Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Матфея

Глава 21

1 Когда они, приближаясь к Иерусалиму, пришли в селение Виффагия, что расположено на Оливковой горе, Иисус послал вперед двух учеников,

2 сказав им: — Идите в селение, которое перед вами, там вы сразу же найдете привязанную ослицу и рядом с ней осленка. Отвяжите их и приведите ко Мне.

3 Если кто-нибудь вас спросит о том, что вы делаете, то отвечайте, что они нужны Господу, и вам тут же дадут их.

4 Это произошло для того, чтобы исполнилось сказанное через пророка:

5 «Скажите дочери Сиона: Вот, идет к тебе Царь твой, кроткий, верхом на ослице и осленке, сыне вьючного животного!»

6 Ученики пошли и сделали все так, как велел им Иисус.

7 Они привели ослицу и осленка, положили на них свои плащи, и Иисус сел поверх их.

8 Большинство собравшихся начало расстилать свои плащи на дороге, другие срезали ветви с деревьев и тоже расстилали их.

9 Толпы людей, что шли впереди и позади Него, громко кричали: — Осанна Сыну Давида! Благословен Тот, Кто приходит во имя Господа! Осанна в вышине небес!

10 И когда Иисус вошел в Иерусалим, весь город пришел в волнение, и все спрашивали: — Кто это?

11 Народ отвечал: — Это пророк Иисус из Назарета, что в Галилее!

12 Иисус вошел в храм и выгнал оттуда всех продающих и покупающих. Он опрокинул столы менял и прилавки торговцев голубями.

13 — Написано, — говорил Он, — «Дом Мой будет назван домом молитвы», а вы превратили его в разбойничье логово.

14 В храме к Нему подошли слепые и хромые, и Он исцелил их.

15 Первосвященники и учители Закона, увидев чудеса, которые совершал Иисус, и услышав, как дети кричат в храме: «Осанна Сыну Давида!» — возмутились.

16 — Ты слышишь, что кричат эти дети? — спросили они Его. — Да, — ответил Иисус, — разве вы не читали, что написано: «Из уст младенцев и грудных детей Ты вызовешь Себе хвалу»?

17 Он оставил их и пошел из города в Вифанию, где и заночевал.

18 Возвращаясь рано утром в город, Иисус почувствовал голод.

19 Увидев у дороги инжир, Он подошел к нему, но не нашел на нем ничего, кроме листьев. Тогда Иисус сказал дереву: — Пусть же от тебя никогда больше не будет плодов! Инжир сразу же засох.

20 Когда ученики это увидели, то удивились: — Как это инжир мог так быстро засохнуть?

21 Иисус ответил им: — Говорю вам истину: если вы будете верить, не сомневаясь, то сможете сделать не только то, что было сделано с инжиром, но даже если вы скажете этой горе: «Поднимись и бросься в море!» — то так и будет.

22 Если вы верите, то получите все, о чем бы вы ни попросили в молитве.

23 Когда Иисус вошел в храм и стал учить народ, к Нему подошли первосвященники и старейшины народа с вопросом: — Чьей властью Ты все это делаешь, и кто дал Тебе эту власть?

24 Иисус ответил им: — Я тоже задам вам вопрос, и если вы Мне ответите, то и Я скажу вам, чьей властью Я это делаю.

25 Откуда Иоанн получил свое право крестить, с Небес или от людей? Они стали рассуждать между собой: — Если мы скажем: «С небес», то Он спросит: «Так почему же вы ему не поверили?».

26 Сказать «От людей» нельзя — боимся народа, ведь все считают, что Иоанн был пророком.

27 — Мы не знаем, — ответили они. Иисус сказал им: — Тогда и Я вам не скажу, чьей властью Я все это делаю.

28 Что вы скажете на такое: у одного человека было два сына. Как-то он подошел к одному из них и говорит: «Сын, пойди поработай сегодня в винограднике».

29 «Не хочу», — ответил сын, но потом передумал и все же пошел.

30 Подойдя и к другому сыну, отец попросил его о том же. Сын ответил: «Иду, господин», а сам не пошел.

31 Кто из них исполнил волю отца? — Первый, — ответили они. Иисус тогда сказал им: — Говорю вам истину: сборщики налогов и блудницы впереди вас идут в Царство Божье.

32 Ведь Иоанн пришел к вам показать путь праведности, и вы не поверили ему, а они поверили. Вы же, даже после того, как это увидели, не раскаялись и не поверили.

33 Послушайте еще одну притчу: один землевладелец посадил виноградник, обнес его забором, выкопал яму для давильни и построил сторожевую башню. Он отдал виноградник внаем виноградарям, а сам уехал в чужие края.

34 Когда пришло время сбора винограда, он послал своих слуг к виноградарям, чтобы забрать его часть урожая.

35 Те же схватили слуг и кого избили, кого убили, а кого закидали камнями.

36 Тогда хозяин послал других слуг, их было больше, чем в первый раз, но виноградари и с теми поступили так же.

37 В конце концов, он послал своего сына. «Сына-то моего они устыдятся», — думал он.

38 Но когда виноградари увидели сына, они решили: «Это наследник. Давайте убьем его и завладеем его наследством».

39 Они схватили его, выбросили из виноградника и убили.

40 Итак, когда придет хозяин виноградника, что он сделает с этими виноградарями?

41 — Он жестоко казнит злодеев, — ответили они, — и сдаст виноградник другим виноградарям, которые отдадут ему его долю урожая в условленный срок.

42 Иисус сказал им: — Разве вы никогда не читали в Писаниях: «Камень, Который отвергли строители, стал краеугольным. Это совершил Господь, и как это удивительно в глазах наших!»?

43 Поэтому Я и говорю вам, что Царство Божье будет отнято у вас и отдано народу, который приносит плод.

44 Кто упадет на Этот Камень, разобьется вдребезги, а на кого Он упадет, того раздавит.

45 Когда первосвященники и фарисеи слушали притчи Иисуса, они поняли, что Он говорит о них.

46 Они хотели арестовать Иисуса, но боялись народа, потому что люди считали Иисуса пророком.

Вiд Матвiя

Розділ 21

1 А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,

2 до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.

3 А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.

4 А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:

5 „Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“.

6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

7 Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.

8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.

9 А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“

10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“

11 А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“

12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів.

13 І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви,“ а ви робите з нього „печеру розбійників“.

14 I приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив.

15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися,

16 та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“ А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали нікол́и: „Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу"?

17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув.

18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.

19 І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло.

20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“

21 Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те!

22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“.

23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“

24 Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́.

25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“ Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“

26 А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“.

27 І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́.

28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“

29 А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.

30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.

31 Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.

32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.

33 Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

34 Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.

35 Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.

36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.

37 Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.

38 Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“

39 І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.

40 Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“

41 Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.

42 Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“

43 Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.

44 І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.

45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.

46 І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

Евангелие от Матфея Глава 21	Вiд Матвiя Розділ 21
1 Когда они, приближаясь к Иерусалиму, пришли в селение Виффагия, что расположено на Оливковой горе, Иисус послал вперед двух учеников,	1 А коли вони набли́зились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагі́ї, до гори до Оли́вної, тоді Ісус вислав двох учнів,
2 сказав им: — Идите в селение, которое перед вами, там вы сразу же найдете привязанную ослицу и рядом с ней осленка. Отвяжите их и приведите ко Мне.	2 до них, кажучи: „Ідіть у село, яке перед вами, і зна́йдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля́; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.
3 Если кто-нибудь вас спросит о том, что вы делаете, то отвечайте, что они нужны Господу, и вам тут же дадут их.	3 А як хто вам що́ скаже, відкажіть, що їх потребує Госпо́дь, — і він зараз пошле їх“.
4 Это произошло для того, чтобы исполнилось сказанное через пророка:	4 А це сталось, щоб спра́вдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
5 «Скажите дочери Сиона: Вот, идет к тебе Царь твой, кроткий, верхом на ослице и осленке, сыне вьючного животного!»	5 „Скажіте Сіонській доньці́: Ось до тебе йде Цар твій! Він покі́рливий, і всів на осла, — на осля, під'яре́мної сина“.
6 Ученики пошли и сделали все так, как велел им Иисус.	6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
7 Они привели ослицу и осленка, положили на них свои плащи, и Иисус сел поверх их.	7 Вони привели́ до Ісуса ослицю й осля́, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.
8 Большинство собравшихся начало расстилать свои плащи на дороге, другие срезали ветви с деревьев и тоже расстилали их.	8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стели́ли дорогою.
9 Толпы людей, что шли впереди и позади Него, громко кричали: — Осанна Сыну Давида! Благословен Тот, Кто приходит во имя Господа! Осанна в вышине небес!	9 А наро́д, що йшов перед Ним і поза́ду, викрикував, кажучи: „Оса́нна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я́! Осанна на висоті!“
10 И когда Иисус вошел в Иерусалим, весь город пришел в волнение, и все спрашивали: — Кто это?	10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: „Хто́ це такий?“
11 Народ отвечал: — Это пророк Иисус из Назарета, что в Галилее!	11 А наро́д говорив: „Це Пророк, — Ісус із Назаре́ту Галілейського!“
12 Иисус вошел в храм и выгнал оттуда всех продающих и покупающих. Он опрокинул столы менял и прилавки торговцев голубями.	12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і попереверта́в грошомінам столи, та осло́ни — продавцям голубів.
13 — Написано, — говорил Он, — «Дом Мой будет назван домом молитвы», а вы превратили его в разбойничье логово.	13 І сказав їм: „Написано: „Дім Мій — буде домом молитви,“ а ви робите з нього „печеру розбійників“.
14 В храме к Нему подошли слепые и хромые, и Он исцелил их.	14 I приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоро́вив.
15 Первосвященники и учители Закона, увидев чудеса, которые совершал Иисус, и услышав, как дети кричат в храме: «Осанна Сыну Давида!» — возмутились.	15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: „Осанна Сину Давидовому“, обурилися,
16 — Ты слышишь, что кричат эти дети? — спросили они Его. — Да, — ответил Иисус, — разве вы не читали, что написано: «Из уст младенцев и грудных детей Ты вызовешь Себе хвалу»?	16 та й сказали Йому: „Чи ти чуєш, що кажуть вони?“ А Ісус відказав їм: „Так. Чи ж ви не читали нікол́и: „Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу"?
17 Он оставил их и пошел из города в Вифанию, где и заночевал.	17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфа́нію, — і там ніч перебув.
18 Возвращаясь рано утром в город, Иисус почувствовал голод.	18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
19 Увидев у дороги инжир, Он подошел к нему, но не нашел на нем ничего, кроме листьев. Тогда Иисус сказал дереву: — Пусть же от тебя никогда больше не будет плодов! Инжир сразу же засох.	19 І побачив Він при дорозі одне фі́ґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя само́го, на нім не знайшов. І до нього Він каже: „Нехай пло́ду із тебе не буде ніко́ли повіки!“ І фіґове дерево зараз усохло.
20 Когда ученики это увидели, то удивились: — Как это инжир мог так быстро засохнуть?	20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: „Як швидко всохло це фіґове дерево!“
21 Иисус ответил им: — Говорю вам истину: если вы будете верить, не сомневаясь, то сможете сделать не только то, что было сделано с инжиром, но даже если вы скажете этой горе: «Поднимись и бросься в море!» — то так и будет.	21 Ісус же промовив у відповідь їм: „Поправді кажу́ вам: Коли б мали ви віру, і не мали су́мніву, то вчинили б не тільки як із фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: „Порушся та кинься до моря“, — то й станеться те!
22 Если вы верите, то получите все, о чем бы вы ни попросили в молитве.	22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите“.
23 Когда Иисус вошел в храм и стал учить народ, к Нему подошли первосвященники и старейшины народа с вопросом: — Чьей властью Ты все это делаешь, и кто дал Тебе эту власть?	23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприхо́дили первосвященики й старші наро́ду до Нього й сказали: „Якою Ти вла́дою чиниш оце? І хто Тобі вла́ду цю дав?“
24 Иисус ответил им: — Я тоже задам вам вопрос, и если вы Мне ответите, то и Я скажу вам, чьей властью Я это делаю.	24 Ісус же промовив у відповідь їм: „Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу́, якою вла́дою Я це чиню́.
25 Откуда Иоанн получил свое право крестить, с Небес или от людей? Они стали рассуждать между собой: — Если мы скажем: «С небес», то Он спросит: «Так почему же вы ему не поверили?».	25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?“ Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „Із неба“, відкаже Він нам: „Чого ж ви йому не повірили?“
26 Сказать «От людей» нельзя — боимся народа, ведь все считают, что Иоанн был пророком.	26 А як скажемо: „Від людей“, — боїмося наро́ду, бо Івана вважають усі за пророка“.
27 — Мы не знаем, — ответили они. Иисус сказал им: — Тогда и Я вам не скажу, чьей властью Я все это делаю.	27 І сказали Ісусові в відповідь: „Ми не знаємо“. Відказав їм і Він: „То й Я вам не скажу́, якою владою Я це чиню́.
28 Что вы скажете на такое: у одного человека было два сына. Как-то он подошел к одному из них и говорит: «Сын, пойди поработай сегодня в винограднике».	28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: „Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!“
29 «Не хочу», — ответил сын, но потом передумал и все же пошел.	29 А той відповів і сказав: „Готовий, панотче“, — і не пішов.
30 Подойдя и к другому сыну, отец попросил его о том же. Сын ответил: «Иду, господин», а сам не пошел.	30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: „Я не хочу“. А потім покаявся, і пішов.
31 Кто из них исполнил волю отца? — Первый, — ответили они. Иисус тогда сказал им: — Говорю вам истину: сборщики налогов и блудницы впереди вас идут в Царство Божье.	31 Котрий же з двох учинив волю батькову?“ Вони кажуть: „Останній“. Ісус промовляє до них: „Поправді кажу вам, що ми́тники та блудоді́йки випере́джують вас у Боже Царство.
32 Ведь Иоанн пришел к вам показать путь праведности, и вы не поверили ему, а они поверили. Вы же, даже после того, как это увидели, не раскаялись и не поверили.	32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а ми́тники та блудоді́йки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля́, щоб повірити йому.
33 Послушайте еще одну притчу: один землевладелец посадил виноградник, обнес его забором, выкопал яму для давильни и построил сторожевую башню. Он отдал виноградник внаем виноградарям, а сам уехал в чужие края.	33 Послухайте іншої притчі. Був госпо́дар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
34 Когда пришло время сбора винограда, он послал своих слуг к виноградарям, чтобы забрать его часть урожая.	34 Коли ж надійшов час плоді́в, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди́ свої.
35 Те же схватили слуг и кого избили, кого убили, а кого закидали камнями.	35 Винарі ж рабів його похапали, — і одно́го побили, а другого замордували, а того вкаменува́ли.
36 Тогда хозяин послал других слуг, их было больше, чем в первый раз, но виноградари и с теми поступили так же.	36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.
37 В конце концов, он послал своего сына. «Сына-то моего они устыдятся», — думал он.	37 Нарешті послав до них сина свого́ і сказав: „Посоро́мляться сина мого“.
38 Но когда виноградари увидели сына, они решили: «Это наследник. Давайте убьем его и завладеем его наследством».	38 Але́ винарі́, як побачили сина, міркувати собі стали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спа́дщину!“
39 Они схватили его, выбросили из виноградника и убили.	39 І, схопи́вши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
40 Итак, когда придет хозяин виноградника, что он сделает с этими виноградарями?	40 Отож, як прибу́де той пан виноградника, що́ зробить він тим винаря́м?“
41 — Он жестоко казнит злодеев, — ответили они, — и сдаст виноградник другим виноградарям, которые отдадут ему его долю урожая в условленный срок.	41 Вони кажуть Йому: „Злочинців погубить жорсто́ко, виноградника ж віддасть іншим винаря́м, що будуть плоди́ віддавати йому своєча́сно“.
42 Иисус сказал им: — Разве вы никогда не читали в Писаниях: «Камень, Который отвергли строители, стал краеугольным. Это совершил Господь, и как это удивительно в глазах наших!»?	42 Ісус промовляє до них: „Чи ви не читали ніко́ли в Писа́нні: Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!“
43 Поэтому Я и говорю вам, что Царство Божье будет отнято у вас и отдано народу, который приносит плод.	43 Тому́ кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться наро́дові, що плоди́ його буде прино́сити.
44 Кто упадет на Этот Камень, разобьется вдребезги, а на кого Он упадет, того раздавит.	44 І хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде — то розча́вить його́“.
45 Когда первосвященники и фарисеи слушали притчи Иисуса, они поняли, что Он говорит о них.	45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він гово́рить.
46 Они хотели арестовать Иисуса, но боялись народа, потому что люди считали Иисуса пророком.	46 І намага́лись схопи́ти Його, але́ побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Матфея

Глава 21

Вiд Матвiя

Розділ 21

Евангелие от Матфея

Глава 21

Вiд Матвiя

Розділ 21

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Матфея

Глава 21

Вiд Матвiя

Розділ 21

Евангелие от Матфея

Глава 21

Вiд Матвiя

Розділ 21

Ветхий
завет

Новый
завет