CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Лук. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Луки

Розділ 2

1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.

2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.

3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.

4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,

5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.

6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.

7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.

8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.

9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,

10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.

11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.

13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“

15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.

16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.

17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.

18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.

19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.

20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.

21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.

22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,

23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,

24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.

25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,

28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,

30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,

31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,

32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“

33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.

34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —

35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“

36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,

37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.

38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.

39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.

41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.

43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.

44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.

45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.

46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.

47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.

49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“

50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.

51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.

52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

Das Evangelium nach Lukas

Kapitel 2

1 Es begab1096 sich aber1161 zu1722 der1565 Zeit2250, daß ein Gebot1378 vom3844 Kaiser2541 Augustus828 ausging1831, daß alle3956 Welt3625 geschätzt würde583.

2 Und diese3778 Schätzung582 war1096 die allererste und geschah1096 zu der Zeit, da Cyrenius2958 Landpfleger2230 in Syrien4947 war4413.

3 Und2532 jedermann ging4198, daß er sich schätzen ließe583, ein. jeglicher3956 in1519 seine2398 Stadt4172.

4 Da2532 machte sich auch2532 auf Joseph2501 aus1537 Galiläa1056, aus1537 der3748 Stadt4172 Nazareth3478, in1519 das jüdische Land2449 zur Stadt4172 Davids1138 die da heißt2564 Bethlehem965, darum1223 daß er305 von575 dem Hause3624 und1161 Geschlechte3965 Davids1138 war1511,

5 auf daß er846 sich schätzen ließe583 mit4862 Maria3137, seinem vertrauten3423 Weibe1135, die war5607 schwanger1471.

6 Und1161 als1722 sie846 daselbst1563 waren1511, kam1096 die Zeit2250, daß sie846 gebären5088 sollte.

7 Und2532 sie846 gebar5088 ihren ersten4416 Sohn und2532 wickelte4683 ihn846 in1722 Windeln und2532 legte347 ihn in eine Krippe5336; denn1360 sie846 hatten2258 sonst keinen3756 Raum5117 in der Herberge2646.

8 Und2532 es waren2258 Hirten4166 in1722 derselbigen Gegend5561 auf1909 dem Felde bei den Hürden, die hüteten5442 des846 Nachts5438 ihre Herde4167.

9 und2532 siehe2400 des846 HErrn2962 Engel32 trat zu2186 ihnen, und2532 die Klarheit1391 des846 HErrn2962 leuchtete4034 um sie, und2532 sie fürchteten sich5399 sehr3173.

10 Und2532 der3748 Engel32 sprach2036 zu1063 ihnen846: Fürchtet5399 euch5213 nicht3361! Siehe2400, ich verkündige2097 euch große3173 Freude5479, die allem3956 Volk2992 widerfahren wird2071;

11 denn3754 euch5213 ist2076 heute4594 der Heiland4990 geboren5088, welcher3739 ist Christus5547, der HErr2962, in1722 der Stadt4172 Davids1138.

12 Und2532 das5124 habt5213 zum Zeichen4592: Ihr werdet finden2147 das Kind1025 in1722 Windeln gewickelt4683 und in einer Krippe5336 liegen2749.

13 Und2532 alsbald1810 war1096 da bei4862 dem Engel32 die Menge4128 der himmlischen3770 Heerscharen4756, die lobten134 GOtt2316 und2532 sprachen3004:

14 Ehre1391 sei GOtt2316 in1722 der1722 Höhe5310 und2532 Friede1515 auf1909 Erden1093 und den444 Menschen ein Wohlgefallen2107!

15 Und2532 da5613 die5124 Engel32 von575 ihnen846 gen1519 Himmel fuhren565, sprachen2036 die3588 Hirten untereinander240: Laßt1330 uns1330 nun1211 gehen gen2193 Bethlehem965 und2532 die Geschichte4487 sehen1096, die da geschehen1096 ist, die uns2254 der HErr2962 kundgetan1107 hat1492.

16 Und2532 sie kamen2064 eilend4692 und5037 fanden429 beide, Maria3137 und2532 Joseph2501, dazu2532 das Kind1025 in1722 der Krippe5336 liegen2749.

17 Da sie846 es aber1161 gesehen1492 hatten, breiteten1232 sie das3588 Wort4487 aus, welches zu ihnen von diesem5127 Kind3813 gesagt war2980.

18 Und2532 alle3956, vor die3588 es kam, wunderten sich2296 der4012 Rede2980, die5259 ihnen846 die Hirten4166 gesagt hatten191.

19 Maria3137 aber1161 behielt4933 alle3956 diese5023 Worte und bewegete sie in1722 ihrem Herzen2588.

20 Und2532 die3739 Hirten4166 kehreten wieder1994 um, preiseten und2532 lobten134 GOtt2316 um alles3956, was sie846 gehöret und2532 gesehen1492 hatten191, wie2531 denn zu1909 ihnen4314 gesagt war1392.

21 Und2532 da3753 acht3638 Tage2250 um waren, daß das Kind beschnitten würde4059, da ward4815 sein846 Name3686 genannt2564 JEsus2424, welcher genannt2564 war4130 von5259 dem3588 Engel2532, ehe4253 denn er846 in1722 Mutterleibe2836 empfangen ward.

22 Und2532 da3753 die Tage2250 ihrer Reinigung2512 nach2596 dem Gesetz3551. Moses3475 kamen4130, brachten sie846 ihn846 gen1519 Jerusalem2414, daß sie321 ihn darstelleten dem HErrn2962

23 (wie2531 denn geschrieben1125 stehet in1722 dem Gesetz3551 des HErrn2962: Allerlei Männlein, das3956 zum ersten die Mutter3388 bricht1272, soll dem HErrn geheiliget heißen2564),

24 und2532 daß sie1325 gäben das Opfer2378, nachdem gesagt ist2046 im2596 Gesetz3551 des1722 HErrn2962, ein Paar2201 Turteltauben5167 oder2228 zwo junge3502 Tauben4058.

25 Und2532 siehe2400, ein Mensch444 war2258 zu Jerusalem2419 mit1909 Namen3686 Simeon4826; und2532 derselbe3778 Mensch444 war2258 fromm1342 und2532 gottesfürchtig2126 und2532 wartete auf4327 den Trost3874 Israels2474; und der3739 Heilige40 Geist4151 war in1722 ihm846.

26 Und2532 ihm war2258 eine Antwort5537 worden von5259 dem Heiligen40 Geist4151, er846 sollte1492 den Tod2288 nicht3361 sehen1492, er hätte denn2228 zuvor den Christ des HErrn2962 gesehen1492.

27 Und2532 kam2064 aus Anregen des846 Geistes4151 in1722 den Tempel2411. Und2532 da die Eltern1118 das Kind3813 JEsus2424 in den Tempel brachten1521, daß sie für4012 ihn täten4160, wie2596 man pfleget nach1519 dem Gesetz3551,

28 da2532 nahm1209 er1209 ihn auf1519 seine846 Arme43 und2532 lobete GOtt2316 und2532 sprach2036:

29 HErr1203, nun3568 lässest du4675 deinen4675 Diener1401 im1722 Frieden1515 fahren, wie2596 du gesagt hast4487;

30 denn3754 meine3450 Augen3788 haben deinen4675 Heiland4992 gesehen1492,

31 welchen3739 du bereitet2090 hast vor2596 allen3956 Völkern2992,

32 ein Licht5457, zu1519 erleuchten602 die Heiden1484, und2532 zum Preis1391 deines4675 Volks2992 Israel2474.

33 Und2532 sein Vater2501 und2532 Mutter3384 wunderten sich2258 des846, das1909 von4012 ihm846 geredet ward2980.

34 Und2532 Simeon4826 segnete2127 sie846 und2532 sprach2036 zu4314 Maria3137, seiner846 Mutter3384: Siehe2400, dieser3778 wird483 gesetzt2749 zu1722 einem Fall4431 und2532 Auferstehen386 vieler4183 in1519 Israel2474 und2532 zu1519 einem Zeichen4592, dem widersprochen wird

35 (und1161 es wird2532 ein Schwert4501 durch deine4675 See LE5590 dringen1330), auf1537 daß3704 vieler4183 Herzen Gedanken1261 offenbar werden601.

36 Und2532 es war2258 eine Prophetin4398, Hanna451, eine Tochter2364 Phanuels5323, vom1537 Geschlecht5443 Asser768; die3778 war wohl4260 betaget und hatte gelebt2198 sieben2033 Jahre2094 mit1722 ihrem Manne435 nach3326 ihrer575 Jungfrauschaft3932

37 und2532 war nun eine Witwe5503 bei5613 vierundachtzig5064 Jahren2094; die3778 kam868 nimmer3756 vom575 Tempel2411, dienete GOtt mit3000 Fasten3521 und Beten1162 Tag2250 und Nacht3571:

38 Dieselbige trat auch hinzu zu2186 derselbigen Stunde5610 und2532 preisete den846 HErrn2962 und2532 redete2980 von4012 ihm846 zu1722 allen3956, die3778 da auf die Erlösung3085 zu Jerusalem2419 warteten4327.

39 Und2532 da5613 sie es alles537 vollendet hatten5055 nach2596 dem Gesetz3551 des HErrn2962, kehrten sie wieder5290 nach1519 Galiläa1056 zu1519 ihrer Stadt4172 Nazareth3478.

40 Aber1161 das Kind3813 wuchs837 und2532 ward stark2901 im1909 Geist4151, voller4137 Weisheit4678; und2532 Gottes2316 Gnade5485 war2258 bei ihm846.

41 Und2532 seine Eltern1118 gingen4198 alle2596 Jahre2094 gen Jerusalem2419 auf1519 das Osterfest1859

42 Und2532 da3753 er846 zwölf1427 Jahre2094 alt war1096, gingen sie hinauf305 gen Jerusalem2414 nach1519 Gewohnheit1485 des Festes1859.

43 Und2532 da1722 die Tage2250 vollendet waren5048, und2532 sie846 wieder5290 nach Hause gingen, blieb5278 das Kind3816 JEsus2424 zu1722 Jerusalem2419; und2532 seine846 Eltern2501 wußten‘s1097 nicht3756.

44 Sie3543 meineten aber1161, er846 wäre1511 unter1722 den1722 Gefährten4923, und2532 kamen2064 eine Tagereise2250 und suchten327 ihn846 unter1722 den Gefreundeten4773 und Bekannten1110.

45 Und2532 da sie846 ihn nicht3361 fanden2147 gingen sie846 wiederum5290 gen1519 Jerusalem2419 und2212 suchten ihn.

46 Und2532 begab1096 sich, nach3326 dreien5140 Tagen2250 fanden2147 sie846 ihn im1722 Tempel2411 sitzen2516 mitten3319 unter1722 den Lehrern1320, daß er846 ihnen zuhörete und2532 sie846 fragete.

47 Und1161 alle3956, die191 ihm846 zuhöreten, verwunderten sich1839 seines1909 Verstandes4907 und seiner846 Antwort612.

48 Und2532 da sie846 ihn sahen1492, entsetzten1605 sie846 sich. Und2532 seine846 Mutter3384 sprach2036 zu4314 ihm: Mein Sohn5043, warum5101 hast du2212 uns2254 das3779 getan4160? Siehe2400, dein4675 Vater3962 und2504 ich haben4160 dich4571 mit Schmerzen3600 gesucht.

49 Und2532 er sprach2036 zu4314 ihnen: Was5101 ist‘s, daß3754 ihr846 mich3165 gesucht habt2212? Wisset1492 ihr nicht3756, daß3754 ich3165 sein1511 muß1163 in1722 dem, was meines3450 Vaters3962 ist?

50 Und2532 sie4920 verstunden das3739 Wort4487 nicht3756, das er846 mit ihnen redete2980.

51 Und2532 er846 ging2597 mit3326 ihnen846 hinab und2532 kam2064 gen1722 Nazareth3478 und2532 war2258 ihnen untertan5293. Und2532 seine846 Mutter3384 behielt1301 alle3956 diese5023 Worte4487 in1519 ihrem Herzen2588.

52 Und2532 JEsus2424 nahm zu4298 an3844 Weisheit4678, Alter2244 und2532 Gnade5485 bei GOtt2316 und2532 den444 Menschen.

Вiд Луки

Розділ 2

Das Evangelium nach Lukas

Kapitel 2

1 І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.

1 Es begab1096 sich aber1161 zu1722 der1565 Zeit2250, daß ein Gebot1378 vom3844 Kaiser2541 Augustus828 ausging1831, daß alle3956 Welt3625 geschätzt würde583.

2 Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.

2 Und diese3778 Schätzung582 war1096 die allererste und geschah1096 zu der Zeit, da Cyrenius2958 Landpfleger2230 in Syrien4947 war4413.

3 І всі йшли записатися, кожен у місто своє.

3 Und2532 jedermann ging4198, daß er sich schätzen ließe583, ein. jeglicher3956 in1519 seine2398 Stadt4172.

4 Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,

4 Da2532 machte sich auch2532 auf Joseph2501 aus1537 Galiläa1056, aus1537 der3748 Stadt4172 Nazareth3478, in1519 das jüdische Land2449 zur Stadt4172 Davids1138 die da heißt2564 Bethlehem965, darum1223 daß er305 von575 dem Hause3624 und1161 Geschlechte3965 Davids1138 war1511,

5 щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.

5 auf daß er846 sich schätzen ließe583 mit4862 Maria3137, seinem vertrauten3423 Weibe1135, die war5607 schwanger1471.

6 І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.

6 Und1161 als1722 sie846 daselbst1563 waren1511, kam1096 die Zeit2250, daß sie846 gebären5088 sollte.

7 І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.

7 Und2532 sie846 gebar5088 ihren ersten4416 Sohn und2532 wickelte4683 ihn846 in1722 Windeln und2532 legte347 ihn in eine Krippe5336; denn1360 sie846 hatten2258 sonst keinen3756 Raum5117 in der Herberge2646.

8 А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.

8 Und2532 es waren2258 Hirten4166 in1722 derselbigen Gegend5561 auf1909 dem Felde bei den Hürden, die hüteten5442 des846 Nachts5438 ihre Herde4167.

9 Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,

9 und2532 siehe2400 des846 HErrn2962 Engel32 trat zu2186 ihnen, und2532 die Klarheit1391 des846 HErrn2962 leuchtete4034 um sie, und2532 sie fürchteten sich5399 sehr3173.

10 Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.

10 Und2532 der3748 Engel32 sprach2036 zu1063 ihnen846: Fürchtet5399 euch5213 nicht3361! Siehe2400, ich verkündige2097 euch große3173 Freude5479, die allem3956 Volk2992 widerfahren wird2071;

11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.

11 denn3754 euch5213 ist2076 heute4594 der Heiland4990 geboren5088, welcher3739 ist Christus5547, der HErr2962, in1722 der Stadt4172 Davids1138.

12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.

12 Und2532 das5124 habt5213 zum Zeichen4592: Ihr werdet finden2147 das Kind1025 in1722 Windeln gewickelt4683 und in einer Krippe5336 liegen2749.

13 І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:

13 Und2532 alsbald1810 war1096 da bei4862 dem Engel32 die Menge4128 der himmlischen3770 Heerscharen4756, die lobten134 GOtt2316 und2532 sprachen3004:

14 „Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“

14 Ehre1391 sei GOtt2316 in1722 der1722 Höhe5310 und2532 Friede1515 auf1909 Erden1093 und den444 Menschen ein Wohlgefallen2107!

15 І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.

15 Und2532 da5613 die5124 Engel32 von575 ihnen846 gen1519 Himmel fuhren565, sprachen2036 die3588 Hirten untereinander240: Laßt1330 uns1330 nun1211 gehen gen2193 Bethlehem965 und2532 die Geschichte4487 sehen1096, die da geschehen1096 ist, die uns2254 der HErr2962 kundgetan1107 hat1492.

16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.

16 Und2532 sie kamen2064 eilend4692 und5037 fanden429 beide, Maria3137 und2532 Joseph2501, dazu2532 das Kind1025 in1722 der Krippe5336 liegen2749.

17 А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.

17 Da sie846 es aber1161 gesehen1492 hatten, breiteten1232 sie das3588 Wort4487 aus, welches zu ihnen von diesem5127 Kind3813 gesagt war2980.

18 І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.

18 Und2532 alle3956, vor die3588 es kam, wunderten sich2296 der4012 Rede2980, die5259 ihnen846 die Hirten4166 gesagt hatten191.

19 А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.

19 Maria3137 aber1161 behielt4933 alle3956 diese5023 Worte und bewegete sie in1722 ihrem Herzen2588.

20 Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.

20 Und2532 die3739 Hirten4166 kehreten wieder1994 um, preiseten und2532 lobten134 GOtt2316 um alles3956, was sie846 gehöret und2532 gesehen1492 hatten191, wie2531 denn zu1909 ihnen4314 gesagt war1392.

21 Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.

21 Und2532 da3753 acht3638 Tage2250 um waren, daß das Kind beschnitten würde4059, da ward4815 sein846 Name3686 genannt2564 JEsus2424, welcher genannt2564 war4130 von5259 dem3588 Engel2532, ehe4253 denn er846 in1722 Mutterleibe2836 empfangen ward.

22 А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,

22 Und2532 da3753 die Tage2250 ihrer Reinigung2512 nach2596 dem Gesetz3551. Moses3475 kamen4130, brachten sie846 ihn846 gen1519 Jerusalem2414, daß sie321 ihn darstelleten dem HErrn2962

23 як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,

23 (wie2531 denn geschrieben1125 stehet in1722 dem Gesetz3551 des HErrn2962: Allerlei Männlein, das3956 zum ersten die Mutter3388 bricht1272, soll dem HErrn geheiliget heißen2564),

24 і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.

24 und2532 daß sie1325 gäben das Opfer2378, nachdem gesagt ist2046 im2596 Gesetz3551 des1722 HErrn2962, ein Paar2201 Turteltauben5167 oder2228 zwo junge3502 Tauben4058.

25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.

25 Und2532 siehe2400, ein Mensch444 war2258 zu Jerusalem2419 mit1909 Namen3686 Simeon4826; und2532 derselbe3778 Mensch444 war2258 fromm1342 und2532 gottesfürchtig2126 und2532 wartete auf4327 den Trost3874 Israels2474; und der3739 Heilige40 Geist4151 war in1722 ihm846.

26 І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.

26 Und2532 ihm war2258 eine Antwort5537 worden von5259 dem Heiligen40 Geist4151, er846 sollte1492 den Tod2288 nicht3361 sehen1492, er hätte denn2228 zuvor den Christ des HErrn2962 gesehen1492.

27 І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,

27 Und2532 kam2064 aus Anregen des846 Geistes4151 in1722 den Tempel2411. Und2532 da die Eltern1118 das Kind3813 JEsus2424 in den Tempel brachten1521, daß sie für4012 ihn täten4160, wie2596 man pfleget nach1519 dem Gesetz3551,

28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:

28 da2532 nahm1209 er1209 ihn auf1519 seine846 Arme43 und2532 lobete GOtt2316 und2532 sprach2036:

29 „Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,

29 HErr1203, nun3568 lässest du4675 deinen4675 Diener1401 im1722 Frieden1515 fahren, wie2596 du gesagt hast4487;

30 бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,

30 denn3754 meine3450 Augen3788 haben deinen4675 Heiland4992 gesehen1492,

31 яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,

31 welchen3739 du bereitet2090 hast vor2596 allen3956 Völkern2992,

32 Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“

32 ein Licht5457, zu1519 erleuchten602 die Heiden1484, und2532 zum Preis1391 deines4675 Volks2992 Israel2474.

33 І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.

33 Und2532 sein Vater2501 und2532 Mutter3384 wunderten sich2258 des846, das1909 von4012 ihm846 geredet ward2980.

34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —

34 Und2532 Simeon4826 segnete2127 sie846 und2532 sprach2036 zu4314 Maria3137, seiner846 Mutter3384: Siehe2400, dieser3778 wird483 gesetzt2749 zu1722 einem Fall4431 und2532 Auferstehen386 vieler4183 in1519 Israel2474 und2532 zu1519 einem Zeichen4592, dem widersprochen wird

35 і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“

35 (und1161 es wird2532 ein Schwert4501 durch deine4675 See LE5590 dringen1330), auf1537 daß3704 vieler4183 Herzen Gedanken1261 offenbar werden601.

36 Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,

36 Und2532 es war2258 eine Prophetin4398, Hanna451, eine Tochter2364 Phanuels5323, vom1537 Geschlecht5443 Asser768; die3778 war wohl4260 betaget und hatte gelebt2198 sieben2033 Jahre2094 mit1722 ihrem Manne435 nach3326 ihrer575 Jungfrauschaft3932

37 удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.

37 und2532 war nun eine Witwe5503 bei5613 vierundachtzig5064 Jahren2094; die3778 kam868 nimmer3756 vom575 Tempel2411, dienete GOtt mit3000 Fasten3521 und Beten1162 Tag2250 und Nacht3571:

38 І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.

38 Dieselbige trat auch hinzu zu2186 derselbigen Stunde5610 und2532 preisete den846 HErrn2962 und2532 redete2980 von4012 ihm846 zu1722 allen3956, die3778 da auf die Erlösung3085 zu Jerusalem2419 warteten4327.

39 А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.

39 Und2532 da5613 sie es alles537 vollendet hatten5055 nach2596 dem Gesetz3551 des HErrn2962, kehrten sie wieder5290 nach1519 Galiläa1056 zu1519 ihrer Stadt4172 Nazareth3478.

40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.

40 Aber1161 das Kind3813 wuchs837 und2532 ward stark2901 im1909 Geist4151, voller4137 Weisheit4678; und2532 Gottes2316 Gnade5485 war2258 bei ihm846.

41 А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.

41 Und2532 seine Eltern1118 gingen4198 alle2596 Jahre2094 gen Jerusalem2419 auf1519 das Osterfest1859

42 І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.

42 Und2532 da3753 er846 zwölf1427 Jahre2094 alt war1096, gingen sie hinauf305 gen Jerusalem2414 nach1519 Gewohnheit1485 des Festes1859.

43 Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.

43 Und2532 da1722 die Tage2250 vollendet waren5048, und2532 sie846 wieder5290 nach Hause gingen, blieb5278 das Kind3816 JEsus2424 zu1722 Jerusalem2419; und2532 seine846 Eltern2501 wußten‘s1097 nicht3756.

44 Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.

44 Sie3543 meineten aber1161, er846 wäre1511 unter1722 den1722 Gefährten4923, und2532 kamen2064 eine Tagereise2250 und suchten327 ihn846 unter1722 den Gefreundeten4773 und Bekannten1110.

45 Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.

45 Und2532 da sie846 ihn nicht3361 fanden2147 gingen sie846 wiederum5290 gen1519 Jerusalem2419 und2212 suchten ihn.

46 І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.

46 Und2532 begab1096 sich, nach3326 dreien5140 Tagen2250 fanden2147 sie846 ihn im1722 Tempel2411 sitzen2516 mitten3319 unter1722 den Lehrern1320, daß er846 ihnen zuhörete und2532 sie846 fragete.

47 Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.

47 Und1161 alle3956, die191 ihm846 zuhöreten, verwunderten sich1839 seines1909 Verstandes4907 und seiner846 Antwort612.

48 І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.

48 Und2532 da sie846 ihn sahen1492, entsetzten1605 sie846 sich. Und2532 seine846 Mutter3384 sprach2036 zu4314 ihm: Mein Sohn5043, warum5101 hast du2212 uns2254 das3779 getan4160? Siehe2400, dein4675 Vater3962 und2504 ich haben4160 dich4571 mit Schmerzen3600 gesucht.

49 А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“

49 Und2532 er sprach2036 zu4314 ihnen: Was5101 ist‘s, daß3754 ihr846 mich3165 gesucht habt2212? Wisset1492 ihr nicht3756, daß3754 ich3165 sein1511 muß1163 in1722 dem, was meines3450 Vaters3962 ist?

50 Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.

50 Und2532 sie4920 verstunden das3739 Wort4487 nicht3756, das er846 mit ihnen redete2980.

51 І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.

51 Und2532 er846 ging2597 mit3326 ihnen846 hinab und2532 kam2064 gen1722 Nazareth3478 und2532 war2258 ihnen untertan5293. Und2532 seine846 Mutter3384 behielt1301 alle3956 diese5023 Worte4487 in1519 ihrem Herzen2588.

52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

52 Und2532 JEsus2424 nahm zu4298 an3844 Weisheit4678, Alter2244 und2532 Gnade5485 bei GOtt2316 und2532 den444 Menschen.