Евангелие от МатфеяГлава 18 |
1 |
2 И подозвав дитя, Он поставил его посреди них |
3 и сказал: истинно говорю вам, если не обратитесь и не станете как дети, не войдете в Царство Небесное. |
4 Итак, кто смирит себя и будет как это дитя, тот и больше в Царстве Небесном. |
5 И кто примет одно такое дитя во имя Мое, Меня принимает. |
6 |
7 Горе миру от соблазнов. Ибо нужно, чтобы пришли соблазны; но горе тому человеку, чрез которого соблазн приходит. |
8 Если же рука твоя или нога твоя соблазняет тебя, отруби ее и брось ее от себя: лучше тебе войти в жизнь без руки или без ноги, чем с двумя руками или с двумя ногами быть ввергнутым в огонь вечный. |
9 И если глаз твой соблазняет тебя, вырви его и брось от себя: лучше тебе кривым войти в жизнь, чем с двумя глазами быть ввергнутым в геенну огненную. |
10 |
11 |
12 Как вам кажется? Если будет у некоего человека сто овец, и заблудится одна из них, не оставит ли он девяноста девяти в горах, и не пойдет ли искать заблудившуюся? |
13 И если случится найти ее, истинно говорю вам: он радуется о ней более, чем о девяноста девяти незаблудившихся. |
14 Так нет воли Отца вашего, Который на небесах, чтобы погиб один из малых сих. |
15 |
16 Если же не послушает, возьми с собой еще одного или двух, чтобы устами двух свидетелей или трех подтвердилось каждое слово. |
17 Если же их не послушается, скажи церкви: а если не послушается и церкви, да будет тебе он, как язычник и мытарь. |
18 |
19 Еще говорю вам: если двое из вас согласятся на земле просить о чем-либо, будет им от Отца Моего, Который на небесах. |
20 Ибо, где двое или трое собраны во имя Мое, там Я посреди них. |
21 |
22 Говорит ему Иисус: не говорю тебе: до семи, но до семидесяти раз семи. |
23 Поэтому подобно Царство Небесное человеку царю, который захотел сосчитаться со слугами своими; |
24 когда же начал он считаться, приведен был к нему один, который должен был десять тысяч талантов; |
25 а так как у него не было чем заплатить, то повелел господин продать его, и жену, и детей, и всё, что у него было, и заплатить. |
26 Но слуга, павши ниц, поклонился ему и сказал: «потерпи на мне, и всё заплачу тебе». |
27 И пожалев слугу того, господин отпустил его и простил ему долг. |
28 Но слуга тот, выйдя, нашел одного из товарищей своих по службе, который должен был ему сто динариев и, схватив его, душил, говоря: «заплати всё, что ты должен». |
29 Но товарищ его, павши ниц, просил его: «потерпи на мне и заплачу тебе». |
30 Он же не хотел, и пошел, и бросил его в тюрьму, пока не заплатит того, что должен. |
31 Товарищи его, увидев происшедшее, сильно опечалились, пришли и доложили господину своему о всём происшедшем. |
32 Тогда, призвав его, господин говорит ему: «слуга лукавый, весь долг тот я простил тебе, потому что ты упросил меня; |
33 не надлежало ли и тебе помиловать товарища твоего, как и я тебя помиловал?» |
34 И разгневавшись, господин передал его истязателям, доколе не заплатит всего, что должен ему. |
35 Так и Отец Мой Небесный поступит с вами, если вы не простите каждый от сердца брату своему. |
Вiд МатвiяРозділ 18 |
1 |
2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них, |
3 та й сказав: „Поправді кажу́ вам: коли не наве́рнетесь, і не станете, як ті діти, — не вві́йдете в Царство Небесне! |
4 Отже, хто впоко́риться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. |
5 І хто при́йме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. |
6 Хто ж споку́сить одне з цих мали́х, що вірують в Мене, то краще б тако́му було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепи́ти, — і його потопи́ти в морські́й глибині́. |
7 Від споку́с горе світові, — бо мусять спокуси прийти; надто горе люди́ні, що від неї прихо́дить споку́са! |
8 |
9 І коли твоє око тебе́ спокушає — його ви́бери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної. |
10 Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із мали́х цих; кажу́ бо Я вам, що їхні Анголи́ повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі. |
11 |
12 Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблу́дить, то чи він не покине дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х у гора́х, і не пі́де шукати заблу́длої? |
13 І коли пощасти́ть відшукати її, поправді кажу́ вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х незаблудлих. |
14 Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих мали́х. |
15 |
16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одно́го чи двох, щоб „справа всіляка стверди́лась уста́ми двох чи трьох свідків.“ |
17 А коли не послухає їх, — скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, — хай бу́де тобі, як пога́нин і ми́тник! |
18 Поправді кажу вам: Що́ тільки зв'яжете на землі, зв'я́зане буде на небі, і що тільки розв'я́жете на землі, розв'язане буде на небі. |
19 Ще поправді кажу́ вам, що коли б двоє з вас на землі погоди́лись про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, — станеться їм від Мого Отця, що на небі! |
20 Бо де двоє чи троє в Ім'я́ Моє зі́брані, — там Я серед них“. |
21 |
22 Ісус промовляє до нього: „Не кажу тобі — до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! |
23 |
24 Коли ж він почав обрахо́вувати, то йому привели́ одно́го, що винен був десять тисяч тала́нтів. |
25 А що він не мав із чо́го віддати, наказав пан продати його, і його дружи́ну та діти, і все, що́ він мав, — і заплатити. |
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: „Потерпи мені, — я віддам тобі все!“ |
27 І змилосе́рдився пан над рабом тим, — і звільнив його, і простив йому борг. |
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одно́го з своїх співтова́ришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопи́вши його, він душив та казав: „Віддай, що ти винен!“ |
29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: „Потерпи мені, — і я віддам тобі!“ |
30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язни́ці його, — аж поки він боргу не ве́рне. |
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своє́му панові все, що було́. |
32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: „Рабе лукавий, — я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. |
33 Чи й тобі не нале́жало зми́луватись над своїм співтова́ришем, як і я над тобою був зми́лувався?“ |
34 І прогнівався пан його, — і ката́м його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. |
35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не про́стить своєму братові з серця свого їхніх про́гріхів“. |
Евангелие от МатфеяГлава 18 |
Вiд МатвiяРозділ 18 |
1 |
1 |
2 И подозвав дитя, Он поставил его посреди них |
2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них, |
3 и сказал: истинно говорю вам, если не обратитесь и не станете как дети, не войдете в Царство Небесное. |
3 та й сказав: „Поправді кажу́ вам: коли не наве́рнетесь, і не станете, як ті діти, — не вві́йдете в Царство Небесне! |
4 Итак, кто смирит себя и будет как это дитя, тот и больше в Царстве Небесном. |
4 Отже, хто впоко́риться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім. |
5 И кто примет одно такое дитя во имя Мое, Меня принимает. |
5 І хто при́йме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене. |
6 |
6 Хто ж споку́сить одне з цих мали́х, що вірують в Мене, то краще б тако́му було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепи́ти, — і його потопи́ти в морські́й глибині́. |
7 Горе миру от соблазнов. Ибо нужно, чтобы пришли соблазны; но горе тому человеку, чрез которого соблазн приходит. |
7 Від споку́с горе світові, — бо мусять спокуси прийти; надто горе люди́ні, що від неї прихо́дить споку́са! |
8 Если же рука твоя или нога твоя соблазняет тебя, отруби ее и брось ее от себя: лучше тебе войти в жизнь без руки или без ноги, чем с двумя руками или с двумя ногами быть ввергнутым в огонь вечный. |
8 |
9 И если глаз твой соблазняет тебя, вырви его и брось от себя: лучше тебе кривым войти в жизнь, чем с двумя глазами быть ввергнутым в геенну огненную. |
9 І коли твоє око тебе́ спокушає — його ви́бери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної. |
10 |
10 Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із мали́х цих; кажу́ бо Я вам, що їхні Анголи́ повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі. |
11 |
11 |
12 Как вам кажется? Если будет у некоего человека сто овец, и заблудится одна из них, не оставит ли он девяноста девяти в горах, и не пойдет ли искать заблудившуюся? |
12 Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблу́дить, то чи він не покине дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х у гора́х, і не пі́де шукати заблу́длої? |
13 И если случится найти ее, истинно говорю вам: он радуется о ней более, чем о девяноста девяти незаблудившихся. |
13 І коли пощасти́ть відшукати її, поправді кажу́ вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х незаблудлих. |
14 Так нет воли Отца вашего, Который на небесах, чтобы погиб один из малых сих. |
14 Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих мали́х. |
15 |
15 |
16 Если же не послушает, возьми с собой еще одного или двух, чтобы устами двух свидетелей или трех подтвердилось каждое слово. |
16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одно́го чи двох, щоб „справа всіляка стверди́лась уста́ми двох чи трьох свідків.“ |
17 Если же их не послушается, скажи церкви: а если не послушается и церкви, да будет тебе он, как язычник и мытарь. |
17 А коли не послухає їх, — скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, — хай бу́де тобі, як пога́нин і ми́тник! |
18 |
18 Поправді кажу вам: Що́ тільки зв'яжете на землі, зв'я́зане буде на небі, і що тільки розв'я́жете на землі, розв'язане буде на небі. |
19 Еще говорю вам: если двое из вас согласятся на земле просить о чем-либо, будет им от Отца Моего, Который на небесах. |
19 Ще поправді кажу́ вам, що коли б двоє з вас на землі погоди́лись про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, — станеться їм від Мого Отця, що на небі! |
20 Ибо, где двое или трое собраны во имя Мое, там Я посреди них. |
20 Бо де двоє чи троє в Ім'я́ Моє зі́брані, — там Я серед них“. |
21 |
21 |
22 Говорит ему Иисус: не говорю тебе: до семи, но до семидесяти раз семи. |
22 Ісус промовляє до нього: „Не кажу тобі — до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! |
23 Поэтому подобно Царство Небесное человеку царю, который захотел сосчитаться со слугами своими; |
23 |
24 когда же начал он считаться, приведен был к нему один, который должен был десять тысяч талантов; |
24 Коли ж він почав обрахо́вувати, то йому привели́ одно́го, що винен був десять тисяч тала́нтів. |
25 а так как у него не было чем заплатить, то повелел господин продать его, и жену, и детей, и всё, что у него было, и заплатить. |
25 А що він не мав із чо́го віддати, наказав пан продати його, і його дружи́ну та діти, і все, що́ він мав, — і заплатити. |
26 Но слуга, павши ниц, поклонился ему и сказал: «потерпи на мне, и всё заплачу тебе». |
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: „Потерпи мені, — я віддам тобі все!“ |
27 И пожалев слугу того, господин отпустил его и простил ему долг. |
27 І змилосе́рдився пан над рабом тим, — і звільнив його, і простив йому борг. |
28 Но слуга тот, выйдя, нашел одного из товарищей своих по службе, который должен был ему сто динариев и, схватив его, душил, говоря: «заплати всё, что ты должен». |
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одно́го з своїх співтова́ришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопи́вши його, він душив та казав: „Віддай, що ти винен!“ |
29 Но товарищ его, павши ниц, просил его: «потерпи на мне и заплачу тебе». |
29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: „Потерпи мені, — і я віддам тобі!“ |
30 Он же не хотел, и пошел, и бросил его в тюрьму, пока не заплатит того, что должен. |
30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язни́ці його, — аж поки він боргу не ве́рне. |
31 Товарищи его, увидев происшедшее, сильно опечалились, пришли и доложили господину своему о всём происшедшем. |
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своє́му панові все, що було́. |
32 Тогда, призвав его, господин говорит ему: «слуга лукавый, весь долг тот я простил тебе, потому что ты упросил меня; |
32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: „Рабе лукавий, — я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. |
33 не надлежало ли и тебе помиловать товарища твоего, как и я тебя помиловал?» |
33 Чи й тобі не нале́жало зми́луватись над своїм співтова́ришем, як і я над тобою був зми́лувався?“ |
34 И разгневавшись, господин передал его истязателям, доколе не заплатит всего, что должен ему. |
34 І прогнівався пан його, — і ката́м його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. |
35 Так и Отец Мой Небесный поступит с вами, если вы не простите каждый от сердца брату своему. |
35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не про́стить своєму братові з серця свого їхніх про́гріхів“. |