Бытие

Глава 45

1 Иосиф не мог больше совладать с собой и заплакал на глазах у всех, кто стоял возле него. «Пусть все выйдут», — приказал Иосиф, и все вышли; братья же остались с Иосифом наедине. Тогда Иосиф рассказал им, кто он такой.

2 Он громко рыдал, и все египтяне при дворе фараона услышали его плач.

3 «Я — брат ваш Иосиф! — сказал он своим братьям. — Здоров ли отец мой?» Но братья, смущенные и испуганные, ничего не отвечали.

4 И снова Иосиф обратился к братьям: «Подойдите ко мне, прошу вас, подойдите сюда». Братья приблизились к Иосифу, и он сказал им: «Я — брат ваш Иосиф, тот самый, которого вы продали в рабство в Египет.

5 Но не печальтесь и не вините себя за то, что сделали. Бог определил заранее, чтобы я пришёл в Египет. Я здесь, чтобы спасти вас.

6 Этот ужасный голод продолжается вот уже два года, и будет ещё пять лет без сева и жатвы.

7 Бог послал меня сюда перед вами, чтобы я спас ваши семьи в этой стране.

8 Не ваша вина, что я был послан сюда, — это был промысел Господний. Бог поставил меня отцом фараону, и я — управляющий его дома и правитель всего Египта».

9 Затем Иосиф сказал: «Отправляйтесь же поскорее к моему отцу и скажите, что его сын Иосиф посылает ему такую весть: „Бог поставил меня правителем Египта. Так приди же ко мне и не медли.

10 Можешь поселиться поблизости от меня в земле Гесем: ты, твои дети, внуки и весь твой скот —

11 и я позабочусь о том, чтобы в течение пяти голодных лет ни ты, ни твоя семья не потеряли то, чем владеете”».

12 Иосиф также сказал своим братьям: «Ведь вы же видите, что это я, Иосиф. Даже брат мой Вениамин знает, что это я, ваш брат, говорю с вами.

13 Так расскажите моему отцу о том, каким почётом я окружён здесь, в Египте, расскажите обо всём, что видели здесь. Теперь же отправляйтесь поскорее и приведите ко мне моего отца».

14 Тогда Иосиф обнял Вениамина, брата своего, и оба они расплакались.

15 Затем Иосиф расцеловал всех своих братьев и, плача, обнимал их. Только после этого братья решились заговорить с Иосифом.

16 Египетский царь узнал, что к Иосифу пришли братья. Эта весть облетела весь двор фараона, и тогда он и его придворные ей очень обрадовались.

17 Затем царь сказал Иосифу: «Скажи своим братьям, чтобы они взяли еды сколько нужно и отправились обратно в Ханаан.

18 Прикажи, чтобы они привели сюда обратно ко мне твоего отца и свои семьи. Я дам тебе самую лучшую землю в Египте, и твоя семья будет есть самую лучшую еду, какая у нас есть».

19 И ещё сказал фараон: «Дай твоим братьям наши самые лучшие повозки. Распорядись, чтобы они отправились в Ханаан и привезли сюда твоего отца и всех женщин и детей.

20 И пусть не беспокоятся о том, как перевести своё имущество, мы дадим им всё самое лучшее, что у нас есть в Египте».

21 Сыновья Израиля так и сделали. Иосиф дал им хорошие колесницы, как обещал фараон, и дал достаточно еды на дорогу.

22 Иосиф дал каждому брату смену красивой одежды, а Вениамину подарил пять смен и триста серебряных монет.

23 Иосиф также послал подарки и своему отцу: десять ослов, навьюченных мешками со всяким добром, и ещё десять ослиц, навьюченных мешками с зерном, хлебом и всякой другой едой для отца на обратную дорогу,

24 а затем велел братьям отправляться в путь. Когда же они уходили, Иосиф сказал им: «Идите прямо домой и в дороге не ссорьтесь».

25 Тогда братья ушли из Египта и отправились к своему отцу в Ханаан.

26 Они сказали ему: «Отец, Иосиф жив! Он — правитель всей Египетской страны!» Их отец не знал, что и думать. Сначала он не поверил им,

27 но, когда они рассказали ему обо всём, что сказал Иосиф, и, когда Иаков увидел повозки, которые Иосиф послал за ним, чтобы привезти его в Египет, он очень обрадовался, и его счастью не было предела.

28 И сказал Израиль: «Теперь я верю, что сын мой Иосиф ещё жив и я увижу его перед смертью!»

Буття

Розділ 45

1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: „Виведіть усіх людей від мене!“ І не було з ним ніко́го, коли Йо́сип відкрився браттям своїм.

2 І він го́лосно запла́кав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.

3 І Йо́сип промовив до браттів своїх: „Я Йо́сип... Чи живий ще мій батько?“ І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його.

4 А Йосип промовив до братів своїх: „Підійдіть же до мене!“ І вони підійшли, а він проказав: „Я Йо́сип, ваш брат, якого ви продали́ були до Єгипту.

5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жа́лю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для вижи́влення.

6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.

7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.

8 І виходить тепер, — не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.

9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йо́сип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.

10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близьки́й до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.

11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.

12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.

13 І оповісте́ батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що́ ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди“.

14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніями́н плакав на шиї його...

15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А пото́му говорили брати його з ним.

16 І розголо́шено в домі фараоновім чу́тку, говорячи: „Прийшли Йосипові брати!“ І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.

17 І промовив фараон до Йосипа: „Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.

18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам до́бра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.

19 А ти одержав наказа сказа́ти: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози́ для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.

20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю — ваше воно“.

21 І зробили так Ізра́їлеві сини. А Йо́сип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.

22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.

23 А ба́тькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.

24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: „Не сваріться в дорозі!“

25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.

26 І розповіли йому, кажучи: „Ще Йо́сип живий“, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...

27 І переказували йому всі слова Йосипові, що́ говорив він до них. І як побачив він вози́, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.

28 І промовив Ізра́їль: „До́сить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!“

Бытие

Глава 45

Буття

Розділ 45

1 Иосиф не мог больше совладать с собой и заплакал на глазах у всех, кто стоял возле него. «Пусть все выйдут», — приказал Иосиф, и все вышли; братья же остались с Иосифом наедине. Тогда Иосиф рассказал им, кто он такой.

1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: „Виведіть усіх людей від мене!“ І не було з ним ніко́го, коли Йо́сип відкрився браттям своїм.

2 Он громко рыдал, и все египтяне при дворе фараона услышали его плач.

2 І він го́лосно запла́кав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.

3 «Я — брат ваш Иосиф! — сказал он своим братьям. — Здоров ли отец мой?» Но братья, смущенные и испуганные, ничего не отвечали.

3 І Йо́сип промовив до браттів своїх: „Я Йо́сип... Чи живий ще мій батько?“ І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його.

4 И снова Иосиф обратился к братьям: «Подойдите ко мне, прошу вас, подойдите сюда». Братья приблизились к Иосифу, и он сказал им: «Я — брат ваш Иосиф, тот самый, которого вы продали в рабство в Египет.

4 А Йосип промовив до братів своїх: „Підійдіть же до мене!“ І вони підійшли, а він проказав: „Я Йо́сип, ваш брат, якого ви продали́ були до Єгипту.

5 Но не печальтесь и не вините себя за то, что сделали. Бог определил заранее, чтобы я пришёл в Египет. Я здесь, чтобы спасти вас.

5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жа́лю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для вижи́влення.

6 Этот ужасный голод продолжается вот уже два года, и будет ещё пять лет без сева и жатвы.

6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.

7 Бог послал меня сюда перед вами, чтобы я спас ваши семьи в этой стране.

7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.

8 Не ваша вина, что я был послан сюда, — это был промысел Господний. Бог поставил меня отцом фараону, и я — управляющий его дома и правитель всего Египта».

8 І виходить тепер, — не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.

9 Затем Иосиф сказал: «Отправляйтесь же поскорее к моему отцу и скажите, что его сын Иосиф посылает ему такую весть: „Бог поставил меня правителем Египта. Так приди же ко мне и не медли.

9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йо́сип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.

10 Можешь поселиться поблизости от меня в земле Гесем: ты, твои дети, внуки и весь твой скот —

10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близьки́й до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.

11 и я позабочусь о том, чтобы в течение пяти голодных лет ни ты, ни твоя семья не потеряли то, чем владеете”».

11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.

12 Иосиф также сказал своим братьям: «Ведь вы же видите, что это я, Иосиф. Даже брат мой Вениамин знает, что это я, ваш брат, говорю с вами.

12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.

13 Так расскажите моему отцу о том, каким почётом я окружён здесь, в Египте, расскажите обо всём, что видели здесь. Теперь же отправляйтесь поскорее и приведите ко мне моего отца».

13 І оповісте́ батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що́ ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди“.

14 Тогда Иосиф обнял Вениамина, брата своего, и оба они расплакались.

14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніями́н плакав на шиї його...

15 Затем Иосиф расцеловал всех своих братьев и, плача, обнимал их. Только после этого братья решились заговорить с Иосифом.

15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А пото́му говорили брати його з ним.

16 Египетский царь узнал, что к Иосифу пришли братья. Эта весть облетела весь двор фараона, и тогда он и его придворные ей очень обрадовались.

16 І розголо́шено в домі фараоновім чу́тку, говорячи: „Прийшли Йосипові брати!“ І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.

17 Затем царь сказал Иосифу: «Скажи своим братьям, чтобы они взяли еды сколько нужно и отправились обратно в Ханаан.

17 І промовив фараон до Йосипа: „Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.

18 Прикажи, чтобы они привели сюда обратно ко мне твоего отца и свои семьи. Я дам тебе самую лучшую землю в Египте, и твоя семья будет есть самую лучшую еду, какая у нас есть».

18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам до́бра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.

19 И ещё сказал фараон: «Дай твоим братьям наши самые лучшие повозки. Распорядись, чтобы они отправились в Ханаан и привезли сюда твоего отца и всех женщин и детей.

19 А ти одержав наказа сказа́ти: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози́ для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.

20 И пусть не беспокоятся о том, как перевести своё имущество, мы дадим им всё самое лучшее, что у нас есть в Египте».

20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю — ваше воно“.

21 Сыновья Израиля так и сделали. Иосиф дал им хорошие колесницы, как обещал фараон, и дал достаточно еды на дорогу.

21 І зробили так Ізра́їлеві сини. А Йо́сип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.

22 Иосиф дал каждому брату смену красивой одежды, а Вениамину подарил пять смен и триста серебряных монет.

22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.

23 Иосиф также послал подарки и своему отцу: десять ослов, навьюченных мешками со всяким добром, и ещё десять ослиц, навьюченных мешками с зерном, хлебом и всякой другой едой для отца на обратную дорогу,

23 А ба́тькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.

24 а затем велел братьям отправляться в путь. Когда же они уходили, Иосиф сказал им: «Идите прямо домой и в дороге не ссорьтесь».

24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: „Не сваріться в дорозі!“

25 Тогда братья ушли из Египта и отправились к своему отцу в Ханаан.

25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.

26 Они сказали ему: «Отец, Иосиф жив! Он — правитель всей Египетской страны!» Их отец не знал, что и думать. Сначала он не поверил им,

26 І розповіли йому, кажучи: „Ще Йо́сип живий“, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...

27 но, когда они рассказали ему обо всём, что сказал Иосиф, и, когда Иаков увидел повозки, которые Иосиф послал за ним, чтобы привезти его в Египет, он очень обрадовался, и его счастью не было предела.

27 І переказували йому всі слова Йосипові, що́ говорив він до них. І як побачив він вози́, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.

28 И сказал Израиль: «Теперь я верю, что сын мой Иосиф ещё жив и я увижу его перед смертью!»

28 І промовив Ізра́їль: „До́сить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!“