Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 11

1 Хлеб свой пусти по водам — и он вернется к тебе через много дней.

2 Раздай часть богатства своего семерым или даже восьмерым, ибо не знаешь, какая беда может постигнуть страну.

3 Наполнятся тучи влагою — прольется на землю дождь, рухнет дерево наземь к северу или к югу — где упало, там и останется.

4 Кто озирается на ветер — не посеет, кто озирается на тучи — не пожнет.

5 Как ты не знаешь, откуда дыхание жизни приходит в тело младенца во чреве беременной, так не ведаешь ты, что вершит Бог, всё сотворивший.

6 С утра выходи сеять и до вечера трудись рук не покладая, ибо не знаешь, то семя взойдет или это, или же оба они прорастут.

7 Сладостен свет, и приятно очам видеть солнце.

8 Долголетен человек — пусть и радуется своему долголетию, только пусть помнит, что и темных дней немало бывает. И всё, что ни будет, — тщета.

9 Радуйся, юноша, покуда молод, и веселись во дни юности твоей, как и велит сердце, иди, куда сердце влечет тебя, куда стремится твой взор. Только знай: за всё за это Бог приведет тебя на суд.

10 Гони печаль от сердца, отводи страдание от плоти твоей, ведь и молодость, и чернота волос мимолетны.

Екклезiяст

Розділ 11

1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов зна́йдеш його.

2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.

3 Коли́ перепо́вняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли дереви́на на пі́вдень впаде́ чи на пі́вніч, зали́шиться на місці, куди дереви́на впаде́.

4 Хто вважає на вітер, не буде той сі́яти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.

5 Як не ві́даєш ти, яка то путь вітру, як кості зроста́ють в утро́бі вагі́тної, так не ві́даєш ти чину Бога, що робить усе.

6 Сій ра́нком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре ви́йде на краще тобі, — оце чи оте, чи обо́є одна́ково добрі.

7 І світло солодке, і добре оча́м сонце бачити,

8 і коли б люди́на жила́ й довгі роки́, хай за всіх їх вона ті́шиться, і хай пам'ятає дні те́мряви, бо їх бу́де багато, — усе, що надійде, марно́та!

9 Ті́шся, юначе, своїм молоде́цтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодо́щів твоїх! І ходи ти доро́гами серця свого й виді́нням оче́й своїх, але знай, що за все це впрова́дить тебе Бог до су́ду!

10 Тому́ жени смуток від серця свого́, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дити́нство, і рання життє́ва зоря́ — то марно́та!

Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 11

Екклезiяст

Розділ 11

1 Хлеб свой пусти по водам — и он вернется к тебе через много дней.

1 Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов зна́йдеш його.

2 Раздай часть богатства своего семерым или даже восьмерым, ибо не знаешь, какая беда может постигнуть страну.

2 Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі.

3 Наполнятся тучи влагою — прольется на землю дождь, рухнет дерево наземь к северу или к югу — где упало, там и останется.

3 Коли́ перепо́вняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли дереви́на на пі́вдень впаде́ чи на пі́вніч, зали́шиться на місці, куди дереви́на впаде́.

4 Кто озирается на ветер — не посеет, кто озирается на тучи — не пожнет.

4 Хто вважає на вітер, не буде той сі́яти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати.

5 Как ты не знаешь, откуда дыхание жизни приходит в тело младенца во чреве беременной, так не ведаешь ты, что вершит Бог, всё сотворивший.

5 Як не ві́даєш ти, яка то путь вітру, як кості зроста́ють в утро́бі вагі́тної, так не ві́даєш ти чину Бога, що робить усе.

6 С утра выходи сеять и до вечера трудись рук не покладая, ибо не знаешь, то семя взойдет или это, или же оба они прорастут.

6 Сій ра́нком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре ви́йде на краще тобі, — оце чи оте, чи обо́є одна́ково добрі.

7 Сладостен свет, и приятно очам видеть солнце.

7 І світло солодке, і добре оча́м сонце бачити,

8 Долголетен человек — пусть и радуется своему долголетию, только пусть помнит, что и темных дней немало бывает. И всё, что ни будет, — тщета.

8 і коли б люди́на жила́ й довгі роки́, хай за всіх їх вона ті́шиться, і хай пам'ятає дні те́мряви, бо їх бу́де багато, — усе, що надійде, марно́та!

9 Радуйся, юноша, покуда молод, и веселись во дни юности твоей, как и велит сердце, иди, куда сердце влечет тебя, куда стремится твой взор. Только знай: за всё за это Бог приведет тебя на суд.

9 Ті́шся, юначе, своїм молоде́цтвом, а серце твоє нехай буде веселе за днів молодо́щів твоїх! І ходи ти доро́гами серця свого й виді́нням оче́й своїх, але знай, що за все це впрова́дить тебе Бог до су́ду!

10 Гони печаль от сердца, отводи страдание от плоти твоей, ведь и молодость, и чернота волос мимолетны.

10 Тому́ жени смуток від серця свого́, і віддаляй зле від тіла твого, бо й дити́нство, і рання життє́ва зоря́ — то марно́та!