Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Матфею

Глава 21

1 Когда они подходили к Иерусалиму и достигли Виффагии, селения у горы Масличной, Иисус послал вперед двух учеников,

2 сказав им: «Идите в селение, которое перед вами. Вы сразу же найдете там ослицу на привязи и с ней молодого осла; отвяжите их и приведите ко Мне.

3 А если кто скажет вам что-нибудь, отвечайте: „Они нужны Господу“, — и он тотчас отпустит их».

4 Это произошло во исполнение сказанного через пророка:

5 «Скажите дочери Сиона: „Вот Царь твой к тебе идет, духом Он кроткий, восседает на осле, на молодом осле, идущем рядом с матерью-ослицей, приученной к жизни под ярмом“».

6 Ученики отправились и сделали всё так, как велел им Иисус.

7 Они привели ослицу и молодого осла, положили на животных одежды свои; Иисус сел на них.

8 Многие из толпы, сопровождавшей Его, устилали дорогу своими одеждами, а другие устилали ее ветвями, которые срезали с деревьев.

9 И толпы людей, шедших впереди и позади Него, восклицали: «Осанна Сыну Давида! Благословен Грядущий во имя Господне! В высях небесных осанна!»

10 Когда Иисус вошел в Иерусалим, весь город пришел в движение. «Кто это?» — спрашивали повсюду.

11 Толпа отвечала: «Это пророк Иисус из Назарета Галилейского».

12 И вошел Иисус в Храм, и изгнал оттуда всех, кто продавал и покупал там, опрокинул столы менял и прилавки торгующих голубями.

13 «Написано, — сказал Он им, — дом Мой будет назван домом молитвы. Вы же делаете из него вертеп разбойников!»

14 И подошли к Нему в Храме слепые и хромые, и Он исцелил их.

15 А первосвященники и книжники, увидев дивные дела, которые Он совершил, и детей, восклицающих в Храме: «Осанна Сыну Давида!», — возмутились

16 и сказали Ему: «Ты слышишь, что они говорят?» «Да! — ответил им Иисус. — Разве вы никогда не читали: „Из уст младенцев и грудных детей уготовил хвалу Ты Себе“»?

17 И, оставив их, ушел Он из города в Вифанию и там провел ночь.

18 Возвращаясь ранним утром в город, Иисус почувствовал голод.

19 Увидев при дороге смоковницу, Он подошел к ней, но кроме листьев ничего не нашел на ней и сказал дереву: «Так пусть никогда не будет плодов на тебе!» И смоковница тотчас засохла.

20 Ученики, увидев это, удивились: «Что это вдруг сразу засохла смоковница?»

21 «Воистину, — ответил им Иисус, — если будет вера у вас, и вы не усомнитесь, сделаете не только то, что произошло со смоковницей, но даже если этой горе скажете: „Поднимись и пади в море!“ — так и будет.

22 И всё, о чем бы ни просили вы в молитве с верою, получите».

23 Иисус вошел в Храм, и, когда Он учил, подошли к Нему первосвященники и старейшины и спросили: «По какому праву Ты делаешь это? Кто дал Тебе эту власть?»

24 «Спрошу вас и Я об одном, — сказал им Иисус, — если вы ответите Мне, то и Я скажу вам, по какому праву делаю это.

25 Крещение, что Иоанн совершал, откуда оно — от Бога или от людей?» Они стали рассуждать между собой: «Если скажем: „От Бога“, Он спросит: „Почему же вы тогда не поверили ему?“

26 Сказать: „От людей“ — опасно перед толпой, ведь все Иоанна считают пророком».

27 «Мы не знаем», — ответили они Иисусу. И Он ответил им: «Я тоже вам не скажу, по какому праву делаю это».

28 «А что вы скажете об этом? У одного человека было два сына, и он, подойдя к первому, сказал: „Сын мой, ступай, поработай сегодня в винограднике“.

29 Тот ответил: „Не хочу“, но потом раскаялся и всё же пошел.

30 Отец подошел к другому сыну и сказал ему то же самое. Сын ответил: „Иду, мой отец“, а сам не пошел.

31 Кто из них выполнил волю отца?» «Первый», — ответили слушавшие. «Верно, что сборщики налогов и блудницы, — сказал им Иисус, — идут впереди вас в Царство Божие.

32 Ибо Иоанн пришел показать вам путь к праведности, и вы не поверили ему, а сборщики налогов и блудницы поверили. Вы же и после того, как увидели это, не захотели изменить свое мнение и поверить ему.

33 Послушайте другую притчу. Жил один человек, у которого было имение, он насадил виноградник, обнес оградой его, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.

34 Когда подошло время для сбора винограда, он послал своих слуг к виноградарям взять причитающуюся ему долю урожая.

35 Но виноградари схватили слуг его: одного избили, другого убили, а третьего побили камнями.

36 Послал он других слуг, и притом больше, чем прежде, но и с ними обошлись так же.

37 Наконец, послал он к ним сына своего, думая: „К сыну моему они отнесутся с уважением“.

38 Но виноградари, увидев сына, сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его и завладеем его наследством!“

39 Они схватили его, выволокли из виноградника и убили.

40 Итак, когда придет хозяин виноградника, что сделает он тем виноградарям?»

41 «Расправится со злодеями, предав их злой смерти, — ответили они, — а виноградник передаст другим виноградарям, которые будут отдавать ему плоды в положенный срок».

42 Тогда Иисус сказал им: «Разве никогда не читали вы в Писаниях: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем; Господом сделано это, и чудом кажется нам?“

43 Потому говорю вам: Царство Божие отнято будет у вас и передано народу, который приносит ожидаемые плоды.

44 [Каждый, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит во прах»].

45 Когда первосвященники и фарисеи услышали эти притчи, поняли они, что о них Он говорит,

46 и хотели было схватить Его, но побоялись народа, который пророком Его почитал.

Вiд Матвiя

Розділ 21

1 А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,

2 до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

3 А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.

4 А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

5 „Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“.

6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

7 Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.

8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.

9 А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“

10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“

11 А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“

12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів.

13 І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви,“ а ви робите з нього „печеру розбійників“.

14 I приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив.

15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися,

16 та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“ А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали нікол́и: „Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу"?

17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув.

18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

19 І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло.

20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“

21 Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те!

22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“.

23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“

24 Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́.

25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“ Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“

26 А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“.

27 І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́.

28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“

29 А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.

30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.

31 Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.

32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.

33 Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

34 Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.

35 Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.

36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.

37 Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.

38 Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“

39 І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

40 Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“

41 Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.

42 Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“

43 Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.

44 І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.

45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.

46 І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

Евангелие по Матфею Глава 21	Вiд Матвiя Розділ 21
1 Когда они подходили к Иерусалиму и достигли Виффагии, селения у горы Масличной, Иисус послал вперед двух учеников,	1 А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,
2 сказав им: «Идите в селение, которое перед вами. Вы сразу же найдете там ослицу на привязи и с ней молодого осла; отвяжите их и приведите ко Мне.	2 до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.
3 А если кто скажет вам что-нибудь, отвечайте: „Они нужны Господу“, — и он тотчас отпустит их».	3 А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.
4 Это произошло во исполнение сказанного через пророка:	4 А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
5 «Скажите дочери Сиона: „Вот Царь твой к тебе идет, духом Он кроткий, восседает на осле, на молодом осле, идущем рядом с матерью-ослицей, приученной к жизни под ярмом“».	5 „Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“.
6 Ученики отправились и сделали всё так, как велел им Иисус.	6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
7 Они привели ослицу и молодого осла, положили на животных одежды свои; Иисус сел на них.	7 Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.
8 Многие из толпы, сопровождавшей Его, устилали дорогу своими одеждами, а другие устилали ее ветвями, которые срезали с деревьев.	8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.
9 И толпы людей, шедших впереди и позади Него, восклицали: «Осанна Сыну Давида! Благословен Грядущий во имя Господне! В высях небесных осанна!»	9 А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“
10 Когда Иисус вошел в Иерусалим, весь город пришел в движение. «Кто это?» — спрашивали повсюду.	10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“
11 Толпа отвечала: «Это пророк Иисус из Назарета Галилейского».	11 А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“
12 И вошел Иисус в Храм, и изгнал оттуда всех, кто продавал и покупал там, опрокинул столы менял и прилавки торгующих голубями.	12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів.
13 «Написано, — сказал Он им, — дом Мой будет назван домом молитвы. Вы же делаете из него вертеп разбойников!»	13 І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви,“ а ви робите з нього „печеру розбійників“.
14 И подошли к Нему в Храме слепые и хромые, и Он исцелил их.	14 I приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив.
15 А первосвященники и книжники, увидев дивные дела, которые Он совершил, и детей, восклицающих в Храме: «Осанна Сыну Давида!», — возмутились	15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися,
16 и сказали Ему: «Ты слышишь, что они говорят?» «Да! — ответил им Иисус. — Разве вы никогда не читали: „Из уст младенцев и грудных детей уготовил хвалу Ты Себе“»?	16 та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“ А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали нікол́и: „Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу"?
17 И, оставив их, ушел Он из города в Вифанию и там провел ночь.	17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув.
18 Возвращаясь ранним утром в город, Иисус почувствовал голод.	18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
19 Увидев при дороге смоковницу, Он подошел к ней, но кроме листьев ничего не нашел на ней и сказал дереву: «Так пусть никогда не будет плодов на тебе!» И смоковница тотчас засохла.	19 І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло.
20 Ученики, увидев это, удивились: «Что это вдруг сразу засохла смоковница?»	20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“
21 «Воистину, — ответил им Иисус, — если будет вера у вас, и вы не усомнитесь, сделаете не только то, что произошло со смоковницей, но даже если этой горе скажете: „Поднимись и пади в море!“ — так и будет.	21 Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те!
22 И всё, о чем бы ни просили вы в молитве с верою, получите».	22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“.
23 Иисус вошел в Храм, и, когда Он учил, подошли к Нему первосвященники и старейшины и спросили: «По какому праву Ты делаешь это? Кто дал Тебе эту власть?»	23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“
24 «Спрошу вас и Я об одном, — сказал им Иисус, — если вы ответите Мне, то и Я скажу вам, по какому праву делаю это.	24 Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́.
25 Крещение, что Иоанн совершал, откуда оно — от Бога или от людей?» Они стали рассуждать между собой: «Если скажем: „От Бога“, Он спросит: „Почему же вы тогда не поверили ему?“	25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“ Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“
26 Сказать: „От людей“ — опасно перед толпой, ведь все Иоанна считают пророком».	26 А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“.
27 «Мы не знаем», — ответили они Иисусу. И Он ответил им: «Я тоже вам не скажу, по какому праву делаю это».	27 І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́.
28 «А что вы скажете об этом? У одного человека было два сына, и он, подойдя к первому, сказал: „Сын мой, ступай, поработай сегодня в винограднике“.	28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“
29 Тот ответил: „Не хочу“, но потом раскаялся и всё же пошел.	29 А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.
30 Отец подошел к другому сыну и сказал ему то же самое. Сын ответил: „Иду, мой отец“, а сам не пошел.	30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.
31 Кто из них выполнил волю отца?» «Первый», — ответили слушавшие. «Верно, что сборщики налогов и блудницы, — сказал им Иисус, — идут впереди вас в Царство Божие.	31 Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.
32 Ибо Иоанн пришел показать вам путь к праведности, и вы не поверили ему, а сборщики налогов и блудницы поверили. Вы же и после того, как увидели это, не захотели изменить свое мнение и поверить ему.	32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.
33 Послушайте другую притчу. Жил один человек, у которого было имение, он насадил виноградник, обнес оградой его, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.	33 Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
34 Когда подошло время для сбора винограда, он послал своих слуг к виноградарям взять причитающуюся ему долю урожая.	34 Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.
35 Но виноградари схватили слуг его: одного избили, другого убили, а третьего побили камнями.	35 Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.
36 Послал он других слуг, и притом больше, чем прежде, но и с ними обошлись так же.	36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.
37 Наконец, послал он к ним сына своего, думая: „К сыну моему они отнесутся с уважением“.	37 Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.
38 Но виноградари, увидев сына, сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его и завладеем его наследством!“	38 Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“
39 Они схватили его, выволокли из виноградника и убили.	39 І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
40 Итак, когда придет хозяин виноградника, что сделает он тем виноградарям?»	40 Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“
41 «Расправится со злодеями, предав их злой смерти, — ответили они, — а виноградник передаст другим виноградарям, которые будут отдавать ему плоды в положенный срок».	41 Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.
42 Тогда Иисус сказал им: «Разве никогда не читали вы в Писаниях: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем; Господом сделано это, и чудом кажется нам?“	42 Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“
43 Потому говорю вам: Царство Божие отнято будет у вас и передано народу, который приносит ожидаемые плоды.	43 Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.
44 [Каждый, кто упадет на этот камень, разобьется, а на кого он упадет, того обратит во прах»].	44 І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.
45 Когда первосвященники и фарисеи услышали эти притчи, поняли они, что о них Он говорит,	45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.
46 и хотели было схватить Его, но побоялись народа, который пророком Его почитал.	46 І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Матфею

Глава 21

Вiд Матвiя

Розділ 21

Евангелие по Матфею

Глава 21

Вiд Матвiя

Розділ 21

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Матфею

Глава 21

Вiд Матвiя

Розділ 21

Евангелие по Матфею

Глава 21

Вiд Матвiя

Розділ 21

Ветхий
завет

Новый
завет