CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Mark. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 8

1 Zu1722 der1565 Zeit2250, da viel3827 Volks3793 da war5607 und2532 hatten2192 nichts zu5101 essen5315, rief JEsus2424 seine846 Jünger3101 zu sich4341 und sprach3004 zu ihnen:

2 Mich4697 jammert des Volks3793; denn3754 sie haben4357 nun2235 drei5140 Tage2250 bei mir3427 beharret und2532 haben4357 nichts zu1909 essen5315;

3 und2532 wenn1437 ich sie846 ungegessen3523 von1722 mir heim3624 ließe630 gehen630, würden sie846 auf1519 dem Wege3598 verschmachten1590. Denn1063 etliche5100 waren von ferne3113 kommen2240.

4 Seine846 Jünger3101 antworteten611 ihm: Woher4159 nehmen1410 wir2532 Brot740 hier5602 in1909 der Wüste2047, daß wir5100 sie846 sättigen5526?

5 Und2532 er fragte1905 sie1161: Wieviel4214 habt2192 ihr846 Brots740? Sie sprachen2036: Sieben2033.

6 Und2532 er gebot3853 dem Volk3793, daß2443 sie sich377 auf1909 die Erde1093 lagerten. Und2532 er nahm2983 die sieben2033 Brote740 und2532 dankete und2532 brach2806 sie und gab1325 sie seinen Jüngern3101, daß sie dieselbigen vorlegten3908; und sie legten dem Volk3793 vor3908.

7 Und2532 hatten2192 ein wenig3641 Fischlein2485; und2532 er846 dankte2127 und2532 hieß2036 dieselbigen auch vortragen3908.

8 Sie aßen5315 aber1161 und2532 wurden satt5526 und2532 huben die übrigen4051 Brocken2801 auf142, sieben2033 Körbe4711.

9 Und1161 ihrer war2258 bei5613 viertausend5070, die da gegessen hatten5315; und2532 er846 ließ630 sie von sich.

10 Und2532 alsbald2112 trat1684 er in1519 ein Schiff4143 mit3326 seinen Jüngern3101 und kam2064 in die Gegend3313 Dalmanuthas.

11 Und2532 die846 Pharisäer5330 gingen heraus1831 und2532 fingen an756, sich4802 mit ihm846 zu befragen, versuchten ihn3985 und2212 begehrten von3844 ihm846 ein Zeichen4592 vom575 Himmel3772.

12 Und2532 er3778 seufzete in seinem Geist4151 und sprach3004: Was5101 sucht1934 doch dies5026 Geschlecht1074 Zeichen4592? Wahrlich281, ich sage3004 euch5213, es wird diesem Geschlecht1074 kein1487 Zeichen4592 gegeben1325.

13 Und2532 er846 ließ863 sie und trat1684 wiederum3825 in1519 das Schiff4143 und fuhr565 herüber1519.

14 Und2532 sie hatten2192 vergessen1950, Brot740 mit3326 sich1438 zu1722 nehmen2983, und hatten nicht3756 mehr mit sich im Schiff4143 denn1508 ein1520 Brot740.

15 Und2532 er846 gebot1291 ihnen und2532 sprach3004: Schauet zu3708 und sehet991 euch vor vor dem575 Sauerteig2219 der Pharisäer5330 und vor dem Sauerteig2219 Herodes!

16 Und2532 sie gedachten1260 hin und3754 wieder und sprachen3004 untereinander240: Das ist‘s, daß4314 wir nicht3756 Brot740 haben2192.

17 Und2532 JEsus2424 vernahm das und sprach3004 zu ihnen: Was5101 bekümmert ihr1097 euch5216 doch, daß3754 ihr846 nicht3756 Brot740 habt2192? Vernehmet ihr1260 noch2089 nichts und seid4920 noch nicht verständig? Habt2192 ihr3539 noch ein verstarret Herz2588 in euch?

18 Habt2192 Augen3788 und2532 sehet991 nicht3756 und2532 habt2192 Ohren3775 und höret191 nicht3756 und denket3421 nicht3756 daran,

19 da3753 ich fünf4002 Brote740 brach2806 unter fünftausend4000, wieviel4214 Körbe2894 voll4134 Brocken2801 hubet ihr846 da auf1519? Sie sprachen3004: Zwölf1427.

20 Da3753 ich aber1161 die sieben2033 brach unter die viertausend5070, wieviel4214 Körbe4711 voll4138 Brocken2801 hubet ihr da auf1519? Sie1161 sprachen2036: Sieben2033.

21 Und2532 er sprach3004 zu ihnen: Wie4459 vernehmet ihr846 denn nichts3756?

22 Und2532 er846 kam2064 gen Bethsaida966. Und2532 sie5342 brachten zu1519 ihm846 einen Blinden5185 und2532 baten3870 ihn, daß2443 er846 ihn anrührete.

23 Und2532 er4429 nahm1949 den Blinden5185 bei der Hand5495 und2532 führete ihn846 hinaus1854 vor den Flecken2968 und spützete in1519 seine846 Augen3659 und legte2007 seine846 Hände5495 auf ihn846, und fragte1905 ihn, ober etwas1536 sähe991.

24 Und2532 er sah991 auf308 und sprach: Ich sehe3708 Menschen444 gehen4043, als sähe ich Bäume1186.

25 Danach legte2007 er846 abermal die Hände5495 auf1909 seine846 Augen3788 und2532 hieß4160 ihn abermal sehen308; und2532 er ward600 wieder3825 zurechtgebracht, daß er alles537 scharf5081 sehen konnte1689.

26 Und2532 er846 schickte649 ihn846 heim3624 und1519 sprach3004: Gehe1525 nicht hinein in1519 den Flecken2968 und3366 sage2036 es auch3366 niemand5100 drinnen1722.

27 Und2532 Jesus2424 ging aus1831 und2532 seine846 Jünger3101 in1519 die Märkte2968 der Stadt Cäsarea2542-Philippi5376. Und2532 auf dem Wege3598 fragte1905 er seine846 Jünger3101 und sprach3004 zu1722 ihnen: Wer5101 sagen3004 die Leute444, daß3165 ich sei1511?

28 Sie1161 antworteten611: Sie1161 sagen, du seiest Johannes2491 der2532 Täufer910; etliche243 sagen, du seiest Elia2243; etliche243, du seiest der1520 Propheten4396 einer.

29 Und2532 er846 sprach3004 zu ihnen: Ihr846 aber1161, wer5101 sagt3004 ihr5210, daß3165 ich sei1511? Da antwortete611 Petrus4074 und1161 sprach3004 zu ihm: Du4771 bist1488 Christus5547.

30 Und2532 er846 bedräuete sie846, daß2443 sie niemand3367 von4012 ihm sagen3004 sollten.

31 Und2532 hub an756, sie zu3326 lehren1321: Des846 Menschen Sohn muß1163 viel4183 leiden3958 und3754 verworfen werden593 von575 den444 Ältesten4245 und2532 Hohenpriestern749 und2532 Schriftgelehrten1122 und2532 getötet615 werden und2532 über drei5140 Tage2250 auferstehen450.

32 Und2532 er846 redete2980 das Wort3056 frei offenbar3954. Und2532 Petrus4074 nahm ihn zu sich4355, fing756 an2008, ihm846 zu wehren.

33 Er aber1161 wandte1994 sich848 um3694 und2532 sah1492 seine Jünger3101 an2008 und bedräuete Petrus4074 und sprach3004: Geh hinter mich3450, du Satan4567! Denn3754 du meinest nicht3756, was göttlich2316, sondern235 was menschlich444 ist.

34 Und2532 er846 rief zu sich4341 das Volk3793 samt4862 seinen Jüngern3101 und2532 sprach2036 zu ihnen: Wer mir3450 will2309 nach3694 folgen190, der3748 verleugne533 sich848 selbst1438 und2532 nehme sein2064 Kreuz4716 auf142 sich848 und folge mir3427 nach.

35 Denn1063 wer302 sein846 Leben5590 will2309 behalten4982 der3778 wird‘s verlieren622; und1161 wer302 sein Leben5590 verlieret um622 meinet und2532 des846 Evangeliums2098 willen1700, der wird‘s behalten4982.

36 Was5101 hülfe es5623 dem Menschen444, wenn1437 er2532 die ganze3650 Welt2889 gewönne2770 und1063 nähme2210 an seiner See LE5590 Schaden?

37 Oder2228 was5101 kann1325 der Mensch444 geben1325, damit er seine See LE5590 löse465?

38 Wer302 sich1870 aber2532 mein3165 und1063 meiner1699 Worte3056 schämet1870 unter3326 diesem5026 ehebrecherischen3428 und2532 sündigen268 Geschlecht1074, des wird sich1870 auch2532 des Menschen Sohn schämen, wenn3752 er846 kommen2064 wird in1722 der Herrlichkeit1391 seines Vaters3962 mit1722 den444 heiligen40 Engeln32.

Вiд Марка

Розділ 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

Das Evangelium nach Markus

Kapitel 8

Вiд Марка

Розділ 8

1 Zu1722 der1565 Zeit2250, da viel3827 Volks3793 da war5607 und2532 hatten2192 nichts zu5101 essen5315, rief JEsus2424 seine846 Jünger3101 zu sich4341 und sprach3004 zu ihnen:

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 Mich4697 jammert des Volks3793; denn3754 sie haben4357 nun2235 drei5140 Tage2250 bei mir3427 beharret und2532 haben4357 nichts zu1909 essen5315;

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 und2532 wenn1437 ich sie846 ungegessen3523 von1722 mir heim3624 ließe630 gehen630, würden sie846 auf1519 dem Wege3598 verschmachten1590. Denn1063 etliche5100 waren von ferne3113 kommen2240.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 Seine846 Jünger3101 antworteten611 ihm: Woher4159 nehmen1410 wir2532 Brot740 hier5602 in1909 der Wüste2047, daß wir5100 sie846 sättigen5526?

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 Und2532 er fragte1905 sie1161: Wieviel4214 habt2192 ihr846 Brots740? Sie sprachen2036: Sieben2033.

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Und2532 er gebot3853 dem Volk3793, daß2443 sie sich377 auf1909 die Erde1093 lagerten. Und2532 er nahm2983 die sieben2033 Brote740 und2532 dankete und2532 brach2806 sie und gab1325 sie seinen Jüngern3101, daß sie dieselbigen vorlegten3908; und sie legten dem Volk3793 vor3908.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 Und2532 hatten2192 ein wenig3641 Fischlein2485; und2532 er846 dankte2127 und2532 hieß2036 dieselbigen auch vortragen3908.

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 Sie aßen5315 aber1161 und2532 wurden satt5526 und2532 huben die übrigen4051 Brocken2801 auf142, sieben2033 Körbe4711.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 Und1161 ihrer war2258 bei5613 viertausend5070, die da gegessen hatten5315; und2532 er846 ließ630 sie von sich.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 Und2532 alsbald2112 trat1684 er in1519 ein Schiff4143 mit3326 seinen Jüngern3101 und kam2064 in die Gegend3313 Dalmanuthas.

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 Und2532 die846 Pharisäer5330 gingen heraus1831 und2532 fingen an756, sich4802 mit ihm846 zu befragen, versuchten ihn3985 und2212 begehrten von3844 ihm846 ein Zeichen4592 vom575 Himmel3772.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 Und2532 er3778 seufzete in seinem Geist4151 und sprach3004: Was5101 sucht1934 doch dies5026 Geschlecht1074 Zeichen4592? Wahrlich281, ich sage3004 euch5213, es wird diesem Geschlecht1074 kein1487 Zeichen4592 gegeben1325.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 Und2532 er846 ließ863 sie und trat1684 wiederum3825 in1519 das Schiff4143 und fuhr565 herüber1519.

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 Und2532 sie hatten2192 vergessen1950, Brot740 mit3326 sich1438 zu1722 nehmen2983, und hatten nicht3756 mehr mit sich im Schiff4143 denn1508 ein1520 Brot740.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 Und2532 er846 gebot1291 ihnen und2532 sprach3004: Schauet zu3708 und sehet991 euch vor vor dem575 Sauerteig2219 der Pharisäer5330 und vor dem Sauerteig2219 Herodes!

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Und2532 sie gedachten1260 hin und3754 wieder und sprachen3004 untereinander240: Das ist‘s, daß4314 wir nicht3756 Brot740 haben2192.

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 Und2532 JEsus2424 vernahm das und sprach3004 zu ihnen: Was5101 bekümmert ihr1097 euch5216 doch, daß3754 ihr846 nicht3756 Brot740 habt2192? Vernehmet ihr1260 noch2089 nichts und seid4920 noch nicht verständig? Habt2192 ihr3539 noch ein verstarret Herz2588 in euch?

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 Habt2192 Augen3788 und2532 sehet991 nicht3756 und2532 habt2192 Ohren3775 und höret191 nicht3756 und denket3421 nicht3756 daran,

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 da3753 ich fünf4002 Brote740 brach2806 unter fünftausend4000, wieviel4214 Körbe2894 voll4134 Brocken2801 hubet ihr846 da auf1519? Sie sprachen3004: Zwölf1427.

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 Da3753 ich aber1161 die sieben2033 brach unter die viertausend5070, wieviel4214 Körbe4711 voll4138 Brocken2801 hubet ihr da auf1519? Sie1161 sprachen2036: Sieben2033.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 Und2532 er sprach3004 zu ihnen: Wie4459 vernehmet ihr846 denn nichts3756?

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 Und2532 er846 kam2064 gen Bethsaida966. Und2532 sie5342 brachten zu1519 ihm846 einen Blinden5185 und2532 baten3870 ihn, daß2443 er846 ihn anrührete.

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 Und2532 er4429 nahm1949 den Blinden5185 bei der Hand5495 und2532 führete ihn846 hinaus1854 vor den Flecken2968 und spützete in1519 seine846 Augen3659 und legte2007 seine846 Hände5495 auf ihn846, und fragte1905 ihn, ober etwas1536 sähe991.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 Und2532 er sah991 auf308 und sprach: Ich sehe3708 Menschen444 gehen4043, als sähe ich Bäume1186.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Danach legte2007 er846 abermal die Hände5495 auf1909 seine846 Augen3788 und2532 hieß4160 ihn abermal sehen308; und2532 er ward600 wieder3825 zurechtgebracht, daß er alles537 scharf5081 sehen konnte1689.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 Und2532 er846 schickte649 ihn846 heim3624 und1519 sprach3004: Gehe1525 nicht hinein in1519 den Flecken2968 und3366 sage2036 es auch3366 niemand5100 drinnen1722.

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Und2532 Jesus2424 ging aus1831 und2532 seine846 Jünger3101 in1519 die Märkte2968 der Stadt Cäsarea2542-Philippi5376. Und2532 auf dem Wege3598 fragte1905 er seine846 Jünger3101 und sprach3004 zu1722 ihnen: Wer5101 sagen3004 die Leute444, daß3165 ich sei1511?

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Sie1161 antworteten611: Sie1161 sagen, du seiest Johannes2491 der2532 Täufer910; etliche243 sagen, du seiest Elia2243; etliche243, du seiest der1520 Propheten4396 einer.

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 Und2532 er846 sprach3004 zu ihnen: Ihr846 aber1161, wer5101 sagt3004 ihr5210, daß3165 ich sei1511? Da antwortete611 Petrus4074 und1161 sprach3004 zu ihm: Du4771 bist1488 Christus5547.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 Und2532 er846 bedräuete sie846, daß2443 sie niemand3367 von4012 ihm sagen3004 sollten.

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 Und2532 hub an756, sie zu3326 lehren1321: Des846 Menschen Sohn muß1163 viel4183 leiden3958 und3754 verworfen werden593 von575 den444 Ältesten4245 und2532 Hohenpriestern749 und2532 Schriftgelehrten1122 und2532 getötet615 werden und2532 über drei5140 Tage2250 auferstehen450.

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 Und2532 er846 redete2980 das Wort3056 frei offenbar3954. Und2532 Petrus4074 nahm ihn zu sich4355, fing756 an2008, ihm846 zu wehren.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 Er aber1161 wandte1994 sich848 um3694 und2532 sah1492 seine Jünger3101 an2008 und bedräuete Petrus4074 und sprach3004: Geh hinter mich3450, du Satan4567! Denn3754 du meinest nicht3756, was göttlich2316, sondern235 was menschlich444 ist.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 Und2532 er846 rief zu sich4341 das Volk3793 samt4862 seinen Jüngern3101 und2532 sprach2036 zu ihnen: Wer mir3450 will2309 nach3694 folgen190, der3748 verleugne533 sich848 selbst1438 und2532 nehme sein2064 Kreuz4716 auf142 sich848 und folge mir3427 nach.

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Denn1063 wer302 sein846 Leben5590 will2309 behalten4982 der3778 wird‘s verlieren622; und1161 wer302 sein Leben5590 verlieret um622 meinet und2532 des846 Evangeliums2098 willen1700, der wird‘s behalten4982.

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Was5101 hülfe es5623 dem Menschen444, wenn1437 er2532 die ganze3650 Welt2889 gewönne2770 und1063 nähme2210 an seiner See LE5590 Schaden?

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Oder2228 was5101 kann1325 der Mensch444 geben1325, damit er seine See LE5590 löse465?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Wer302 sich1870 aber2532 mein3165 und1063 meiner1699 Worte3056 schämet1870 unter3326 diesem5026 ehebrecherischen3428 und2532 sündigen268 Geschlecht1074, des wird sich1870 auch2532 des Menschen Sohn schämen, wenn3752 er846 kommen2064 wird in1722 der Herrlichkeit1391 seines Vaters3962 mit1722 den444 heiligen40 Engeln32.

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.