Псалтирь

Псалом 68

1 Дирижёру хора. На мелодию «Лилии». Песнь Давида.

2 Спаси меня, о Боже, нахлынувшая вода достигла шеи.

3 Я погружаюсь в грязные глубины, где опереться не на что ноге, меня водоворотом в глубину затягивает беспощадно.

4 Зову на помощь, слабею я, и от крика кровоточит горло, болят глаза, отыскивая Бога.

5 Тех, кто меня без причины ненавидит, гораздо больше, чем волос на голове моей. И строят они планы, как жизнь мою разрушить, лживые слухи распространяют обо мне. В краже они меня обвиняют и требуют заплатить за то, что я не брал.

6 Тебе, Боже, мои известны все ошибки, свою вину не прячу от Тебя.

7 О, мой Владыка, Господь Израиля, не допусти, чтоб те, кто веруют в Тебя, из-за меня позором были все покрыты.

8 Ради Тебя унижение терплю, ради Тебя лицо моё бесчестием покрыто.

9 Я среди братьев стал чужим, словно иноземец из страны далёкой.

10 Меня съедает преданность храму Твоему, и ранит зло обидчиков Твоих.

11 Молюсь ли я, иль соблюдаю пост, меня за это тоже укоряют.

12 Я становлюсь посмешищем, когда одежды скорби надеваю.

13 Прилюдно злые мне оскорбления наносят. Во время пиршеств они смеются надо мной.

14 Прошу, услышь меня всякий раз, когда к Тебе с молитвой обращаюсь. С любовью превеликой, Боже, спасением ответь моей мольбе.

15 Избавь от грязи, утонуть не дай и от глубоких вод спаси, от ненавидящих меня убереги.

16 Не дай меня потопу унести, глубинам поглотить, сомкнуться могильной пасти надо мной.

17 Ответь мне, Господи, Твоей любовью доброй, и милосердием мне помощь окажи.

18 От слуги Своего Ты лица не прячь, ответь скорее, поскольку времена несчастий наступили.

19 Приди и мою душу упаси от неотступного врага.

20 Тебе известно, как я презираем, как обесчещен и опозорен я. Господь, Ты знаешь всех моих врагов.

21 Их насмешки мне причиняют боль и делают беспомощным меня. Искал я сострадания, но не нашёл, искал кого-нибудь, кто успокоит, но никого вокруг не видел я.

22 Враги в еду мне подложили яд и уксусом меня поили в жажде, не вином.

23 Их стол заставлен блюдами с едой, так пусть же их пиршества им ловушкой станут.

24 Пускай погаснут их глаза и никогда не будут видеть, пускай их спины сгорбятся навек.

25 Пролей на них Свой гнев, пусть они увидят Твою силу.

26 Да станет их земля пустыней, и опустеют все дома.

27 Они нападают на тех, кого Ты наказал, и всем рассказывают о страданиях, на которые Ты их обрёк.

28 Взыщи за все их преступления, не дай спасения Своего.

29 Из книги жизни пусть будут стёрты их имена, из списка праведных их вычеркни навек.

30 Мне горе причиняет боль, дай мне Твоё, Господь, спасение.

31 Имя Божье восхвалять я буду в песнях благодарных,

32 и это Господа обрадует намного более, чем вол иль бык, принесённый в жертву.

33 Узнав об этом, бедные воспрянут духом и Богу своему служить начнут.

34 Господь неимущих и беззащитных слышит, и узников не презирает Он.

35 Пусть небеса, земля и море, и всё, что в море, Ему хвалу поёт.

36 Ведь только Бог спасёт Сион и восстановит Иудеи города.

37 И унаследуют все земли дети Его слуг, и те, кто Его любит, будут жить на них.

Псалми

Псалом 68

1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів.

2 Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!

3 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!

4 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!

5 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!

6 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!

7 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —

8 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!

9 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,

10 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,

11 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.

12 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:

13 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.

14 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,

15 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!

16 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!

17 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,

18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,

19 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!

20 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!

21 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!

22 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.

23 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,

24 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!

25 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!

26 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!

27 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.

28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,

29 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!

30 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,

31 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!

32 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.

33 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,

34 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!

35 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,

36 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,

37 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!

Псалтирь

Псалом 68

Псалми

Псалом 68

1 Дирижёру хора. На мелодию «Лилии». Песнь Давида.

1 Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів.

2 Спаси меня, о Боже, нахлынувшая вода достигла шеи.

2 Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!

3 Я погружаюсь в грязные глубины, где опереться не на что ноге, меня водоворотом в глубину затягивает беспощадно.

3 Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!

4 Зову на помощь, слабею я, и от крика кровоточит горло, болят глаза, отыскивая Бога.

4 Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!

5 Тех, кто меня без причины ненавидит, гораздо больше, чем волос на голове моей. И строят они планы, как жизнь мою разрушить, лживые слухи распространяют обо мне. В краже они меня обвиняют и требуют заплатить за то, что я не брал.

5 Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!

6 Тебе, Боже, мои известны все ошибки, свою вину не прячу от Тебя.

6 Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!

7 О, мой Владыка, Господь Израиля, не допусти, чтоб те, кто веруют в Тебя, из-за меня позором были все покрыты.

7 Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —

8 Ради Тебя унижение терплю, ради Тебя лицо моё бесчестием покрыто.

8 бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!

9 Я среди братьев стал чужим, словно иноземец из страны далёкой.

9 Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,

10 Меня съедает преданность храму Твоему, и ранит зло обидчиков Твоих.

10 бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,

11 Молюсь ли я, иль соблюдаю пост, меня за это тоже укоряют.

11 і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.

12 Я становлюсь посмешищем, когда одежды скорби надеваю.

12 За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:

13 Прилюдно злые мне оскорбления наносят. Во время пиршеств они смеются надо мной.

13 про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.

14 Прошу, услышь меня всякий раз, когда к Тебе с молитвой обращаюсь. С любовью превеликой, Боже, спасением ответь моей мольбе.

14 А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,

15 Избавь от грязи, утонуть не дай и от глубоких вод спаси, от ненавидящих меня убереги.

15 визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!

16 Не дай меня потопу унести, глубинам поглотить, сомкнуться могильной пасти надо мной.

16 Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!

17 Ответь мне, Господи, Твоей любовью доброй, и милосердием мне помощь окажи.

17 Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,

18 От слуги Своего Ты лица не прячь, ответь скорее, поскольку времена несчастий наступили.

18 і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,

19 Приди и мою душу упаси от неотступного врага.

19 наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!

20 Тебе известно, как я презираем, как обесчещен и опозорен я. Господь, Ты знаешь всех моих врагов.

20 Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!

21 Их насмешки мне причиняют боль и делают беспомощным меня. Искал я сострадания, но не нашёл, искал кого-нибудь, кто успокоит, но никого вокруг не видел я.

21 Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!

22 Враги в еду мне подложили яд и уксусом меня поили в жажде, не вином.

22 І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.

23 Их стол заставлен блюдами с едой, так пусть же их пиршества им ловушкой станут.

23 Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,

24 Пускай погаснут их глаза и никогда не будут видеть, пускай их спины сгорбятся навек.

24 бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!

25 Пролей на них Свой гнев, пусть они увидят Твою силу.

25 Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!

26 Да станет их земля пустыней, и опустеют все дома.

26 Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!

27 Они нападают на тех, кого Ты наказал, и всем рассказывают о страданиях, на которые Ты их обрёк.

27 Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.

28 Взыщи за все их преступления, не дай спасения Своего.

28 Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,

29 Из книги жизни пусть будут стёрты их имена, из списка праведных их вычеркни навек.

29 нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!

30 Мне горе причиняет боль, дай мне Твоё, Господь, спасение.

30 А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,

31 Имя Божье восхвалять я буду в песнях благодарных,

31 і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!

32 и это Господа обрадует намного более, чем вол иль бык, принесённый в жертву.

32 І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.

33 Узнав об этом, бедные воспрянут духом и Богу своему служить начнут.

33 Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,

34 Господь неимущих и беззащитных слышит, и узников не презирает Он.

34 бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!

35 Пусть небеса, земля и море, и всё, что в море, Ему хвалу поёт.

35 Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,

36 Ведь только Бог спасёт Сион и восстановит Иудеи города.

36 бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,

37 И унаследуют все земли дети Его слуг, и те, кто Его любит, будут жить на них.

37 і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!