尼希米記第9章 |
|
1 七月二十四日、以色列族咸集、禁食、衣麻、蒙塵、 |
|
2 與異邦人絕交、卓然自立、自任己過、及列祖愆尤。 |
|
3 是日一時四刻、立於其次、誦上帝耶和華律例之書、又一時四刻、任罪崇拜上帝。 |
|
4 利未人耶書亞、巴尼、甲滅、示巴尼、布尼、示哩比、巴尼、基拿尼、登臺大聲龥呼上帝耶和華。 |
|
5 利未人耶書亞、甲滅、巴尼、哈沙尼、示哩比、和地雅、示巴尼、庇大希、曰、爾曹當立、頌讚爾之上帝耶和華、恆久弗已、上帝歟、爾名維顯、卽使和聲頌讚、亦未足爲榮。 |
|
6 爾耶和華惟一、爾創造天上之明宮、及所懸之天象、爾肇基大地、及地上所有、海中所藏、爾覆育萬物、諸天使崇拜爾。 |
|
7 上帝耶和華歟、昔爾簡亞伯蘭、導出迦勒底之耳邑、錫名亞伯拉罕。 |
|
8 爾察其心、知彼竭忠、故與之約、以迦南人、赫人、亞摩哩人、比哩洗人、耶布士人、革迦西人之地、錫其苗裔、爾眞實無妄、言出惟行。 |
|
9 我之列祖於埃及、備受艱辛、爾鑒之、在紅海龥呼、爾聞之、 |
|
10 法老及其臣民、妄自誇大、爾亦知之、故行異蹟奇事、罰及其身、是以爾名播揚、逮乎今日、 |
|
11 爾使海中判、民行其間、若履陸地、敵人追襲、爾擲之於深淵、如石投水。 |
|
12 爾晝導民以雲、夜燭民以火、其狀如柱。 |
|
13 爾降臨於西乃山、自天諭民、賜以典章、律例、禁令、禮儀、俱眞實至善、 |
|
14 安息日爲聖日、爾使衆知所持守、又命爾僕摩西、以禁令、禮儀、律例、訓迪之、 |
|
15 民饑則餅降自天、民渴則水湧於磐、昔爾誓以土地錫民、後復令民入而居之。 |
|
16 當時之民、妄自矜詡、強項不馴、不聽從爾命、 |
|
17 不追念爾所行之異蹟、倔強猶昔、背爾立牧、歸於服役之地、乃爾特加赦宥、仁慈矜憫、恆忍施恩、不棄斯民。 |
|
18 民鑄金爲犢、自謂導民出埃及之上帝卽此、於是干爾震怒、 |
|
19 然爾矜憫靡涯、不棄斯民於野、晝乃導以雲、夜仍燭以火、其狀如柱、不論何往、時無間絕。 |
|
20 以爾聖神訓迪、錫嗎嗱以充其饑、出清泉以止其渴。 |
|
21 歷四十年、爾養民於野、無所匱乏、厥衣不敝、厥足不胝。 |
|
22 乃希實本王之國、巴山王噩之邦、 |
|
23 斯民之苗裔、爾使之蕃衍、如天星衆多、昔爾以土地許錫列祖、後導其子孫入焉、據而有之、迦南人居斯土、爾使民敗之、虜其君臣、惟所欲爲、 |
|
24 |
|
25 取鞏固之城、膏腴之壤、宅第中充以嘉物、井泉、葡萄園橄欖囿、結實之樹、不可勝數、食之果腹、體胖、中心喜悅、賴爾鴻恩、 |
|
26 乃民弗願、違逆乎爾、背爾律例、爾之先知訓迪之、使歸於爾、反爲所殺、干爾震怒。 |
|
27 故爾使之困於敵國、遭難之時、彼呼龥爾、爾自天俯聽、矜憫靡涯、累賜扶危之士、不爲敵所害。 |
|
28 旣釋之後、彼復行惡於爾前、爾假手於敵、使敵人統轄之、民仍龥爾、爾自天垂聽、體恤倍至、屢加援手。 |
|
29 加以訓誨、使服爾律例、彼妄自誇大、不從爾命、爾之法度、遵之者則得生、彼故犯之、強項難馴、背命不聽。 |
|
30 爾之恆忍、歷年已久、以爾之神、感諸先知、訓迪斯民、彼不聽從、故爾使異邦人敗之。 |
|
31 惟爾上帝、仁慈矜憫、施恩無涯、故不遐棄斯民、滅之務盡。 |
|
32 我之上帝、至尊至能、允宜寅畏、許人以恩、必踐其言、凡我列王、諸伯、祭司、先知、長老、庶民、自亞述王迄於今日、所遭患難、爾毋以爲未足。 |
|
33 爾雖降災、必無不義、爾所行惟善、我所行惟惡、 |
|
34 我之列王、諸伯、祭司、長老、不守爾所諭之律例、禁令法度、 |
|
35 爾施厚恩、賜其得國、恢廓腴壤、彼猶不悛厥惡、不奉事爾。 |
|
36 爾以斯土、賜我列祖、得其物產、食其肥甘、我今日龥之、當爲爾僕。 |
|
37 爾罰我罪、使我國之豐亨見奪於異邦列王、彼轄我及我牲畜、任意以爲、使我艱苦備嘗。 |
|
38 |
НееміяРозділ 9 |
|
1 |
|
2 А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків. |
|
3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму. |
|
4 І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого. |
|
5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу! |
|
6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється! |
|
7 Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м. |
|
8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний! |
|
9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем. |
|
10 І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня. |
|
11 І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води. |
|
12 І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти. |
|
13 І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі. |
|
14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея. |
|
15 І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм. |
|
16 Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей. |
|
17 І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх! |
|
18 Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи, |
|
19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти. |
|
20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення. |
|
21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли. |
|
22 І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського. |
|
23 А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти. |
|
24 І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею. |
|
25 І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м. |
|
26 І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи. |
|
27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів. |
|
28 Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час. |
|
29 І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися. |
|
30 І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв. |
|
31 І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний! |
|
32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня! |
|
33 А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві. |
|
34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них. |
|
35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів. |
|
36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому! |
|
37 І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“ |
|
38 |
尼希米記第9章 |
НееміяРозділ 9 |
|
1 七月二十四日、以色列族咸集、禁食、衣麻、蒙塵、 |
1 |
|
2 與異邦人絕交、卓然自立、自任己過、及列祖愆尤。 |
2 А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків. |
|
3 是日一時四刻、立於其次、誦上帝耶和華律例之書、又一時四刻、任罪崇拜上帝。 |
3 І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму. |
|
4 利未人耶書亞、巴尼、甲滅、示巴尼、布尼、示哩比、巴尼、基拿尼、登臺大聲龥呼上帝耶和華。 |
4 І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого. |
|
5 利未人耶書亞、甲滅、巴尼、哈沙尼、示哩比、和地雅、示巴尼、庇大希、曰、爾曹當立、頌讚爾之上帝耶和華、恆久弗已、上帝歟、爾名維顯、卽使和聲頌讚、亦未足爲榮。 |
5 І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу! |
|
6 爾耶和華惟一、爾創造天上之明宮、及所懸之天象、爾肇基大地、及地上所有、海中所藏、爾覆育萬物、諸天使崇拜爾。 |
6 Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється! |
|
7 上帝耶和華歟、昔爾簡亞伯蘭、導出迦勒底之耳邑、錫名亞伯拉罕。 |
7 Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м. |
|
8 爾察其心、知彼竭忠、故與之約、以迦南人、赫人、亞摩哩人、比哩洗人、耶布士人、革迦西人之地、錫其苗裔、爾眞實無妄、言出惟行。 |
8 І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний! |
|
9 我之列祖於埃及、備受艱辛、爾鑒之、在紅海龥呼、爾聞之、 |
9 І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем. |
|
10 法老及其臣民、妄自誇大、爾亦知之、故行異蹟奇事、罰及其身、是以爾名播揚、逮乎今日、 |
10 І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня. |
|
11 爾使海中判、民行其間、若履陸地、敵人追襲、爾擲之於深淵、如石投水。 |
11 І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води. |
|
12 爾晝導民以雲、夜燭民以火、其狀如柱。 |
12 І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти. |
|
13 爾降臨於西乃山、自天諭民、賜以典章、律例、禁令、禮儀、俱眞實至善、 |
13 І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі. |
|
14 安息日爲聖日、爾使衆知所持守、又命爾僕摩西、以禁令、禮儀、律例、訓迪之、 |
14 І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея. |
|
15 民饑則餅降自天、民渴則水湧於磐、昔爾誓以土地錫民、後復令民入而居之。 |
15 І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм. |
|
16 當時之民、妄自矜詡、強項不馴、不聽從爾命、 |
16 Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей. |
|
17 不追念爾所行之異蹟、倔強猶昔、背爾立牧、歸於服役之地、乃爾特加赦宥、仁慈矜憫、恆忍施恩、不棄斯民。 |
17 І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх! |
|
18 民鑄金爲犢、自謂導民出埃及之上帝卽此、於是干爾震怒、 |
18 Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи, |
|
19 然爾矜憫靡涯、不棄斯民於野、晝乃導以雲、夜仍燭以火、其狀如柱、不論何往、時無間絕。 |
19 та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти. |
|
20 以爾聖神訓迪、錫嗎嗱以充其饑、出清泉以止其渴。 |
20 І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення. |
|
21 歷四十年、爾養民於野、無所匱乏、厥衣不敝、厥足不胝。 |
21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли. |
|
22 乃希實本王之國、巴山王噩之邦、 |
22 І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського. |
|
23 斯民之苗裔、爾使之蕃衍、如天星衆多、昔爾以土地許錫列祖、後導其子孫入焉、據而有之、迦南人居斯土、爾使民敗之、虜其君臣、惟所欲爲、 |
23 А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти. |
|
24 |
24 І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею. |
|
25 取鞏固之城、膏腴之壤、宅第中充以嘉物、井泉、葡萄園橄欖囿、結實之樹、不可勝數、食之果腹、體胖、中心喜悅、賴爾鴻恩、 |
25 І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м. |
|
26 乃民弗願、違逆乎爾、背爾律例、爾之先知訓迪之、使歸於爾、反爲所殺、干爾震怒。 |
26 І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи. |
|
27 故爾使之困於敵國、遭難之時、彼呼龥爾、爾自天俯聽、矜憫靡涯、累賜扶危之士、不爲敵所害。 |
27 І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів. |
|
28 旣釋之後、彼復行惡於爾前、爾假手於敵、使敵人統轄之、民仍龥爾、爾自天垂聽、體恤倍至、屢加援手。 |
28 Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час. |
|
29 加以訓誨、使服爾律例、彼妄自誇大、不從爾命、爾之法度、遵之者則得生、彼故犯之、強項難馴、背命不聽。 |
29 І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися. |
|
30 爾之恆忍、歷年已久、以爾之神、感諸先知、訓迪斯民、彼不聽從、故爾使異邦人敗之。 |
30 І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв. |
|
31 惟爾上帝、仁慈矜憫、施恩無涯、故不遐棄斯民、滅之務盡。 |
31 І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний! |
|
32 我之上帝、至尊至能、允宜寅畏、許人以恩、必踐其言、凡我列王、諸伯、祭司、先知、長老、庶民、自亞述王迄於今日、所遭患難、爾毋以爲未足。 |
32 А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня! |
|
33 爾雖降災、必無不義、爾所行惟善、我所行惟惡、 |
33 А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві. |
|
34 我之列王、諸伯、祭司、長老、不守爾所諭之律例、禁令法度、 |
34 А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них. |
|
35 爾施厚恩、賜其得國、恢廓腴壤、彼猶不悛厥惡、不奉事爾。 |
35 І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів. |
|
36 爾以斯土、賜我列祖、得其物產、食其肥甘、我今日龥之、當爲爾僕。 |
36 Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому! |
|
37 爾罰我罪、使我國之豐亨見奪於異邦列王、彼轄我及我牲畜、任意以爲、使我艱苦備嘗。 |
37 І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“ |
|
38 |
38 |