CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luke 16
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Luke

Chapter 16

1 AND he spoke a parable to his dis ciples, There was a rich man, who had a steward; and they accused him that he was wasting his wealth.

2 So his master called him and said to him, What is this that I hear concerning you? Give me an account of your stewardship; for no longer can you be a steward for me.

3 Then the steward said to himself, What will I do? for my lord will take away from me the stewardship? I cannot dig, and I am ashamed to beg.

4 Now I know what I will do, so that when I leave the stewardship, they will receive me in their houses.

5 And he called his lord's debtors, one by one, and said to the first, How much do you owe my lord?

6 He said to him, A hundred pounds of butter. He said to him, Take your note, sit down quickly, and write fifty pounds.

7 And he said to another, And you, what do you owe to my lord? He said to him, One hundred bushels of wheat. He said to him, Take your note, and sit down and write eighty bushels.

8 And the lord praised the unjust steward because he had done wisely; for the children of this world are wiser in their generation than the children of light.

9 And I also say, use this earthly wealth, however acquired, to make friends so that when it is gone, they will receive you and you will have everlasting habitation.

10 He who is faithful with little, is also faithful with much; and he who is dishonest with little, is also dishonest with much.

11 If therefore, you are not faithful with the wealth of iniquity, who will believe that there is any truth in you?

12 And if you are not found faithful with that which is not your own, who will give you that which is your own?

13 No servant can serve two masters; for either he will hate the one and like the other; or he will honor one and despise the other. You cannot serve God and mammon (wealth).

14 When the Pharisees heard all these things, because they loved money, they ridiculed him.

15 But Jesus said to them, You are the ones who make yourselves righteous before men; but God knows your hearts. For what is highly esteemed among men is disgusting in the presence of God.

16 The law and prophets were until John; from that time the kingdom of God is preached, and everyone presses to enter into it.

17 It is easier for heaven and earth to pass away than for one letter of the law to pass away.

18 He who divorces his wife and marries another commits adultery; and he who marries the one who is separated commits adultery.

19 There was a rich man, who used to wear purple and fine linen, and every day he made merry very lavishly.

20 And there was a poor man named Lazarus, who was laid down at that rich man's door, afflicted with boils;

21 He longed to fill his stomach with the crumbs that fell from the rich man's tray; the dogs also came and licked his boils.

22 Now it happened that the poor man died, and the angels carried him into Abraham's bosom; and the rich man also died and was buried.

23 And while he was tormented in Sheol, he lifted up his eyes from a distance, and saw Abraham, with Lazarus in his bosom.

24 And he called in a loud voice and said, O my father Abraham, have mercy on me, and send Lazarus to dip his finger in water and wet my tongue; for I am tormented in this flame.

25 Abraham said to him, My son, remember you received your pleasures when you were living, and Lazarus his hardships; and behold now he is comfortable here, and you are suffering.

26 Besides all these things, a great gulf is fixed between us and you; so that those who wish to cross over from here to you cannot, neither from there to cross over to us.

27 He said to him, If that is so, I beseech you, O my father, to send him to my father's house;

28 For I have five brothers; let him go and testify to them, so that they may not also come to this place of torment.

29 Abraham said to him, They have Moses and the prophets; * let them hear them.

30 But he said to him, No, my father Abraham; but if only a man from the dead go to them, they will repent.

31 Abraham said to him, If they will not hear Moses and the prophets, neither will they believe even if a man should rise from the dead.

Вiд Луки

Розділ 16

1 Оповів же Він й учням Своїм: „Один чоловік був багатий, і мав управи́теля, що оска́ржений був перед ним, ніби він перево́дить маєток його.

2 І він покликав його, і до нього сказав: „Що́ це чую про тебе? Дай звіт про своє управи́тельство, бо більше не зможеш рядити“.

3 І управи́тель почав міркувати собі: „Що́ я маю робити, коли пан управи́тельство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.

4 Знаю, що́ я зроблю́, щоб мене прийняли́ до домів своїх, коли буду я ски́нений із управи́тельства“.

5 І закликав він на́різно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: „Скільки винен ти панові моєму?“

6 А той відказав: „Сто кадок оливи“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдеся́т“.

7 А потім питається другого: „А ти скільки винен?“ І той відказав: „Сто кірців пшениці“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдеся́т“.

8 І пан похвалив управи́теля цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.

9 І Я вам кажу́: „Набувайте дру́зів собі від багатства неправедного, щоб, коли промине́ться воно, прийняли вас до вічних осель.

10 Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий.

11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить?

12 І коли ви в чужому не були́ вірні, — хто ваше вам дасть?

13 Жа́ден раб не може служи́ть двом панам, — бо або одно́го знена́видить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого зне́хтує. Не можете Богові й мамо́ні служити!“

14 Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.

15 Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми́, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидо́та.

16 Зако́н і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовісти́ться, і кожен силку́ється втиснутись в ньо́го.

17 Легше небо й земля промине́ться, аніж одна риса з Зако́ну загине.

18 Кожен, хто дружи́ну свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить пере́люб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить пере́люб.

19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфі́ру й віссо́н, і щоденно розкішно бенкетува́в.

20 Був і вбогий один, на ім'я́ йому Ла́зар, що лежав у воріт його, стру́пами вкритий,

21 і бажав годува́тися кри́шками, що зо сто́лу багатого падали; пси ж прихо́дили й рани лизали йому́.

22 Та ось сталось, що вбогий умер, — і на Авраамове ло́но відне́сли його анголи́. Умер же й багатий, — і його поховали.

23 І, те́рплячи муки в аду́, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.

24 І він закричав та сказав: „Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Ла́заря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика́ прохоло́дить, бо я мучуся в по́лум'ї цім!“

25 Авраам же промовив: „Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут ті́шиться, а ти мучишся.

26 А крім того всього́, поміж нами та вами велика безо́дня поста́влена, так що ті, що хо́чуть, перехо́дити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас“.

27 А він відказав: „Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім ба́тька мого,

28 бо п'ятьох братів маю, — хай він їм засві́дчить, щоб і вони не прийшли на це місце стражда́ння!“

29 Авраам же сказав: „Вони мають Мойсея й Пророків, — нехай слухають їх!“

30 А він відказав: „Ні ж бо, отче Аврааме, — але коли при́йде хто з мертвих до них, то покаються“.

31 Йому ж він відказав: „Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йня́тимуть віри!“

Luke

Chapter 16

Вiд Луки

Розділ 16

1 AND he spoke a parable to his dis ciples, There was a rich man, who had a steward; and they accused him that he was wasting his wealth.

1 Оповів же Він й учням Своїм: „Один чоловік був багатий, і мав управи́теля, що оска́ржений був перед ним, ніби він перево́дить маєток його.

2 So his master called him and said to him, What is this that I hear concerning you? Give me an account of your stewardship; for no longer can you be a steward for me.

2 І він покликав його, і до нього сказав: „Що́ це чую про тебе? Дай звіт про своє управи́тельство, бо більше не зможеш рядити“.

3 Then the steward said to himself, What will I do? for my lord will take away from me the stewardship? I cannot dig, and I am ashamed to beg.

3 І управи́тель почав міркувати собі: „Що́ я маю робити, коли пан управи́тельство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.

4 Now I know what I will do, so that when I leave the stewardship, they will receive me in their houses.

4 Знаю, що́ я зроблю́, щоб мене прийняли́ до домів своїх, коли буду я ски́нений із управи́тельства“.

5 And he called his lord's debtors, one by one, and said to the first, How much do you owe my lord?

5 І закликав він на́різно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: „Скільки винен ти панові моєму?“

6 He said to him, A hundred pounds of butter. He said to him, Take your note, sit down quickly, and write fifty pounds.

6 А той відказав: „Сто кадок оливи“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдеся́т“.

7 And he said to another, And you, what do you owe to my lord? He said to him, One hundred bushels of wheat. He said to him, Take your note, and sit down and write eighty bushels.

7 А потім питається другого: „А ти скільки винен?“ І той відказав: „Сто кірців пшениці“. І сказав він йому: „Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдеся́т“.

8 And the lord praised the unjust steward because he had done wisely; for the children of this world are wiser in their generation than the children of light.

8 І пан похвалив управи́теля цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.

9 And I also say, use this earthly wealth, however acquired, to make friends so that when it is gone, they will receive you and you will have everlasting habitation.

9 І Я вам кажу́: „Набувайте дру́зів собі від багатства неправедного, щоб, коли промине́ться воно, прийняли вас до вічних осель.

10 He who is faithful with little, is also faithful with much; and he who is dishonest with little, is also dishonest with much.

10 Хто вірний в найменшому, — і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий.

11 If therefore, you are not faithful with the wealth of iniquity, who will believe that there is any truth in you?

11 Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, — хто вам правдиве довірить?

12 And if you are not found faithful with that which is not your own, who will give you that which is your own?

12 І коли ви в чужому не були́ вірні, — хто ваше вам дасть?

13 No servant can serve two masters; for either he will hate the one and like the other; or he will honor one and despise the other. You cannot serve God and mammon (wealth).

13 Жа́ден раб не може служи́ть двом панам, — бо або одно́го знена́видить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого зне́хтує. Не можете Богові й мамо́ні служити!“

14 When the Pharisees heard all these things, because they loved money, they ridiculed him.

14 Чули все це й фарисеї, що були́ сріблолюбці, та й стали сміятися з Нього.

15 But Jesus said to them, You are the ones who make yourselves righteous before men; but God knows your hearts. For what is highly esteemed among men is disgusting in the presence of God.

15 Він же промовив до них: „Ви себе видаєте за праведних перед людьми́, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидо́та.

16 The law and prophets were until John; from that time the kingdom of God is preached, and everyone presses to enter into it.

16 Зако́н і Пророки були до Івана; відтоді Царство Боже благовісти́ться, і кожен силку́ється втиснутись в ньо́го.

17 It is easier for heaven and earth to pass away than for one letter of the law to pass away.

17 Легше небо й земля промине́ться, аніж одна риса з Зако́ну загине.

18 He who divorces his wife and marries another commits adultery; and he who marries the one who is separated commits adultery.

18 Кожен, хто дружи́ну свою відпускає, і бере собі іншу, той чинить пере́люб. І хто побереться з тією, яку хто відпустив, той чинить пере́люб.

19 There was a rich man, who used to wear purple and fine linen, and every day he made merry very lavishly.

19 Один чоловік був багатий, і зодягався в порфі́ру й віссо́н, і щоденно розкішно бенкетува́в.

20 And there was a poor man named Lazarus, who was laid down at that rich man's door, afflicted with boils;

20 Був і вбогий один, на ім'я́ йому Ла́зар, що лежав у воріт його, стру́пами вкритий,

21 He longed to fill his stomach with the crumbs that fell from the rich man's tray; the dogs also came and licked his boils.

21 і бажав годува́тися кри́шками, що зо сто́лу багатого падали; пси ж прихо́дили й рани лизали йому́.

22 Now it happened that the poor man died, and the angels carried him into Abraham's bosom; and the rich man also died and was buried.

22 Та ось сталось, що вбогий умер, — і на Авраамове ло́но відне́сли його анголи́. Умер же й багатий, — і його поховали.

23 And while he was tormented in Sheol, he lifted up his eyes from a distance, and saw Abraham, with Lazarus in his bosom.

23 І, те́рплячи муки в аду́, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його.

24 And he called in a loud voice and said, O my father Abraham, have mercy on me, and send Lazarus to dip his finger in water and wet my tongue; for I am tormented in this flame.

24 І він закричав та сказав: „Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Ла́заря, — нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика́ прохоло́дить, бо я мучуся в по́лум'ї цім!“

25 Abraham said to him, My son, remember you received your pleasures when you were living, and Lazarus his hardships; and behold now he is comfortable here, and you are suffering.

25 Авраам же промовив: „Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само — лихе; тепер він тут ті́шиться, а ти мучишся.

26 Besides all these things, a great gulf is fixed between us and you; so that those who wish to cross over from here to you cannot, neither from there to cross over to us.

26 А крім того всього́, поміж нами та вами велика безо́дня поста́влена, так що ті, що хо́чуть, перехо́дити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас“.

27 He said to him, If that is so, I beseech you, O my father, to send him to my father's house;

27 А він відказав: „Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім ба́тька мого,

28 For I have five brothers; let him go and testify to them, so that they may not also come to this place of torment.

28 бо п'ятьох братів маю, — хай він їм засві́дчить, щоб і вони не прийшли на це місце стражда́ння!“

29 Abraham said to him, They have Moses and the prophets; * let them hear them.

29 Авраам же сказав: „Вони мають Мойсея й Пророків, — нехай слухають їх!“

30 But he said to him, No, my father Abraham; but if only a man from the dead go to them, they will repent.

30 А він відказав: „Ні ж бо, отче Аврааме, — але коли при́йде хто з мертвих до них, то покаються“.

31 Abraham said to him, If they will not hear Moses and the prophets, neither will they believe even if a man should rise from the dead.

31 Йому ж він відказав: „Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, — не йня́тимуть віри!“