CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Gen. 43
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Genesis

Chapter 43

1 And the famine7458 was sore3515 in the land.776

2 And it came to pass,1961 when834 they had eaten up3615 398 853 the corn7668 which834 they had brought935 out of Egypt,4480 4714 their father1 said559 unto413 them, Go again,7725 buy7666 us a little4592 food.400

3 And Judah3063 spoke559 unto413 him, saying,559 The man376 did solemnly protest5749 5749 unto us, saying,559 Ye shall not3808 see7200 my face,6440 except1115 your brother251 be with854 you.

4 If518 thou wilt3426 send7971 853 our brother251 with854 us, we will go down3381 and buy7666 thee food: 400

5 But if518 thou wilt not369 send7971 him, we will not3808 go down:3381 for3588 the man376 said559 unto413 us, Ye shall not3808 see7200 my face,6440 except1115 your brother251 be with854 you.

6 And Israel3478 said,559 Wherefore4100 dealt ye so ill7489 with me, as to tell5046 the man376 whether ye had yet5750 a brother?251

7 And they said,559 The man376 asked us straitly7592 7592 of our state, and of our kindred,4138 saying,559 Is your father1 yet5750 alive?2416 have3426 ye another brother?251 and we told5046 him according to5921 the tenor6310 of these428 words:1697 could we certainly know3045 3045 that3588 he would say,559 Bring your brother down?3381 853 251

8 And Judah3063 said559 unto413 Israel3478 his father,1 Send7971 the lad5288 with854 me, and we will arise6965 and go;1980 that we may live,2421 and not3808 die,4191 both1571 we,587 and1571 thou,859 and also1571 our little ones.2945

9 I595 will be surety6148 for him; of my hand4480 3027 shalt thou require1245 him: if518 I bring935 him not3808 unto413 thee, and set3322 him before6440 thee, then let me bear the blame2398 forever:3605 3117

10 For3588 except3884 we had lingered,4102 surely3588 now6258 we had returned7725 this2088 second time.6471

11 And their father1 Israel3478 said559 unto413 them, If518 it must be so3651 now,645 do6213 this;2063 take3947 of the best fruits4480 2173 in the land776 in your vessels,3627 and carry down3381 the man376 a present,4503 a little4592 balm,6875 and a little4592 honey,1706 spices,5219 and myrrh,3910 nuts,992 and almonds: 8247

12 And take3947 double4932 money3701 in your hand;3027 and the money3701 that was brought again7725 in the mouth6310 of your sacks,572 carry it again7725 in your hand;3027 peradventure194 it1931 was an oversight: 4870

13 Take3947 also your brother,251 and arise,6965 go again7725 unto413 the man: 376

14 And God410 Almighty7706 give5414 you mercy7356 before6440 the man,376 that he may send away7971 853 your other312 brother,251 and Benjamin.1144 If834 I589 be bereaved7921 of my children, I am bereaved.7921

15 And the men376 took3947 853 that2063 present,4503 and they took3947 double4932 money3701 in their hand,3027 and Benjamin;1144 and rose up,6965 and went down3381 to Egypt,4714 and stood5975 before6440 Joseph.3130

16 And when Joseph3130 saw7200 853 Benjamin1144 with854 them, he said559 to the ruler of834 5921 his house,1004 Bring935 853 these men376 home,1004 and slay,2873 2874 and make ready;3559 for3588 these men376 shall dine398 with854 me at noon.6672

17 And the man376 did6213 as834 Joseph3130 bade;559 and the man376 brought935 853 the men376 into Joseph's3130 house.1004

18 And the men376 were afraid,3372 because3588 they were brought935 into Joseph's3130 house;1004 and they said,559 Because of5921 1697 the money3701 that was returned7725 in our sacks572 at the first time8462 are we587 brought in;935 that he may seek occasion1556 against5921 us, and fall5307 upon5921 us, and take3947 us for bondmen,5650 and our asses.2543

19 And they came near5066 to413 the steward376 834 5921 of Joseph's3130 house,1004 and they communed1696 with413 him at the door6607 of the house,1004

20 And said,559 O994 sir,113 we came indeed down3381 3381 at the first time8462 to buy7666 food: 400

21 And it came to pass,1961 when3588 we came935 to413 the inn,4411 that we opened6605 853 our sacks,572 and, behold,2009 every man's376 money3701 was in the mouth6310 of his sack,572 our money3701 in full weight:4948 and we have brought it again7725 853 in our hand.3027

22 And other312 money3701 have we brought down3381 in our hands3027 to buy7666 food:400 we cannot3808 tell3045 who4310 put7760 our money3701 in our sacks.572

23 And he said,559 Peace7965 be to you, fear3372 not:408 your God,430 and the God430 of your father,1 hath given5414 you treasure4301 in your sacks:572 I had935 your money.3701 And he brought Simeon out3318 853 8095 unto413 them.

24 And the man376 brought935 853 the men376 into Joseph's3130 house,1004 and gave5414 them water,4325 and they washed7364 their feet;7272 and he gave5414 their asses2543 provender.4554

25 And they made ready3559 853 the present4503 against5704 Joseph3130 came935 at noon:6672 for3588 they heard8085 that3588 they should eat398 bread3899 there.8033

26 And when Joseph3130 came935 home,1004 they brought935 him853 the present4503 which834 was in their hand3027 into the house,1004 and bowed themselves7812 to him to the earth.776

27 And he asked7592 them of their welfare,7965 and said,559 Is your father1 well,7965 the old man2205 of whom834 ye spoke?559 Is he yet5750 alive?2416

28 And they answered,559 Thy servant5650 our father1 is in good health,7965 he is yet5750 alive.2416 And they bowed down their heads,6915 and made obeisance.7812

29 And he lifted up5375 his eyes,5869 and saw7200 his brother251 853 Benjamin,1144 his mother's517 son,1121 and said,559 Is this2088 your younger6996 brother,251 of whom834 ye spoke559 unto413 me? And he said,559 God430 be gracious2603 unto thee, my son.1121

30 And Joseph3130 made haste;4116 for3588 his bowels7356 did yearn3648 upon413 his brother:251 and he sought1245 where to weep;1058 and he entered into935 his chamber,2315 and wept1058 there.8033

31 And he washed7364 his face,6440 and went out,3318 and refrained himself,662 and said,559 Set on7760 bread.3899

32 And they set on7760 for him by himself,905 and for them by themselves,905 and for the Egyptians,4713 which did eat398 with854 him, by themselves:905 because3588 the Egyptians4713 might3201 not3808 eat398 bread3899 with854 the Hebrews;5680 for3588 that1931 is an abomination8441 unto the Egyptians.4714

33 And they sat3427 before6440 him, the firstborn1060 according to his birthright,1062 and the youngest6810 according to his youth:6812 and the men376 marveled8539 one376 at413 another.7453

34 And he took5375 and sent messes4864 unto413 them from4480 854 before6440 him: but Benjamin's1144 mess4864 was five times so much as7235 4480 4864 2568 3027 any3605 of theirs. And they drank,8354 and were merry7937 with5973 him.

Буття

Розділ 43

1 А голод став тяжки́й у тім краї.

2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“

3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“

4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.

5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.

6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“

7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“

8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.

11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.

13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.

14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“

15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.

17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.

18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.

19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.

20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!

22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.

23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.

24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.

27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“

28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.

29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“

30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...

31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“

32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.

34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.

Genesis

Chapter 43

Буття

Розділ 43

1 And the famine7458 was sore3515 in the land.776

1 А голод став тяжки́й у тім краї.

2 And it came to pass,1961 when834 they had eaten up3615 398 853 the corn7668 which834 they had brought935 out of Egypt,4480 4714 their father1 said559 unto413 them, Go again,7725 buy7666 us a little4592 food.400

2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“

3 And Judah3063 spoke559 unto413 him, saying,559 The man376 did solemnly protest5749 5749 unto us, saying,559 Ye shall not3808 see7200 my face,6440 except1115 your brother251 be with854 you.

3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“

4 If518 thou wilt3426 send7971 853 our brother251 with854 us, we will go down3381 and buy7666 thee food: 400

4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.

5 But if518 thou wilt not369 send7971 him, we will not3808 go down:3381 for3588 the man376 said559 unto413 us, Ye shall not3808 see7200 my face,6440 except1115 your brother251 be with854 you.

5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.

6 And Israel3478 said,559 Wherefore4100 dealt ye so ill7489 with me, as to tell5046 the man376 whether ye had yet5750 a brother?251

6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“

7 And they said,559 The man376 asked us straitly7592 7592 of our state, and of our kindred,4138 saying,559 Is your father1 yet5750 alive?2416 have3426 ye another brother?251 and we told5046 him according to5921 the tenor6310 of these428 words:1697 could we certainly know3045 3045 that3588 he would say,559 Bring your brother down?3381 853 251

7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“

8 And Judah3063 said559 unto413 Israel3478 his father,1 Send7971 the lad5288 with854 me, and we will arise6965 and go;1980 that we may live,2421 and not3808 die,4191 both1571 we,587 and1571 thou,859 and also1571 our little ones.2945

8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

9 I595 will be surety6148 for him; of my hand4480 3027 shalt thou require1245 him: if518 I bring935 him not3808 unto413 thee, and set3322 him before6440 thee, then let me bear the blame2398 forever:3605 3117

9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

10 For3588 except3884 we had lingered,4102 surely3588 now6258 we had returned7725 this2088 second time.6471

10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.

11 And their father1 Israel3478 said559 unto413 them, If518 it must be so3651 now,645 do6213 this;2063 take3947 of the best fruits4480 2173 in the land776 in your vessels,3627 and carry down3381 the man376 a present,4503 a little4592 balm,6875 and a little4592 honey,1706 spices,5219 and myrrh,3910 nuts,992 and almonds: 8247

11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

12 And take3947 double4932 money3701 in your hand;3027 and the money3701 that was brought again7725 in the mouth6310 of your sacks,572 carry it again7725 in your hand;3027 peradventure194 it1931 was an oversight: 4870

12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.

13 Take3947 also your brother,251 and arise,6965 go again7725 unto413 the man: 376

13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.

14 And God410 Almighty7706 give5414 you mercy7356 before6440 the man,376 that he may send away7971 853 your other312 brother,251 and Benjamin.1144 If834 I589 be bereaved7921 of my children, I am bereaved.7921

14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“

15 And the men376 took3947 853 that2063 present,4503 and they took3947 double4932 money3701 in their hand,3027 and Benjamin;1144 and rose up,6965 and went down3381 to Egypt,4714 and stood5975 before6440 Joseph.3130

15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

16 And when Joseph3130 saw7200 853 Benjamin1144 with854 them, he said559 to the ruler of834 5921 his house,1004 Bring935 853 these men376 home,1004 and slay,2873 2874 and make ready;3559 for3588 these men376 shall dine398 with854 me at noon.6672

16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.

17 And the man376 did6213 as834 Joseph3130 bade;559 and the man376 brought935 853 the men376 into Joseph's3130 house.1004

17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.

18 And the men376 were afraid,3372 because3588 they were brought935 into Joseph's3130 house;1004 and they said,559 Because of5921 1697 the money3701 that was returned7725 in our sacks572 at the first time8462 are we587 brought in;935 that he may seek occasion1556 against5921 us, and fall5307 upon5921 us, and take3947 us for bondmen,5650 and our asses.2543

18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.

19 And they came near5066 to413 the steward376 834 5921 of Joseph's3130 house,1004 and they communed1696 with413 him at the door6607 of the house,1004

19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.

20 And said,559 O994 sir,113 we came indeed down3381 3381 at the first time8462 to buy7666 food: 400

20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

21 And it came to pass,1961 when3588 we came935 to413 the inn,4411 that we opened6605 853 our sacks,572 and, behold,2009 every man's376 money3701 was in the mouth6310 of his sack,572 our money3701 in full weight:4948 and we have brought it again7725 853 in our hand.3027

21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!

22 And other312 money3701 have we brought down3381 in our hands3027 to buy7666 food:400 we cannot3808 tell3045 who4310 put7760 our money3701 in our sacks.572

22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.

23 And he said,559 Peace7965 be to you, fear3372 not:408 your God,430 and the God430 of your father,1 hath given5414 you treasure4301 in your sacks:572 I had935 your money.3701 And he brought Simeon out3318 853 8095 unto413 them.

23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.

24 And the man376 brought935 853 the men376 into Joseph's3130 house,1004 and gave5414 them water,4325 and they washed7364 their feet;7272 and he gave5414 their asses2543 provender.4554

24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

25 And they made ready3559 853 the present4503 against5704 Joseph3130 came935 at noon:6672 for3588 they heard8085 that3588 they should eat398 bread3899 there.8033

25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

26 And when Joseph3130 came935 home,1004 they brought935 him853 the present4503 which834 was in their hand3027 into the house,1004 and bowed themselves7812 to him to the earth.776

26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.

27 And he asked7592 them of their welfare,7965 and said,559 Is your father1 well,7965 the old man2205 of whom834 ye spoke?559 Is he yet5750 alive?2416

27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“

28 And they answered,559 Thy servant5650 our father1 is in good health,7965 he is yet5750 alive.2416 And they bowed down their heads,6915 and made obeisance.7812

28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.

29 And he lifted up5375 his eyes,5869 and saw7200 his brother251 853 Benjamin,1144 his mother's517 son,1121 and said,559 Is this2088 your younger6996 brother,251 of whom834 ye spoke559 unto413 me? And he said,559 God430 be gracious2603 unto thee, my son.1121

29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“

30 And Joseph3130 made haste;4116 for3588 his bowels7356 did yearn3648 upon413 his brother:251 and he sought1245 where to weep;1058 and he entered into935 his chamber,2315 and wept1058 there.8033

30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...

31 And he washed7364 his face,6440 and went out,3318 and refrained himself,662 and said,559 Set on7760 bread.3899

31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“

32 And they set on7760 for him by himself,905 and for them by themselves,905 and for the Egyptians,4713 which did eat398 with854 him, by themselves:905 because3588 the Egyptians4713 might3201 not3808 eat398 bread3899 with854 the Hebrews;5680 for3588 that1931 is an abomination8441 unto the Egyptians.4714

32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

33 And they sat3427 before6440 him, the firstborn1060 according to his birthright,1062 and the youngest6810 according to his youth:6812 and the men376 marveled8539 one376 at413 another.7453

33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.

34 And he took5375 and sent messes4864 unto413 them from4480 854 before6440 him: but Benjamin's1144 mess4864 was five times so much as7235 4480 4864 2568 3027 any3605 of theirs. And they drank,8354 and were merry7937 with5973 him.

34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.