CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Gen. 44
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 44

1 Und376 Joseph befahl6680 seinem Haushalter1004 und sprach559: Fülle4390 den Männern582 ihre Säcke572 mit Speise400, soviel834 sie führen5375 mögen3201, und lege7760 jeglichem sein Geld3701 oben6310 in seinen Sack572.

2 Und meinen silbernen3701 Becher1375 lege7760 oben6310 in des Jüngsten6996 Sack572 mit dem Geld3701 für das1697 Getreide7668. Der tat, wie ihm Joseph3130 hatte6213 gesagt1696.

3 Des Morgens1242, da es licht ward215, ließen sie2543 die Männer582 ziehen7971 mit ihren Eseln.

4 Da sie5381 aber zur Stadt5892 hinaus waren und nicht7368 ferne kommen3318, sprach559 Joseph3130 zu seinem Haushalter1004: Auf6965, und jage7291 den Männern582 nach310, und wenn du sie559 ergreifest, so sprich zu ihnen: Warum habt ihr Gutes2896 mit Bösem7451 vergolten7999?

5 Ist‘s nicht das, da mein Herr113 aus trinket8354 und damit er weissaget? Ihr habt übel7489 getan6213.

6 Und als er sie5381 ergriff, redete1696 er mit ihnen solche428 Worte1697.

7 Sie559 antworteten ihm: Warum redet mein Herr113 solche Worte1696? Es1697 sei ferne2486 von deinen Knechten5650, ein solches1697 zu tun6213.

8 Siehe, das776 Geld3701, das wir fanden oben6310 in unsern Säcken572, haben4672 wir wiedergebracht7725 zu dir aus dem Lande Kanaan3667. Und wie sollten wir denn aus deines Herrn113 Hause1004 gestohlen1589 haben Silber3701 oder Gold2091.

9 Bei welchem er funden wird4672 unter deinen Knechten5650, der sei des Todes4191; dazu wollen auch wir meines Herrn113 Knechte5650 sein.

10 Er sprach559: Ja, es sei, wie ihr geredet habt. Bei welchem er funden wird4672, der sei mein Knecht5650; ihr aber sollt ledig sein5355.

11 Und sie4116 eileten, und legte3381 ein376 jeglicher seinen Sack572 ab auf die Erde776 und ein jeglicher tat6605 seinen Sack572 auf.

12 Und er suchte2664 und hub am Größesten an2490 bis auf3615 den Jüngsten6996; da fand4672 sich der Becher1375 in Benjamins1144 Sack572.

13 Da zerissen sie ihre Kleider8071; und lud ein376 jeglicher auf seinen Esel2543 und zogen wieder7725 in die Stadt5892.

14 Und Juda3063 ging935 mit seinen Brüdern251 in Josephs3130 Haus1004, denn er war noch daselbst; und sie fielen vor ihm nieder5307 auf6440 die Erde776.

15 Joseph3130 aber sprach559 zu ihnen: Wie habt ihr3045 das4639 tun6213 dürfen? Wisset ihr nicht, daß ein solcher Mann376, wie ich bin, erraten könnte?

16 Juda3063 sprach559: Was sollen wir sagen559 meinem Herrn113, oder wie sollen wir reden1696, und1571 was können wir uns3027 rechtfertigen6663? GOtt430 hat die Missetat5771 deiner Knechte5650 funden. Siehe da, wir und der, bei dem der Becher1375 funden ist4672, sind4672 meines Herrn113 Knechte5650.

17 Er aber sprach559: Das2063 sei ferne von3027 mir2486 solches zu tun6213! Der Mann376, bei dem der Becher1375 funden ist4672, soll mein Knecht5650 sein; ihr aber ziehet hinauf5927 mit Frieden7965 zu eurem Vater1.

18 Da trat5066 Juda3063 zu ihm und sprach559: Mein Herr113, laß deinen Knecht5650 ein Wort1697 reden1696 vor deinen Ohren241, mein Herr113; und dein Zorn639 ergrimme2734 nicht über deinen Knecht5650; denn du bist wie ein Pharao6547.

19 Mein Herr113 fragte7592 seine Knechte5650 und sprach559: Habt ihr3426 auch einen Vater1 oder Bruder251?

20 Da antworteten559 wir: Wir haben3426 einen Vater1, der ist alt2205, und einen jungen6996 Knaben3206, in seinem Alter geboren2208; und sein4191 Bruder251 ist tot, und er ist allein überblieben von seiner Mutter517, und sein Vater1 hat ihn lieb157.

21 Da sprachst du559 zu deinen Knechten5650: Bringet ihn5869 herab3381 zu mir; ich will ihm Gnade erzeigen.

22 Wir aber antworteten559 meinem Herrn113: Der Knabe5288 kann3201 nicht5800 von seinem Vater1 kommen5800; wo er1 von ihm käme, würde er sterben4191.

23 Da sprachst du559 zu deinen Knechten5650: Wo euer jüngster6996 Bruder251 nicht3808 mit euch herkommt3381, sollt ihr7200 mein Angesicht6440 nicht3254 mehr3254 sehen7200.

24 Da zogen wir hinauf zu deinem Knechte5650, meinem Vater1, und sagten5046 ihm an5927 meines Herrn113 Rede1697.

25 Da sprach559 unser Vater1: Ziehet wieder7725 hin und kaufet7666 uns ein wenig4592 Speise400.

26 Wir aber sprachen559: Wir können3201 nicht369 hinabziehen3381, es sei denn unser jüngster6996 Bruder251 mit uns, so wollen wir hinabziehen3381; denn wir können3201 des Mannes376 Angesicht6440 nicht sehen7200, wo unser jüngster6996 Bruder251 nicht mit uns ist3426.

27 Da sprach559 dein Knecht5650, mein Vater1, zu uns: Ihr3045 wisset, daß mir8147 mein Weib802 zween Söhne geboren3205 hat.

28 Einer259 ging hinaus von3318 mir, und man sagte559, er ist zerrissen2963; und habe ihn nicht2963 gesehen7200 bisher2008.

29 Werdet ihr diesen auch von mir6440 nehmen3947, und ihm ein Unfall611 widerfähret, so werdet ihr meine grauen Haare7872 mit5973 Jammer7451 hinunter in die Grube7585 bringen3381.

30 Nun, so ich heimkäme935 zu deinem Knechte5650, meinem Vater1, und der Knabe5288 wäre nicht mit uns, weil seine See LE5315 an dieses See LE5315 hänget,

31 so wird‘s geschehen, wenn er siehet, daß der Knabe5288 nicht da ist7200, daß er stirbt4191; so würden wir, deine Knechte5650, die grauen Haare7872 deines Knechts5650; unsers Vaters1, mit Herzeleid3015 in die Grube7585 bringen3381:

32 Denn ich, dein Knecht5650, bin Bürge6148 worden für den Knaben5288 gegen5973 meinen Vater1 und sprach559: Bringe ich ihn dir nicht wieder, so will935 ich mein Leben lang3117 die Schuld tragen2398.

33 Darum laß3427 deinen Knecht5650 hie bleiben an5927 des Knaben5288 Statt, zum Knechte5650 meines Herrn113, und den Knaben5288 mit seinen Brüdern251 hinaufziehen.

34 Denn wie349 soll7200 ich hinaufziehen5927 zu meinem Vater1, wenn der Knabe5288 nicht7451 mit mir ist4672? Ich würde den Jammer sehen müssen, der meinem Vater1 begegnen würde.

Буття

Розділ 44

1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.

3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.

4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?

5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.

8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.

10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.

15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“

16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.

17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“

20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.

22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.

23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.

26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.

28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.

30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —

31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.

32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!

34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.

Das erste Buch Mose (Genesis)

Kapitel 44

Буття

Розділ 44

1 Und376 Joseph befahl6680 seinem Haushalter1004 und sprach559: Fülle4390 den Männern582 ihre Säcke572 mit Speise400, soviel834 sie führen5375 mögen3201, und lege7760 jeglichem sein Geld3701 oben6310 in seinen Sack572.

1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: „Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його.

2 Und meinen silbernen3701 Becher1375 lege7760 oben6310 in des Jüngsten6996 Sack572 mit dem Geld3701 für das1697 Getreide7668. Der tat, wie ihm Joseph3130 hatte6213 gesagt1696.

2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його“. І зробив той за словом Йо́сиповим, яке він сказав був.

3 Des Morgens1242, da es licht ward215, ließen sie2543 die Männer582 ziehen7971 mit ihren Eseln.

3 Розвиднилось рано вра́нці, і люди ці були́ відпущені, вони та їхні осли.

4 Da sie5381 aber zur Stadt5892 hinaus waren und nicht7368 ferne kommen3318, sprach559 Joseph3130 zu seinem Haushalter1004: Auf6965, und jage7291 den Männern582 nach310, und wenn du sie559 ergreifest, so sprich zu ihnen: Warum habt ihr Gutes2896 mit Bösem7451 vergolten7999?

4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йо́сип сказав до того, що над домом його: „Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: „На́що ви заплатили злом за добро?

5 Ist‘s nicht das, da mein Herr113 aus trinket8354 und damit er weissaget? Ihr habt übel7489 getan6213.

5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке“.

6 Und als er sie5381 ergriff, redete1696 er mit ihnen solche428 Worte1697.

6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова.

7 Sie559 antworteten ihm: Warum redet mein Herr113 solche Worte1696? Es1697 sei ferne2486 von deinen Knechten5650, ein solches1697 zu tun6213.

7 А вони відказали йому: „Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ.

8 Siehe, das776 Geld3701, das wir fanden oben6310 in unsern Säcken572, haben4672 wir wiedergebracht7725 zu dir aus dem Lande Kanaan3667. Und wie sollten wir denn aus deines Herrn113 Hause1004 gestohlen1589 haben Silber3701 oder Gold2091.

8 Таж срібло́, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото?

9 Bei welchem er funden wird4672 unter deinen Knechten5650, der sei des Todes4191; dazu wollen auch wir meines Herrn113 Knechte5650 sein.

9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові“.

10 Er sprach559: Ja, es sei, wie ihr geredet habt. Bei welchem er funden wird4672, der sei mein Knecht5650; ihr aber sollt ledig sein5355.

10 А той відказав: „Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті“.

11 Und sie4116 eileten, und legte3381 ein376 jeglicher seinen Sack572 ab auf die Erde776 und ein jeglicher tat6605 seinen Sack572 auf.

11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого.

12 Und er suchte2664 und hub am Größesten an2490 bis auf3615 den Jüngsten6996; da fand4672 sich der Becher1375 in Benjamins1144 Sack572.

12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім!

13 Da zerissen sie ihre Kleider8071; und lud ein376 jeglicher auf seinen Esel2543 und zogen wieder7725 in die Stadt5892.

13 І пороздирали вони свою одіж! І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста.

14 Und Juda3063 ging935 mit seinen Brüdern251 in Josephs3130 Haus1004, denn er war noch daselbst; und sie fielen vor ihm nieder5307 auf6440 die Erde776.

14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, — а він ще був там. І попа́дали вони перед лицем його на землю.

15 Joseph3130 aber sprach559 zu ihnen: Wie habt ihr3045 das4639 tun6213 dürfen? Wisset ihr nicht, daß ein solcher Mann376, wie ich bin, erraten könnte?

15 І сказав до них Йо́сип: „Що́ це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я?“

16 Juda3063 sprach559: Was sollen wir sagen559 meinem Herrn113, oder wie sollen wir reden1696, und1571 was können wir uns3027 rechtfertigen6663? GOtt430 hat die Missetat5771 deiner Knechte5650 funden. Siehe da, wir und der, bei dem der Becher1375 funden ist4672, sind4672 meines Herrn113 Knechte5650.

16 А Юда промовив: „Що́ ми скажемо панові моєму? Що́ будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша“.

17 Er aber sprach559: Das2063 sei ferne von3027 mir2486 solches zu tun6213! Der Mann376, bei dem der Becher1375 funden ist4672, soll mein Knecht5650 sein; ihr aber ziehet hinauf5927 mit Frieden7965 zu eurem Vater1.

17 А Йо́сип відказав: „Дале́ке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, — він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька“.

18 Da trat5066 Juda3063 zu ihm und sprach559: Mein Herr113, laß deinen Knecht5650 ein Wort1697 reden1696 vor deinen Ohren241, mein Herr113; und dein Zorn639 ergrimme2734 nicht über deinen Knecht5650; denn du bist wie ein Pharao6547.

18 І приступив до нього Юда та й промовив: „О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон.

19 Mein Herr113 fragte7592 seine Knechte5650 und sprach559: Habt ihr3426 auch einen Vater1 oder Bruder251?

19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: „Чи є в вас батько або брат?“

20 Da antworteten559 wir: Wir haben3426 einen Vater1, der ist alt2205, und einen jungen6996 Knaben3206, in seinem Alter geboren2208; und sein4191 Bruder251 ist tot, und er ist allein überblieben von seiner Mutter517, und sein Vater1 hat ihn lieb157.

20 І сказали ми до пана мого: „Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить.

21 Da sprachst du559 zu deinen Knechten5650: Bringet ihn5869 herab3381 zu mir; ich will ihm Gnade erzeigen.

21 А ти був сказав своїм рабам: „Зведіть до мене його, і нехай я кину свої́м оком на нього“.

22 Wir aber antworteten559 meinem Herrn113: Der Knabe5288 kann3201 nicht5800 von seinem Vater1 kommen5800; wo er1 von ihm käme, würde er sterben4191.

22 І сказали ми до пана мого: „Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той“.

23 Da sprachst du559 zu deinen Knechten5650: Wo euer jüngster6996 Bruder251 nicht3808 mit euch herkommt3381, sollt ihr7200 mein Angesicht6440 nicht3254 mehr3254 sehen7200.

23 А ти сказав своїм рабам: „Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого“.

24 Da zogen wir hinauf zu deinem Knechte5650, meinem Vater1, und sagten5046 ihm an5927 meines Herrn113 Rede1697.

24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана.

25 Da sprach559 unser Vater1: Ziehet wieder7725 hin und kaufet7666 uns ein wenig4592 Speise400.

25 А батько наш сказав: „Верніться, купіть нам трохи їжі“.

26 Wir aber sprachen559: Wir können3201 nicht369 hinabziehen3381, es sei denn unser jüngster6996 Bruder251 mit uns, so wollen wir hinabziehen3381; denn wir können3201 des Mannes376 Angesicht6440 nicht sehen7200, wo unser jüngster6996 Bruder251 nicht mit uns ist3426.

26 А ми відказали: „Не можемо зійти. Коли найменший наш брат буде з нами, то зійдемо ми, бо не можемо бачити лиця того мужа, якщо брат наш наймолодший не буде з нами“.

27 Da sprach559 dein Knecht5650, mein Vater1, zu uns: Ihr3045 wisset, daß mir8147 mein Weib802 zween Söhne geboren3205 hat.

27 І сказав до нас раб твій, наш батько: „Ви знаєте, що двох була́ породила мені жінка моя.

28 Einer259 ging hinaus von3318 mir, und man sagte559, er ist zerrissen2963; und habe ihn nicht2963 gesehen7200 bisher2008.

28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він. І я не бачив його аж дотепе́р.

29 Werdet ihr diesen auch von mir6440 nehmen3947, und ihm ein Unfall611 widerfähret, so werdet ihr meine grauen Haare7872 mit5973 Jammer7451 hinunter in die Grube7585 bringen3381.

29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу“.

30 Nun, so ich heimkäme935 zu deinem Knechte5650, meinem Vater1, und der Knabe5288 wäre nicht mit uns, weil seine See LE5315 an dieses See LE5315 hänget,

30 А тепер, коли я прийду́ до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, — а душа його зв'язана з душею тією, —

31 so wird‘s geschehen, wenn er siehet, daß der Knabe5288 nicht da ist7200, daß er stirbt4191; so würden wir, deine Knechte5650, die grauen Haare7872 deines Knechts5650; unsers Vaters1, mit Herzeleid3015 in die Grube7585 bringen3381:

31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу.

32 Denn ich, dein Knecht5650, bin Bürge6148 worden für den Knaben5288 gegen5973 meinen Vater1 und sprach559: Bringe ich ihn dir nicht wieder, so will935 ich mein Leben lang3117 die Schuld tragen2398.

32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу́ його до тебе, то згрішу перед батьком свої́м на всі дні!

33 Darum laß3427 deinen Knecht5650 hie bleiben an5927 des Knaben5288 Statt, zum Knechte5650 meines Herrn113, und den Knaben5288 mit seinen Brüdern251 hinaufziehen.

33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!

34 Denn wie349 soll7200 ich hinaufziehen5927 zu meinem Vater1, wenn der Knabe5288 nicht7451 mit mir ist4672? Ich würde den Jammer sehen müssen, der meinem Vater1 begegnen würde.

34 Бо як я прийду́ до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька“.