Библия - Обещанное Восстановление

Начало

Глава 32

1 Якуб продолжил свой путь, и ангелы Всевышнего встретили его.

2 Когда Якуб увидел их, он сказал: – Это стан Всевышнего! – и назвал то место Маханаим («два стана»).

3 Якуб послал впереди себя вестников к своему брату Есаву в землю Сеир, страну Эдом.

4 Он дал им такой наказ: – Скажите моему господину Есаву так: «Твой раб Якуб говорит: Я жил у Лавана и был там до сего дня.

5 У меня есть быки, ослы, овцы и козы, слуги и служанки. Я посылаю эту весть моему господину, чтобы найти милость в твоих глазах».

6 Посланцы вернулись и сказали Якубу: – Мы были у твоего брата Есава, и теперь он сам идёт тебе навстречу, и с ним четыреста человек.

7 В великом страхе и смятении Якуб разделил людей, которые были с ним, а также стада крупного и мелкого скота и верблюдов.

8 Он думал: «Если Есав нападёт на одну половину, то другая уцелеет и спасётся».

9 Якуб взмолился: – О Вечный, Бог моих предков Ибрахима и Исхака, сказавший мне: «Вернись в твою землю, к твоим родственникам, и Я дам тебе процветание»,

10 я недостоин той милости и верности, которые Ты явил Твоему рабу. У меня ничего не было, кроме посоха, когда я перешёл реку Иордан, а теперь я возвращаюсь двумя станами.

11 Молю Тебя, спаси меня от руки моего брата Есава, потому что я боюсь, что он придёт и нападёт на меня и на матерей с детьми.

12 Ведь Ты сказал: «Я непременно дам тебе процветание и сделаю потомство твоё многочисленным, как морской песок, который не сосчитать».

13 Он провёл там ночь, и из того, что у него было, выбрал подарок для своего брата Есава:

14 двести коз и двадцать козлов, двести овец и двадцать баранов,

15 тридцать верблюдиц с верблюжатами, сорок коров и десять быков, двадцать ослиц и десять ослов.

16 Он поручил их слугам, каждое стадо особо, и сказал им: – Идите впереди меня и держите между стадами некоторое расстояние.

17 Он научил того, кто шёл первым: – Когда мой брат Есав встретит тебя и спросит: «Чей ты? Куда идёшь? Чей скот ты гонишь?» –

18 тогда ты скажи: «Скот твоего раба Якуба. Это подарок от него моему господину Есаву, а сам он идёт за нами».

19 Он научил и второго, и третьего, и всех других, шедших за стадами: – И вы так же скажете Есаву, когда он вас встретит.

20 И ещё скажите: «Твой раб Якуб идёт позади нас». Потому что он думал: «Я умиротворю его этими дарами, которые посылаю впереди себя, а потом, когда мы встретимся, он, быть может, примет меня».

21 Так дары Якуба были отправлены вперёд, а сам он провёл ночь в лагере.

22 Той ночью Якуб встал и взял двух своих жён, двух служанок и одиннадцать сыновей, и вброд перешёл через реку Иаббок.

23 Он перевёл их через поток и переправил всё своё добро.

24 И вот Якуб остался один, и Некто боролся с ним до самой зари.

25 Увидев, что не может пересилить, Он коснулся сустава бедра Якуба, так что бедро было вывихнуто, когда он боролся с Ним.

26 И Он сказал: – Отпусти Меня, потому что встаёт солнце. Но Якуб ответил: – Не отпущу, пока не благословишь меня.

27 Он спросил: – Как твоё имя? – Якуб, – ответил он.

28 Тогда Он сказал: – Отныне твоё имя будет не Якуб, . а Исраил («борющийся со Всевышним», «Всевышний борется»), потому что ты боролся со Всевышним и людьми и победил.

29 Якуб сказал: – Прошу Тебя, скажи мне Твоё имя. Но Он ответил: – Зачем ты спрашиваешь Моё имя?И Он благословил его.

30 Якуб назвал то место Пениил («лицо Всевышнего»), сказав: «Это, потому что я видел Всевышнего лицом к лицу и остался жив».

31 Солнце встало над ним, когда он проходил Пениил, хромая из-за своего бедра.

32 Вот почему до сего дня исраильтяне не едят сухожилия на суставе бедра: ведь Он коснулся сустава бедра Якуба рядом с сухожилием.

Буття

Розділ 32

1 І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, — і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.

2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи́.

3 І Яків сказав, коли їх побачив: „Це Божий табір!“ І він назвав ім'я́ тому місцю: Маханаїм.

4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.

5 І наказав їм, говорячи: „Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і заде́ржався аж дотепер.

6 І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх“.

7 І вернулися посли до Якова, та й сказали: „Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.“

8 І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив наро́д, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.

9 І сказав: „Коли при́йде Ісав до табору одного, і розі́б'є його, то вціліє позосталий табір“.

10 І Яків промовив: „Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: „Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю́ тобі добре“.

11 Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йорда́н, а тепер я стався на два табори.

12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.

13 А Ти ж був сказав: „Учинити добро — учиню я з тобою добро; а наща́дки твої́ покладу, як той мо́рський пісок, що його не злічити через безліч“.

14 І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що́ під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:

15 кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,

16 верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.

17 І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: „Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом“.

18 І він наказав першому, кажучи: „Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?

19 то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами“.

20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: „Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви зна́йдете його,

21 і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, — може він піді́йме обличчя моє.“

22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.

23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.

24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.

25 І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.

26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до сугло́бу стегна́ його. І звихнувся сугло́б стегна́ Якова, як він боровся з Ним.

27 І промовив: „Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря“. А той відказав: „Не пущу́ Тебе, коли не поблагосло́виш мене“.

28 І промовив до нього: „Як твоє ймення!“ Той відказав: „Яків“.

29 І сказав „Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізра́їль, бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав“.

30 І запитав Яків і сказав: „Скажи ж Ім'я Своє“. А Той відказав: „Пощо питаєш про Ймення Моє!“ І Він поблагословив його там.

31 І назвав Яків ім'я́ того місця: Пенуїл, бо „бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя“.

32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно́.

Начало Глава 32	Буття Розділ 32
1 Якуб продолжил свой путь, и ангелы Всевышнего встретили его.	1 І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, — і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.
2 Когда Якуб увидел их, он сказал: – Это стан Всевышнего! – и назвал то место Маханаим («два стана»).	2 А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи́.
3 Якуб послал впереди себя вестников к своему брату Есаву в землю Сеир, страну Эдом.	3 І Яків сказав, коли їх побачив: „Це Божий табір!“ І він назвав ім'я́ тому місцю: Маханаїм.
4 Он дал им такой наказ: – Скажите моему господину Есаву так: «Твой раб Якуб говорит: Я жил у Лавана и был там до сего дня.	4 І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.
5 У меня есть быки, ослы, овцы и козы, слуги и служанки. Я посылаю эту весть моему господину, чтобы найти милость в твоих глазах».	5 І наказав їм, говорячи: „Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і заде́ржався аж дотепер.
6 Посланцы вернулись и сказали Якубу: – Мы были у твоего брата Есава, и теперь он сам идёт тебе навстречу, и с ним четыреста человек.	6 І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх“.
7 В великом страхе и смятении Якуб разделил людей, которые были с ним, а также стада крупного и мелкого скота и верблюдов.	7 І вернулися посли до Якова, та й сказали: „Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.“
8 Он думал: «Если Есав нападёт на одну половину, то другая уцелеет и спасётся».	8 І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив наро́д, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.
9 Якуб взмолился: – О Вечный, Бог моих предков Ибрахима и Исхака, сказавший мне: «Вернись в твою землю, к твоим родственникам, и Я дам тебе процветание»,	9 І сказав: „Коли при́йде Ісав до табору одного, і розі́б'є його, то вціліє позосталий табір“.
10 я недостоин той милости и верности, которые Ты явил Твоему рабу. У меня ничего не было, кроме посоха, когда я перешёл реку Иордан, а теперь я возвращаюсь двумя станами.	10 І Яків промовив: „Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: „Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю́ тобі добре“.
11 Молю Тебя, спаси меня от руки моего брата Есава, потому что я боюсь, что он придёт и нападёт на меня и на матерей с детьми.	11 Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йорда́н, а тепер я стався на два табори.
12 Ведь Ты сказал: «Я непременно дам тебе процветание и сделаю потомство твоё многочисленным, как морской песок, который не сосчитать».	12 Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.
13 Он провёл там ночь, и из того, что у него было, выбрал подарок для своего брата Есава:	13 А Ти ж був сказав: „Учинити добро — учиню я з тобою добро; а наща́дки твої́ покладу, як той мо́рський пісок, що його не злічити через безліч“.
14 двести коз и двадцать козлов, двести овец и двадцать баранов,	14 І він переночував там тієї ночі, і взяв із того, що́ під руку прийшло, дар для Ісава, брата свого:
15 тридцать верблюдиц с верблюжатами, сорок коров и десять быков, двадцать ослиц и десять ослов.	15 кіз двісті, і козлів двадцятеро, овець двісті, і баранів двадцятеро,
16 Он поручил их слугам, каждое стадо особо, и сказал им: – Идите впереди меня и держите между стадами некоторое расстояние.	16 верблюдиць дійних та їх жереб'ят тридцятеро, корів сорок, а биків десятеро, ослиць двадцятеро, а ослят десятеро.
17 Он научил того, кто шёл первым: – Когда мой брат Есав встретит тебя и спросит: «Чей ты? Куда идёшь? Чей скот ты гонишь?» –	17 І дав до рук рабів своїх кожне стадо окремо. І сказав він до рабів своїх: „Ідіть передо мною, і позоставте відстань поміж стадом і стадом“.
18 тогда ты скажи: «Скот твоего раба Якуба. Это подарок от него моему господину Есаву, а сам он идёт за нами».	18 І він наказав першому, кажучи: „Коли спіткає тебе Ісав, брат мій, і запитає тебе так: Чий ти, і куди ти йдеш, і чиє те, що перед тобою?
19 Он научил и второго, и третьего, и всех других, шедших за стадами: – И вы так же скажете Есаву, когда он вас встретит.	19 то скажеш: Раба твого Якова це подарунок, посланий панові моєму Ісавові. А ото й він сам за нами“.
20 И ещё скажите: «Твой раб Якуб идёт позади нас». Потому что он думал: «Я умиротворю его этими дарами, которые посылаю впереди себя, а потом, когда мы встретимся, он, быть может, примет меня».	20 І наказав він і другому, і третьому, також усім, що йшли за стадами, говорячи: „Таким словом будете говорити до Ісава, коли ви зна́йдете його,
21 Так дары Якуба были отправлены вперёд, а сам он провёл ночь в лагере.	21 і скажете: Ось і раб твій Яків за нами, бо він сказав: Нехай я вблагаю його оцим дарунком, що йде передо мною, а потім побачу обличчя його, — може він піді́йме обличчя моє.“
22 Той ночью Якуб встал и взял двух своих жён, двух служанок и одиннадцать сыновей, и вброд перешёл через реку Иаббок.	22 І йшов подарунок перед ним, а він ночував тієї ночі в таборі.
23 Он перевёл их через поток и переправил всё своё добро.	23 І встав він тієї ночі, і взяв обидві жінки свої, і обидві невільниці свої та одинадцятеро дітей своїх, і перейшов брід Яббок.
24 И вот Якуб остался один, и Некто боролся с ним до самой зари.	24 І він узяв їх, і перепровадив через потік, і перепровадив те, що в нього було.
25 Увидев, что не может пересилить, Он коснулся сустава бедра Якуба, так что бедро было вывихнуто, когда он боролся с Ним.	25 І зостався Яків сам. І боровся з ним якийсь Муж, аж поки не зійшла досвітня зоря.
26 И Он сказал: – Отпусти Меня, потому что встаёт солнце. Но Якуб ответил: – Не отпущу, пока не благословишь меня.	26 І Він побачив, що не подужає його, і доторкнувся до сугло́бу стегна́ його. І звихнувся сугло́б стегна́ Якова, як він боровся з Ним.
27 Он спросил: – Как твоё имя? – Якуб, – ответил он.	27 І промовив: „Пусти Мене, бо зійшла досвітня зоря“. А той відказав: „Не пущу́ Тебе, коли не поблагосло́виш мене“.
28 Тогда Он сказал: – Отныне твоё имя будет не Якуб, . а Исраил («борющийся со Всевышним», «Всевышний борется»), потому что ты боролся со Всевышним и людьми и победил.	28 І промовив до нього: „Як твоє ймення!“ Той відказав: „Яків“.
29 Якуб сказал: – Прошу Тебя, скажи мне Твоё имя. Но Он ответил: – Зачем ты спрашиваешь Моё имя?И Он благословил его.	29 І сказав „Не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізра́їль, бо ти боровся з Богом та з людьми, — і подужав“.
30 Якуб назвал то место Пениил («лицо Всевышнего»), сказав: «Это, потому что я видел Всевышнего лицом к лицу и остался жив».	30 І запитав Яків і сказав: „Скажи ж Ім'я Своє“. А Той відказав: „Пощо питаєш про Ймення Моє!“ І Він поблагословив його там.
31 Солнце встало над ним, когда он проходил Пениил, хромая из-за своего бедра.	31 І назвав Яків ім'я́ того місця: Пенуїл, бо „бачив був Бога лицем у лице, та збереглася душа моя“.
32 Вот почему до сего дня исраильтяне не едят сухожилия на суставе бедра: ведь Он коснулся сустава бедра Якуба рядом с сухожилием.	32 І засвітило йому сонце, коли він перейшов Пенуїл. І він кульгав на своє стегно́.

Ветхий
завет

Новый
завет

Начало

Глава 32

Буття

Розділ 32

Начало

Глава 32

Буття

Розділ 32

Ветхий завет

Новый завет

Начало

Глава 32

Буття

Розділ 32

Начало

Глава 32

Буття

Розділ 32

Ветхий
завет

Новый
завет