1799 ihnen allen und2532 brach‘s2806 und fing756 an zu essen2068.

36 Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.

36 Da wurden1096 sie alle3956 gutes Muts2115 und1161 nahmen4355 auch2532 Speise5160.

37 А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.

37 Unser waren2258 aber1161 alle3956 zusammen im1722 Schiff4143 zweihundert1250 und sechsundsiebenzig Seelen5590.

38 І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.

38 Und1161 da sie2893 satt2880 wurden, erleichterten sie das Schiff4143 und warfen1544 das Getreide4621 in1519 das Meer2281.

39 А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.

39 Da3753 es aber1161 Tag2250 ward, kannten1921 sie1011 das3739 Land1093 nicht3756. Einer5100 Anfurt2859 aber1161 wurden1096 sie gewahr2657, die hatte2192 ein1519 Ufer123; dahinan wollten sie das Schiff4143 treiben1856, wo1487 es möglich1410 wäre.

40 Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.

40 Und2532 da sie die Anker45 aufgehoben, ließen1439 sie sich dem Meer2281 und2532 löseten die Ruderbande auf1869 und richteten den Segelbaum nach1519 dem Winde4154 und trachteten2722 nach1519 dem Ufer123.

41 Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.

41 Und2532 da1161 wir fuhren4045 an2027 einen Ort5117, der5259 auf1519 beiden Seiten Meer hatte1337, stieß sich das Schiff3491 an2027, und3303 das Vorderteil blieb3306 fest stehen unbeweglich761; aber1161 das Hinterteil4403 zerbrach3089 von der Gewalt970 der Wellen2949.

42 Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.

42 Die Kriegsknechte4757 aber1161 hatten1096 einen Rat1012, die Gefangenen1202 zu töten615, daß2443 nicht3361 jemand5100, so herausschwömme, entflöhe1309.

43 Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,

43 Aber1161 der Unterhauptmann1543 wollte1014 Paulus3972 erhalten1295 und5037 wehrete ihrem Vornehmen1013 und hieß2753, die846 da schwimmen2860 könnten1410, sich zuerst4413 in das Meer1826 lassen641 und entrinnen an1909 das Land1093,

44 а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!

44 die andern aber1161, etliche3062 auf1909 den Brettern4548, etliche3303 auf1909 dem575, was5100 vom1909 Schiffe war2532. Und2532 also3779 geschah1096 es, daß sie alle3956 erhalten1295 zu Lande1093 kamen.