RomansChapter 9 |
1 |
2 That |
3 For |
4 Who |
5 Whose |
6 |
7 Neither, |
8 That is, |
9 For |
10 And |
11 (For |
12 It was said |
13 As |
14 |
15 For |
16 |
17 For |
18 Therefore |
19 |
20 Nay but, |
21 |
22 What |
23 And |
24 Even |
25 As |
26 |
27 |
28 For |
29 |
30 |
31 But |
32 Wherefore? |
33 As |
До римлянРозділ 9 |
1 |
2 що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого! |
3 Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; |
4 вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці, |
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь. |
6 |
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“. |
8 Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння. |
9 А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“. |
10 І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака, |
11 бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні |
12 не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“, |
13 як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“. |
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні! |
15 Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“. |
16 Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. |
17 Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“. |
18 Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує. |
19 А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“ |
20 Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так? |
21 Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть? |
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль, |
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу, |
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. |
25 Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою, |
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“ |
27 А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться, |
28 бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“ |
29 І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“ |
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, |
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. |
32 Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння, |
33 як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“ |
RomansChapter 9 |
До римлянРозділ 9 |
1 |
1 |
2 That |
2 що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого! |
3 For |
3 Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом; |
4 Who |
4 вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці, |
5 Whose |
5 що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь. |
6 |
6 |
7 Neither, |
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“. |
8 That is, |
8 Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння. |
9 For |
9 А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“. |
10 And |
10 І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака, |
11 (For |
11 бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні |
12 It was said |
12 не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“, |
13 As |
13 як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“. |
14 |
14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні! |
15 For |
15 Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“. |
16 |
16 Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує. |
17 For |
17 Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“. |
18 Therefore |
18 Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує. |
19 |
19 А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“ |
20 Nay but, |
20 Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так? |
21 |
21 Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть? |
22 What |
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль, |
23 And |
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу, |
24 Even |
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. |
25 As |
25 Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою, |
26 |
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“ |
27 |
27 А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться, |
28 For |
28 бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“ |
29 |
29 І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“ |
30 |
30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, |
31 But |
31 а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. |
32 Wherefore? |
32 Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння, |
33 As |
33 як написано: „Ось Я кладу́ на Сіоні камінь спотика́ння та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоро́миться!“ |