Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Матфея

Глава 27

1 А когда наступило утро, все первосвященники и старейшины народные, собравшись, постановили предать Иисуса смерти.

2 И связав Его, отвели и передали Пилату, правителю.

3 Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осужден, раскаялся и возвратил тридцать сребреников первосвященникам и старейшинам,

4 говоря: согрешил я, предав кровь невинную. Они же сказали: какое нам дело? Смотри сам.

5 И бросив сребреники в храме, он ушел и повесился.

6 Первосвященники же, взяв сребреники, сказали: нельзя вложить их в храмовую казну, так как это цена крови.

7 И приняв решение, купили на них поле горшечника, как место погребения для чужестранцев.

8 Потому и называется поле то Полем Крови до сего дня.

9 Тогда исполнилось сказанное чрез Иеремию пророка: и взяли тридцать сребреников, цену Оцененного, Которого оценили сыны Израилевы,

10 и дали их за поле горшечника, как повелел мне Господь.

11 Иисус же был поставлен перед правителем. И спросил Его правитель: Ты Царь Иудейский? Иисус же сказал: ты говоришь.

12 И на обвинение Его первосвященниками и старейшинами Он ничего не ответил.

13 Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько против Тебя свидетельствуют?

14 И Он не ответил ему ни на одно слово, так что правитель весьма удивлялся.

15 На праздник же имел правитель обычай отпускать в угоду народу одного узника, которого они хотели.

16 Был тогда у них узник известный, по имени Варавва.

17 Поэтому, когда они собрались, Пилат им сказал: кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву, или Иисуса, называемого Христом?

18 Ибо он знал, что предали Его из зависти.

19 И когда он сидел на судейском месте, жена его послала ему сказать: не делай ничего Праведнику Тому! Я сегодня в сновидении много пострадала из-за Него.

20 Между тем первосвященники и старейшины убедили народ потребовать Варавву и погубить Иисуса.

21 И ответил им правитель: кого из двоих хотите, чтобы я отпустил вам? Они сказали: Варавву.

22 Говорит им Пилат: что же мне делать с Иисусом, называемым Христом? Говорят все: да будет распят!

23 Он сказал: какое же зло Он сделал? Но они еще сильнее кричали: да будет распят!

24 Увидев же, что ничто не помогает, но даже начинается возмущение, Пилат взял воды, умыл руки перед народом и сказал: невиновен я в крови Праведника Этого, смотрите сами.

25 И весь народ ответил: кровь Его на нас и на детях наших.

26 Тогда он отпустил им Варавву, Иисуса же по бичевании предал на распятие.

27 Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию, собрали вокруг Него всю когорту

28 и, раздев Его, надели на Него плащ алый;

29 и сплетя венец из терния, возложили на голову Его и вложили трость в правую руку Его и, преклонив перед Ним колени, надругались над Ним, говоря: да здравствует Царь Иудейский!

30 И оплевав Его, взяли трость и били Его по голове.

31 И когда надругались над Ним, сняли с Него плащ, и одели Его в одежды Его, и отвели Его на распятие.

32 Выходя же встретили они Киринеянина, по имени Симона; его и заставили взять крест Его.

33 И придя на место, называемое Голгофа, что значит Лобное место,

34 дали Ему пить вина, смешанного с желчью; и отведав, Он не захотел пить.

35 Распяв же Его, они разделили между собой одежды Его, бросая жребий;

36 и, сидя, стерегли Его там.

37 И поставили над головой Его надпись с обозначением вины Его: Это — Иисус, Царь Иудейский.

38 Тогда распинают с Ним двух разбойников: одного справа, и другого слева.

39 А прохожие хулили Его, кивая головами своими

40 и говоря: Разрушающий храм и в три дня Воздвигающий! Спаси Себя Самого, если Ты Сын Божий, и сойди с креста.

41 Подобным образом и первосвященники, издеваясь вместе с книжниками и старейшинами, говорили:

42 других спас, Себя Самого не может спасти! Он Царь Израилев, пусть сойдет теперь с креста, и уверуем в Него;

43 Он возложил упование на Бога; пусть избавит Его теперь, если Он угоден Ему. Ибо сказал Он: «Я Божий Сын».

44 Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.

45 От шестого же часа тьма наступила по всей земле до часа девятого.

46 А около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или, Или! лема савахфани? то есть: Боже Мой, Боже Мой! Для чего Ты Меня оставил?

47 Некоторые же из стоявших там, услышав, сказали: Илию зовет Он.

48 И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наткнув на трость, давал Ему пить.

49 Прочие же сказали: оставь; посмотрим, придет ли Илия, чтобы спасти Его.

50 Иисус же снова возопил громким голосом и отдал дух.

51 И вот, завеса храма разорвалась сверху донизу надвое; и земля потряслась; и камни расселись;

52 и гробницы открылись; и многие тела усопших святых восстали;

53 и выйдя из гробниц по восстании Его, вошли они в святой город и явились многим.

54 Сотник же и вместе с ним стерегущие Иисуса, увидев землетрясение и всё происходящее, устрашились сильно, говоря: воистину был Он Божий Сын.

55 И много женщин смотрело издали. Они последовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему;

56 между ними были Мария Магдалина и Мария, мать Иакова и Иосифа, и мать сыновей Зеведеевых.

57 С наступлением же вечера пришел богатый человек из Аримафеи, именем Иосиф, который и сам был учеником Иисуса;

58 явившись к Пилату, он попросил тело Иисуса. Тогда Пилат повелел его выдать.

59 И взяв тело, Иосиф обернул его в чистое полотно

60 и положил в новой своей гробнице, которую он высек в скале, и, привалив большой камень ко входу гробницы, ушел.

61 А Мария Магдалина и другая Мария сидели там напротив гробницы.

62 На другой же день, который приходится после пятницы, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату

63 и сказали: господин, мы вспомнили, что обманщик тот сказал, еще будучи в живых: «через три дня восстану».

64 Повели поэтому охранять гробницу до третьего дня, чтобы ученики придя не украли Его, и не сказали бы народу: «восстал из мертвых»; и будет последний обман хуже первого.

65 Сказал им Пилат: имеете стражу; идите, охраняйте, как знаете.

66 И они пошли и охраняли гробницу, запечатав камень и приставив стражу.

Вiд Матвiя

Розділ 27

1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

Евангелие от Матфея Глава 27	Вiд Матвiя Розділ 27
1 А когда наступило утро, все первосвященники и старейшины народные, собравшись, постановили предать Иисуса смерти.	1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2 И связав Его, отвели и передали Пилату, правителю.	2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
3 Тогда Иуда, предавший Его, увидев, что Он осужден, раскаялся и возвратил тридцать сребреников первосвященникам и старейшинам,	3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
4 говоря: согрешил я, предав кровь невинную. Они же сказали: какое нам дело? Смотри сам.	4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
5 И бросив сребреники в храме, он ушел и повесился.	5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
6 Первосвященники же, взяв сребреники, сказали: нельзя вложить их в храмовую казну, так как это цена крови.	6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
7 И приняв решение, купили на них поле горшечника, как место погребения для чужестранцев.	7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
8 Потому и называется поле то Полем Крови до сего дня.	8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.
9 Тогда исполнилось сказанное чрез Иеремию пророка: и взяли тридцать сребреников, цену Оцененного, Которого оценили сыны Израилевы,	9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
10 и дали их за поле горшечника, как повелел мне Господь.	10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
11 Иисус же был поставлен перед правителем. И спросил Его правитель: Ты Царь Иудейский? Иисус же сказал: ты говоришь.	11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
12 И на обвинение Его первосвященниками и старейшинами Он ничего не ответил.	12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
13 Тогда говорит Ему Пилат: не слышишь, сколько против Тебя свидетельствуют?	13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
14 И Он не ответил ему ни на одно слово, так что правитель весьма удивлялся.	14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
15 На праздник же имел правитель обычай отпускать в угоду народу одного узника, которого они хотели.	15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
16 Был тогда у них узник известный, по имени Варавва.	16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
17 Поэтому, когда они собрались, Пилат им сказал: кого хотите, чтобы я отпустил вам: Варавву, или Иисуса, называемого Христом?	17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
18 Ибо он знал, что предали Его из зависти.	18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
19 И когда он сидел на судейском месте, жена его послала ему сказать: не делай ничего Праведнику Тому! Я сегодня в сновидении много пострадала из-за Него.	19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
20 Между тем первосвященники и старейшины убедили народ потребовать Варавву и погубить Иисуса.	20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
21 И ответил им правитель: кого из двоих хотите, чтобы я отпустил вам? Они сказали: Варавву.	21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.
22 Говорит им Пилат: что же мне делать с Иисусом, называемым Христом? Говорят все: да будет распят!	22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
23 Он сказал: какое же зло Он сделал? Но они еще сильнее кричали: да будет распят!	23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
24 Увидев же, что ничто не помогает, но даже начинается возмущение, Пилат взял воды, умыл руки перед народом и сказал: невиновен я в крови Праведника Этого, смотрите сами.	24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
25 И весь народ ответил: кровь Его на нас и на детях наших.	25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
26 Тогда он отпустил им Варавву, Иисуса же по бичевании предал на распятие.	26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
27 Тогда воины правителя, взяв Иисуса в преторию, собрали вокруг Него всю когорту	27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
28 и, раздев Его, надели на Него плащ алый;	28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
29 и сплетя венец из терния, возложили на голову Его и вложили трость в правую руку Его и, преклонив перед Ним колени, надругались над Ним, говоря: да здравствует Царь Иудейский!	29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
30 И оплевав Его, взяли трость и били Его по голове.	30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
31 И когда надругались над Ним, сняли с Него плащ, и одели Его в одежды Его, и отвели Его на распятие.	31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
32 Выходя же встретили они Киринеянина, по имени Симона; его и заставили взять крест Его.	32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
33 И придя на место, называемое Голгофа, что значит Лобное место,	33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
34 дали Ему пить вина, смешанного с желчью; и отведав, Он не захотел пить.	34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
35 Распяв же Его, они разделили между собой одежды Его, бросая жребий;	35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
36 и, сидя, стерегли Его там.	36 І, посідавши, стерегли́ Його там.
37 И поставили над головой Его надпись с обозначением вины Его: Это — Иисус, Царь Иудейский.	37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
38 Тогда распинают с Ним двух разбойников: одного справа, и другого слева.	38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
39 А прохожие хулили Его, кивая головами своими	39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
40 и говоря: Разрушающий храм и в три дня Воздвигающий! Спаси Себя Самого, если Ты Сын Божий, и сойди с креста.	40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
41 Подобным образом и первосвященники, издеваясь вместе с книжниками и старейшинами, говорили:	41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
42 других спас, Себя Самого не может спасти! Он Царь Израилев, пусть сойдет теперь с креста, и уверуем в Него;	42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
43 Он возложил упование на Бога; пусть избавит Его теперь, если Он угоден Ему. Ибо сказал Он: «Я Божий Сын».	43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
44 Также и разбойники, распятые с Ним, поносили Его.	44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
45 От шестого же часа тьма наступила по всей земле до часа девятого.	45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
46 А около девятого часа возопил Иисус громким голосом: Или, Или! лема савахфани? то есть: Боже Мой, Боже Мой! Для чего Ты Меня оставил?	46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
47 Некоторые же из стоявших там, услышав, сказали: Илию зовет Он.	47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
48 И тотчас побежал один из них, взял губку, наполнил уксусом и, наткнув на трость, давал Ему пить.	48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
49 Прочие же сказали: оставь; посмотрим, придет ли Илия, чтобы спасти Его.	49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
50 Иисус же снова возопил громким голосом и отдал дух.	50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
51 И вот, завеса храма разорвалась сверху донизу надвое; и земля потряслась; и камни расселись;	51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
52 и гробницы открылись; и многие тела усопших святых восстали;	52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
53 и выйдя из гробниц по восстании Его, вошли они в святой город и явились многим.	53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
54 Сотник же и вместе с ним стерегущие Иисуса, увидев землетрясение и всё происходящее, устрашились сильно, говоря: воистину был Он Божий Сын.	54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
55 И много женщин смотрело издали. Они последовали за Иисусом из Галилеи, служа Ему;	55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
56 между ними были Мария Магдалина и Мария, мать Иакова и Иосифа, и мать сыновей Зеведеевых.	56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
57 С наступлением же вечера пришел богатый человек из Аримафеи, именем Иосиф, который и сам был учеником Иисуса;	57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 явившись к Пилату, он попросил тело Иисуса. Тогда Пилат повелел его выдать.	58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
59 И взяв тело, Иосиф обернул его в чистое полотно	59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
60 и положил в новой своей гробнице, которую он высек в скале, и, привалив большой камень ко входу гробницы, ушел.	60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
61 А Мария Магдалина и другая Мария сидели там напротив гробницы.	61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
62 На другой же день, который приходится после пятницы, собрались первосвященники и фарисеи к Пилату	62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63 и сказали: господин, мы вспомнили, что обманщик тот сказал, еще будучи в живых: «через три дня восстану».	63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
64 Повели поэтому охранять гробницу до третьего дня, чтобы ученики придя не украли Его, и не сказали бы народу: «восстал из мертвых»; и будет последний обман хуже первого.	64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
65 Сказал им Пилат: имеете стражу; идите, охраняйте, как знаете.	65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
66 И они пошли и охраняли гробницу, запечатав камень и приставив стражу.	66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Матфея

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие от Матфея

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Матфея

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие от Матфея

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Ветхий
завет

Новый
завет