Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Матфею

Глава 27

1 К утру все первосвященники со старейшинами народа договорились, как им предать Иисуса смерти.

2 Связав Его, отвели они и передали Его прокуратору Пилату.

3 Узнав, что Иисус приговорен к смерти, предавший Его Иуда раскаялся и вернул первосвященникам и старейшинам тридцать сребреников.

4 Он сказал им: «Согрешил я, предав Невинного». Но они сказали: «Нам-то что? Сам смотри!»

5 Иуда бросил деньги в Храме, ушел и повесился.

6 Первосвященники, подобрав деньги, решили: «Их нельзя класть в сокровищницу Храма, потому что это плата за кровь».

7 Посовещавшись, решили они купить на те деньги поле горшечника, чтобы там хоронить чужестранцев.

8 Потому и поныне называется это поле Полем Крови.

9 Сбылось таким образом сказанное через пророка Иеремию: «Взяли они тридцать сребреников — цену, которую народ Израилев определил Ему, —

10 и отдали их за поле горшечника, как сказал мне о том Господь».

11 Когда привели Иисуса к прокуратору, тот спросил Его: «Ты и в самом деле — Царь иудейский?» «Да, ты сам говоришь это», — сказал Иисус.

12 На обвинения же первосвященников и старейшин Он ничего не отвечал.

13 «Разве не слышишь, сколько у них против Тебя обвинений?!» — спросил Его Пилат.

14 Но Иисус не сказал ни слова и сильно тем удивил прокуратора.

15 Обычно по праздникам прокуратор освобождал одного из заключенных, за которого просила толпа.

16 А тогда под стражею был всем известный узник, которого звали [Иисус] Варавва.

17 Пилат и спросил собравшийся тут народ: «Кого мне для вас отпустить? Кого вы хотите: [Иисуса] Варавву или Иисуса, Христом называемого?»

18 Ибо знал Пилат, что из зависти выдали Иисуса.

19 Когда он сидел на судейском месте, жена его велела ему передать: «Не делай этому Праведнику ничего! Сегодня ночью я сильно мучилась, увидев Его во сне».

20 Первосвященники же и старейшины убедили тем временем людей требовать освобождения Вараввы и казни Иисуса Христа.

21 И когда прокуратор к ним обратился: «Кого из этих двоих вы хотите? Кого отпустить мне?», — «Варавву!» — сказали они.

22 «Тогда что же мне сделать с Иисусом, Которого называют Христом?» — спросил Пилат. «Распять Его!» — отвечала толпа.

23 «Какое же преступление Он совершил?» — спросил Пилат. «Распять Его!» — закричали они еще громче.

24 Видя, что ничего не помогает и даже начинается мятеж, Пилат велел принести воды и, умыв руки свои перед народом, сказал: «Не повинен в крови я Этого Человека. Смотрите сами!»

25 Тогда весь народ сказал: «Пусть будет вина за смерть Его на нас и на детях наших».

26 И Пилат освободил Варавву для них, Иисуса же, подвергнув бичеванию, отдал на распятие.

27 Солдаты прокуратора привели Иисуса в преторий и собрали вокруг Него всю когорту.

28 Сняли с Иисуса одежду и набросили на Него багряный плащ,

29 сплели венок из колючек и надели Ему на голову, вложили в правую руку Его палку и, став перед Ним на колени, насмехаясь, говорили: «Да здравствует „Царь иудейский“!»

30 Они плевали в Него и, палку взяв, били по голове Его.

31 А когда они вдоволь наглумились над Ним, то сняли с Него плащ и, одев Его в собственную Его одежду, повели на распятие.

32 Когда они выходили, повстречался им киринеянин по имени Симон. Его заставили нести крест Иисуса.

33 Придя на место, называемое Голгофа, что значит «Череп»,

34 они дали Ему вина, смешанного с желчью. Но Он, попробовав, не стал его пить.

35 Распяв Иисуса, солдаты по жребию поделили Его одежду

36 и уселись рядом стеречь Его.

37 Над головой Христа была надпись, говорившая о вине Его: «ЭТО ИИСУС, ЦАРЬ ИУДЕЙСКИЙ».

38 Вместе с Ним были распяты два разбойника: один справа от Него, а другой слева.

39 Проходившие мимо поносили Его и, презрительно качая головами,

40 говорили: «Ты хотел ведь разрушить Храм и в три дня построить его, так спаси Себя Самого! Если Божий Ты Сын, сойди с креста!»

41 Насмехались над Ним и первосвященники вместе с книжниками и старейшинами, говоря:

42 «Других спасал, а Себя спасти не может. Царь Израиля Он, пусть теперь сойдет Он с креста, и тогда мы поверим в Него.

43 Он на Бога надеялся, пусть спасет Его Бог теперь, если Он Ему дорог. Называл же Себя Он Сыном Божьим».

44 И разбойники, с Ним распятые, поносили Его точно так же.

45 В полдень покрыла всю землю тьма, и стояла она до трех часов пополудни.

46 А около трех часов воззвал громким голосом Иисус: «Эли, Эли! Лема сабахтани?», что значит: «Боже Мой, Боже Мой! Почему Меня Ты оставил?»

47 Иные из стоявших там, услышав это, говорили: «Илию Он зовет».

48 И тотчас один из них побежал и принес губку. Намочив ее уксусом, насадил он на палку ее и подал Иисусу, чтобы пил Тот.

49 Другие кричали ему: «Оставь! Посмотрим, придет ли спасти Его Илия?»

50 Еще раз воззвав громким голосом, Иисус испустил дух.

51 И тогда завеса в Храме разорвалась надвое сверху донизу, земля сотряслась, раскололись скалы,

52 гробницы раскрылись и многие из народа Божьего были воскрешены.

53 Они вышли из гробниц и позже, по воскресении Иисуса, вошли во святой город, и многие там их увидели.

54 Центурион же и солдаты, которые стерегли Иисуса, увидев землетрясение и всё совершившееся, страшно испугались: «Воистину это был Сын Божий!»

55 Смотрели на это на всё и женщины, которые сопровождали Иисуса из Галилеи и заботились о Нем. (Они держались поодаль.)

56 И были среди них Мария Магдалина и другая Мария, мать Иакова и Иосифа, а также мать сыновей Зеведея.

57 Когда наступил вечер, пришел богатый человек из Аримафеи по имени Иосиф, который тоже был учеником Иисуса.

58 Придя к Пилату, он попросил отдать ему тело Иисуса, и Пилат распорядился об этом.

59 Иосиф взял тело Господне, обернул его чистым льняным полотном

60 и положил в новую гробницу, которую высек для себя в скале. Затем он привалил ко входу в гробницу большой камень и ушел.

61 В то время сидели там, прямо напротив гробницы, Мария Магдалина и с нею другая Мария.

62 На следующий день, который следует за днем приготовления, первосвященники и фарисеи пришли к Пилату.

63 «Господин, — сказали они, — мы вспомнили, что этот обманщик, когда еще был Он жив, говорил: „Пройдет три дня, и Я воскресну“.

64 Прикажи охранять гробницу до третьего дня, чтобы ученики Его не выкрали тело и не сказали потом народу: „Он воскрес“. Этот новый обман хуже прежнего будет».

65 «Вот вам стража, — сказал Пилат. — Идите и охраняйте гробницу, как знаете!»

66 Пошли они и, чтобы уберечь гробницу, опечатали камень и поставили стражу.

Вiд Матвiя

Розділ 27

1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

Евангелие по Матфею Глава 27	Вiд Матвiя Розділ 27
1 К утру все первосвященники со старейшинами народа договорились, как им предать Иисуса смерти.	1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2 Связав Его, отвели они и передали Его прокуратору Пилату.	2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
3 Узнав, что Иисус приговорен к смерти, предавший Его Иуда раскаялся и вернул первосвященникам и старейшинам тридцать сребреников.	3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
4 Он сказал им: «Согрешил я, предав Невинного». Но они сказали: «Нам-то что? Сам смотри!»	4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
5 Иуда бросил деньги в Храме, ушел и повесился.	5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
6 Первосвященники, подобрав деньги, решили: «Их нельзя класть в сокровищницу Храма, потому что это плата за кровь».	6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
7 Посовещавшись, решили они купить на те деньги поле горшечника, чтобы там хоронить чужестранцев.	7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
8 Потому и поныне называется это поле Полем Крови.	8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.
9 Сбылось таким образом сказанное через пророка Иеремию: «Взяли они тридцать сребреников — цену, которую народ Израилев определил Ему, —	9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
10 и отдали их за поле горшечника, как сказал мне о том Господь».	10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
11 Когда привели Иисуса к прокуратору, тот спросил Его: «Ты и в самом деле — Царь иудейский?» «Да, ты сам говоришь это», — сказал Иисус.	11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
12 На обвинения же первосвященников и старейшин Он ничего не отвечал.	12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
13 «Разве не слышишь, сколько у них против Тебя обвинений?!» — спросил Его Пилат.	13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
14 Но Иисус не сказал ни слова и сильно тем удивил прокуратора.	14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
15 Обычно по праздникам прокуратор освобождал одного из заключенных, за которого просила толпа.	15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
16 А тогда под стражею был всем известный узник, которого звали [Иисус] Варавва.	16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
17 Пилат и спросил собравшийся тут народ: «Кого мне для вас отпустить? Кого вы хотите: [Иисуса] Варавву или Иисуса, Христом называемого?»	17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
18 Ибо знал Пилат, что из зависти выдали Иисуса.	18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
19 Когда он сидел на судейском месте, жена его велела ему передать: «Не делай этому Праведнику ничего! Сегодня ночью я сильно мучилась, увидев Его во сне».	19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
20 Первосвященники же и старейшины убедили тем временем людей требовать освобождения Вараввы и казни Иисуса Христа.	20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
21 И когда прокуратор к ним обратился: «Кого из этих двоих вы хотите? Кого отпустить мне?», — «Варавву!» — сказали они.	21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.
22 «Тогда что же мне сделать с Иисусом, Которого называют Христом?» — спросил Пилат. «Распять Его!» — отвечала толпа.	22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
23 «Какое же преступление Он совершил?» — спросил Пилат. «Распять Его!» — закричали они еще громче.	23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
24 Видя, что ничего не помогает и даже начинается мятеж, Пилат велел принести воды и, умыв руки свои перед народом, сказал: «Не повинен в крови я Этого Человека. Смотрите сами!»	24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
25 Тогда весь народ сказал: «Пусть будет вина за смерть Его на нас и на детях наших».	25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
26 И Пилат освободил Варавву для них, Иисуса же, подвергнув бичеванию, отдал на распятие.	26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
27 Солдаты прокуратора привели Иисуса в преторий и собрали вокруг Него всю когорту.	27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
28 Сняли с Иисуса одежду и набросили на Него багряный плащ,	28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
29 сплели венок из колючек и надели Ему на голову, вложили в правую руку Его палку и, став перед Ним на колени, насмехаясь, говорили: «Да здравствует „Царь иудейский“!»	29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
30 Они плевали в Него и, палку взяв, били по голове Его.	30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
31 А когда они вдоволь наглумились над Ним, то сняли с Него плащ и, одев Его в собственную Его одежду, повели на распятие.	31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
32 Когда они выходили, повстречался им киринеянин по имени Симон. Его заставили нести крест Иисуса.	32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
33 Придя на место, называемое Голгофа, что значит «Череп»,	33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
34 они дали Ему вина, смешанного с желчью. Но Он, попробовав, не стал его пить.	34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
35 Распяв Иисуса, солдаты по жребию поделили Его одежду	35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
36 и уселись рядом стеречь Его.	36 І, посідавши, стерегли́ Його там.
37 Над головой Христа была надпись, говорившая о вине Его: «ЭТО ИИСУС, ЦАРЬ ИУДЕЙСКИЙ».	37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
38 Вместе с Ним были распяты два разбойника: один справа от Него, а другой слева.	38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
39 Проходившие мимо поносили Его и, презрительно качая головами,	39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
40 говорили: «Ты хотел ведь разрушить Храм и в три дня построить его, так спаси Себя Самого! Если Божий Ты Сын, сойди с креста!»	40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
41 Насмехались над Ним и первосвященники вместе с книжниками и старейшинами, говоря:	41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
42 «Других спасал, а Себя спасти не может. Царь Израиля Он, пусть теперь сойдет Он с креста, и тогда мы поверим в Него.	42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
43 Он на Бога надеялся, пусть спасет Его Бог теперь, если Он Ему дорог. Называл же Себя Он Сыном Божьим».	43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
44 И разбойники, с Ним распятые, поносили Его точно так же.	44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
45 В полдень покрыла всю землю тьма, и стояла она до трех часов пополудни.	45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
46 А около трех часов воззвал громким голосом Иисус: «Эли, Эли! Лема сабахтани?», что значит: «Боже Мой, Боже Мой! Почему Меня Ты оставил?»	46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
47 Иные из стоявших там, услышав это, говорили: «Илию Он зовет».	47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
48 И тотчас один из них побежал и принес губку. Намочив ее уксусом, насадил он на палку ее и подал Иисусу, чтобы пил Тот.	48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
49 Другие кричали ему: «Оставь! Посмотрим, придет ли спасти Его Илия?»	49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
50 Еще раз воззвав громким голосом, Иисус испустил дух.	50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
51 И тогда завеса в Храме разорвалась надвое сверху донизу, земля сотряслась, раскололись скалы,	51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
52 гробницы раскрылись и многие из народа Божьего были воскрешены.	52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
53 Они вышли из гробниц и позже, по воскресении Иисуса, вошли во святой город, и многие там их увидели.	53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
54 Центурион же и солдаты, которые стерегли Иисуса, увидев землетрясение и всё совершившееся, страшно испугались: «Воистину это был Сын Божий!»	54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
55 Смотрели на это на всё и женщины, которые сопровождали Иисуса из Галилеи и заботились о Нем. (Они держались поодаль.)	55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
56 И были среди них Мария Магдалина и другая Мария, мать Иакова и Иосифа, а также мать сыновей Зеведея.	56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
57 Когда наступил вечер, пришел богатый человек из Аримафеи по имени Иосиф, который тоже был учеником Иисуса.	57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 Придя к Пилату, он попросил отдать ему тело Иисуса, и Пилат распорядился об этом.	58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
59 Иосиф взял тело Господне, обернул его чистым льняным полотном	59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
60 и положил в новую гробницу, которую высек для себя в скале. Затем он привалил ко входу в гробницу большой камень и ушел.	60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
61 В то время сидели там, прямо напротив гробницы, Мария Магдалина и с нею другая Мария.	61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
62 На следующий день, который следует за днем приготовления, первосвященники и фарисеи пришли к Пилату.	62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63 «Господин, — сказали они, — мы вспомнили, что этот обманщик, когда еще был Он жив, говорил: „Пройдет три дня, и Я воскресну“.	63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
64 Прикажи охранять гробницу до третьего дня, чтобы ученики Его не выкрали тело и не сказали потом народу: „Он воскрес“. Этот новый обман хуже прежнего будет».	64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
65 «Вот вам стража, — сказал Пилат. — Идите и охраняйте гробницу, как знаете!»	65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
66 Пошли они и, чтобы уберечь гробницу, опечатали камень и поставили стражу.	66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Матфею

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие по Матфею

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Матфею

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие по Матфею

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Ветхий
завет

Новый
завет