БытиеГлава 23 |
1 |
2 и умерла |
3 |
4 я у вас пришлец |
5 |
6 послушай |
7 |
8 и говорил |
9 чтобы он отдал |
10 |
11 нет, |
12 |
13 и говорил |
14 |
15 господин |
16 |
17 |
18 владением |
19 |
20 Так достались |
БуттяРозділ 23 |
1 |
2 І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, — це Хеврон у кра́ї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею. |
3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи: |
4 „Я прихо́дько й захо́жий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого“. |
5 І відповіли́ сини Хетові Авраамові, та й сказали йому: |
6 Послухай нас, пане мій, — ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою“. |
7 І встав Авраам, і вклонився наро́ду тієї землі, синам Хетовим, |
8 та й промовив до них і сказав: „Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового, |
9 і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, — хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу“. |
10 А Ефрон пробува́в серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи: |
11 „Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, — на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою“. |
12 І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі, |
13 та й сказав до Ефрона, так що чув був наро́д тієї землі, говорячи: „Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, — візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою“. |
14 А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому: |
15 „Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, — що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!“ |
16 І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, — чотири сотні шеклів срібла купецької ваги. |
17 І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо, |
18 купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його. |
19 І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, — це Хеврон у землі ханаанській. |
20 І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових. |
БытиеГлава 23 |
БуттяРозділ 23 |
1 |
1 |
2 и умерла |
2 І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, — це Хеврон у кра́ї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею. |
3 |
3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи: |
4 я у вас пришлец |
4 „Я прихо́дько й захо́жий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого“. |
5 |
5 І відповіли́ сини Хетові Авраамові, та й сказали йому: |
6 послушай |
6 Послухай нас, пане мій, — ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою“. |
7 |
7 І встав Авраам, і вклонився наро́ду тієї землі, синам Хетовим, |
8 и говорил |
8 та й промовив до них і сказав: „Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового, |
9 чтобы он отдал |
9 і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, — хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу“. |
10 |
10 А Ефрон пробува́в серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи: |
11 нет, |
11 „Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, — на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою“. |
12 |
12 І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі, |
13 и говорил |
13 та й сказав до Ефрона, так що чув був наро́д тієї землі, говорячи: „Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, — візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою“. |
14 |
14 А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому: |
15 господин |
15 „Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, — що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!“ |
16 |
16 І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, — чотири сотні шеклів срібла купецької ваги. |
17 |
17 І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо, |
18 владением |
18 купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його. |
19 |
19 І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, — це Хеврон у землі ханаанській. |
20 Так достались |
20 І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових. |