CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luke 7
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Luke

Chapter 7

1 WHEN he had finished all of these words, in the hearing of the people, Jesus entered Capernaum.

2 Now the servant of a centurion was seriously sick, one who was very dear to him; and he was near death.

3 And when he heard about Jesus, he sent to him Jewish elders, and besought him to come and heal his servant.

4 When they came to Jesus, they begged him earnestly, saying, He is worthy to have this done for him;

5 For he loves our people, and has even built us a synagogue.

6 Jesus went with them. And when he was not far from the house, the centurion sent some of his friends to him, and said, My Lord, do not trouble yourself; for I am not worthy that you should enter under my roof;

7 That is why I was not worthy to come to you; but just say a word and my boy will be healed.

8 For I am also a man in government service, and there are soldiers under my command; and I say to this one, Go, and he goes; and to another, Come, and he comes; and to my servant, Do this, and he does it.

9 When Jesus heard these things, he was amazed at him, and he turned and said to the people who followed him, I say to you, not even in Israel have I found such faith as this.

10 So those who were sent returned to the house, and found the servant who was sick, healed.

11 And it came to pass on the next day, he was going to a city called Nain; and his disciples were with him, and many people.

12 And when they came near the gate of the city, he saw a dead man being carried out, who was the only son of his mother, and his mother was a widow; and many people of the city were with her.

13 When Jesus saw her, he had compassion on her, and said to her, Weep not.

14 Then he went and touched the bier, and those who carried it stood still. And he said, Young man, I tell you, Arise.

15 And the dead man sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.

16 And all men were seized with fear; and they praised God, saying, A great prophet is risen among us; and, God has visited his people.

17 And this word about him went out through all Judaea, and through the country around them.

18 And John's disciples told him all these things.

19 So John called two of his disciples, and sent them to Jesus, and said, Are you the one who is to come? or are we to expect another one?

20 And they came to Jesus and said to him, John the Baptist has sent us to you, saying, Are you the one who is to come? or are we to expect another one?

21 In that very hour, he healed a great many of their diseases and plagues, and of evil spirits; and he gave sight to many blind men.

22 So Jesus answered and said to them, Go and tell John everything that you have seen and heard; that the blind see, and the lame walk, and the lepers are cleansed, and the deaf hear, and the dead rise up, and the poor are given hope.

23 And blessed is he, who does not stumble on account of me.

24 When John's disciples had gone, Jesus began to speak to the people concerning John, What did you go out to the wilderness to see? A reed which is shaken by the wind?

25 If not so, what did you go out to see? A man dressed in fine clothes? Behold, those who wear fine clothes and live delicately are in kings' houses.

26 And if not so, what did you go out to see? A prophet? Yes, I say to you, and much more than a prophet.

27 This is he of whom it is written, Behold, I send my messenger before your face, to prepare the way before you.

28 I say to you that there is no prophet among those who are born of women, who is greater than John the Baptist; and yet even the least person in the kingdom of God is greater than he.

29 And all the people who heard it, even the publicans, justified themselves before God, for they were baptized with the baptism of John.

30 But the Pharisees and the scribes suppressed the will of God in themselves, because they were not baptized by him.

31 To whom, therefore, shall I liken the men of this generation? and to what are they like?

32 They are like boys who sit in the street, and call to their friends and say, We have sung to you but you did not dance; and we have wailed to you and you did not weep.

33 For John the Baptist came, neither eating bread nor drinking wine; and you say, He is insane.

34 The Son of man came, eating and drinking; and you say, Behold, a glutton and a winebibber, and a friend of publicans and sinners!

35 And yet wisdom is justified by all its works.

36 Then one of the Pharisees came and asked him to eat with him. And he entered the house of that Pharisee and reclined as a guest.

37 Now there was in that city a woman who was a sinner; and when she knew that he was a guest in the Pharisee's house, she took an alabaster cruse of perfume,

38 And she stood behind him at his feet, weeping, and she began to wet his feet with her tears, and to wipe them with the hair of her head, and she kissed his feet, and anointed them with perfume.

39 When the Pharisee who had invited him saw it, he reasoned in himself and said, If this man were a prophet, he would have known who she was and her reputation; for the woman who has touched him is a sinner.

40 Jesus answered and said to him, Simon, I have something to tell you. He said to him, Say it, teacher. Jesus said to him,

41 There were two men who were debtors to a creditor; one of them owed him five hundred pence, and the other one fifty pence.

42 And because they had nothing to pay, he forgave them both. Which one of them will love him more?

43 Simon answered and said, I think the one to whom he forgave more. Jesus said to him, You have judged truly.

44 And he turned to the woman, and said to Simon, Do you see this woman? I entered your house, you did not give me even water for my feet; but she has wet my feet with her tears, and wiped them with her hair.

45 You did not kiss me; but she, since she entered, has not ceased to kiss my feet.

46 You did not anoint my head with oil; but she has anointed my feet with perfume.

47 For this reason, I say to you, Her many sins are forgiven, because she loved much; but he to whom little is forgiven, loves little.

48 And he said to the woman, Your sins are forgiven.

49 Then the guests began to say within themselves, Who is this man, who forgives even sins?

50 Jesus said to the woman, Your faith has saved you; go in peace.

Вiд Луки

Розділ 7

1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.

4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.

6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.

7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.

8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.

9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“

10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.

12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.

13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“

17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.

18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,

19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.

23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“

24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?

25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.

26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.

27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“

28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.

29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.

30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.

31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?

32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.

34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.

35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,

38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.

39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.

41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.

42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“

43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.

44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.

45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.

46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.

47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.

48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“

50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“

Luke

Chapter 7

Вiд Луки

Розділ 7

1 WHEN he had finished all of these words, in the hearing of the people, Jesus entered Capernaum.

1 А коли Він скінчи́в усі слова́ Свої до наро́ду, що слухав Його, то ввійшов у Капернау́м.

2 Now the servant of a centurion was seriously sick, one who was very dear to him; and he was near death.

2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому́, і вмирати вже мав.

3 And when he heard about Jesus, he sent to him Jewish elders, and besought him to come and heal his servant.

3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старши́х, і благав Його, щоб прийшов, і вздоро́вив раба́ його.

4 When they came to Jesus, they begged him earnestly, saying, He is worthy to have this done for him;

4 Вони ж прибули́ до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: „Він достойний, щоб Ти це зробив йому.

5 For he loves our people, and has even built us a synagogue.

5 Бо він любить наро́д наш, та й для нас синагогу поставив“.

6 Jesus went with them. And when he was not far from the house, the centurion sent some of his friends to him, and said, My Lord, do not trouble yourself; for I am not worthy that you should enter under my roof;

6 І пішов Ісус із ними. І коли недале́ко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: „Не турбу́йся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою.

7 That is why I was not worthy to come to you; but just say a word and my boy will be healed.

7 Тому́ то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.

8 For I am also a man in government service, and there are soldiers under my command; and I say to this one, Go, and he goes; and to another, Come, and he comes; and to my servant, Do this, and he does it.

8 Бо й я — люди́на підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і прихо́дить, а своєму рабо́ві: зроби теє — і зробить“.

9 When Jesus heard these things, he was amazed at him, and he turned and said to the people who followed him, I say to you, not even in Israel have I found such faith as this.

9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до на́товпу, що йшов слідо́м за Ним, промовив: „Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!“

10 So those who were sent returned to the house, and found the servant who was sick, healed.

10 А коли посланці́ повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!

11 And it came to pass on the next day, he was going to a city called Nain; and his disciples were with him, and many people.

11 І сталось, — насту́пного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наї́н, а з Ним ішли учні Його та багато наро́ду.

12 And when they came near the gate of the city, he saw a dead man being carried out, who was the only son of his mother, and his mother was a widow; and many people of the city were with her.

12 І ось, як до брами місько́ї набли́зився Він, вино́сили вмерлого, одинака́ в своєї матері, що вдовою була. І з нею був на́товп великий із міста.

13 When Jesus saw her, he had compassion on her, and said to her, Weep not.

13 Як Господь же побачив її, то змилосе́рдивсь над нею, і до неї промовив: „Не плач!“

14 Then he went and touched the bier, and those who carried it stood still. And he said, Young man, I tell you, Arise.

14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: „Юначе, кажу́ тобі: встань!“

15 And the dead man sat up, and began to speak. And he gave him to his mother.

15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.

16 And all men were seized with fear; and they praised God, saying, A great prophet is risen among us; and, God has visited his people.

16 А всіх о́страх пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: „Великий Пророк з'явився між нами, і згля́нувся Бог над наро́дом Своїм!“

17 And this word about him went out through all Judaea, and through the country around them.

17 І розійшлася ця чутка про Нього по ці́лій Юдеї, і по всій тій країні.

18 And John's disciples told him all these things.

18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із у́чнів своїх,

19 So John called two of his disciples, and sent them to Jesus, and said, Are you the one who is to come? or are we to expect another one?

19 і послав їх до Господа з за́питом: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

20 And they came to Jesus and said to him, John the Baptist has sent us to you, saying, Are you the one who is to come? or are we to expect another one?

20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: „Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“

21 In that very hour, he healed a great many of their diseases and plagues, and of evil spirits; and he gave sight to many blind men.

21 А саме тоді багатьох уздоро́вив був Він від неду́гів і мук, і від ду́хів злих, і сліпим багатьо́м вернув зір.

22 So Jesus answered and said to them, Go and tell John everything that you have seen and heard; that the blind see, and the lame walk, and the lepers are cleansed, and the deaf hear, and the dead rise up, and the poor are given hope.

22 І промовив Ісус їм у відповідь: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви бачили й чули: „Сліпі прозрівають“, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, „убогим звіщається Добра Нови́на“.

23 And blessed is he, who does not stumble on account of me.

23 І блаженний, хто через Мене споку́си не матиме!“

24 When John's disciples had gone, Jesus began to speak to the people concerning John, What did you go out to the wilderness to see? A reed which is shaken by the wind?

24 А коли відійшли посланці́ Іванові, Він почав говорити про Івана наро́дові: „На що́ ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очере́т, що вітер гойда́є його?

25 If not so, what did you go out to see? A man dressed in fine clothes? Behold, those who wear fine clothes and live delicately are in kings' houses.

25 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царськи́х.

26 And if not so, what did you go out to see? A prophet? Yes, I say to you, and much more than a prophet.

26 На що́ ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.

27 This is he of whom it is written, Behold, I send my messenger before your face, to prepare the way before you.

27 Це той, що про нього написано: „Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́, який перед Тобою дорогу Твою приготу́є!“

28 I say to you that there is no prophet among those who are born of women, who is greater than John the Baptist; and yet even the least person in the kingdom of God is greater than he.

28 Кажу вам: Між наро́дженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього“.

29 And all the people who heard it, even the publicans, justified themselves before God, for they were baptized with the baptism of John.

29 І всі люди, що слухали, і ми́тники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.

30 But the Pharisees and the scribes suppressed the will of God in themselves, because they were not baptized by him.

30 А фарисеї й зако́нники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.

31 To whom, therefore, shall I liken the men of this generation? and to what are they like?

31 І промовив Госпо́дь: „До кого ж уподо́блю людей цього роду? І до ко́го подібні вони?

32 They are like boys who sit in the street, and call to their friends and say, We have sung to you but you did not dance; and we have wailed to you and you did not weep.

32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один о́дного кличуть та кажуть: „Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.

33 For John the Baptist came, neither eating bread nor drinking wine; and you say, He is insane.

33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п'є, а ви кажете: „Має він де́мона“.

34 The Son of man came, eating and drinking; and you say, Behold, a glutton and a winebibber, and a friend of publicans and sinners!

34 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п'є, а ви кажете: „Чоловік Цей ласу́н і п'яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“.

35 And yet wisdom is justified by all its works.

35 І ви́правдалася мудрість усіма́ своїми діла́ми“.

36 Then one of the Pharisees came and asked him to eat with him. And he entered the house of that Pharisee and reclined as a guest.

36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.

37 Now there was in that city a woman who was a sinner; and when she knew that he was a guest in the Pharisee's house, she took an alabaster cruse of perfume,

37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що, Він у фарисеєвім домі засів при столі, аляба́строву пляшечку мира принесла,

38 And she stood behind him at his feet, weeping, and she began to wet his feet with her tears, and to wipe them with the hair of her head, and she kissed his feet, and anointed them with perfume.

38 і, припавши до ніг Його зза́ду, плачучи́, почала обливати слізьми́ Йому ноги, і воло́ссям своїм витирала, но́ги Йому цілувала та миром масти́ла.

39 When the Pharisee who had invited him saw it, he reasoned in himself and said, If this man were a prophet, he would have known who she was and her reputation; for the woman who has touched him is a sinner.

39 Побачивши це, фарисей, що покликав Його, міркував собі, ка́жучи: „Коли б був Він пророк, Він би знав, хто́ ото й яка жінка до Нього торкається, — бож то грішниця!“

40 Jesus answered and said to him, Simon, I have something to tell you. He said to him, Say it, teacher. Jesus said to him,

40 І озвався Ісус та й говорить до нього: „Маю, Си́моне, дещо сказати тобі“. А той відказав: „Кажи, Учителю“.

41 There were two men who were debtors to a creditor; one of them owed him five hundred pence, and the other one fifty pence.

41 І промовив Ісус: „Були два боржники́ в одно́го віри́теля; один був винен п'ятсо́т динаріїв, а другий — п'ятдеся́т.

42 And because they had nothing to pay, he forgave them both. Which one of them will love him more?

42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обо́м. Скажи ж, котри́й із них більше полюбить його?“

43 Simon answered and said, I think the one to whom he forgave more. Jesus said to him, You have judged truly.

43 Відповів Си́мон, говорячи: „Ду́маю, — той, кому більше простив“. І сказав Він йому: „Розсудив ти правдиво“.

44 And he turned to the woman, and said to Simon, Do you see this woman? I entered your house, you did not give me even water for my feet; but she has wet my feet with her tears, and wiped them with her hair.

44 І, оберну́вшись до жінки, Він промовив до Си́мона: „Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропи́ла слізьми́ Мої ноги й обтерла воло́ссям своїм.

45 You did not kiss me; but she, since she entered, has not ceased to kiss my feet.

45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відко́ли ввійшов Я, Мої но́ги цілує невпинно.

46 You did not anoint my head with oil; but she has anointed my feet with perfume.

46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром но́ги мої намастила.

47 For this reason, I say to you, Her many sins are forgiven, because she loved much; but he to whom little is forgiven, loves little.

47 Ось тому говорю́ Я тобі: „Числе́нні гріхи її про́щені, бо багато вона полюбила. Кому́ ж мало прощається, такий мало любить“.

48 And he said to the woman, Your sins are forgiven.

48 А до неї промовив: „Прощаються тобі гріхи!“

49 Then the guests began to say within themselves, Who is this man, who forgives even sins?

49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: „Хто́ ж це Таки́й, що прощає й гріхи?“

50 Jesus said to the woman, Your faith has saved you; go in peace.

50 А до жінки сказав Він: „Твоя віра спасла тебе, — іди з ми́ром собі!“