Послание апостола Павла христианам в РимеГлава 2 |
1 |
2 А на всех, делающих таковое, есть один, как мы знаем, праведный суд Божий. |
3 О человек, не думаешь ли ты, что избежишь этого суда, если сам делаешь то, за что судишь других? |
4 Не пренебрегаешь ли ты великой добротой, снисхождением и долготерпением Божиим? Благость Божия ведет тебя к покаянию. Неужели ты сего не разумеешь? |
5 |
6 Бог воздаст каждому по делам его: |
7 тем, кто, предаваясь постоянно добрым делам, стремится найти истинную славу, честь и бессмертие, суждена жизнь вечная; |
8 своевольным же и не покоряющимся истине, предающимся неправде — гнев и ярость. |
9 Страдания и муки ждут всякого, кто делает злое: прежде иудея, а затем язычника. |
10 Напротив, слава, честь и мир суждены каждому человеку, творящему доброе, — будь то иудей (ему первому) или язычник, — |
11 Бог не взирает на лица. |
12 |
13 Пред Богом не те праведны, кто только слушал Закон, — оправданы Им будут Закон исполняющие. |
14 (Когда язычники, не знающие Закона, следуют его предписаниям по внушению чувства, они, у которых Закона не было, — сами себе закон. |
15 Они свидетельствуют тем самым, что требования Закона записаны в их сердцах; о том же говорят их совесть и противоречия в мыслях, которые то осуждают, то оправдывают их.) |
16 Это сделается явным в тот день, когда Бог, по благовестию моему, станет судить через Иисуса Христа тайные мысли людей. |
17 |
18 и знанием воли Его и если, наученный Законом, имеешь понятие о наилучшем |
19 и уверен, что ты поводырь для слепых, свет для блуждающих во мраке, |
20 наставник для неразумных, воспитатель младенцев, ибо имеешь в Законе воплощение знания и истины, |
21 то как, обучая другого, не учишь ты себя самого?! Проповедуешь, что красть нельзя, а сам крадешь! |
22 Говоришь, что не должно прелюбодействовать, сам же прелюбодействуешь! Идолов гнушаешься, а храмы грабишь. |
23 Хвалишься ты Законом, но, попирая его, не бесчестишь ли тем Бога? |
24 |
25 |
26 Если же, напротив, необрезанный исполняет предписания Закона, то не будет ли он считаться воистину обрезанным? |
27 И если даже остается он необрезанным телесно, но подчиняется Закону, он по праву осудит тебя, нарушающего Закон, при всем том, что есть у тебя и буква, — писаный Закон, — и обрезание. |
28 |
29 Истинный иудей — это иудей в глубинах души своей; и обрезание его — оно в сердце, в духе оно, а не в букве. И похвалу он получает не от людей, а от Бога. |
До римлянРозділ 2 |
1 |
2 А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке. |
3 Чи ти ду́маєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, — що ти втечеш від суду Божого? |
4 Або пого́рджуєш багатством Його до́брости, ла́гідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа до́брість провадить тебе до покая́ння? |
5 Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'я́влення справедливого суду Бога, |
6 що „кожному віддасть за його вчинками“: |
7 тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, — життя вічне, |
8 а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, — лютість та гнів. |
9 Недоля та у́тиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та ге́ллена, |
10 а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та ге́лленові. |
11 Бо не дивиться Бог на обличчя! |
12 |
13 Бо не слухачі Зако́ну справедливі перед Богом, але виконавці Закону ви́правдані бу́дуть. |
14 Бо коли погани, що не мають Зако́ну, з природи чинять зако́нне, вони, не мавши Зако́ну, самі собі Зако́н, |
15 що виявляють ді́ло Зако́ну, написане в серця́х своїх, як свідчить їм сумлі́ння та їхні думки́, що то осуджують, то виправдують одна о́дну, |
16 дня, коли Бог, згідно з моїм благові́стям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа. |
17 Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Зако́на, і хвалишся Богом, |
18 і знаєш волю Його, і розумієш, що́ краще, навчившись із Зако́ну, |
19 і маєш певність, що ти провідни́к для сліпих, світло для тих, хто знахо́диться в те́мряві, |
20 вихо́вник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання́ й правди в Зако́ні. |
21 Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не кра́сти, а сам кра́деш! |
22 Наказуючи не чинити пере́любу, чиниш пере́люб! Гиду́ючи і́долами, чиниш святокрадство! |
23 Ти, що хва́лишся Зако́ном, зневажаєш Бога пере́ступом Зако́ну! |
24 Бо „через вас зневажається Боже Ймення в поган“, як написано. |
25 |
26 Отож, коли необрізаний зберігає постанови Зако́ну, то чи не порахується його необрізання за обрізання? |
27 І необрізаний з природи, виконуючи Зако́на, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писа́нням і обрі́занням? |
28 Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, |
29 але той, що є юдей потаємно, духо́во, і обрі́зання — серця духом, а не за буквою; і йому похвала́ не від людей, а від Бога. |
Послание апостола Павла христианам в РимеГлава 2 |
До римлянРозділ 2 |
1 |
1 |
2 А на всех, делающих таковое, есть один, как мы знаем, праведный суд Божий. |
2 А ми знаємо, що суд Божий поправді на тих, хто чинить таке. |
3 О человек, не думаешь ли ты, что избежишь этого суда, если сам делаешь то, за что судишь других? |
3 Чи ти ду́маєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, — що ти втечеш від суду Божого? |
4 Не пренебрегаешь ли ты великой добротой, снисхождением и долготерпением Божиим? Благость Божия ведет тебя к покаянию. Неужели ты сего не разумеешь? |
4 Або пого́рджуєш багатством Його до́брости, ла́гідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа до́брість провадить тебе до покая́ння? |
5 |
5 Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'я́влення справедливого суду Бога, |
6 Бог воздаст каждому по делам его: |
6 що „кожному віддасть за його вчинками“: |
7 тем, кто, предаваясь постоянно добрым делам, стремится найти истинную славу, честь и бессмертие, суждена жизнь вечная; |
7 тим, хто витривалістю в добрім ділі шукає слави, і чести, і нетління, — життя вічне, |
8 своевольным же и не покоряющимся истине, предающимся неправде — гнев и ярость. |
8 а сварливим та тим, хто противиться правді, але кориться неправді, — лютість та гнів. |
9 Страдания и муки ждут всякого, кто делает злое: прежде иудея, а затем язычника. |
9 Недоля та у́тиск на всяку душу людини, хто чинить зле, юдея ж перше та ге́ллена, |
10 Напротив, слава, честь и мир суждены каждому человеку, творящему доброе, — будь то иудей (ему первому) или язычник, — |
10 а слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та ге́лленові. |
11 Бог не взирает на лица. |
11 Бо не дивиться Бог на обличчя! |
12 |
12 |
13 Пред Богом не те праведны, кто только слушал Закон, — оправданы Им будут Закон исполняющие. |
13 Бо не слухачі Зако́ну справедливі перед Богом, але виконавці Закону ви́правдані бу́дуть. |
14 (Когда язычники, не знающие Закона, следуют его предписаниям по внушению чувства, они, у которых Закона не было, — сами себе закон. |
14 Бо коли погани, що не мають Зако́ну, з природи чинять зако́нне, вони, не мавши Зако́ну, самі собі Зако́н, |
15 Они свидетельствуют тем самым, что требования Закона записаны в их сердцах; о том же говорят их совесть и противоречия в мыслях, которые то осуждают, то оправдывают их.) |
15 що виявляють ді́ло Зако́ну, написане в серця́х своїх, як свідчить їм сумлі́ння та їхні думки́, що то осуджують, то виправдують одна о́дну, |
16 Это сделается явным в тот день, когда Бог, по благовестию моему, станет судить через Иисуса Христа тайные мысли людей. |
16 дня, коли Бог, згідно з моїм благові́стям, буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа. |
17 |
17 Ось ти звешся юдеєм, і спираєшся на Зако́на, і хвалишся Богом, |
18 и знанием воли Его и если, наученный Законом, имеешь понятие о наилучшем |
18 і знаєш волю Його, і розумієш, що́ краще, навчившись із Зако́ну, |
19 и уверен, что ты поводырь для слепых, свет для блуждающих во мраке, |
19 і маєш певність, що ти провідни́к для сліпих, світло для тих, хто знахо́диться в те́мряві, |
20 наставник для неразумных, воспитатель младенцев, ибо имеешь в Законе воплощение знания и истины, |
20 вихо́вник нерозумним, учитель дітям, що ти маєш зразок знання́ й правди в Зако́ні. |
21 то как, обучая другого, не учишь ты себя самого?! Проповедуешь, что красть нельзя, а сам крадешь! |
21 Отож, ти, що іншого навчаєш, себе самого не вчиш! Проповідуєш не кра́сти, а сам кра́деш! |
22 Говоришь, что не должно прелюбодействовать, сам же прелюбодействуешь! Идолов гнушаешься, а храмы грабишь. |
22 Наказуючи не чинити пере́любу, чиниш пере́люб! Гиду́ючи і́долами, чиниш святокрадство! |
23 Хвалишься ты Законом, но, попирая его, не бесчестишь ли тем Бога? |
23 Ти, що хва́лишся Зако́ном, зневажаєш Бога пере́ступом Зако́ну! |
24 |
24 Бо „через вас зневажається Боже Ймення в поган“, як написано. |
25 |
25 |
26 Если же, напротив, необрезанный исполняет предписания Закона, то не будет ли он считаться воистину обрезанным? |
26 Отож, коли необрізаний зберігає постанови Зако́ну, то чи не порахується його необрізання за обрізання? |
27 И если даже остается он необрезанным телесно, но подчиняется Закону, он по праву осудит тебя, нарушающего Закон, при всем том, что есть у тебя и буква, — писаный Закон, — и обрезание. |
27 І необрізаний з природи, виконуючи Зако́на, чи не осудить тебе, переступника Закону з Писа́нням і обрі́занням? |
28 |
28 Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, |
29 Истинный иудей — это иудей в глубинах души своей; и обрезание его — оно в сердце, в духе оно, а не в букве. И похвалу он получает не от людей, а от Бога. |
29 але той, що є юдей потаємно, духо́во, і обрі́зання — серця духом, а не за буквою; і йому похвала́ не від людей, а від Бога. |