ЄремiяРозділ 22 |
|
1 |
|
2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о ца́рю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та наро́д твій, що входите в бра́ми оці. |
|
3 Так говорить Господь: Чиніть правосу́ддя та правду, і рятуйте грабо́ваного від руки гноби́теля, чужинця́ ж, сироту та вдову́ не гнобі́ть, не грабу́йте, і крови невинної не проливайте на місці цьому́! |
|
4 Бо коли оце слово наспра́вді ви ви́конаєте, то ходитимуть бра́мами дому оцьо́го царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити бу́дуть колесни́цями й кіньми, він і раб його та наро́д його. |
|
5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою — говорить Госпо́дь: руїною ста́неться дім цей! |
|
6 Бо так промовляє Госпо́дь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеа́д, щит Ліва́ну, та поправді кажу́ Я, — тебе оберну́ на пустиню, на міста́ незасе́лені! |
|
7 І приготу́ю на тебе отих, що руйнують люди́ну та збро́ю її, і вони твої ке́дри добі́рні зітну́ть і їх повкида́ють в огонь! |
|
8 І люди числе́нні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одно́го: За́що Господь зробив так цьому місту великому? |
|
9 І відкажуть: За те, що вони поки́нули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм. |
|
10 Не плачте за вмерлим, і не жалку́йте за ним, — але плакати — плачте за тим, хто відходить в поло́н, бо вже не пове́рнеться, і не побачить землі, де він народився. |
|
11 Бо так промовляє Господь до Шаллу́ма, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосі́ї, свого ба́тька, що вийшов із місця цього́: Він сюди вже не ве́рнеться! |
|
12 Бо помре він у місці, куди його полони́ли, Кра́ю ж цього́ не побачить уже. |
|
13 Горе тому́, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімна́ти — безпра́в'ям, хто каже своєму ближньому працювати даре́мно, і платні́ його йому не дає, |
|
14 що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімна́ти широкі!“ І ві́кна собі повиру́бує, й криє кедри́ною, і малю́є червоною фарбою. |
|
15 Чи ти зацарюєш тому́, що в ке́драх ти ме́шкаєш? Чи ж твій ба́тько не їв та не пив? І коли правосу́ддя та правду чинив він, тоді було добре йому́, — |
|
16 він розсу́джував справу нужде́нного й бідного, й тоді добре було́! Чи не це — Мене знати? говорить Госпо́дь. |
|
17 Хіба твої очі та серце твоє не обе́рнені тільки на ко́ристь свою́, та щоб пролива́ти кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити? |
|
18 Тому так промовляє Госпо́дь про Єгояки́ма, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: „О мій брате!“ й „О се́стро!“ Не будуть за ним голосити: „О пане" й „О вели́чносте його!“ |
|
19 Поховають його, немов того осла, воло́чачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму. |
|
20 Зійди на Лива́н та й кричи, і в Баша́ні свій голос подай, і кричи з Аварі́му, бо пони́щені всі твої дру́зі. |
|
21 Говорив Я тобі в час гара́зду твого́, але ти каза́ла: „Не слу́хатиму!“ Це доро́га твоя від юна́цтва твого́, бо не слухалась ти Мого голосу. |
|
22 Усіх твоїх па́стирів буря розки́дає, а коха́нці твої підуть до полону, — справді, тоді посоро́млена та побенте́жена будеш за все своє зло! |
|
23 О ти, що сидиш на Ливані, що ку́блишся в ке́драх, — як ти бу́деш стогна́ти, як бо́лі й дрижа́ння на тебе спаду́ть, мов на ту породі́ллю! |
|
24 Як живий Я, — говорить Госпо́дь, — коли б був Коні́я, син Єгоякимів, цар Юдин, печа́ткою-пе́рснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву́! |
|
25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, і в руку халде́їв. |
|
26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе́, до іншого кра́ю, де ви не зроди́лись, — і там — ви повмира́єте! |
|
27 А до Кра́ю, куди вони пра́гнуть душею своєю верну́тись, — туди не пове́рнуться! |
|
28 Чи муж цей, Коні́я, — це гли́няний по́суд, пого́рджений та розпоро́шений? Хіба він посу́дина та непотрі́бна? Чом відкинені він та насі́ння його́, та й закинені в землю, якої не знають? |
|
29 О Кра́ю, мій Кра́ю, о Кра́ю, — послухай Господнього сло́ва: |
|
30 Так говорить Госпо́дь: Запишіть люди́ну оцю самі́тною, мужем, якому не буде щасти́тись у днях його, бо ніко́му з насіння його не пощасти́ться сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді! |
耶利米書第22章 |
|
1 耶和華告耶利米曰、詣猶大王宮告之、 |
|
2 爾繼大闢爲王於猶大、及爾臣民、凡入邑門者、宜聽耶和華之言。 |
|
3 耶和華曰、爾居斯土、當秉公義、凡受暴者、爾其拯救、賓旅孤寡、爾無虐遇、勿殺無辜、 |
|
4 如爾行是、則繼大闢爲王者、將乘車服馬、與厥臣民、俱入殿門。 |
|
5 如爾不聽、我耶和華指己而誓、此殿必致荒蕪。 |
|
6 耶和華又告猶大王宗室曰、昔我視爾若基列地、利巴嫩巔、今我使爾荒蕪、若無人居處之邑、 |
|
7 使殘暴者、各執具械、斫爾柏香木之佳者、委之於火、 |
|
8 凡鄰國衆庶、經過是邑、互相告語、曰、耶和華罰此大邑、何爲至於若斯。 |
|
9 人必曰、斯民背其上帝耶和華之約、崇拜服事他上帝、故有此罰。 |
|
10 勿爲死者哀哭、當爲擄者號泣、蓋彼不返國、不復見故土。 |
|
11 耶和華曰、猶大王、約西亞子沙龍、繼父爲王、旣出斯土、必不返國、 |
|
12 乃死於被擄之地、不復見故土。 |
|
13 人以非義之利、建造宅第、用人之力、不償其工者、禍必不遠、 |
|
14 彼曰、廣廈崇室、余必搆造、啟其窗牗、以柏香木爲板、塗以丹艧。 |
|
15 耶和華曰、爾雖以柏香木爲板、以示華美、豈得恒居王位。爾父日用飲食、躬行仁義、而享福祉、彼爲貧乏伸寃、旣識我道、遂得亨通。 |
|
16 |
|
17 惟爾縱心目之欲、貪婪不已、強據虐遇、而殺無辜。 |
|
18 耶和華曰、猶大王、約西亞次子約雅金、旣死之時、民不舉哀哭泣、曰、哀哉兄弟姊妹乎、惜哉我主、顯榮安在乎。 |
|
19 乃人拽其尸、棄之耶路撒冷邑外、無異葬驢。 |
|
20 必登利巴嫩而大呼、在巴山舉哀、在亞巴林呼號、蓋爾良朋已喪。 |
|
21 平康之時、我曾語爾、惟爾不聽、自肇造邦國、以迄於今、爾不從我言、所爲若是。 |
|
22 故爾之牧者、隨風飄沒、爾之良朋、爲人俘囚、爾作惡衆多、必蒙羞抱愧。 |
|
23 居利巴嫩人巢於柏香木、爾旣臨難、若婦劬勞、豈不哀慘。 |
|
24 耶和華曰、我指己而誓、爾猶大王、約雅金子約雅斤、雖爲我掌中之印、亦必棄之如遺。 |
|
25 付爾於爾所懼之敵、巴比倫王尼布甲尼撒、及迦勒底人手。 |
|
26 我必驅爾、爰及爾母、至於異邦、非爾故土、在彼必死、 |
|
27 惟爾雖欲歸而弗得。 |
|
28 約雅斤若已毀之偶像、爲人所藐視、又若器皿、不爲民所娛玩、彼及子孫、已遭驅逐、至於素所未識之地曷故。 |
|
29 耶和華三呼斯土之人、告之曰、爾衆宜聽我言、約雅斤畢生、不獲亨通、當錄其名於冊、雖有子孫、不得繼大闢之位、爲王於猶大。 |
|
30 |
ЄремiяРозділ 22 |
耶利米書第22章 |
|
1 |
1 耶和華告耶利米曰、詣猶大王宮告之、 |
|
2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о ца́рю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та наро́д твій, що входите в бра́ми оці. |
2 爾繼大闢爲王於猶大、及爾臣民、凡入邑門者、宜聽耶和華之言。 |
|
3 Так говорить Господь: Чиніть правосу́ддя та правду, і рятуйте грабо́ваного від руки гноби́теля, чужинця́ ж, сироту та вдову́ не гнобі́ть, не грабу́йте, і крови невинної не проливайте на місці цьому́! |
3 耶和華曰、爾居斯土、當秉公義、凡受暴者、爾其拯救、賓旅孤寡、爾無虐遇、勿殺無辜、 |
|
4 Бо коли оце слово наспра́вді ви ви́конаєте, то ходитимуть бра́мами дому оцьо́го царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити бу́дуть колесни́цями й кіньми, він і раб його та наро́д його. |
4 如爾行是、則繼大闢爲王者、將乘車服馬、與厥臣民、俱入殿門。 |
|
5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою — говорить Госпо́дь: руїною ста́неться дім цей! |
5 如爾不聽、我耶和華指己而誓、此殿必致荒蕪。 |
|
6 Бо так промовляє Госпо́дь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеа́д, щит Ліва́ну, та поправді кажу́ Я, — тебе оберну́ на пустиню, на міста́ незасе́лені! |
6 耶和華又告猶大王宗室曰、昔我視爾若基列地、利巴嫩巔、今我使爾荒蕪、若無人居處之邑、 |
|
7 І приготу́ю на тебе отих, що руйнують люди́ну та збро́ю її, і вони твої ке́дри добі́рні зітну́ть і їх повкида́ють в огонь! |
7 使殘暴者、各執具械、斫爾柏香木之佳者、委之於火、 |
|
8 І люди числе́нні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одно́го: За́що Господь зробив так цьому місту великому? |
8 凡鄰國衆庶、經過是邑、互相告語、曰、耶和華罰此大邑、何爲至於若斯。 |
|
9 І відкажуть: За те, що вони поки́нули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм. |
9 人必曰、斯民背其上帝耶和華之約、崇拜服事他上帝、故有此罰。 |
|
10 Не плачте за вмерлим, і не жалку́йте за ним, — але плакати — плачте за тим, хто відходить в поло́н, бо вже не пове́рнеться, і не побачить землі, де він народився. |
10 勿爲死者哀哭、當爲擄者號泣、蓋彼不返國、不復見故土。 |
|
11 Бо так промовляє Господь до Шаллу́ма, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосі́ї, свого ба́тька, що вийшов із місця цього́: Він сюди вже не ве́рнеться! |
11 耶和華曰、猶大王、約西亞子沙龍、繼父爲王、旣出斯土、必不返國、 |
|
12 Бо помре він у місці, куди його полони́ли, Кра́ю ж цього́ не побачить уже. |
12 乃死於被擄之地、不復見故土。 |
|
13 Горе тому́, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімна́ти — безпра́в'ям, хто каже своєму ближньому працювати даре́мно, і платні́ його йому не дає, |
13 人以非義之利、建造宅第、用人之力、不償其工者、禍必不遠、 |
|
14 що говорить: Збудую собі дім великий, і верхні кімна́ти широкі!“ І ві́кна собі повиру́бує, й криє кедри́ною, і малю́є червоною фарбою. |
14 彼曰、廣廈崇室、余必搆造、啟其窗牗、以柏香木爲板、塗以丹艧。 |
|
15 Чи ти зацарюєш тому́, що в ке́драх ти ме́шкаєш? Чи ж твій ба́тько не їв та не пив? І коли правосу́ддя та правду чинив він, тоді було добре йому́, — |
15 耶和華曰、爾雖以柏香木爲板、以示華美、豈得恒居王位。爾父日用飲食、躬行仁義、而享福祉、彼爲貧乏伸寃、旣識我道、遂得亨通。 |
|
16 він розсу́джував справу нужде́нного й бідного, й тоді добре було́! Чи не це — Мене знати? говорить Госпо́дь. |
16 |
|
17 Хіба твої очі та серце твоє не обе́рнені тільки на ко́ристь свою́, та щоб пролива́ти кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити? |
17 惟爾縱心目之欲、貪婪不已、強據虐遇、而殺無辜。 |
|
18 Тому так промовляє Госпо́дь про Єгояки́ма, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: „О мій брате!“ й „О се́стро!“ Не будуть за ним голосити: „О пане" й „О вели́чносте його!“ |
18 耶和華曰、猶大王、約西亞次子約雅金、旣死之時、民不舉哀哭泣、曰、哀哉兄弟姊妹乎、惜哉我主、顯榮安在乎。 |
|
19 Поховають його, немов того осла, воло́чачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму. |
19 乃人拽其尸、棄之耶路撒冷邑外、無異葬驢。 |
|
20 Зійди на Лива́н та й кричи, і в Баша́ні свій голос подай, і кричи з Аварі́му, бо пони́щені всі твої дру́зі. |
20 必登利巴嫩而大呼、在巴山舉哀、在亞巴林呼號、蓋爾良朋已喪。 |
|
21 Говорив Я тобі в час гара́зду твого́, але ти каза́ла: „Не слу́хатиму!“ Це доро́га твоя від юна́цтва твого́, бо не слухалась ти Мого голосу. |
21 平康之時、我曾語爾、惟爾不聽、自肇造邦國、以迄於今、爾不從我言、所爲若是。 |
|
22 Усіх твоїх па́стирів буря розки́дає, а коха́нці твої підуть до полону, — справді, тоді посоро́млена та побенте́жена будеш за все своє зло! |
22 故爾之牧者、隨風飄沒、爾之良朋、爲人俘囚、爾作惡衆多、必蒙羞抱愧。 |
|
23 О ти, що сидиш на Ливані, що ку́блишся в ке́драх, — як ти бу́деш стогна́ти, як бо́лі й дрижа́ння на тебе спаду́ть, мов на ту породі́ллю! |
23 居利巴嫩人巢於柏香木、爾旣臨難、若婦劬勞、豈不哀慘。 |
|
24 Як живий Я, — говорить Госпо́дь, — коли б був Коні́я, син Єгоякимів, цар Юдин, печа́ткою-пе́рснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву́! |
24 耶和華曰、我指己而誓、爾猶大王、約雅金子約雅斤、雖爲我掌中之印、亦必棄之如遺。 |
|
25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського, і в руку халде́їв. |
25 付爾於爾所懼之敵、巴比倫王尼布甲尼撒、及迦勒底人手。 |
|
26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе́, до іншого кра́ю, де ви не зроди́лись, — і там — ви повмира́єте! |
26 我必驅爾、爰及爾母、至於異邦、非爾故土、在彼必死、 |
|
27 А до Кра́ю, куди вони пра́гнуть душею своєю верну́тись, — туди не пове́рнуться! |
27 惟爾雖欲歸而弗得。 |
|
28 Чи муж цей, Коні́я, — це гли́няний по́суд, пого́рджений та розпоро́шений? Хіба він посу́дина та непотрі́бна? Чом відкинені він та насі́ння його́, та й закинені в землю, якої не знають? |
28 約雅斤若已毀之偶像、爲人所藐視、又若器皿、不爲民所娛玩、彼及子孫、已遭驅逐、至於素所未識之地曷故。 |
|
29 О Кра́ю, мій Кра́ю, о Кра́ю, — послухай Господнього сло́ва: |
29 耶和華三呼斯土之人、告之曰、爾衆宜聽我言、約雅斤畢生、不獲亨通、當錄其名於冊、雖有子孫、不得繼大闢之位、爲王於猶大。 |
|
30 Так говорить Госпо́дь: Запишіть люди́ну оцю самі́тною, мужем, якому не буде щасти́тись у днях його, бо ніко́му з насіння його не пощасти́ться сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді! |
30 |