CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Gen. 3
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Genesis

Chapter 3

1 NOW the serpent was more subtle than all the wild beasts that the LORD God had made. And the serpent said to the woman, Truly has God said that you shall not eat of any tree of the garden?

2 And the woman said to the serpent, We may eat of the fruit of all the trees of the garden;

3 But of the fruit of the tree which is in the midst of the garden, God has said, You shall not eat of it, neither shall you touch it, lest you die.

4 And the serpent said to the woman, You shall not surely die;

5 For God knows that in the day you eat of it, your eyes shall be opened, and you shall be like gods, knowing good and evil.

6 So when the woman saw that the tree was good for food, and that it was pleasant to the eyes, and that the tree was delightful to look at, she took of the fruit thereof, and did eat, and she also gave to her husband with her; and he did eat.

7 Then the eyes of them both were opened, and they knew that they were naked; and they sewed fig leaves together, and made themselves aprons.

8 And they heard the voice of the LORD God walking in the garden in the cool of the day; and Adam and his wife hid themselves from the presence of the LORD God among the trees of the garden.

9 And the LORD God called to Adam, and said to him, Where are you, Adam?

10 And he said, I heard thy voice in the garden, and when I saw that I was naked, I hid myself.

11 And the LORD God said to him, Who told you that you were naked? Have you eaten of the tree of which I commanded you that you should not eat?

12 And Adam said, The woman whom thou gavest to be with me, she gave me of the fruit of the tree, and I did eat.

13 And the LORD God said to the woman, What is this that you have done? And the woman said, The serpent beguiled me, and I did eat.

14 And the LORD God said to the serpent, Because you have done this thing, cursed are you above all cattle, and above all beasts of the field; on your belly shall you go, and dust shall you eat all the days of your life;

15 And I will put enmity between you and the woman, and between your posterity and her posterity; her posterity shall tread your head under foot, and you shall strike him in his heel.

16 To the woman he said, I will greatly multiply your pain and your conception; in pain you shall bring forth children, and you shall be dependent on your husband, and he shall rule over you.

17 And to Adam he said, Because you have listened to the voice of your wife, and have eaten of the tree of which I commanded you, saying, You shall not eat of it, cursed is the ground for your sake; in sorrow shall you eat the fruits of it all the days of your life;

18 Thorns also and thistles shall it bring forth to you; and you shall eat the herb of the field;

19 In the sweat of your face shall you eat bread, until you return to the ground; out of it you were taken; for dust you are, and to dust shall you return.

20 So Adam called his wife's name Eve because she was the mother of all living.

21 And the LORD God made for Adam and for his wife coats of skin, and clothed them.

22 Then the LORD God said, Behold, the man has become like one of us, to know good and evil; and now, lest he put forth his hand, and take also of the tree of life, and eat, and live forever;

23 Therefore the LORD God sent him forth from the garden of Eden, to till the ground from whence he was taken.

24 So the LORD God drove out the man; and he placed at the east of the garden of Eden Cherubim, and a flaming sword which turned every way, to guard the path to the tree of life.

Буття

Розділ 3

1 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: „Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева ра́ю?“

2 І відповіла жінка змієві: „З плодів дерева раю ми можемо їсти,

3 але з плодів дерева, що в сере́дині ра́ю, — Бог сказав: „Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти“.

4 І сказав змій до жінки: „Умерти — не вмрете!

5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло“.

6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з'їв.

7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що на́гі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.

8 І почули вони голос Господа Бога, що по ра́ю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.

9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: „Де ти?“

10 А той відповів: „Почув я Твій голос у раю́ — і злякався, бо наги́й я, — і сховався“.

11 І промовив Господь: „Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?“

12 А Адам відказав: „Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, — і я їв“.

13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: „Що́ це ти наробила?“ А жінка сказала: „Змій спокусив мене, — і я їла“.

14 І до змія сказав Господь Бог: „3а те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойо́го життя.

15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жали́ти його в п'яту“.

16 До жінки промовив: „Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожада́ння твоє, — а він буде панувати над тобою“.

17 І до Адама сказав Він: „За те, що ти послу́хав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: „Від нього не їж“, — прокля́та через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойо́го життя.

18 Тернину й осо́т вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.

19 У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“.

20 І назвав Ада́м ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну́ — і зодягнув їх.

22 І сказав Господь Бог: „Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, — і не жив повік віку“.

23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.

24 І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який оберта́вся навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

Genesis

Chapter 3

Буття

Розділ 3

1 NOW the serpent was more subtle than all the wild beasts that the LORD God had made. And the serpent said to the woman, Truly has God said that you shall not eat of any tree of the garden?

1 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: „Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева ра́ю?“

2 And the woman said to the serpent, We may eat of the fruit of all the trees of the garden;

2 І відповіла жінка змієві: „З плодів дерева раю ми можемо їсти,

3 But of the fruit of the tree which is in the midst of the garden, God has said, You shall not eat of it, neither shall you touch it, lest you die.

3 але з плодів дерева, що в сере́дині ра́ю, — Бог сказав: „Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти“.

4 And the serpent said to the woman, You shall not surely die;

4 І сказав змій до жінки: „Умерти — не вмрете!

5 For God knows that in the day you eat of it, your eyes shall be opened, and you shall be like gods, knowing good and evil.

5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло“.

6 So when the woman saw that the tree was good for food, and that it was pleasant to the eyes, and that the tree was delightful to look at, she took of the fruit thereof, and did eat, and she also gave to her husband with her; and he did eat.

6 І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, — і він з'їв.

7 Then the eyes of them both were opened, and they knew that they were naked; and they sewed fig leaves together, and made themselves aprons.

7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що на́гі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.

8 And they heard the voice of the LORD God walking in the garden in the cool of the day; and Adam and his wife hid themselves from the presence of the LORD God among the trees of the garden.

8 І почули вони голос Господа Бога, що по ра́ю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.

9 And the LORD God called to Adam, and said to him, Where are you, Adam?

9 І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: „Де ти?“

10 And he said, I heard thy voice in the garden, and when I saw that I was naked, I hid myself.

10 А той відповів: „Почув я Твій голос у раю́ — і злякався, бо наги́й я, — і сховався“.

11 And the LORD God said to him, Who told you that you were naked? Have you eaten of the tree of which I commanded you that you should not eat?

11 І промовив Господь: „Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?“

12 And Adam said, The woman whom thou gavest to be with me, she gave me of the fruit of the tree, and I did eat.

12 А Адам відказав: „Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, — і я їв“.

13 And the LORD God said to the woman, What is this that you have done? And the woman said, The serpent beguiled me, and I did eat.

13 Тоді Господь Бог промовив до жінки: „Що́ це ти наробила?“ А жінка сказала: „Змій спокусив мене, — і я їла“.

14 And the LORD God said to the serpent, Because you have done this thing, cursed are you above all cattle, and above all beasts of the field; on your belly shall you go, and dust shall you eat all the days of your life;

14 І до змія сказав Господь Бог: „3а те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойо́го життя.

15 And I will put enmity between you and the woman, and between your posterity and her posterity; her posterity shall tread your head under foot, and you shall strike him in his heel.

15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жали́ти його в п'яту“.

16 To the woman he said, I will greatly multiply your pain and your conception; in pain you shall bring forth children, and you shall be dependent on your husband, and he shall rule over you.

16 До жінки промовив: „Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожада́ння твоє, — а він буде панувати над тобою“.

17 And to Adam he said, Because you have listened to the voice of your wife, and have eaten of the tree of which I commanded you, saying, You shall not eat of it, cursed is the ground for your sake; in sorrow shall you eat the fruits of it all the days of your life;

17 І до Адама сказав Він: „За те, що ти послу́хав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: „Від нього не їж“, — прокля́та через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойо́го життя.

18 Thorns also and thistles shall it bring forth to you; and you shall eat the herb of the field;

18 Тернину й осо́т вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.

19 In the sweat of your face shall you eat bread, until you return to the ground; out of it you were taken; for dust you are, and to dust shall you return.

19 У поті свойо́го лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся“.

20 So Adam called his wife's name Eve because she was the mother of all living.

20 І назвав Ада́м ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

21 And the LORD God made for Adam and for his wife coats of skin, and clothed them.

21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну́ — і зодягнув їх.

22 Then the LORD God said, Behold, the man has become like one of us, to know good and evil; and now, lest he put forth his hand, and take also of the tree of life, and eat, and live forever;

22 І сказав Господь Бог: „Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, — і не жив повік віку“.

23 Therefore the LORD God sent him forth from the garden of Eden, to till the ground from whence he was taken.

23 І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.

24 So the LORD God drove out the man; and he placed at the east of the garden of Eden Cherubim, and a flaming sword which turned every way, to guard the path to the tree of life.

24 І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який оберта́вся навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.