Genesis

Chapter 30

1 AND when Rachel saw that she was not bearing children to Jacob, she envied her sister; and said to Jacob, Give me children, or else I die.

2 And Jacob's anger was kindled against Rachel; and he said to her, Am I in the place of God, that I have prevented you from having a child?

3 Then she said to him, Behold my maid Bilhah, go in unto her; and she shall bear upon my knees, that I may also be comforted by her.

4 And she gave him her maid Bilhah to wife; and Jacob went in unto her.

5 And Bilhah conceived, and bore Jacob a son.

6 And Rachel said, God has judged me, and has also heard my voice, and has given me a son; therefore she called his name Dan.

7 And Bilhah, Rachel's maid, conceived again, and bore Jacob a second son.

8 And Rachel said, I have besought the LORD, and pleaded with my sister, and I have attained my desire; and she called his name Naphtali.

9 When Leah saw that she had ceased bearing children, she took her maid Zilpah, and gave her to Jacob to wife.

10 And Zilpah, Leah's maid, bore Jacob a son.

11 And Leah said, My fortune has come; so she called his name Gad.

12 And Zilpah, Leah's maid, bore Jacob a second son.

13 And Leah said, The girls will sing my praise, so she called his name Asher.

14 And Reuben went at the time of the wheat harvest and found mandrakes in the field and brought them; to his mother Leah. Then Rachel said to Leah, Give me some of your son's mandrakes.

15 But Leah said to her, Is it not enough for you that you have taken away my husband? And would you take away my sows mandrakes also? And Rachel said, He may lie with you tonight for your son's mandrakes.

16 And when Jacob came home from the field in the evening, Leah went out to meet him, and said, You must come in unto me; for surely I have hired you with my son's mandrakes. And he lay with her that night.

17 And God hearkened to Leah, and she conceived, and bore Jacob the fifth son.

18 And Leah said, God has rewarded me, because I have given my maid to my husband; so she called his name Issachar.

19 And Leah conceived again, and bore Jacob the sixth son.

20 And Leah said, God has enriched me exceedingly; now my husband will surely have more affection for me, because I have borne him six sons; so she called his name Zebulun.

21 And afterwards she bore a daughter, and called her name Dinah.

22 And God remembered Rachel, and God hearkened to her and opened her womb.

23 And she conceived, and bore a son; and said, God has taken away my reproach;

24 And she called his name Joseph; and said, The LORD shall add to me another son.

25 And it came to pass, when Rachel had borne Joseph, that Jacob said to Laban, Send me away, that I may go to my own place, and to my land.

26 Give me my wives and my children, for whom I have served you, and let me go; for you know the service which I have rendered you.

27 And Laban said to Jacob, If I have found favor in your eyes, I have proven by experience that the LORD has blessed me for your sake.

28 Then he said, Specify your wages, and I will give them.

29 And Jacob said to him, You yourself know the service which I have given you, and how your cattle have prospered with me.

30 For it was little which you had before I came, and now it has increased abundantly; and the LORD has blessed you for my sake; and now what shall I do in order to provide for my own household also?

31 And Laban said, What shall I give you? And Jacob said, You shall not give me anything; if you will do for me the thing which I will tell you, I will go back to feed and keep your flock.

32 I will pass through all your flock today, and select for myself from it every speckled and spotted lamb, and every brown lamb, and the spotted and speckled among the goats; and of such shall be my wages.

33 Just as my innocence is evident today, so it will be in the future when my wages are brought before your presence; every one that is not speckled and spotted among the goats and brown among the white sheep, that shall be counted stolen by me.

34 Laban said to him, Yes, let it be according to your word.

35 And he removed that day the he goats that were speckled and spotted, and all the she goats that were speckled and spotted, and every one that had some white on it, and all the brown among the white sheep, and entrusted them to his sons.

36 And he set three days journey between himself and Jacob; and Jacob fed the rest of Laban's flocks.

37 And Jacob took some fresh white rods of almond and poplar trees; and peeled white streaks in them, and made the white appear which was in the rods.

38 And he set the rods which he had peeled before the flocks in the running water, in the watering troughs where the flocks came to drink; and they conceived when they came to drink.

39 And the flocks conceived before the rods, and brought forth lambs that were speckled and spotted.

40 And Jacob separated the lambs, and set the faces of the flocks toward the speckled and spotted, and all the brown in the flock of Laban; and he put his own flocks by themselves, and did not mix them with Laban's flock.

41 And it came to pass, whenever the stronger of the flock did conceive, Jacob laid the rods in front of the sheep in the troughs, that they might conceive by the means of the rods.

42 But when the sheep were feeble, he did not put the rods in; so the feebler were Laban's and the stronger Jacob's.

43 And the man grew exceedingly rich, and had large flocks, menservants, maidservants, and she asses, camels, and he asses.

Буття

Розділ 30

1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“

2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“

3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“.

4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.

5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.

7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.

9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку.

10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина.

11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад.

12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.

13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р.

14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“

15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“

16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї.

17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.

18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р.

19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н.

21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“

24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“

25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.

26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.

27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.

28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.

29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“

31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.

33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.

34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“

35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити.

39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.

43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.

Genesis

Chapter 30

Буття

Розділ 30

1 AND when Rachel saw that she was not bearing children to Jacob, she envied her sister; and said to Jacob, Give me children, or else I die.

1 І побачила Рахіль, що вона не вродила Якову. І заздрила Рахіль сестрі своїй, і сказала до Якова: „Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!“

2 And Jacob's anger was kindled against Rachel; and he said to her, Am I in the place of God, that I have prevented you from having a child?

2 І запалився гнів Яковів на Рахіль, і він сказав: „Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?“

3 Then she said to him, Behold my maid Bilhah, go in unto her; and she shall bear upon my knees, that I may also be comforted by her.

3 І сказала вона: „Ось неві́льниця моя Білга. Прийди до неї, і нехай вона вродить на коліна мої, і я також буду мати від неї дітей“.

4 And she gave him her maid Bilhah to wife; and Jacob went in unto her.

4 І вона дала йому Білгу, невільницю свою, за жінку. І ввійшов до неї Яків.

5 And Bilhah conceived, and bore Jacob a son.

5 І завагітніла Білга, і вродила Якову сина.

6 And Rachel said, God has judged me, and has also heard my voice, and has given me a son; therefore she called his name Dan.

6 І сказала Рахіль: „Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина.“ Тому́ назвала ймення йому: Дан.

7 And Bilhah, Rachel's maid, conceived again, and bore Jacob a second son.

7 І завагітніла вона ще, і вродила Білга, невільниця Рахілина, другого сина Якову.

8 And Rachel said, I have besought the LORD, and pleaded with my sister, and I have attained my desire; and she called his name Naphtali.

8 І сказала Рахіль: „Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, — і перемогла. І назвала ймення йому: Нефтали́м.

9 When Leah saw that she had ceased bearing children, she took her maid Zilpah, and gave her to Jacob to wife.

9 І побачила Лія, що вона перестала родити, і взяла Зілпу, свою невільницю, і дала́ її Якову за жінку.

10 And Zilpah, Leah's maid, bore Jacob a son.

10 І вродила Зілпа, неві́льниця Леїна, Якову сина.

11 And Leah said, My fortune has come; so she called his name Gad.

11 І сказала Лія: „Прийшло щастя“, і назвала ймення йому Ґад.

12 And Zilpah, Leah's maid, bore Jacob a second son.

12 І вродила Зілпа, невільниця Ліїна, другого сина Якову.

13 And Leah said, The girls will sing my praise, so she called his name Asher.

13 І промовила Лія: „То на блаже́нство моє, бо будуть уважати мене за жінку блаженну“. І назвала ймення йому: Аси́р.

14 And Reuben went at the time of the wheat harvest and found mandrakes in the field and brought them; to his mother Leah. Then Rachel said to Leah, Give me some of your son's mandrakes.

14 І пішов Рувим за тих днів, коли жато пшеницю, і знайшов на полі мандрагорові яблучка, і приніс їх до Лії, матері своєї. І сказала Рахіль до Лії: „Дай мені з мандрагорових яблучок сина твого!“

15 But Leah said to her, Is it not enough for you that you have taken away my husband? And would you take away my sows mandrakes also? And Rachel said, He may lie with you tonight for your son's mandrakes.

15 А та відказала їй: „Чи мало тобі, що забрала мого чоловіка? І забереш також мандрагорові яблучка сина мого?“ І сказала Рахіль: „Тому то він ляже з тобою цієї ночі за мандрагорові яблучка сина твого!“

16 And when Jacob came home from the field in the evening, Leah went out to meet him, and said, You must come in unto me; for surely I have hired you with my son's mandrakes. And he lay with her that night.

16 І прийшов Яків з поля ввечері, а Лія вийшла назустріч і сказала: „Уві́йдеш до мене, бо справді найняла я тебе за мандрагорові яблучка сина мого“. І лежав він із нею ночі тієї.

17 And God hearkened to Leah, and she conceived, and bore Jacob the fifth son.

17 І вислухав Бог Лію, і завагітніла вона, і вродила Якову п'ятого сина.

18 And Leah said, God has rewarded me, because I have given my maid to my husband; so she called his name Issachar.

18 І промовила Лія: „Дав Бог заплату мені, що дала я невільницю свою своєму чоловікові“. І назвала ймення йому: Іссаха́р.

19 And Leah conceived again, and bore Jacob the sixth son.

19 І завагітніла Лія ще, і вродила Якову шостого сина.

20 And Leah said, God has enriched me exceedingly; now my husband will surely have more affection for me, because I have borne him six sons; so she called his name Zebulun.

20 І промовила Лія: „Обдарував мене Бог добрим подарунком, — цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів“. І назвала ймення йому: Завуло́н.

21 And afterwards she bore a daughter, and called her name Dinah.

21 А потому вродила дочку, і назвала ймення їй: Діна.

22 And God remembered Rachel, and God hearkened to her and opened her womb.

22 І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу.

23 And she conceived, and bore a son; and said, God has taken away my reproach;

23 І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: „Бог забрав мою ганьбу!“

24 And she called his name Joseph; and said, The LORD shall add to me another son.

24 І назвала ймення йому: Йо́сип, кажучи: „Додасть Господь мені іншого сина!“

25 And it came to pass, when Rachel had borne Joseph, that Jacob said to Laban, Send me away, that I may go to my own place, and to my land.

25 І сталося, коли Рахіль породила Йо́сипа, то сказав Яків до Лавана: „Відпусти мене, і нехай я піду́ до свого місця й до Кра́ю свого.

26 Give me my wives and my children, for whom I have served you, and let me go; for you know the service which I have rendered you.

26 Дай же жінок моїх і дітей моїх, що служив тобі за них, і нехай я піду́, бо ти знаєш службу мою, яку я служив був тобі“.

27 And Laban said to Jacob, If I have found favor in your eyes, I have proven by experience that the LORD has blessed me for your sake.

27 І промовив до нього Лаван: „Коли я знайшов милість в очах твоїх, побудь з нами, бо я зрозумів, що поблагословив мене Господь через тебе“.

28 Then he said, Specify your wages, and I will give them.

28 І далі казав: „Признач собі заплату від мене, — і я дам“.

29 And Jacob said to him, You yourself know the service which I have given you, and how your cattle have prospered with me.

29 А той відказав: „Ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя зо мною.

30 For it was little which you had before I came, and now it has increased abundantly; and the LORD has blessed you for my sake; and now what shall I do in order to provide for my own household also?

30 Бо те мале, що було в тебе до мене, розмножилося на велике, і Господь поблагословив тебе, відко́ли нога моя в тебе. А тепер, коли ж я буду працювати для власного дому?“

31 And Laban said, What shall I give you? And Jacob said, You shall not give me anything; if you will do for me the thing which I will tell you, I will go back to feed and keep your flock.

31 І сказав Лаван: „Що́ ж я тобі дам?“ А Яків промовив: „Не давай мені нічого. Коли зробиш мені оцю річ, то вернуся, буду пасти отару твою, буду пильнувати.

32 I will pass through all your flock today, and select for myself from it every speckled and spotted lamb, and every brown lamb, and the spotted and speckled among the goats; and of such shall be my wages.

32 Я сьогодні перейду́ через усю отару твою, щоб вилучити звідти кожну овечку крапчасту й перепола́су, і кожну овечку чорну — з-поміж овець, і переполасе й крапчасте з-поміж кіз, — і це буде заплата мені.

33 Just as my innocence is evident today, so it will be in the future when my wages are brought before your presence; every one that is not speckled and spotted among the goats and brown among the white sheep, that shall be counted stolen by me.

33 І справедливість моя посвідчить за мене в завтрішнім дні, коли при́йдеш гля́нути на заплату мою від тебе. Усе, що воно не крапчасте й не переполасе з-поміж кіз і не чорне з-поміж овець, — крадене воно в мене“.

34 Laban said to him, Yes, let it be according to your word.

34 А Лаван відказав: „Так, — нехай буде за словом твоїм!“

35 And he removed that day the he goats that were speckled and spotted, and all the she goats that were speckled and spotted, and every one that had some white on it, and all the brown among the white sheep, and entrusted them to his sons.

35 І того дня вилучив він козлів пасастих і покрапованих, і всі кози крапчасті й переполасі, усе, що біле було́ в ньому, і все чорне серед овець, і дав до рук своїх синів.

36 And he set three days journey between himself and Jacob; and Jacob fed the rest of Laban's flocks.

36 І визначив дорогу триденну поміж собою й поміж Яковом. А Яків пас позосталу Лаванову отару.

37 And Jacob took some fresh white rods of almond and poplar trees; and peeled white streaks in them, and made the white appear which was in the rods.

37 І взяв собі Яків сирого кия тополевого, і мігдалового, і каштанового, і налупив з них білих лушпин, відкриваючи білість, що на киях була.

38 And he set the rods which he had peeled before the flocks in the running water, in the watering troughs where the flocks came to drink; and they conceived when they came to drink.

38 І поставив кийки, що їх облупив, перед отарою при жолобах при коритах води, куди отара приходить пити. І вони злучувалися, як прихо́дили пити.

39 And the flocks conceived before the rods, and brought forth lambs that were speckled and spotted.

39 І злучувалася отара при киях, і котилася овечками та козами пасастими, крапчастими й переполасими.

40 And Jacob separated the lambs, and set the faces of the flocks toward the speckled and spotted, and all the brown in the flock of Laban; and he put his own flocks by themselves, and did not mix them with Laban's flock.

40 І відділя́в Яків тих овечок, і ставив отару обличчям до пасастого й до всього чорного серед отари Лавана. І клав свої стада окремо, і не клав їх до отари Лаванової.

41 And it came to pass, whenever the stronger of the flock did conceive, Jacob laid the rods in front of the sheep in the troughs, that they might conceive by the means of the rods.

41 І бувало, що кожного разу, коли злучувалася отара міцна, то Яків клав при жолобах киї перед очі отари, щоб вона злучувалася при тих киях.

42 But when the sheep were feeble, he did not put the rods in; so the feebler were Laban's and the stronger Jacob's.

42 А як отара слаба була, то не клав. І ставалось, що слабе припадало Лаванові, а міцніше — Якову.

43 And the man grew exceedingly rich, and had large flocks, menservants, maidservants, and she asses, camels, and he asses.

43 І дуже-дуже зможнів той чоловік. І було в нього багато отар, і невільниці, і раби, і верблюди, і осли.