НачалоГлава 35 |
1 |
2 Якуб сказал своим домашним и всем, кто был с ним: |
3 Потом соберитесь в дорогу, и мы отправимся в Вефиль, где я построю жертвенник Всевышнему, Который ответил мне в день бедствия и был со мной, куда бы я ни шёл. |
4 Они отдали Якубу всех чужих богов, которые у них были, и серьги из ушей, . и Якуб закопал их под дубом в Шехеме. |
5 Потом они отправились в путь, и ужас Всевышнего объял все города вокруг них, так что никто не преследовал детей Якуба. |
6 Якуб и все, кто был с ним, пришли в Луз (то есть Вефиль) в земле Ханаана. |
7 Там он построил жертвенник и назвал то место Ил-Вефиль («Всевышний, явившийся в Вефиле»), потому что там Всевышний открылся ему, когда он бежал от своего брата. |
8 Девора, кормилица Рабиги, умерла и была похоронена под дубом близ Вефиля. Поэтому он был назван Аллон-Бахут («дуб плача»). |
9 Когда Якуб вернулся из Паддан-Арама, Всевышний вновь явился ему и благословил его. |
10 Всевышний сказал ему: |
11 Всевышний сказал ему: |
12 Землю, которую Я дал Ибрахиму и Исхаку, Я отдаю тебе, и отдам её твоим потомкам. |
13 И Всевышний поднялся от него там, где Он говорил с ним. |
14 Якуб поставил каменный столб на том месте, где Всевышний говорил с ним, и возлил на него вино как жертву возлияния и масло. |
15 Якуб назвал место, где Всевышний говорил с ним, Вефиль («дом Всевышнего»). |
16 |
17 Она сильно мучилась при родах, и женщина, принимавшая роды, сказала ей: |
18 Умирая, Рахиля назвала сына Бен-Они («сын моей скорби»), но отец назвал его Вениамин («сын моей правой руки»). |
19 Рахиля умерла и была похоронена на пути в Ефрафу (то есть Вифлеем). |
20 Над её могилой Якуб поставил памятный камень; это тот камень, что стоит над могилой Рахили до сего дня. |
21 Исраил продолжал путь и поставил шатёр за Мигдал-Едер. |
22 Когда Исраил жил в той земле, Рувим лёг с наложницей отца Билхой, и Исраил узнал об этом. |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 Всего дней жизни Исхака было сто восемьдесят лет; |
29 и Исхак испустил дух, умер и отошёл к своим предкам, старым и насытившимся жизнью. Его сыновья Есав и Якуб похоронили его. |
БуттяРозділ 35 |
1 |
2 І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: „Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж. |
3 І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю́ я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я“. |
4 І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом. |
5 І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова. |
6 І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь наро́д, що був з ним. |
7 І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом. |
8 І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут. |
9 І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його. |
10 І сказав йому Бог: „Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізра́їль буде ім'я́ твоє“. І назвав ім'я йому: Ізра́їль. |
11 І сказав йому Бог: „Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, — наро́д і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із сте́гон твоїх. |
12 А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, — дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край“. |
13 I вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив. |
14 І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою. |
15 І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел. |
16 |
17 І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: „Не бійся, бо й це тобі син“. |
18 I сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніями́н. |
19 І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм. |
20 І поставив Яків пам'ятника на гробі її, — це надгро́бний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні. |
21 І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру. |
22 І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. |
23 Сини Ліїні: перворідний Якова Руви́м, і Симео́н, і Леві́й, і Юда, і Іссаха́р, і Завуло́н. |
24 Сини Рахілині: Йо́сип і Веніями́н. |
25 А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефтали́м. |
26 А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Аси́р. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському. |
27 І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре́, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак. |
28 І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ. |
29 І впоко́ївся Ісак та й помер, і прилучився до своє́ї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його. |
НачалоГлава 35 |
БуттяРозділ 35 |
1 |
1 |
2 Якуб сказал своим домашним и всем, кто был с ним: |
2 І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: „Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж. |
3 Потом соберитесь в дорогу, и мы отправимся в Вефиль, где я построю жертвенник Всевышнему, Который ответил мне в день бедствия и был со мной, куда бы я ни шёл. |
3 І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю́ я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я“. |
4 Они отдали Якубу всех чужих богов, которые у них были, и серьги из ушей, . и Якуб закопал их под дубом в Шехеме. |
4 І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом. |
5 Потом они отправились в путь, и ужас Всевышнего объял все города вокруг них, так что никто не преследовал детей Якуба. |
5 І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова. |
6 Якуб и все, кто был с ним, пришли в Луз (то есть Вефиль) в земле Ханаана. |
6 І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь наро́д, що був з ним. |
7 Там он построил жертвенник и назвал то место Ил-Вефиль («Всевышний, явившийся в Вефиле»), потому что там Всевышний открылся ему, когда он бежал от своего брата. |
7 І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом. |
8 Девора, кормилица Рабиги, умерла и была похоронена под дубом близ Вефиля. Поэтому он был назван Аллон-Бахут («дуб плача»). |
8 І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут. |
9 Когда Якуб вернулся из Паддан-Арама, Всевышний вновь явился ему и благословил его. |
9 І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його. |
10 Всевышний сказал ему: |
10 І сказав йому Бог: „Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізра́їль буде ім'я́ твоє“. І назвав ім'я йому: Ізра́їль. |
11 Всевышний сказал ему: |
11 І сказав йому Бог: „Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, — наро́д і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із сте́гон твоїх. |
12 Землю, которую Я дал Ибрахиму и Исхаку, Я отдаю тебе, и отдам её твоим потомкам. |
12 А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, — дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край“. |
13 И Всевышний поднялся от него там, где Он говорил с ним. |
13 I вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив. |
14 Якуб поставил каменный столб на том месте, где Всевышний говорил с ним, и возлил на него вино как жертву возлияния и масло. |
14 І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою. |
15 Якуб назвал место, где Всевышний говорил с ним, Вефиль («дом Всевышнего»). |
15 І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел. |
16 |
16 |
17 Она сильно мучилась при родах, и женщина, принимавшая роды, сказала ей: |
17 І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: „Не бійся, бо й це тобі син“. |
18 Умирая, Рахиля назвала сына Бен-Они («сын моей скорби»), но отец назвал его Вениамин («сын моей правой руки»). |
18 I сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніями́н. |
19 Рахиля умерла и была похоронена на пути в Ефрафу (то есть Вифлеем). |
19 І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм. |
20 Над её могилой Якуб поставил памятный камень; это тот камень, что стоит над могилой Рахили до сего дня. |
20 І поставив Яків пам'ятника на гробі її, — це надгро́бний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні. |
21 Исраил продолжал путь и поставил шатёр за Мигдал-Едер. |
21 І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру. |
22 Когда Исраил жил в той земле, Рувим лёг с наложницей отца Билхой, и Исраил узнал об этом. |
22 І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. |
23 |
23 Сини Ліїні: перворідний Якова Руви́м, і Симео́н, і Леві́й, і Юда, і Іссаха́р, і Завуло́н. |
24 |
24 Сини Рахілині: Йо́сип і Веніями́н. |
25 |
25 А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефтали́м. |
26 |
26 А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Аси́р. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському. |
27 |
27 І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре́, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак. |
28 Всего дней жизни Исхака было сто восемьдесят лет; |
28 І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ. |
29 и Исхак испустил дух, умер и отошёл к своим предкам, старым и насытившимся жизнью. Его сыновья Есав и Якуб похоронили его. |
29 І впоко́ївся Ісак та й помер, і прилучився до своє́ї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його. |