CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Лук. 9
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Евангелие от Луки

Глава 9

1 Созвав же Двенадцать, дал им силу и власть над всеми бесами и лечить болезни,

2 и послал их проповедовать Царство Божие и исцелять больных.

3 И сказал им: ничего не берите в дорогу: ни посоха, ни сумы, ни хлеба, ни денег, и не имейте по две рубашки.

4 И в какой бы вы дом ни вошли, там оставайтесь, и оттуда снова выходите в путь.

5 А где не будут принимать вас, — выходя в путь из города того, отряхните пыль с ног ваших во свидетельство на них.

6 И выходили они в путь, и проходили по селениям, благовествуя и исцеляя повсюду.

7 Услышал же Ирод тетрарх о всём происходящем и недоумевал, так как некоторые говорили, что Иоанн восстал из мертвых,

8 а некоторые, что Илия явился, другие же, что некий из древних пророков воскрес.

9 И сказал Ирод: Иоанна я обезглавил. Кто же Этот, о Ком я слышу такое? И искал увидеть Его.

10 И апостолы, возвратившись, рассказали Ему, что они сделали. И взяв их с Собою, Он удалился отдельно от других в направлении города, называемого Вифсаидою.

11 Но народ, узнав, последовал за Ним, и Он, приняв их, говорил с ними о Царстве Божием и нуждавшихся во врачевании исцелял.

12 День начал склоняться к вечеру; подойдя же, Двенадцать сказали Ему: отпусти народ, чтобы они отправились в окрестные селения и деревни и нашли себе кров и пропитание, потому что мы здесь в пустынном месте.

13 Но Он сказал им: вы им дайте есть. Они же сказали: у нас только пять хлебов и две рыбы, если, конечно, мы не пойдем купить пищи для всего этого народа.

14 Было, ведь, их около пяти тысяч мужчин. Но Он сказал ученикам Своим: расположите их группами человек по пятидесяти.

15 И сделали так, и расположили всех.

16 Взяв же эти пять хлебов и эти две рыбы, поднял Он глаза к небу, благословил их и преломил и давал ученикам разносить народу;

17 и ели и насытились все. И оставшихся у них кусков собрано было двенадцать коробов.

18 И было: когда Он молился в уединении, ученики были с Ним, и Он спросил их: за кого Меня почитают в народе?

19 Они ответили: за Иоанна Крестителя, другие же за Илию, а иные, что некий пророк из древних воскрес.

20 И сказал им: а вы за кого Меня почитаете? Петр ответил: за Христа Божия.

21 Он же строго повелел им никому не говорить об этом,

22 сказав, что надлежит Сыну Человеческому много пострадать и быть отвергнутым старейшинами и первосвященниками и книжниками, и быть убитым, и в третий день восстать.

23 Говорил же Он всем: если кто хочет за Мною идти, да отречется от самого себя и да берет крест свой всякий день, и следует за Мною.

24 Ибо, кто хочет душу свою спасти, тот погубит ее; кто же погубит душу свою ради Меня, тот и спасет ее.

25 Ибо что выгадает человек, приобретя весь мир, а себя самого погубив, или повредив себе?

26 Ибо, кто постыдится Меня и Моих слов, того Сын Человеческий постыдится, когда придет во славе Своей и Отца и святых ангелов.

27 Говорю же вам истинно: есть некоторые из стоящих здесь, которые не вкусят смерти, доколе не увидят Царства Божия.

28 И было после этих слов дней через восемь: Иисус, взяв Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору помолиться.

29 И когда Он молился, сделался вид лица Его иным, и одеяние Его белым, сверкающим.

30 И вот, два мужа беседовали с Ним. Были они Моисей и Илия.

31 Явившись во славе, они говорили о Его исходе, который предстояло совершить Ему в Иерусалиме.

32 Петр же и бывшие с Ним отягчены были сном, но, очнувшись, увидели славу Его и двух мужей, стоящих с Ним.

33 И было: когда они расставались с Ним, сказал Петр Иисусу: Наставник, хорошо нам здесь быть, сделаем три шатра: один Тебе, и один Моисею, и один Илии, — не зная, что он говорит.

34 И пока он это говорил, появилось облако и осенило их; и устрашились они, когда вошли в облако.

35 И голос раздался из облака: Это Сын Мой Избранный; Его слушайте.

36 И когда голос прозвучал, оказался Иисус один. И они сохранили молчание, и никому не возвестили в те дни ничего из того, что видели.

37 И было: на следующий день, когда спустились они с горы, встретила Его большая толпа.

38 И вот, человек из толпы закричал: Учитель, прошу Тебя взглянуть на сына моего, потому что он один у меня.

39 И вот, дух схватывает его, и внезапно вскрикивает, и сводит его судорогой с пеной и, изнуряя его, насилу отходит от него.

40 И я просил учеников Твоих изгнать его, и они не смогли.

41 Иисус же ответил: о род неверный и развращенный, доколе буду с вами и буду выносить вас? Приведи сюда сына твоего.

42 И пока тот еще подходил, бес бросил его на землю и свел сильной судорогой. Но Иисус возбранил духу нечистому и исцелил отрока и отдал его отцу его.

43 И изумлялись все величию Божию. Когда же все дивились всему тому, что делал Иисус, Он сказал ученикам Своим:

44 вложите вы себе в уши слова эти: Сын Человеческий будет предан в руки человеческие.

45 Они же не понимали речи этой, и была она скрыта от них для того, чтобы они не постигли ее. И боялись они спросить Его об этой речи.

46 И возникла у них мысль, кто из них больше.

47 Иисус же, зная мысль сердца их, взял дитя, поставил его около Себя

48 и сказал им: кто примет это дитя во имя Мое, Меня принимает, и кто Меня примет, принимает Пославшего Меня. Ибо кто меньше между всеми вами, — тот и велик.

49 Иоанн же сказал: Наставник, мы видели человека, именем Твоим изгоняющего бесов, и препятствовали ему, потому что он не следует за Тобою вместе с нами.

50 И сказал ему Иисус: не препятствуйте; ибо кто не против вас, тот за вас.

51 И было: когда подходили к концу дни перед Его вознесением, Он решил идти в Иерусалим,

52 и послал вестников пред лицом Своим. И отправившись, они вошли в селение Самарянское с тем, чтобы приготовить для Него.

53 И не приняли Его, так как путь Его был в Иерусалим.

54 Увидев же это, ученики Иаков и Иоанн сказали: Господи, хочешь ли, мы скажем, чтобы огонь сошел с неба и истребил их.

55 Но обернувшись, Он возбранил им.

56 И отправились в другое селение.

57 И когда они шли, кто-то в пути сказал Ему: я буду следовать за Тобою, куда бы Ты ни шел.

58 И сказал ему Иисус: у лисиц есть норы, и у птиц небесных гнёзда, Сыну же Человеческому некуда голову приклонить.

59 И сказал другому: следуй за Мною. Он же сказал: Господи, позволь мне сперва пойти похоронить отца моего.

60 Но Он сказал ему: предоставь мертвым хоронить своих мертвых. Ты же иди возвещать Царство Божие.

61 Сказал и другой: я последую за Тобою, Господи, но сперва позволь мне проститься с домашними моими.

62 Иисус же сказал ему: никто, возложивший руку свою на плуг и озирающийся назад, не пригоден для Царства Божия.

Вiд Луки

Розділ 9

1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.

2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.

4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.

5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.

6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.

7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.

10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.

11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.

12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“

13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.

14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.

15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.

16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.

17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.

18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“

19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.

20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“

21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.

22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“

23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.

24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.

25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?

26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.

27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.

28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.

29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.

30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,

31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.

32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.

33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...

34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.

35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.

37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.

38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!

39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.

40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.

41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“

42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.

43 І всі дивувалися ве́личі Божій! Ісус удруге заповідає Свою смерть А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:

44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.

45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.

46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“

49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.

50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“

51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.

53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.

54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.

55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.

56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.

57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.

58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“

59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.

60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.

61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.

62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“

Евангелие от Луки

Глава 9

Вiд Луки

Розділ 9

1 Созвав же Двенадцать, дал им силу и власть над всеми бесами и лечить болезни,

1 І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.

2 и послал их проповедовать Царство Божие и исцелять больных.

2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.

3 И сказал им: ничего не берите в дорогу: ни посоха, ни сумы, ни хлеба, ни денег, и не имейте по две рубашки.

3 І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.

4 И в какой бы вы дом ни вошли, там оставайтесь, и оттуда снова выходите в путь.

4 І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.

5 А где не будут принимать вас, — выходя в путь из города того, отряхните пыль с ног ваших во свидетельство на них.

5 А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.

6 И выходили они в путь, и проходили по селениям, благовествуя и исцеляя повсюду.

6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.

7 Услышал же Ирод тетрарх о всём происходящем и недоумевал, так как некоторые говорили, что Иоанн восстал из мертвых,

7 А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,

8 а некоторые, что Илия явился, другие же, что некий из древних пророков воскрес.

8 а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.

9 И сказал Ирод: Иоанна я обезглавил. Кто же Этот, о Ком я слышу такое? И искал увидеть Его.

9 Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“ І він намагався побачити Його.

10 И апостолы, возвратившись, рассказали Ему, что они сделали. И взяв их с Собою, Он удалился отдельно от других в направлении города, называемого Вифсаидою.

10 А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.

11 Но народ, узнав, последовал за Ним, и Он, приняв их, говорил с ними о Царстве Божием и нуждавшихся во врачевании исцелял.

11 А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.

12 День начал склоняться к вечеру; подойдя же, Двенадцать сказали Ему: отпусти народ, чтобы они отправились в окрестные селения и деревни и нашли себе кров и пропитание, потому что мы здесь в пустынном месте.

12 А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“

13 Но Он сказал им: вы им дайте есть. Они же сказали: у нас только пять хлебов и две рыбы, если, конечно, мы не пойдем купить пищи для всего этого народа.

13 А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві рибі. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.

14 Было, ведь, их около пяти тысяч мужчин. Но Он сказал ученикам Своим: расположите их группами человек по пятидесяти.

14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.

15 И сделали так, и расположили всех.

15 І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.

16 Взяв же эти пять хлебов и эти две рыбы, поднял Он глаза к небу, благословил их и преломил и давал ученикам разносить народу;

16 I Він узяв п'ять хлібі́в та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.

17 и ели и насытились все. И оставшихся у них кусков собрано было двенадцать коробов.

17 І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.

18 И было: когда Он молился в уединении, ученики были с Ним, и Он спросил их: за кого Меня почитают в народе?

18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“

19 Они ответили: за Иоанна Крестителя, другие же за Илию, а иные, что некий пророк из древних воскрес.

19 Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.

20 И сказал им: а вы за кого Меня почитаете? Петр ответил: за Христа Божия.

20 А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“

21 Он же строго повелел им никому не говорить об этом,

21 Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.

22 сказав, что надлежит Сыну Человеческому много пострадать и быть отвергнутым старейшинами и первосвященниками и книжниками, и быть убитым, и в третий день восстать.

22 І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“

23 Говорил же Он всем: если кто хочет за Мною идти, да отречется от самого себя и да берет крест свой всякий день, и следует за Мною.

23 А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.

24 Ибо, кто хочет душу свою спасти, тот погубит ее; кто же погубит душу свою ради Меня, тот и спасет ее.

24 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.

25 Ибо что выгадает человек, приобретя весь мир, а себя самого погубив, или повредив себе?

25 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?

26 Ибо, кто постыдится Меня и Моих слов, того Сын Человеческий постыдится, когда придет во славе Своей и Отца и святых ангелов.

26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.

27 Говорю же вам истинно: есть некоторые из стоящих здесь, которые не вкусят смерти, доколе не увидят Царства Божия.

27 Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.

28 И было после этих слов дней через восемь: Иисус, взяв Петра, Иоанна и Иакова, поднялся на гору помолиться.

28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.

29 И когда Он молился, сделался вид лица Его иным, и одеяние Его белым, сверкающим.

29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.

30 И вот, два мужа беседовали с Ним. Были они Моисей и Илия.

30 І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,

31 Явившись во славе, они говорили о Его исходе, который предстояло совершить Ему в Иерусалиме.

31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.

32 Петр же и бывшие с Ним отягчены были сном, но, очнувшись, увидели славу Его и двух мужей, стоящих с Ним.

32 А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.

33 И было: когда они расставались с Ним, сказал Петр Иисусу: Наставник, хорошо нам здесь быть, сделаем три шатра: один Тебе, и один Моисею, и один Илии, — не зная, что он говорит.

33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“ Він не знав, що говорить...

34 И пока он это говорил, появилось облако и осенило их; и устрашились они, когда вошли в облако.

34 А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.

35 И голос раздался из облака: Это Сын Мой Избранный; Его слушайте.

35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

36 И когда голос прозвучал, оказался Иисус один. И они сохранили молчание, и никому не возвестили в те дни ничего из того, что видели.

36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.

37 И было: на следующий день, когда спустились они с горы, встретила Его большая толпа.

37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.

38 И вот, человек из толпы закричал: Учитель, прошу Тебя взглянуть на сына моего, потому что он один у меня.

38 І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!

39 И вот, дух схватывает его, и внезапно вскрикивает, и сводит его судорогой с пеной и, изнуряя его, насилу отходит от него.

39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.

40 И я просил учеников Твоих изгнать его, и они не смогли.

40 І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.

41 Иисус же ответил: о род неверный и развращенный, доколе буду с вами и буду выносить вас? Приведи сюда сына твоего.

41 А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“

42 И пока тот еще подходил, бес бросил его на землю и свел сильной судорогой. Но Иисус возбранил духу нечистому и исцелил отрока и отдал его отцу его.

42 А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.

43 И изумлялись все величию Божию. Когда же все дивились всему тому, что делал Иисус, Он сказал ученикам Своим:

43 І всі дивувалися ве́личі Божій! Ісус удруге заповідає Свою смерть А як усі дивувались усьо́му, що чинив був Ісус, Він промовив до у́чнів Своїх:

44 вложите вы себе в уши слова эти: Сын Человеческий будет предан в руки человеческие.

44 „Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.

45 Они же не понимали речи этой, и была она скрыта от них для того, чтобы они не постигли ее. И боялись они спросить Его об этой речи.

45 Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.

46 И возникла у них мысль, кто из них больше.

46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?

47 Иисус же, зная мысль сердца их, взял дитя, поставил его около Себя

47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.

48 и сказал им: кто примет это дитя во имя Мое, Меня принимает, и кто Меня примет, принимает Пославшего Меня. Ибо кто меньше между всеми вами, — тот и велик.

48 І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“

49 Иоанн же сказал: Наставник, мы видели человека, именем Твоим изгоняющего бесов, и препятствовали ему, потому что он не следует за Тобою вместе с нами.

49 А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.

50 И сказал ему Иисус: не препятствуйте; ибо кто не против вас, тот за вас.

50 Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“

51 И было: когда подходили к концу дни перед Его вознесением, Он решил идти в Иерусалим,

51 І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.

52 и послал вестников пред лицом Своим. И отправившись, они вошли в селение Самарянское с тем, чтобы приготовить для Него.

52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.

53 И не приняли Его, так как путь Его был в Иерусалим.

53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.

54 Увидев же это, ученики Иаков и Иоанн сказали: Господи, хочешь ли, мы скажем, чтобы огонь сошел с неба и истребил их.

54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“ їх, як і Ілля був зробив“.

55 Но обернувшись, Он возбранил им.

55 А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.

56 И отправились в другое селение.

56 Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“ І пішли вони в інше село.

57 И когда они шли, кто-то в пути сказал Ему: я буду следовать за Тобою, куда бы Ты ни шел.

57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.

58 И сказал ему Иисус: у лисиц есть норы, и у птиц небесных гнёзда, Сыну же Человеческому некуда голову приклонить.

58 Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“

59 И сказал другому: следуй за Мною. Он же сказал: Господи, позволь мне сперва пойти похоронить отца моего.

59 I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.

60 Но Он сказал ему: предоставь мертвым хоронить своих мертвых. Ты же иди возвещать Царство Божие.

60 Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.

61 Сказал и другой: я последую за Тобою, Господи, но сперва позволь мне проститься с домашними моими.

61 А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.

62 Иисус же сказал ему: никто, возложивший руку свою на плуг и озирающийся назад, не пригоден для Царства Божия.

62 Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“