Библия - Обещанное Восстановление

Деяния апостолов

Глава 16

1 Павел пришел в Дервию и Листру. Там жил ученик по имени Тимофей. Мать Тимофея была верующей иудеянкой, а отец его был грек.

2 О Тимофее хорошо отзывались братья в Листре и Иконии.

3 Павел захотел взять его с собой в путешествие. И ради иудеев, которые жили в той местности, обрезал его, поскольку все знали, что отец Тимофея грек.

4 Путешествуя из города в город, Павел и его спутники призывали верующих соблюдать решение, принятое апостолами и старейшинами в Иерусалиме.

5 Церкви укреплялись в вере, и число уверовавших с каждым днем увеличивалось.

6 Они проходили через Фригию и Галатийскую область, но Святой Дух не позволил им возвещать слово в провинции Азия.

7 Подойдя к границе с Мисией, они собрались идти в Вифинию, но Дух Иисуса не позволил им,

8 и они, пройдя Мисию, пришли в Троаду.

9 Ночью Павлу было видение: ему явился человек из Македонии. Он стоял и просил его: — Приди в Македонию и помоги нам!

10 После этого видения мы решили, что Бог призывает нас возвещать им Радостную Весть, и сразу же приготовились отправиться в Македонию.

11 Из Троады мы отплыли прямо в Самофракию и оттуда на следующий день в Неаполь.

12 Из Неаполя мы продолжили путешествие в Филиппы, римскую колонию и главный город той части Македонии. Там мы пробыли несколько дней.

13 В субботу мы вышли за ворота города к реке, где, как мы предполагали, было место для молитвы. Мы сели и начали разговаривать с женщинами, которые там собрались.

14 Среди них была одна по имени Лидия, из города Фиатиры, которая торговала дорогими пурпурными тканями. Лидия чтила Бога, и Господь открыл ее сердце к тому, что говорил Павел.

15 После того как она и ее домашние были крещены, она пригласила нас к себе. — Если вы считаете меня верной Господу, то придите и погостите у меня в доме, — упрашивала она и уговорила нас.

16 Однажды, когда мы шли к месту молитвы, по дороге нам повстречалась некая рабыня, одержимая духом-змеем. Предсказаниями она приносила большой доход своим хозяевам.

17 Рабыня шла за Павлом и за нами и кричала: — Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь спасения!

18 Она делала это изо дня в день, и когда Павлу все это надоело, он обернулся и сказал духу: — Во имя Иисуса Христа я повелеваю тебе: выйди из нее! В тот же момент дух ее покинул.

19 Когда ее хозяева поняли, что у них пропал источник дохода, они схватили Павла и Силу и поволокли их на площадь к городским властям.

20 Они привели их к начальникам города и сказали: — Эти люди — иудеи, и они служат причиной беспорядков в нашем городе.

21 Они вводят обычаи, которые нам, римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.

22 Толпа тоже присоединилась к обвинениям против Павла и Силы, и начальники велели раздеть их и бить палками.

23 Их сильно избили и бросили в темницу, а темничному стражу приказали бдительно их охранять.

24 Получив такой приказ, он закрыл их во внутреннюю камеру и забил их ноги в колоду.

25 Около полуночи Павел и Сила молились и пели хвалебные песни Богу, а другие заключенные слушали их.

26 Внезапно произошло такое сильное землетрясение, что поколебались основания темницы. Все двери раскрылись, и у всех заключенных цепи упали с ног.

27 Когда темничный страж проснулся и увидел, что все двери темницы раскрыты, он схватил меч и хотел покончить с собой, думая, что все заключенные убежали.

28 Но Павел успел крикнуть: — Не губи себя! Мы все здесь!

29 Страж потребовал света, вбежал внутрь и, дрожа, пал перед Павлом и Силой.

30 Он вывел их наружу и спросил: — Господа мои, что мне делать, чтобы быть спасенным?

31 — Веруй в Господа Иисуса, — ответили они, — и ты будешь спасен, и твои домашние.

32 И они возвестили слово Господа ему и его домашним.

33 В тот же ночной час темничный страж промыл им раны и сразу же был крещен, он сам и все домашние его.

34 Он привел Павла и Силу к себе домой и накрыл для них стол. Вместе со всеми своими домашними он радовался тому, что поверил в Бога.

35 Наступил день, и городские начальники послали своих служителей в темницу с приказом: — Освободите этих людей.

36 Темничный страж сказал Павлу: — Начальники приказали освободить вас! Вы можете идти с миром!

37 Но Павел сказал: — Они без суда избили нас перед народом, несмотря на то что мы римские граждане, и бросили нас в темницу. Сейчас же они хотят от нас избавиться так, чтобы никто не знал? Нет! Пусть они сами придут и выведут нас.

38 Служители доложили об этом городским начальникам, и когда те услышали, что Павел и Сила римские граждане, то испугались.

39 Они пришли, принесли им свои извинения, вывели из темницы и попросили, чтобы те покинули город.

40 Выйдя из темницы, Павел и Сила пошли в дом Лидии. Там они встретились с братьями и ободрили их. После этого они отправились дальше.

Дiї

Розділ 16

1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.

2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.

3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.

4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.

5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.

6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.

7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.

8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.

9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“

10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.

11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,

12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.

13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.

14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.

15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.

16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.

17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“

18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.

19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.

20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.

22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.

23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.

24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.

25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.

26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.

27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.

28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“

29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.

30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“

31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.

32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.

33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.

34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.

35 А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“

36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“

37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“

38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.

39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.

40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Деяния апостолов Глава 16	Дiї Розділ 16
1 Павел пришел в Дервию и Листру. Там жил ученик по имени Тимофей. Мать Тимофея была верующей иудеянкой, а отец его был грек.	1 І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.
2 О Тимофее хорошо отзывались братья в Листре и Иконии.	2 Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.
3 Павел захотел взять его с собой в путешествие. И ради иудеев, которые жили в той местности, обрезал его, поскольку все знали, что отец Тимофея грек.	3 Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.
4 Путешествуя из города в город, Павел и его спутники призывали верующих соблюдать решение, принятое апостолами и старейшинами в Иерусалиме.	4 Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.
5 Церкви укреплялись в вере, и число уверовавших с каждым днем увеличивалось.	5 А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.
6 Они проходили через Фригию и Галатийскую область, но Святой Дух не позволил им возвещать слово в провинции Азия.	6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.
7 Подойдя к границе с Мисией, они собрались идти в Вифинию, но Дух Иисуса не позволил им,	7 Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
8 и они, пройдя Мисию, пришли в Троаду.	8 Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.
9 Ночью Павлу было видение: ему явился человек из Македонии. Он стоял и просил его: — Приди в Македонию и помоги нам!	9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“
10 После этого видения мы решили, что Бог призывает нас возвещать им Радостную Весть, и сразу же приготовились отправиться в Македонию.	10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.
11 Из Троады мы отплыли прямо в Самофракию и оттуда на следующий день в Неаполь.	11 Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,
12 Из Неаполя мы продолжили путешествие в Филиппы, римскую колонию и главный город той части Македонии. Там мы пробыли несколько дней.	12 звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.
13 В субботу мы вышли за ворота города к реке, где, как мы предполагали, было место для молитвы. Мы сели и начали разговаривать с женщинами, которые там собрались.	13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.
14 Среди них была одна по имени Лидия, из города Фиатиры, которая торговала дорогими пурпурными тканями. Лидия чтила Бога, и Господь открыл ее сердце к тому, что говорил Павел.	14 Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
15 После того как она и ее домашние были крещены, она пригласила нас к себе. — Если вы считаете меня верной Господу, то придите и погостите у меня в доме, — упрашивала она и уговорила нас.	15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.
16 Однажды, когда мы шли к месту молитвы, по дороге нам повстречалась некая рабыня, одержимая духом-змеем. Предсказаниями она приносила большой доход своим хозяевам.	16 І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.
17 Рабыня шла за Павлом и за нами и кричала: — Эти люди — слуги Всевышнего Бога! Они возвещают вам путь спасения!	17 Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“
18 Она делала это изо дня в день, и когда Павлу все это надоело, он обернулся и сказал духу: — Во имя Иисуса Христа я повелеваю тебе: выйди из нее! В тот же момент дух ее покинул.	18 І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.
19 Когда ее хозяева поняли, что у них пропал источник дохода, они схватили Павла и Силу и поволокли их на площадь к городским властям.	19 А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.
20 Они привели их к начальникам города и сказали: — Эти люди — иудеи, и они служат причиной беспорядков в нашем городе.	20 Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
21 Они вводят обычаи, которые нам, римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.	21 і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.
22 Толпа тоже присоединилась к обвинениям против Павла и Силы, и начальники велели раздеть их и бить палками.	22 І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.
23 Их сильно избили и бросили в темницу, а темничному стражу приказали бдительно их охранять.	23 І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.
24 Получив такой приказ, он закрыл их во внутреннюю камеру и забил их ноги в колоду.	24 Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.
25 Около полуночи Павел и Сила молились и пели хвалебные песни Богу, а другие заключенные слушали их.	25 А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.
26 Внезапно произошло такое сильное землетрясение, что поколебались основания темницы. Все двери раскрылись, и у всех заключенных цепи упали с ног.	26 І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.
27 Когда темничный страж проснулся и увидел, что все двери темницы раскрыты, он схватил меч и хотел покончить с собой, думая, что все заключенные убежали.	27 Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.
28 Но Павел успел крикнуть: — Не губи себя! Мы все здесь!	28 А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“
29 Страж потребовал света, вбежал внутрь и, дрожа, пал перед Павлом и Силой.	29 Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.
30 Он вывел их наружу и спросил: — Господа мои, что мне делать, чтобы быть спасенным?	30 І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“
31 — Веруй в Господа Иисуса, — ответили они, — и ты будешь спасен, и твои домашние.	31 А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.
32 И они возвестили слово Господа ему и его домашним.	32 І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.
33 В тот же ночной час темничный страж промыл им раны и сразу же был крещен, он сам и все домашние его.	33 І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.
34 Он привел Павла и Силу к себе домой и накрыл для них стол. Вместе со всеми своими домашними он радовался тому, что поверил в Бога.	34 І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.
35 Наступил день, и городские начальники послали своих служителей в темницу с приказом: — Освободите этих людей.	35 А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“
36 Темничный страж сказал Павлу: — Начальники приказали освободить вас! Вы можете идти с миром!	36 І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“
37 Но Павел сказал: — Они без суда избили нас перед народом, несмотря на то что мы римские граждане, и бросили нас в темницу. Сейчас же они хотят от нас избавиться так, чтобы никто не знал? Нет! Пусть они сами придут и выведут нас.	37 А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“
38 Служители доложили об этом городским начальникам, и когда те услышали, что Павел и Сила римские граждане, то испугались.	38 Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.
39 Они пришли, принесли им свои извинения, вывели из темницы и попросили, чтобы те покинули город.	39 І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.
40 Выйдя из темницы, Павел и Сила пошли в дом Лидии. Там они встретились с братьями и ободрили их. После этого они отправились дальше.	40 І, вийшовши з в'язниці, прибули́ вони до Лі́дії, а з братами побачившись, потішили їх та й пішли.

Ветхий
завет

Новый
завет

Деяния апостолов

Глава 16

Дiї

Розділ 16

Деяния апостолов

Глава 16

Дiї

Розділ 16

Ветхий завет

Новый завет

Деяния апостолов

Глава 16

Дiї

Розділ 16

Деяния апостолов

Глава 16

Дiї

Розділ 16

Ветхий
завет

Новый
завет