PsalmsPsalm 103 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
ПсалмиПсалом 103 |
|
1 |
|
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су. |
|
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих! |
|
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг. |
|
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась, |
|
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, — |
|
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, — |
|
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї. |
|
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити. |
|
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми, |
|
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою. |
|
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок. |
|
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься. |
|
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі, |
|
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є. |
|
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в, |
|
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його. |
|
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам. |
|
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід. |
|
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, — |
|
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви. |
|
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх. |
PsalmsPsalm 103 |
ПсалмиПсалом 103 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су. |
|
3 |
3 Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих! |
|
4 |
4 Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг. |
|
5 |
5 Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась, |
|
6 |
6 безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, — |
|
7 |
7 від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, — |
|
8 |
8 виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї. |
|
9 |
9 Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити. |
|
10 |
10 Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми, |
|
11 |
11 напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою. |
|
12 |
12 Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок. |
|
13 |
13 Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься. |
|
14 |
14 Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі, |
|
15 |
15 і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є. |
|
16 |
16 Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в, |
|
17 |
17 що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його. |
|
18 |
18 Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам. |
|
19 |
19 і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід. |
|
20 |
20 Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, — |
|
21 |
21 рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви. |
|
22 |
22 Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх. |