Вiд МаркаРозділ 8 |
1 |
2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́. |
3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“. |
4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? |
5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“. |
6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові, |
7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. |
8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали. |
9 А їдців було тисяч з чотири! |
10 |
11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба. |
12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“ |
13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в. |
14 |
15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“ |
16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. |
17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим? |
18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте, |
19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“. |
20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“. |
21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“ |
22 |
23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. |
24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“. |
25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все! |
26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“ |
27 |
28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“. |
29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“ |
30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали! |
31 |
32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити. |
33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“ |
34 |
35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже. |
36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить? |
37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою? |
38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“. |
Евангелие по МаркуГлава 8 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 Также было у них несколько рыбок. Иисус велел и их раздать после того, как Он произнес над ними благодарственную молитву. |
8 Все ели и насытились, и оставшихся кусков собрали семь корзин. |
9 Людей же было около четырех тысяч. Отпустив их, |
10 Он тут же вошел в лодку вместе со Своими учениками и отправился в земли Далмануфы. |
11 |
12 Он тяжело вздохнул и сказал: |
13 И, оставив их, Он снова сел в лодку и отправился на другой берег. |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 Взяв слепого за руку, Он вывел его из селения и, смочив ему глаза слюной, возложил на него руки и спросил его: |
24 |
25 |
26 Иисус отправил его домой со словами: |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 Ясно и открыто говорил Он об этом. Петр же, отозвав Его в сторону, стал Ему возражать. |
33 |
34 |
35 |
36 |
37 |
38 |
Вiд МаркаРозділ 8 |
Евангелие по МаркуГлава 8 |
1 |
1 |
2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́. |
2 |
3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“. |
3 |
4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? |
4 |
5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“. |
5 |
6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові, |
6 |
7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. |
7 Также было у них несколько рыбок. Иисус велел и их раздать после того, как Он произнес над ними благодарственную молитву. |
8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали. |
8 Все ели и насытились, и оставшихся кусков собрали семь корзин. |
9 А їдців було тисяч з чотири! |
9 Людей же было около четырех тысяч. Отпустив их, |
10 |
10 Он тут же вошел в лодку вместе со Своими учениками и отправился в земли Далмануфы. |
11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба. |
11 |
12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“ |
12 Он тяжело вздохнул и сказал: |
13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в. |
13 И, оставив их, Он снова сел в лодку и отправился на другой берег. |
14 |
14 |
15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“ |
15 |
16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. |
16 |
17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим? |
17 |
18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте, |
18 |
19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“. |
19 |
20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“. |
20 |
21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“ |
21 |
22 |
22 |
23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. |
23 Взяв слепого за руку, Он вывел его из селения и, смочив ему глаза слюной, возложил на него руки и спросил его: |
24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“. |
24 |
25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все! |
25 |
26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“ |
26 Иисус отправил его домой со словами: |
27 |
27 |
28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“. |
28 |
29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“ |
29 |
30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали! |
30 |
31 |
31 |
32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити. |
32 Ясно и открыто говорил Он об этом. Петр же, отозвав Его в сторону, стал Ему возражать. |
33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“ |
33 |
34 |
34 |
35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже. |
35 |
36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить? |
36 |
37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою? |
37 |
38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“. |
38 |