Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Луке

Глава 5

1 Однажды, когда Иисус стоял у Геннисаретского озера, а народ, слушая слово Божие, теснился вокруг Него,

2 увидел Он две лодки, что причалили к берегу озера. Рыбаки, выйдя из них, чистили сети.

3 Иисус вошел в одну из лодок, в ту, что принадлежала Симону, и попросил его немного отплыть от берега, а Сам, сидя в лодке, учил народ.

4 Когда Он закончил говорить, то сказал Симону: «Отплыви на глубину. И люди, что с тобой, пусть забросят сети свои для лова».

5 Симон ответил Ему: «Наставник, мы трудились всю ночь и ничего не поймали, но если Ты велишь, закину сети».

6 Они так и сделали и поймали такое множество рыбы, что их сети начали рваться.

7 Тогда они знаками позвали на помощь рыбаков с другой лодки и, когда те подошли к ним, так наполнили обе лодки рыбой, что они стали погружаться в воду.

8 Увидев это, Симон Петр припал к коленям Иисуса и сказал: «Уйди от меня, Господи, ведь я человек грешный».

9 При виде такого необычного улова страх охватил его и всех, кто был с ним.

10 Таким же страхом были объяты товарищи Симона Иаков и Иоанн, сыновья Зеведеевы. «Не бойся, — сказал Иисус Симону, — отныне ты будешь ловить людей».

11 Вытащив лодки на землю, рыбаки оставили всё и пошли за Иисусом.

12 Однажды, когда Иисус находился в одном из городов, Он встретил там человека, который весь был покрыт проказой. Увидев Иисуса, он пал перед Ним ниц и стал умолять Его: «Господи, Ты ведь можешь меня очистить, стоит только Тебе захотеть».

13 Иисус протянул руку и прикоснулся к нему. «Хочу, — сказал Он. — Будь чист!» И тотчас проказа сошла с больного.

14 Иисус повелел ему не говорить никому об этом. «Но пойди, — сказал Он, — покажись священнику и принеси жертву за твое очищение, как повелел Моисей, чтобы и другие священники убедились, что ты исцелился».

15 Но молва об Иисусе распространялась всё дальше и дальше. И сходилось к Нему много людей, чтобы услышать Его и получить исцеление от своих болезней.

16 А Иисус время от времени удалялся в пустынные места и там молился.

17 Однажды Иисус учил, и среди тех, кто слушал Его, сидели также фарисеи и учителя Закона, пришедшие из всех селений Галилеи и Иудеи и из Иерусалима; и сила Господня была с Ним, чтобы Он мог исцелять больных.

18 В это время несколько человек принесли на носилках больного, разбитого параличом. Они попытались внести его в дом, чтобы положить [его] перед Иисусом,

19 но из-за толпы не смогли сделать этого. Тогда поднялись они на крышу дома, разобрали черепицу и спустили его вместе с носилками прямо к ногам Иисуса.

20 Увидев их веру, Иисус сказал больному: «Друг мой, прощены тебе грехи твои!»

21 Фарисеи и книжники, услышав это, задались вопросом: «Кто Он такой? Он кощунствует. Никто не может прощать грехи, кроме Бога!»

22 Иисус же, зная их мысли, сказал им в ответ: «К чему такие мысли?

23 Что легче сказать: „Прощены тебе грехи твои“ или „Встань и ходи“?

24 Но чтобы вы знали, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи, — тут Иисус обратился к параличному, — говорю тебе: встань, возьми свою постель и иди домой».

25 И тотчас на глазах у всех тот встал, взял носилки, на которых лежал, и пошел домой, прославляя Бога.

26 Изумление охватило всех присутствовавших: они славили Бога и с трепетом говорили: «Настоящее чудо видели мы сегодня!»

27 Когда же Иисус вышел после этого из дома, Он увидел сидевшего на своем месте сборщика налогов по имени Левий и сказал ему: «Иди за Мной».

28 И тот, оставив всё, встал и пошел за Иисусом.

29 И устроил Левий в честь Иисуса в своем доме большой обед, и были в гостях у него многие сборщики налогов и другие люди.

30 Фарисеи и книжники стали с возмущением говорить ученикам Иисуса: «Почему вы едите и пьете вместе со сборщиками налогов и грешниками?»

31 Им ответил Сам Иисус: «Не здоровым нужен врач, а больным.

32 Я пришел призвать к покаянию не праведников, а грешников».

33 Тогда они сказали Ему: «Ученики Иоанна часто постятся и молятся, ученики фарисеев тоже, а Твои — и едят, и пьют».

34 Но Иисус возразил им: «Разве вы можете заставить гостей на брачном пире поститься, пока Жених с ними?

35 Но настанут дни, когда отнимут у них Жениха, вот тогда они и будут поститься».

36 И рассказал им Иисус такую притчу: «Никто не ставит заплату на старую одежду, оторвав кусок ткани от одежды новой, иначе и новую можно испортить, и к старой эта заплата не подойдет.

37 И никто не наливает молодое вино в старые мехи, иначе оно прорвет мехи — и само вытечет, и мехи пропадут.

38 Нет, молодое вино надо наливать в мехи новые.

39 [И] никто, попробовав старого вина, не захочет молодого. Он скажет: „Старое лучше“».

Вiд Луки

Розділ 5

1 І сталось, як ти́снувся на́товп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаре́тського.

2 І Він побачив два чо́вни, що стояли край о́зера. А риба́лки, відійшовши від них, полоска́ли не́вода.

3 І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна.

4 А коли перестав Він навчати, промовив до Си́мона: „Попливи на глибі́нь, — і закиньте на по́лов свій не́від“.

5 А Си́мон сказав Йому в відповідь: „Наставнику, — цілу ніч ми працюва́ли, і не вловили нічо́го, — та за словом Твоїм укину не́вода“.

6 А зробивши оце, вони бе́зліч риби набрали — і їхній не́від почав прорива́тись...

7 І кива́ли вони до товаришів, що були в другім чо́вні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й напо́внили оби́два човни́, — аж стали вони потопа́ти.

8 А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“

9 Бо від по́лову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,

10 також Якова й Івана, синів Зеведе́євих, що були спільника́ми Си́мона. І сказав Ісус Си́монові: „Не лякайсь, — від цього ча́су ти будеш ловити людей!“

11 І вони повитяга́ли на землю човни́, покинули все, — та й пішли вслід за Ним.

12 А як Він перебува́в в одно́му з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: „Господи, коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“

13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: „Хо́чу, — будь чистий!“ І зараз із нього проказа зійшла.

14 І звелів Він йому не казати ніко́му про це. „Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, як Мойсей наказав, на сві́дчення їм“.

15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато наро́ду прихо́дило слухати та вздоровлятись від Нього з неду́гів своїх.

16 Він же відходив на місце самотнє й молився.

17 І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчи́телі, що посхо́дилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,

18 і ось люди на ложі прине́сли чоловіка, що розсла́блений був, і намагалися вне́сти його, і перед Ним покла́сти.

19 Не знайшовши ж кудою проне́сти його з-за наро́ду, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на сере́дину перед Ісуса.

20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: „Чоловіче, прощаються тобі гріхі твої!“

21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“

22 Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших?

23 Що́ легше: сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?

24 Але́ щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду на землі прощати гріхи́“, — тож каже Він розсла́бленому: „Кажу́ Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“

25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.

26 І всіх жах обгорнув, — і сла́вили Бога вони. І перепо́внились стра́хом, говорячи: „Дивні речі сьогодні ми бачили!“

27 Після цього ж Він вийшов, і побачив ми́тника, на йме́ння Леві́я, що сидів на ми́тниці, та й промовив йому: „Іди за Мною!“

28 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.

29 І справив Леві́й у своїм домі велику гости́ну для Нього. І був на́товп великий ми́тників й інших, що сиділи з Ним при столі.

30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: „Чому́ з ми́тниками та із грішниками ви їсте́ та п'єте́?“

31 А Ісус відповів і промовив до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі.

32 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“.

33 Вони ж відказали до Нього: „Чому́ учні Іванові часто по́стять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?“

34 Ісус же промовив до них: „Чи ж ви можете змусити, щоб по́стили гості весільні, поки з ними ще є молоди́й?

35 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити будуть тих днів“.

36 Розповів же і при́казку їм: „Ніхто ла́тки з одежі ново́ї в одежу стару не вставляє, а то подере́ й нову́, а латка з ново́ї старій не надасться.

37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрорива́є вино молоде бурдюки́, — і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть.

38 Але треба вливати вино молоде до нови́х бурдюкі́в.

39 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: „Старе ліпше!“

Евангелие по Луке Глава 5	Вiд Луки Розділ 5
1 Однажды, когда Иисус стоял у Геннисаретского озера, а народ, слушая слово Божие, теснился вокруг Него,	1 І сталось, як ти́снувся на́товп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаре́тського.
2 увидел Он две лодки, что причалили к берегу озера. Рыбаки, выйдя из них, чистили сети.	2 І Він побачив два чо́вни, що стояли край о́зера. А риба́лки, відійшовши від них, полоска́ли не́вода.
3 Иисус вошел в одну из лодок, в ту, что принадлежала Симону, и попросил его немного отплыть от берега, а Сам, сидя в лодке, учил народ.	3 І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна.
4 Когда Он закончил говорить, то сказал Симону: «Отплыви на глубину. И люди, что с тобой, пусть забросят сети свои для лова».	4 А коли перестав Він навчати, промовив до Си́мона: „Попливи на глибі́нь, — і закиньте на по́лов свій не́від“.
5 Симон ответил Ему: «Наставник, мы трудились всю ночь и ничего не поймали, но если Ты велишь, закину сети».	5 А Си́мон сказав Йому в відповідь: „Наставнику, — цілу ніч ми працюва́ли, і не вловили нічо́го, — та за словом Твоїм укину не́вода“.
6 Они так и сделали и поймали такое множество рыбы, что их сети начали рваться.	6 А зробивши оце, вони бе́зліч риби набрали — і їхній не́від почав прорива́тись...
7 Тогда они знаками позвали на помощь рыбаков с другой лодки и, когда те подошли к ним, так наполнили обе лодки рыбой, что они стали погружаться в воду.	7 І кива́ли вони до товаришів, що були в другім чо́вні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й напо́внили оби́два човни́, — аж стали вони потопа́ти.
8 Увидев это, Симон Петр припал к коленям Иисуса и сказал: «Уйди от меня, Господи, ведь я человек грешный».	8 А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“
9 При виде такого необычного улова страх охватил его и всех, кто был с ним.	9 Бо від по́лову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був,
10 Таким же страхом были объяты товарищи Симона Иаков и Иоанн, сыновья Зеведеевы. «Не бойся, — сказал Иисус Симону, — отныне ты будешь ловить людей».	10 також Якова й Івана, синів Зеведе́євих, що були спільника́ми Си́мона. І сказав Ісус Си́монові: „Не лякайсь, — від цього ча́су ти будеш ловити людей!“
11 Вытащив лодки на землю, рыбаки оставили всё и пошли за Иисусом.	11 І вони повитяга́ли на землю човни́, покинули все, — та й пішли вслід за Ним.
12 Однажды, когда Иисус находился в одном из городов, Он встретил там человека, который весь был покрыт проказой. Увидев Иисуса, он пал перед Ним ниц и стал умолять Его: «Господи, Ты ведь можешь меня очистить, стоит только Тебе захотеть».	12 А як Він перебува́в в одно́му з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: „Господи, коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“
13 Иисус протянул руку и прикоснулся к нему. «Хочу, — сказал Он. — Будь чист!» И тотчас проказа сошла с больного.	13 А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: „Хо́чу, — будь чистий!“ І зараз із нього проказа зійшла.
14 Иисус повелел ему не говорить никому об этом. «Но пойди, — сказал Он, — покажись священнику и принеси жертву за твое очищение, как повелел Моисей, чтобы и другие священники убедились, что ты исцелился».	14 І звелів Він йому не казати ніко́му про це. „Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, як Мойсей наказав, на сві́дчення їм“.
15 Но молва об Иисусе распространялась всё дальше и дальше. И сходилось к Нему много людей, чтобы услышать Его и получить исцеление от своих болезней.	15 А чутка про Нього ще більше пішла, і багато наро́ду прихо́дило слухати та вздоровлятись від Нього з неду́гів своїх.
16 А Иисус время от времени удалялся в пустынные места и там молился.	16 Він же відходив на місце самотнє й молився.
17 Однажды Иисус учил, и среди тех, кто слушал Его, сидели также фарисеи и учителя Закона, пришедшие из всех селений Галилеи и Иудеи и из Иерусалима; и сила Господня была с Ним, чтобы Он мог исцелять больных.	17 І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчи́телі, що посхо́дилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх,
18 В это время несколько человек принесли на носилках больного, разбитого параличом. Они попытались внести его в дом, чтобы положить [его] перед Иисусом,	18 і ось люди на ложі прине́сли чоловіка, що розсла́блений був, і намагалися вне́сти його, і перед Ним покла́сти.
19 но из-за толпы не смогли сделать этого. Тогда поднялись они на крышу дома, разобрали черепицу и спустили его вместе с носилками прямо к ногам Иисуса.	19 Не знайшовши ж кудою проне́сти його з-за наро́ду, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на сере́дину перед Ісуса.
20 Увидев их веру, Иисус сказал больному: «Друг мой, прощены тебе грехи твои!»	20 І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: „Чоловіче, прощаються тобі гріхі твої!“
21 Фарисеи и книжники, услышав это, задались вопросом: «Кто Он такой? Он кощунствует. Никто не может прощать грехи, кроме Бога!»	21 А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“
22 Иисус же, зная их мысли, сказал им в ответ: «К чему такие мысли?	22 Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших?
23 Что легче сказать: „Прощены тебе грехи твои“ или „Встань и ходи“?	23 Що́ легше: сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?
24 Но чтобы вы знали, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи, — тут Иисус обратился к параличному, — говорю тебе: встань, возьми свою постель и иди домой».	24 Але́ щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду на землі прощати гріхи́“, — тож каже Він розсла́бленому: „Кажу́ Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“
25 И тотчас на глазах у всех тот встал, взял носилки, на которых лежал, и пошел домой, прославляя Бога.	25 І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога.
26 Изумление охватило всех присутствовавших: они славили Бога и с трепетом говорили: «Настоящее чудо видели мы сегодня!»	26 І всіх жах обгорнув, — і сла́вили Бога вони. І перепо́внились стра́хом, говорячи: „Дивні речі сьогодні ми бачили!“
27 Когда же Иисус вышел после этого из дома, Он увидел сидевшего на своем месте сборщика налогов по имени Левий и сказал ему: «Иди за Мной».	27 Після цього ж Він вийшов, і побачив ми́тника, на йме́ння Леві́я, що сидів на ми́тниці, та й промовив йому: „Іди за Мною!“
28 И тот, оставив всё, встал и пошел за Иисусом.	28 І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним.
29 И устроил Левий в честь Иисуса в своем доме большой обед, и были в гостях у него многие сборщики налогов и другие люди.	29 І справив Леві́й у своїм домі велику гости́ну для Нього. І був на́товп великий ми́тників й інших, що сиділи з Ним при столі.
30 Фарисеи и книжники стали с возмущением говорить ученикам Иисуса: «Почему вы едите и пьете вместе со сборщиками налогов и грешниками?»	30 Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: „Чому́ з ми́тниками та із грішниками ви їсте́ та п'єте́?“
31 Им ответил Сам Иисус: «Не здоровым нужен врач, а больным.	31 А Ісус відповів і промовив до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі.
32 Я пришел призвать к покаянию не праведников, а грешников».	32 Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“.
33 Тогда они сказали Ему: «Ученики Иоанна часто постятся и молятся, ученики фарисеев тоже, а Твои — и едят, и пьют».	33 Вони ж відказали до Нього: „Чому́ учні Іванові часто по́стять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?“
34 Но Иисус возразил им: «Разве вы можете заставить гостей на брачном пире поститься, пока Жених с ними?	34 Ісус же промовив до них: „Чи ж ви можете змусити, щоб по́стили гості весільні, поки з ними ще є молоди́й?
35 Но настанут дни, когда отнимут у них Жениха, вот тогда они и будут поститься».	35 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити будуть тих днів“.
36 И рассказал им Иисус такую притчу: «Никто не ставит заплату на старую одежду, оторвав кусок ткани от одежды новой, иначе и новую можно испортить, и к старой эта заплата не подойдет.	36 Розповів же і при́казку їм: „Ніхто ла́тки з одежі ново́ї в одежу стару не вставляє, а то подере́ й нову́, а латка з ново́ї старій не надасться.
37 И никто не наливает молодое вино в старые мехи, иначе оно прорвет мехи — и само вытечет, и мехи пропадут.	37 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрорива́є вино молоде бурдюки́, — і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть.
38 Нет, молодое вино надо наливать в мехи новые.	38 Але треба вливати вино молоде до нови́х бурдюкі́в.
39 [И] никто, попробовав старого вина, не захочет молодого. Он скажет: „Старое лучше“».	39 І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: „Старе ліпше!“

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Луке

Глава 5

Вiд Луки

Розділ 5

Евангелие по Луке

Глава 5

Вiд Луки

Розділ 5

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Луке

Глава 5

Вiд Луки

Розділ 5

Евангелие по Луке

Глава 5

Вiд Луки

Розділ 5

Ветхий
завет

Новый
завет