GenesisChapter 42 |
|
1 NOW when Jacob saw that there was grain in Egypt, Jacob said to his sons, Fear not. |
|
2 Behold, I have heard that there is grain in Egypt; go down there, and buy for us from there; that we may live, and not die. |
|
3 And so Joseph's ten brothers went down to buy grain in Egypt. |
|
4 But Benjamin, Joseph's brother, Jacob did not send with his brothers; for he said, Lest some misfortune might befall him. |
|
5 And the sons of Israel came to buy grain with those that came; for the famine was severe in the land of Canaan. |
|
6 Now Joseph was the governor over the land, and he it was who sold the grain to all the people of the land; and Joseph's brothers came, and bowed down themselves before him with their faces to the ground. |
|
7 And Joseph saw his brothers and recognized them, but he deceived them and spoke harshly to them; and he said to them, Where have you come from? And they said, We came from the land of Canaan to buy grain. |
|
8 And Joseph recognized his brothers, but they did not recognize him. |
|
9 Then Joseph remembered the dreams which he had dreamed about them, and said to them, You are spies; you have come to get a report about the land. |
|
10 And they said to him, No, our lord, but to buy grain your servants have come. |
|
11 We are all one man's sons; we are pious men; your servants are not spies. |
|
12 And Joseph said to them, It is not so, but to get a report about the land you have come. |
|
13 And they said to him, Your servants are twelve brothers, the sons of one man in the land of Canaan; and, behold, the youngest is this day with our father, and one is dead. |
|
14 And Joseph said to them, It is just as I said to you, you are spies: |
|
15 By this you shall be proved; by the life of Pharaoh you shall not go forth from this place, except your younger brother comes here. |
|
16 Send one of you, and let him bring your brother, and you shall be bound in prison, so that your words may be proved, to see if your statements are true; and if they are not true, by the life of Pharaoh, surely you are spies. |
|
17 And he put them all together in prison for three days. |
|
18 And on the third day Joseph said to them, Do this, and live; for I worship God; |
|
19 If you are pious men, let one of your brothers be bound in your prison; and the rest of you, go and carry grain for the famished who are in your household; |
|
20 But bring your youngest brother to me; so shall your words be verified, and you shall not die. And they did so. |
|
21 And they said one to another, Truly we are guilty concerning our brother, for we saw the anguish of his soul when he pleaded with us, and we would not listen to him; therefore is this distress come upon us. |
|
22 And Reuben answered and said to them, Did I not tell you, Do not sin against the boy; but you did not listen? So now his blood is required. |
|
23 And they did not know that Joseph understood them; for he spoke to them by an interpreter. |
|
24 And he turned aside from them and wept; and he returned to them again, and conversed with them, and took Simeon from them, and bound him before their eyes. |
|
25 Then Joseph commanded the servants to fill their sacks with wheat, and to restore every man's money into his sack, and to give them provisions for the journey; and they did so for them. |
|
26 And they loaded their asses with their wheat, and departed thence. |
|
27 And as one of them opened his sack to give his ass provender in the inn, he saw his money in the mouth of his sack. |
|
28 And he said to his brothers, My money has been returned; and, lo, it is in the mouth of my sack; and their hearts failed them, and they were amazed, staring at one another, saying, What is this that God has done to us? |
|
29 And they came to Jacob their father to the land of Canaan, and told him all that had befallen them, saying, |
|
30 The man who is the lord of the land spoke roughly to us, and took us for spies of the land. |
|
31 But we said to him, We are pious men; we are not spies; |
|
32 We are twelve brothers, sons of our father; and one is dead, and the youngest is this day with our father in the land of Canaan. |
|
33 And the man, the lord of the land, said to us, By this shall I know that you are pious men; leave one of your brothers here with me, and take wheat for the famished who are in your households, and go your way; |
|
34 And bring your youngest brother to me; then shall I know that you are not spies, but that you are pious men; so I will deliver your brother to you, and you shall trade in the land. |
|
35 And it came to pass as they emptied their sacks, behold, every man's bag of money was in his sack; and when both they and their father saw the bags of money, they were afraid. |
|
36 And Jacob their father said to them, You have bereaved me of my children: Joseph is dead, and Simeon is missing, and now you will take Benjamin away; all these things are against me. |
|
37 Then Reuben said to his father, Put to death my two sons if I do not bring him back to you; intrust him to me, and I will bring him back to you. |
|
38 And he said, My son shall not go down with you; for his brother is dead, and he alone is left to his mother: if misfortune should befall him by the way in which you go, then you shall bring down my gray hairs with sorrow to Sheol. |
БуттяРозділ 42 |
|
1 |
|
2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“. |
|
3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту. |
|
4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“ |
|
5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім. |
|
6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі. |
|
7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“. |
|
8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його. |
|
9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“. |
|
10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі. |
|
11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“ |
|
12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“ |
|
13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“. |
|
14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни. |
|
15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат! |
|
16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“ |
|
17 І він забрав їх під варту на три дні. |
|
18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся, |
|
19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів. |
|
20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так. |
|
21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“ |
|
22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“ |
|
23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач. |
|
24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах. |
|
25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так. |
|
26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти. |
|
27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його! |
|
28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“ |
|
29 |
|
30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю. |
|
31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами! |
|
32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“. |
|
33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть. |
|
34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“ |
|
35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались. |
|
36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“ |
|
37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“. |
|
38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“ |
GenesisChapter 42 |
БуттяРозділ 42 |
|
1 NOW when Jacob saw that there was grain in Egypt, Jacob said to his sons, Fear not. |
1 |
|
2 Behold, I have heard that there is grain in Egypt; go down there, and buy for us from there; that we may live, and not die. |
2 І сказав він: „Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо“. |
|
3 And so Joseph's ten brothers went down to buy grain in Egypt. |
3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту. |
|
4 But Benjamin, Joseph's brother, Jacob did not send with his brothers; for he said, Lest some misfortune might befall him. |
4 А Веніями́на, Йо́сипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: „Щоб не спіткало його яке нещастя!“ |
|
5 And the sons of Israel came to buy grain with those that came; for the famine was severe in the land of Canaan. |
5 І прибули Ізра́їлеві сини купити хліба разом з іншими, що прихо́дили, бо був голод у Краї ханаанськім. |
|
6 Now Joseph was the governor over the land, and he it was who sold the grain to all the people of the land; and Joseph's brothers came, and bowed down themselves before him with their faces to the ground. |
6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули́ Йо́сипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі. |
|
7 And Joseph saw his brothers and recognized them, but he deceived them and spoke harshly to them; and he said to them, Where have you come from? And they said, We came from the land of Canaan to buy grain. |
7 І побачив Йо́сип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: „Звідкіля прибули́ ви?“ А вони відказали: „З ханаанського Кра́ю купити їжі“. |
|
8 And Joseph recognized his brothers, but they did not recognize him. |
8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його. |
|
9 Then Joseph remembered the dreams which he had dreamed about them, and said to them, You are spies; you have come to get a report about the land. |
9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були́. І сказав він до них: „Ви шпигуни́! Ви́ прибули́ підглянути слабі місця цієї землі“. |
|
10 And they said to him, No, our lord, but to buy grain your servants have come. |
10 А вони відказали йому: „Ні, пане мій, а раби твої прибули́ купити їжі. |
|
11 We are all one man's sons; we are pious men; your servants are not spies. |
11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були́ шпигунами!“ |
|
12 And Joseph said to them, It is not so, but to get a report about the land you have come. |
12 Він же промовив до них: „Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!“ |
|
13 And they said to him, Your servants are twelve brothers, the sons of one man in the land of Canaan; and, behold, the youngest is this day with our father, and one is dead. |
13 А вони відказали: „Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема“. |
|
14 And Joseph said to them, It is just as I said to you, you are spies: |
14 І промовив їм Йо́сип: „Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни. |
|
15 By this you shall be proved; by the life of Pharaoh you shall not go forth from this place, except your younger brother comes here. |
15 Оцим ви будете ви́пробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не при́йде сюди наймолодший ваш брат! |
|
16 Send one of you, and let him bring your brother, and you shall be bound in prison, so that your words may be proved, to see if your statements are true; and if they are not true, by the life of Pharaoh, surely you are spies. |
16 Пошліть з-поміж себе одно́го, і нехай ві́зьме вашого брата, а ви бу́дете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!“ |
|
17 And he put them all together in prison for three days. |
17 І він забрав їх під варту на три дні. |
|
18 And on the third day Joseph said to them, Do this, and live; for I worship God; |
18 А третього дня Йо́сип промовив до них: „Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся, |
|
19 If you are pious men, let one of your brothers be bound in your prison; and the rest of you, go and carry grain for the famished who are in your household; |
19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів. |
|
20 But bring your youngest brother to me; so shall your words be verified, and you shall not die. And they did so. |
20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і бу́дуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте“. І вони зробили так. |
|
21 And they said one to another, Truly we are guilty concerning our brother, for we saw the anguish of his soul when he pleaded with us, and we would not listen to him; therefore is this distress come upon us. |
21 І говорили вони один о́дному: „Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали. Тому то прийшло це нещастя на нас!“ |
|
22 And Reuben answered and said to them, Did I not tell you, Do not sin against the boy; but you did not listen? So now his blood is required. |
22 І відповів їм Руви́м, говорячи: „Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хло́пця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається“ |
|
23 And they did not know that Joseph understood them; for he spoke to them by an interpreter. |
23 А вони не знали, що Йо́сип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач. |
|
24 And he turned aside from them and wept; and he returned to them again, and conversed with them, and took Simeon from them, and bound him before their eyes. |
24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симео́на, та й зв'язав його на їхніх очах. |
|
25 Then Joseph commanded the servants to fill their sacks with wheat, and to restore every man's money into his sack, and to give them provisions for the journey; and they did so for them. |
25 А Йосип наказав, щоб напо́внили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так. |
|
26 And they loaded their asses with their wheat, and departed thence. |
26 І поне́сли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти. |
|
27 And as one of them opened his sack to give his ass provender in the inn, he saw his money in the mouth of his sack. |
27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його! |
|
28 And he said to his brothers, My money has been returned; and, lo, it is in the mouth of my sack; and their hearts failed them, and they were amazed, staring at one another, saying, What is this that God has done to us? |
28 І сказав він братам своїм: „Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!“ І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до о́дного: „Що́ це Бог нам зробив?“ |
|
29 And they came to Jacob their father to the land of Canaan, and told him all that had befallen them, saying, |
29 |
|
30 The man who is the lord of the land spoke roughly to us, and took us for spies of the land. |
30 „Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю. |
|
31 But we said to him, We are pious men; we are not spies; |
31 А ми сказали йому: „Ми правдиві, — не були ми шпигунами! |
|
32 We are twelve brothers, sons of our father; and one is dead, and the youngest is this day with our father in the land of Canaan. |
32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого ба́тька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї“. |
|
33 And the man, the lord of the land, said to us, By this shall I know that you are pious men; leave one of your brothers here with me, and take wheat for the famished who are in your households, and go your way; |
33 І сказав до нас муж той, пан того кра́ю: „З того пізна́ю, що правдиві ви, — зоста́вте зо мною одно́го вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть. |
|
34 And bring your youngest brother to me; then shall I know that you are not spies, but that you are pious men; so I will deliver your brother to you, and you shall trade in the land. |
34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і бу́ду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете перехо́дити цей край для купівлі.“ |
|
35 And it came to pass as they emptied their sacks, behold, every man's bag of money was in his sack; and when both they and their father saw the bags of money, they were afraid. |
35 І сталося, — вони випоро́жнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались. |
|
36 And Jacob their father said to them, You have bereaved me of my children: Joseph is dead, and Simeon is missing, and now you will take Benjamin away; all these things are against me. |
36 І сказав до них Яків, їх батько: „Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!“ |
|
37 Then Reuben said to his father, Put to death my two sons if I do not bring him back to you; intrust him to me, and I will bring him back to you. |
37 І промовив Руви́м до батька свого, кажучи: „Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе“. |
|
38 And he said, My son shall not go down with you; for his brother is dead, and he alone is left to his mother: if misfortune should befall him by the way in which you go, then you shall bring down my gray hairs with sorrow to Sheol. |
38 А той відказав: „Не зі́йде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шео́лу!“ |