1 Тими днями смерте́льно захворі́в був Єзекі́я. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: „Так сказав Господь: Заряди́ своєму до́мові, бо ти вмираєш і не будеш жити“.

2 І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,

3 та й сказав: „О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в оча́х Твоїх!“ І заплакав Єзекія ревним плачем!

4 І було Господнє слово до Ісаї, говорячи:

5 „Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу́ твою ! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ,

6 і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто.

7 І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив:

8 ось я вертаю тінь ступеня́, що від сонця зійшла на ступе́ні Ахазові,[47] назад на десять ступені́в“. І вернулося сонце на десять ступені́в тими ступе́нями, якими зійшло було.

9 Ось писа́ння Єзекії, Юдиного царя, коли він був захво́рів та видужав з своєї хвороби:

10 „Я сказав був: Опі́вдні днів своїх відійду́ до шео́лових брам, решти ро́ків своїх я не ма́тиму.

11 Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в кра́ї живих, уже між мешка́нцями царства померлих не побачу люди́ни.

12 Домі́вка моя вже розі́брана, і від мене віді́брана, немов той пасту́ший наме́т; я життя своє зви́нув, мов ткач, — від осно́ви мене Він віді́рве, покі́нчить мене з дня до ночі.

13 Я кричав аж до ра́нку... Він, як лев, поторо́щить всі кості мої, з дня до ночі покі́нчить зо мною...

14 Пищу́ я, мов ла́стівка чи жураве́ль, воркочу́, мов той голуб; зани́діли очі мої, визираючи до високо́сти. Господи, прича́влений я, — поручися за мене!

15 Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандру́ю всі лі́та свої через гі́ркість моєї душі!

16 Господи, на них, на словах Твоїх, жи́тимуть люди, і в усьо́му цьому́ життя моєї душі, — уздоро́в же мене й оживи́ Ти мене!

17 Ось терпі́ння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гро́бу гниття́ мою душу, бо Ти кинув за спи́ну[48] Свою всі гріхи мої,

18 бо не буде ж шео́л прославля́ти Тебе, смерть не буде Тебе вихваля́ти. Не мають надії на правду Твою ті, хто схо́дить до гро́бу.

19 Живий, тільки живий — Тебе сла́вити буде, як я ось сьогодні, батько синам[49] розголо́сить про правду Твою!

20 Господь на спасі́ння мені, і ми будем співати пісноспі́ви свої у домі Господнім по всі́ дні мого життя!“

21 А Ісая сказав: „Нехай ві́зьмуть грудку фіґ, і нехай розітру́ть на тому гнояку́, — і видужає![50]

22 А Єзекія промовив: „Який знак, що я ввійду́ до Господнього дому?[51]