Евангелие от ИоаннаГлава 20 |
|
1 |
|
2 Итак, |
|
3 Тотчас |
|
4 Они побежали |
|
5 И, |
|
6 Вслед |
|
7 и |
|
8 Тогда |
|
9 Ибо |
|
10 Итак |
|
11 |
|
12 и |
|
13 И |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 Иисус |
|
18 Мария |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 Сие |
Вiд IванаРозділ 20 |
|
1 |
|
2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“ |
|
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли. |
|
4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. |
|
5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов. |
|
6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало, |
|
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці. |
|
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував. |
|
9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих. |
|
10 І учні верну́лися знову до се́бе. |
|
11 |
|
12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло. |
|
13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли. |
|
14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус. |
|
15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“ |
|
16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“ |
|
17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“ |
|
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав. |
|
19 |
|
20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа. |
|
21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“ |
|
22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого! |
|
23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“ |
|
24 |
|
25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“ |
|
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“ |
|
27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“ |
|
28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“ |
|
29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“ |
|
30 |
|
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його! |
Евангелие от ИоаннаГлава 20 |
Вiд IванаРозділ 20 |
|
1 |
1 |
|
2 Итак, |
2 Тож біжить вона та й прибуває до Си́мона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: „Взяли́ Господа з гро́бу, і ми не знаємо, де́ покла́ли Його!“ |
|
3 Тотчас |
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гро́бу пішли. |
|
4 Они побежали |
4 Вони ж бігли оби́два укупі, але другий той учень попе́реду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. |
|
5 И, |
5 І, нахили́вшися, бачить — лежить полотно... Але він не ввійшов. |
|
6 Вслед |
6 Прибува́є і Си́мон Петро, що слідко́м за ним біг, і входить до гробу, і полотно оглядає, що лежало, |
|
7 и |
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащани́цею, але о́сторонь, зго́рнена, в іншому місці. |
|
8 Тогда |
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував. |
|
9 Ибо |
9 Бо ще не розуміли з Писа́ння вони, що Він має воскре́снути з мертвих. |
|
10 Итак |
10 І учні верну́лися знову до се́бе. |
|
11 |
11 |
|
12 и |
12 І бачить два Анголи́, що в білім сиділи, — один у голова́х, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло. |
|
13 И |
13 І говорять до неї вони: „Чого плачеш ти, жінко?“ Та відказує їм: „Узяли́ мого Господа, і я не знаю, де Його покла́ли. |
|
14 |
14 І, сказавши оце, оберну́лась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус. |
|
15 |
15 Промовляє до неї Ісус: „Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?“ Вона ж, думаючи, що то садівни́к, говорить до Нього: „Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де́ покла́в ти Його, — і Його я візьму́!“ |
|
16 |
16 Ісус мовить до неї: „Маріє!“ А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: „Раббуні́!“ цебто: „Учителю мій!“ |
|
17 Иисус |
17 Говорить до неї Ісус: „Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розпові́ж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!“ |
|
18 Мария |
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіща́є, що бачила Господа, і Він це їй сказав. |
|
19 |
19 |
|
20 |
20 І, сказавши оце, показав Він їм ру́ки та бо́ка. А учні зраділи, побачивши Господа. |
|
21 |
21 Тоді зно́ву сказав їм Ісус: „Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!“ |
|
22 |
22 Сказавши оце, Він дихну́в, і говорить до них: „Прийміть Духа Святого! |
|
23 |
23 Кому гріхи про́стите, — про́стяться їм, а кому затри́маєте, — то затри́маються!“ |
|
24 |
24 |
|
25 |
25 Інші ж учні сказали йому: „Ми бачили Господа!“ А він відказав їм: „Коли на руках Його зна́ку відцвя́шного я не побачу, і пальця свого́ не вкладу́ до відцвя́шної рани, і своєї руки не вкладу́ до боку Його, — не ввірую!“ |
|
26 |
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома́. І, як за́мкнені двері були́, прийшов Ісус, і став посере́дині та й проказав: „Мир вам!“ |
|
27 |
27 Потім каже Хомі: „Простягни́ свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади́ до бо́ку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!“ |
|
28 |
28 А Хома відповів і сказав Йому: „Господь мій і Бог мій!“ |
|
29 |
29 Промовляє до нього Ісус: „Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!“ |
|
30 |
30 |
|
31 Сие |
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я́ Його! |