Аюб

Глава 8

1 Тогда ответил Билдад из Шуаха:

2 – Долго ли будешь ты так говорить? Твои слова – буйный ветер!

3 Разве Всевышний извращает суд? Извращает ли Всемогущий правду?

4 Если твои дети согрешили против Него, Он отдал их во власть их греха.

5 Но если ты воззовёшь к Всевышнему и помолишься Всемогущему,

6 если ты чист и праведен, то и ныне придёт Он на помощь и вернёт тебя на должное место.

7 Прежнее тебе покажется ничтожным, настолько велико будет твоё будущее.

8 Спроси прежние поколения, рассмотри, что узнали предки,

9 ведь мы родились вчера и ничего не знаем, наши дни на земле – лишь тень.

10 Пусть они научат тебя, пусть наставят, и пусть изрекут слова своей мудрости:

11 «Растёт ли папирус, где нет болот? Поднимается ли тростник без влаги?

12 Даже если они в цвету и ещё не срезаны, они засыхают быстрее всех трав.

13 Таков удел всех, кто забыл Всевышнего, так умирает надежда безбожников.

14 Их упование непрочно, их безопасность – паучья сеть.

15 Обопрутся на сеть свою – она не выдержит, схватятся – не удержит.

16 Расцветают они под солнцем, простирая ветви над садом;

17 груду камней оплетая корнями, пробиваются они меж камней.

18 А когда их исторгнут с прежнего места, само место от них отречётся: „Вы тут и не бывали“.

19 Вот вся радость их жизни! А из земли прорастут другие».

20 Нет, не отвергнет Всевышний беспорочного и злодея не поддержит.

21 Он наполнит смехом уста твои и ликованием – рот твой.

22 Врагов твоих покроет стыд, и шатров нечестивых не станет.

Йов

Розділ 8

1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:

2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?

3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?

4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!

5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,

6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,

7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!

8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —

9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —

10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:

11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?

12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:

13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,

14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність

15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.

16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —

17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:

18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!

19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.

20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,

21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...

22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“

Аюб

Глава 8

Йов

Розділ 8

1 Тогда ответил Билдад из Шуаха:

1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:

2 – Долго ли будешь ты так говорить? Твои слова – буйный ветер!

2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?

3 Разве Всевышний извращает суд? Извращает ли Всемогущий правду?

3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?

4 Если твои дети согрешили против Него, Он отдал их во власть их греха.

4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!

5 Но если ты воззовёшь к Всевышнему и помолишься Всемогущему,

5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,

6 если ты чист и праведен, то и ныне придёт Он на помощь и вернёт тебя на должное место.

6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,

7 Прежнее тебе покажется ничтожным, настолько велико будет твоё будущее.

7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!

8 Спроси прежние поколения, рассмотри, что узнали предки,

8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —

9 ведь мы родились вчера и ничего не знаем, наши дни на земле – лишь тень.

9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —

10 Пусть они научат тебя, пусть наставят, и пусть изрекут слова своей мудрости:

10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:

11 «Растёт ли папирус, где нет болот? Поднимается ли тростник без влаги?

11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?

12 Даже если они в цвету и ещё не срезаны, они засыхают быстрее всех трав.

12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:

13 Таков удел всех, кто забыл Всевышнего, так умирает надежда безбожников.

13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,

14 Их упование непрочно, их безопасность – паучья сеть.

14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність

15 Обопрутся на сеть свою – она не выдержит, схватятся – не удержит.

15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.

16 Расцветают они под солнцем, простирая ветви над садом;

16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —

17 груду камней оплетая корнями, пробиваются они меж камней.

17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:

18 А когда их исторгнут с прежнего места, само место от них отречётся: „Вы тут и не бывали“.

18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!

19 Вот вся радость их жизни! А из земли прорастут другие».

19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.

20 Нет, не отвергнет Всевышний беспорочного и злодея не поддержит.

20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,

21 Он наполнит смехом уста твои и ликованием – рот твой.

21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...

22 Врагов твоих покроет стыд, и шатров нечестивых не станет.

22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“