CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Gen. 43
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 43

1 Die Teurung aber drückte3515 das Land776.

2 Und da es verzehret war3615, was sie400 für Getreide7668 aus Ägypten4714 gebracht935 hatten, sprach559 ihr Vater1 zu ihnen: Ziehet wieder7725 hin und kaufet7666 uns ein wenig4592 Speise398.

3 Da antwortete559 ihm Juda3063 und5749 sprach559: Der Mann376 band uns das hart ein5749 und sprach559: Ihr sollt mein Angesicht6440 nicht1115 sehen7200, es sei denn euer Bruder251 mit euch.

4 Ist3426‘s nun, daß du unsern Bruder251 mit uns sendest7971, so wollen wir hinabziehen3381 und dir zu essen400 kaufen7666;

5 ist‘s aber, daß du ihn6440 nicht sendest, so ziehen7971 wir nicht hinab3381. Denn der Mann376 hat gesagt559 zu uns: Ihr sollt mein Angesicht nicht sehen7200, euer Bruder251 sei denn mit euch.

6 Israel3478 sprach559: Warum habt ihr so übel7489 an mir getan, daß ihr dem Manne376 angesagt5046, wie ihr noch einen Bruder251 habt?

7 Sie559 antworteten: Der Mann376 forschete so genau nach uns und unserer Freundschaft4138 und sprach559: Lebet euer Vater1 noch? Habt7592 ihr3426 auch noch einen Bruder251? Da sagten5046 wir ihm, wie5921 er2416 uns fragte7592. Wie3045 konnten wir soeben wissen3045, daß6310 er sagen559 würde: Bringet euren Bruder251 mit1697 hernieder3381?

8 Da sprach559 Juda3063 zu Israel3478, seinem Vater1: Laß den Knaben5288 mit mir ziehen7971, daß wir2421 uns aufmachen6965 und reisen3212, und leben und nicht sterben4191, beide wir und du und unsere Kindlein2945.

9 Ich will935 Bürge6148 für ihn sein; von meinen Händen3027 sollst du1245 ihn fordern. Wenn518 ich dir ihn nicht518 wiederbringe und vor deine Augen6440 stelle3322, so will ich mein Leben lang3117 die Schuld tragen2398.

10 Denn wo3884 wir nicht hätten verzogen4102, wären wir schon wohl zweimal6471 wiederkommen7725.

11 Da sprach559 Israel3478, ihr Vater1, zu6213 ihnen: Muß es denn645 ja also sein, so tut‘s und nehmet von des Landes776 besten Früchten2173 in eure Säcke3627 und bringet3947 dem Manne376 Geschenke4503 hinab3381, ein wenig4592 Balsam6875 und Honig1706 und Würze5219 und Myrrhen und Datteln992 und Mandeln8247.

12 Nehmet auch ander Geld3701 mit euch3027; und das Geld3701, das euch3027 oben6310 in euren Säcken572 wieder7725 worden ist3947, bringet auch wieder7725 mit euch. Vielleicht ist ein Irrtum da geschehen4870.

13 Dazu nehmet euren Bruder251, machet euch auf3947 und kommet wieder7725 zu dem Manne376.

14 Aber der allmächtige7706 GOtt410 gebe5414 euch Barmherzigkeit7356 vor6440 dem Manne376, daß er euch lasse7971 euren andern312 Bruder251 und Benjamin1144. Ich aber muß sein wie834 einer, der seiner Kinder gar beraubt ist7921.

15 Da nahmen3947 sie582 diese Geschenke4503 und das2063 Geld3701 zwiefältig4932 mit sich3027 und Benjamin1144, machten sich6965 auf3947, zogen3381 nach Ägypten4714 und traten5975 vor6440 Joseph3130.

16 Da sah7200 sie582 Joseph3130 mit854 Benjamin1144 und sprach559 zu3559 seinem Haushalter1004: Führe935 diese Männer582 zu Hause1004 und schlachte2873 und richte zu; denn sie sollen zu Mittag6672 mit mir essen398.

17 Und376 der Mann376 tat935, wie ihm Joseph3130 gesagt559 hatte6213, und führete die Männer582 in Josephs3130 Haus1004.

18 Sie2543 fürchteten3372 sich5307 aber, daß sie in Josephs3130 Haus1004 geführt wurden, und sprachen559: Wir582 sind935 hereingeführt um1697 des Geldes3701 willen, das wir in unsern Säcken572 vorhin8462 wieder7725 funden haben, daß er‘s auf3947 uns bringe935 und fälle ein Urteil über uns, damit er uns nehme zu eigenen Knechten5650 samt unsern Eseln.

19 Darum traten sie5066 zu Josephs3130 Haushalter376 und1004 redeten1696 mit ihm vor der Haustür1004

20 und sprachen559: Mein Herr113, wir sind3381 vorhin8462 herabgezogen3381, Speise400 zu kaufen7666.

21 Und3701 da wir in die Herberge4411 kamen935 und unsere Säcke572 auftaten6605, siehe, da war eines jeglichen376 Geld3701 oben6310 in seinem Sack572 mit völligem Gewicht4948; darum haben wir‘s wieder7725 mit uns3027 gebracht,

22 haben auch ander312 Geld3701 mit uns3027 herabgebracht, Speise400 zu kaufen7666; wir wissen3045 aber nicht, wer uns unser Geld3701 in unsere Säcke572 gesteckt hat7760.

23 Er aber sprach559: Gehabt euch3372 wohl7965, fürchtet euch nicht. Euer GOtt430 und eures Vaters1 GOtt430 hat euch einen Schatz4301 gegeben5414 in eure Säcke572. Euer Geld3701 ist935 mir worden. Und er führete Simeon8095 zu ihnen heraus3318

24 und376 führete sie582 in Josephs3130 Haus1004, gab5414 ihnen Wasser4325, daß sie2543 ihre Füße7272 wuschen7364, und935 gab5414 ihren Eseln Futter4554.

25 Sie aber bereiteten das8085 Geschenk4503 zu3559, bis5704 daß Joseph3130 kam935 auf den Mittag6672; denn sie hatten gehöret, daß sie daselbst das Brot3899 essen398 sollten.

26 Da nun Joseph3130 zum Hause1004 einging935, brachten935 sie ihm zu Hause1004 das Geschenk4503 in ihren Händen3027 und fielen vor ihm nieder7812 zur Erden776.

27 Er2416 aber grüßte7592 sie559 freundlich7965 und sprach559: Gehet es eurem Vater1, dem alten2205, wohl, von dem ihr mir sagtet? Lebet er noch?

28 Sie559 antworteten: Es gehet deinem Knechte5650, unserm Vater1, wohl7965 und lebet noch. Und neigeten sich6915 und fielen vor ihm nieder7812.

29 Und559 er hub seine Augen5869 auf5375 und sah7200 seinen Bruder251 Benjamin1144, seiner Mutter517 Sohn1121, und sprach559: Ist das euer jüngster6996 Bruder251, da ihr mir von sagtet? Und sprach559 weiter: GOtt430 sei dir gnädig2603, mein Sohn1121!

30 Und Joseph3130 eilete, denn sein Herz7356 entbrannte3648 ihm gegen seinen Bruder251, und suchte1245, wo er weinete; und ging935 in seine Kammer2315 und weinete daselbst.

31 Und da er7760 sein Angesicht gewaschen hatte7364, ging3318 er heraus und hielt sich fest662 und sprach559: Leget Brot3899 auf6440!

32 Und man trug7760 ihm besonders auf und jenen auch besonders und den Ägyptern4713, die mit ihm aßen398, auch besonders. Denn die Ägypter4713 dürfen3201 nicht Brot3899 essen398 mit den Ebräern, denn es ist ein Greuel8441 vor ihnen.

33 Und man setzte sie582 gegen6440 ihn, den Erstgebornen nach seiner Erstgeburt1060 und den Jüngsten6810 nach seiner Jugend6812. Des verwunderten8539 sie sich3427 untereinander376.

34 Und man trug5375 ihnen Essen4864 vor6440 von3027 seinem Tisch; aber dem Benjamin1144 ward fünfmal2568 mehr7235 denn den andern. Und sie tranken8354 und wurden trunken7937 mit ihm.

Буття

Розділ 43

1 А голод став тяжки́й у тім краї.

2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“

3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“

4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.

5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.

6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“

7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“

8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.

11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.

13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.

14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“

15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.

17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.

18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.

19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.

20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!

22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.

23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.

24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.

27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“

28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.

29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“

30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...

31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“

32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.

34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 43

Буття

Розділ 43

1 Die Teurung aber drückte3515 das Land776.

1 А голод став тяжки́й у тім краї.

2 Und da es verzehret war3615, was sie400 für Getreide7668 aus Ägypten4714 gebracht935 hatten, sprach559 ihr Vater1 zu ihnen: Ziehet wieder7725 hin und kaufet7666 uns ein wenig4592 Speise398.

2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“

3 Da antwortete559 ihm Juda3063 und5749 sprach559: Der Mann376 band uns das hart ein5749 und sprach559: Ihr sollt mein Angesicht6440 nicht1115 sehen7200, es sei denn euer Bruder251 mit euch.

3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“

4 Ist3426‘s nun, daß du unsern Bruder251 mit uns sendest7971, so wollen wir hinabziehen3381 und dir zu essen400 kaufen7666;

4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.

5 ist‘s aber, daß du ihn6440 nicht sendest, so ziehen7971 wir nicht hinab3381. Denn der Mann376 hat gesagt559 zu uns: Ihr sollt mein Angesicht nicht sehen7200, euer Bruder251 sei denn mit euch.

5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.

6 Israel3478 sprach559: Warum habt ihr so übel7489 an mir getan, daß ihr dem Manne376 angesagt5046, wie ihr noch einen Bruder251 habt?

6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“

7 Sie559 antworteten: Der Mann376 forschete so genau nach uns und unserer Freundschaft4138 und sprach559: Lebet euer Vater1 noch? Habt7592 ihr3426 auch noch einen Bruder251? Da sagten5046 wir ihm, wie5921 er2416 uns fragte7592. Wie3045 konnten wir soeben wissen3045, daß6310 er sagen559 würde: Bringet euren Bruder251 mit1697 hernieder3381?

7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“

8 Da sprach559 Juda3063 zu Israel3478, seinem Vater1: Laß den Knaben5288 mit mir ziehen7971, daß wir2421 uns aufmachen6965 und reisen3212, und leben und nicht sterben4191, beide wir und du und unsere Kindlein2945.

8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

9 Ich will935 Bürge6148 für ihn sein; von meinen Händen3027 sollst du1245 ihn fordern. Wenn518 ich dir ihn nicht518 wiederbringe und vor deine Augen6440 stelle3322, so will ich mein Leben lang3117 die Schuld tragen2398.

9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

10 Denn wo3884 wir nicht hätten verzogen4102, wären wir schon wohl zweimal6471 wiederkommen7725.

10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.

11 Da sprach559 Israel3478, ihr Vater1, zu6213 ihnen: Muß es denn645 ja also sein, so tut‘s und nehmet von des Landes776 besten Früchten2173 in eure Säcke3627 und bringet3947 dem Manne376 Geschenke4503 hinab3381, ein wenig4592 Balsam6875 und Honig1706 und Würze5219 und Myrrhen und Datteln992 und Mandeln8247.

11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

12 Nehmet auch ander Geld3701 mit euch3027; und das Geld3701, das euch3027 oben6310 in euren Säcken572 wieder7725 worden ist3947, bringet auch wieder7725 mit euch. Vielleicht ist ein Irrtum da geschehen4870.

12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.

13 Dazu nehmet euren Bruder251, machet euch auf3947 und kommet wieder7725 zu dem Manne376.

13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.

14 Aber der allmächtige7706 GOtt410 gebe5414 euch Barmherzigkeit7356 vor6440 dem Manne376, daß er euch lasse7971 euren andern312 Bruder251 und Benjamin1144. Ich aber muß sein wie834 einer, der seiner Kinder gar beraubt ist7921.

14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“

15 Da nahmen3947 sie582 diese Geschenke4503 und das2063 Geld3701 zwiefältig4932 mit sich3027 und Benjamin1144, machten sich6965 auf3947, zogen3381 nach Ägypten4714 und traten5975 vor6440 Joseph3130.

15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

16 Da sah7200 sie582 Joseph3130 mit854 Benjamin1144 und sprach559 zu3559 seinem Haushalter1004: Führe935 diese Männer582 zu Hause1004 und schlachte2873 und richte zu; denn sie sollen zu Mittag6672 mit mir essen398.

16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.

17 Und376 der Mann376 tat935, wie ihm Joseph3130 gesagt559 hatte6213, und führete die Männer582 in Josephs3130 Haus1004.

17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.

18 Sie2543 fürchteten3372 sich5307 aber, daß sie in Josephs3130 Haus1004 geführt wurden, und sprachen559: Wir582 sind935 hereingeführt um1697 des Geldes3701 willen, das wir in unsern Säcken572 vorhin8462 wieder7725 funden haben, daß er‘s auf3947 uns bringe935 und fälle ein Urteil über uns, damit er uns nehme zu eigenen Knechten5650 samt unsern Eseln.

18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.

19 Darum traten sie5066 zu Josephs3130 Haushalter376 und1004 redeten1696 mit ihm vor der Haustür1004

19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.

20 und sprachen559: Mein Herr113, wir sind3381 vorhin8462 herabgezogen3381, Speise400 zu kaufen7666.

20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

21 Und3701 da wir in die Herberge4411 kamen935 und unsere Säcke572 auftaten6605, siehe, da war eines jeglichen376 Geld3701 oben6310 in seinem Sack572 mit völligem Gewicht4948; darum haben wir‘s wieder7725 mit uns3027 gebracht,

21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!

22 haben auch ander312 Geld3701 mit uns3027 herabgebracht, Speise400 zu kaufen7666; wir wissen3045 aber nicht, wer uns unser Geld3701 in unsere Säcke572 gesteckt hat7760.

22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.

23 Er aber sprach559: Gehabt euch3372 wohl7965, fürchtet euch nicht. Euer GOtt430 und eures Vaters1 GOtt430 hat euch einen Schatz4301 gegeben5414 in eure Säcke572. Euer Geld3701 ist935 mir worden. Und er führete Simeon8095 zu ihnen heraus3318

23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.

24 und376 führete sie582 in Josephs3130 Haus1004, gab5414 ihnen Wasser4325, daß sie2543 ihre Füße7272 wuschen7364, und935 gab5414 ihren Eseln Futter4554.

24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

25 Sie aber bereiteten das8085 Geschenk4503 zu3559, bis5704 daß Joseph3130 kam935 auf den Mittag6672; denn sie hatten gehöret, daß sie daselbst das Brot3899 essen398 sollten.

25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

26 Da nun Joseph3130 zum Hause1004 einging935, brachten935 sie ihm zu Hause1004 das Geschenk4503 in ihren Händen3027 und fielen vor ihm nieder7812 zur Erden776.

26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.

27 Er2416 aber grüßte7592 sie559 freundlich7965 und sprach559: Gehet es eurem Vater1, dem alten2205, wohl, von dem ihr mir sagtet? Lebet er noch?

27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“

28 Sie559 antworteten: Es gehet deinem Knechte5650, unserm Vater1, wohl7965 und lebet noch. Und neigeten sich6915 und fielen vor ihm nieder7812.

28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.

29 Und559 er hub seine Augen5869 auf5375 und sah7200 seinen Bruder251 Benjamin1144, seiner Mutter517 Sohn1121, und sprach559: Ist das euer jüngster6996 Bruder251, da ihr mir von sagtet? Und sprach559 weiter: GOtt430 sei dir gnädig2603, mein Sohn1121!

29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“

30 Und Joseph3130 eilete, denn sein Herz7356 entbrannte3648 ihm gegen seinen Bruder251, und suchte1245, wo er weinete; und ging935 in seine Kammer2315 und weinete daselbst.

30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...

31 Und da er7760 sein Angesicht gewaschen hatte7364, ging3318 er heraus und hielt sich fest662 und sprach559: Leget Brot3899 auf6440!

31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“

32 Und man trug7760 ihm besonders auf und jenen auch besonders und den Ägyptern4713, die mit ihm aßen398, auch besonders. Denn die Ägypter4713 dürfen3201 nicht Brot3899 essen398 mit den Ebräern, denn es ist ein Greuel8441 vor ihnen.

32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

33 Und man setzte sie582 gegen6440 ihn, den Erstgebornen nach seiner Erstgeburt1060 und den Jüngsten6810 nach seiner Jugend6812. Des verwunderten8539 sie sich3427 untereinander376.

33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.

34 Und man trug5375 ihnen Essen4864 vor6440 von3027 seinem Tisch; aber dem Benjamin1144 ward fünfmal2568 mehr7235 denn den andern. Und sie tranken8354 und wurden trunken7937 mit ihm.

34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.