Вiд Марка

Розділ 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

馬可福音

第8章

1 當日、衆大和會、無所食、耶穌召門徒曰、

2 我憫衆、偕我三日、今無食、

3 倘使饑餓而歸、途間必困憊、蓋有遠來者也、

4 門徒曰、此乃曠野、何由得餅以飽之乎、

5 曰、爾有餅幾何、曰、七、

6 耶穌命衆坐地、取七餅、祝而擘焉、予門徒、使陳之、遂陳於衆前、

7 又有些須小魚、亦祝、使陳之、

8 皆食而飽、拾餘屑七籃、

9 食者約四千人、耶穌乃散衆、〇

10 與門徒登舟、至大馬拏大境、

11 法利賽人出而詰之、求天異蹟、欲試耶穌、

12 耶穌中心太息曰、此世胡爲求異蹟、我誠告爾、我必不以異蹟示此世、

13 於是去之、復登舟往彼岸、〇

14 門徒忘取餅、舟中無長物、一餅而已、

15 耶穌戒之曰、謹防法利賽與希律之酵、

16 門徒相議曰、是爲無餅歟、

17 耶穌知之曰、曷以無餅議乎、爾猶未知未悟歟、心猶頑耶、

18 爾有目不視、有耳不聽、亦不憶乎、

19 我擘五餅分五千人、拾屑盈幾筐乎、曰、十二、

20 又七餅分四千人、拾屑有幾籃乎、曰、七、

21 遂語之曰、何不悟乎、〇

22 至伯賽大、有攜瞽者、求耶穌捫之、

23 耶穌執瞽者手、攜出鄉外、唾其目、手按之、問何所見、

24 瞽者仰曰、我見行人若樹焉、

25 復按其目、使仰、遂得愈、明察庶物、

26 耶穌遣之歸、曰、勿入告鄉人、〇

27 耶穌與門徒往該撒利亞腓立比諸鄉、途間、問門徒曰、人言我爲誰、

28 對曰、施洗約翰有曰、以利亞有曰、先知之一、

29 耶穌曰、爾曹言我爲誰、彼得曰、基督也、

30 耶穌戒門徒勿告人、〇

31 乃言曰、人子必備受害、爲長老、祭司、諸長、士子所棄、且見殺、三日復生、

32 耶穌言此、彼得援而諫之、

33 耶穌顧門徒、責彼得曰、撒但退、爾不體上帝情、乃人之情耳、〇

34 遂呼衆與門徒、曰、欲爲我徒、則當克己、負十字架以從、

35 凡欲救生命者、反喪之、爲我及福音而喪生命者、必救之、

36 利盡天下、而失生命〔或曰生命當作靈魂〕者、何益之有、

37 人將以何者易生命乎、

38 當此姦惡之世、恥我及我道者、人子以父榮、偕聖使臨時、亦必恥其人矣、

Вiд Марка

Розділ 8

馬可福音

第8章

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

1 當日、衆大和會、無所食、耶穌召門徒曰、

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

2 我憫衆、偕我三日、今無食、

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

3 倘使饑餓而歸、途間必困憊、蓋有遠來者也、

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

4 門徒曰、此乃曠野、何由得餅以飽之乎、

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

5 曰、爾有餅幾何、曰、七、

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

6 耶穌命衆坐地、取七餅、祝而擘焉、予門徒、使陳之、遂陳於衆前、

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

7 又有些須小魚、亦祝、使陳之、

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

8 皆食而飽、拾餘屑七籃、

9 А їдців було тисяч з чотири!

9 食者約四千人、耶穌乃散衆、〇

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

10 與門徒登舟、至大馬拏大境、

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

11 法利賽人出而詰之、求天異蹟、欲試耶穌、

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

12 耶穌中心太息曰、此世胡爲求異蹟、我誠告爾、我必不以異蹟示此世、

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

13 於是去之、復登舟往彼岸、〇

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

14 門徒忘取餅、舟中無長物、一餅而已、

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

15 耶穌戒之曰、謹防法利賽與希律之酵、

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

16 門徒相議曰、是爲無餅歟、

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

17 耶穌知之曰、曷以無餅議乎、爾猶未知未悟歟、心猶頑耶、

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

18 爾有目不視、有耳不聽、亦不憶乎、

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

19 我擘五餅分五千人、拾屑盈幾筐乎、曰、十二、

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

20 又七餅分四千人、拾屑有幾籃乎、曰、七、

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

21 遂語之曰、何不悟乎、〇

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

22 至伯賽大、有攜瞽者、求耶穌捫之、

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

23 耶穌執瞽者手、攜出鄉外、唾其目、手按之、問何所見、

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

24 瞽者仰曰、我見行人若樹焉、

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

25 復按其目、使仰、遂得愈、明察庶物、

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

26 耶穌遣之歸、曰、勿入告鄉人、〇

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

27 耶穌與門徒往該撒利亞腓立比諸鄉、途間、問門徒曰、人言我爲誰、

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

28 對曰、施洗約翰有曰、以利亞有曰、先知之一、

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

29 耶穌曰、爾曹言我爲誰、彼得曰、基督也、

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

30 耶穌戒門徒勿告人、〇

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

31 乃言曰、人子必備受害、爲長老、祭司、諸長、士子所棄、且見殺、三日復生、

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

32 耶穌言此、彼得援而諫之、

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

33 耶穌顧門徒、責彼得曰、撒但退、爾不體上帝情、乃人之情耳、〇

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

34 遂呼衆與門徒、曰、欲爲我徒、則當克己、負十字架以從、

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

35 凡欲救生命者、反喪之、爲我及福音而喪生命者、必救之、

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

36 利盡天下、而失生命〔或曰生命當作靈魂〕者、何益之有、

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

37 人將以何者易生命乎、

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

38 當此姦惡之世、恥我及我道者、人子以父榮、偕聖使臨時、亦必恥其人矣、